Рішення

від 27.02.2025 по справі 290/1361/24

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/1361/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 лютого 2025 року селище Романів

Романівський районнийсуд Житомирськоїобласті вскладі суддіКірічука М.М.,з участюсекретаря судовогозасідання Грінчук-Степанюк З.А., розглянувшиу відкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління державної казначейської служби України у Житомирській області про зняття арешту з нерухомого майна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Любарський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2024 року адвокат Галагуз Д.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Головного управління державної казначейської служби України у Житомирській області про зняття арешту з майна.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , якому належала земельна ділянка (пай). У встановленийзакономстрок позивач подала до Романівської державної нотаріальної контори (далі - нотаріальна контора) заяву про прийняття спадщини, однак державним нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

Підставою відмови стало те, що відповідно до Інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено відомості про арешт на все майно ОСОБА_2 . Арешт накладено постановою державного виконавця Романівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 20 вересня 2017 року у виконавчому провадженні №54500190.

Представник позивачів просить суд зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 , який накладений вищевказаною постановою.

Відповідач правом подати відзив не скористався.

Від представника Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли пояснення, в яких зазначено, що виконавче провадження №54500190 було відкрито на підставі виконавчого документу №290/233/17 від 3 травня 2017 року, виданого Романівським районним судом Житомирської області, про стягнення з ОСОБА_2 40800,00 грн штрафу, яке завершене 19 червня 2018 року на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий документ повернуто стягувачу. Матеріали вищевказаного виконавчого провадження знищені після спливу строку зберігання.

В судове засідання учасники справи та їх представники не з`явилися , про час і місце проведення якого повідомлені належним чином. Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача, при цьому позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заявив клопотання про розгляд справи у відсутність представника відділу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши письмові докази, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до доданих правовідносин, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , від 8 травня 2021 року, виданого Романівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

З витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 15 вересня 2021 року № 66438164 після смерті ОСОБА_2 відкрита спадкова справа номер у спадковому реєстрі 68307732, номер у нотаріуса 178/2021.

Згідно довідки від 15 травня 2024 року №78/02-14, виданої завідувачем Романівської державної нотаріальної контори Житомирської області Назарцем Д.В., спадкоємцем за законом ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .

З відповіді завідувача Романівської державної нотаріальної контори Житомирської області Назарця Д.В. від 29 січня 2025 року № 218/02-14 вбачається, що видати свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 не має можливості у зв`язку з накладенням арешту на все нерухоме майно спадкодавця.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на все нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт постановою №54500190 від 20 вересня 2017 року Романівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, реєстраційний номер обтяження 23839642.

Згідно відповіді Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11 червня 2024 року №23.4-24/2024/38502 виконавче провадження № 54500190 щодо примусового виконання виконавчого документу № 290/233/17 від 3 травня 2017 року, виданого Романівським районним судом Житомирської області, про стягнення з ОСОБА_2 40800,00 грн штрафу, завершене 19 червня 2018 року на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий документ повернуто стягувачу. Матеріали виконавчого провадження знищені після спливу строку зберігання.

Відповідно до інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень від 14 травня 2024 року відсутні відкриті виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першоїстатті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України)суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першоюстатті 316 Цивільного кодексу України(далі ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно дозаконуза своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не забороненізаконом, зокрема із правочинів (частина першастатті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зістаттею 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені устатті 1219 ЦК України(статті1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина другастатті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи зазакономмає право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першоїстатті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ятастатті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 1297 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третястатті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленомузакономпорядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно доЗакону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленомузакономпорядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно доглави 29 ЦК України.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першоїстатті 19 ЦПК Україниможуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п`ятоїстатті 59 Законуособа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставізаконучи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбаченихзаконом, виконують судові рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження№ 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 12 Законувиконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до вказаної нормиЗаконупісля закриття виконавчого провадження строк пред`явлення до виконання виконавчого документу № 290/233/17 від 3 травня 2017 року, виданого Романівським районним судом Житомирської області, про стягнення з ОСОБА_2 40800,00 грн штрафу, сплив, що підтверджується копією постанови начальника Романівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 9 червня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

Оскільки виконавче провадження № 54500190 не здійснюється, арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 у вказаному провадженні було накладено органом виконавчої служби ще у 20 вересні 2017 року, наявність накладеного обтяження майна порушує права позивача, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1-13,18,43,49,64,76,77-81,89,95,228,229,235,258,259,263-265,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що накладений постановою №54500190 від 20 вересня 2017 року, винесеною державним виконавцем Романівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, реєстраційний номер обтяження 23839642.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Кірічук