Рішення

від 24.02.2025 по справі 389/573/25

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.02.2025

ЄУН 389/573/25

Провадження №2-о/389/28/25

Рішення

іменем України

24 лютого 2025 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чернявської І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа - Знам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),

з участю: заявниці - ОСОБА_1 ,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт смерті свекрухи ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Щастя Луганської області.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що її свекруха ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла в м.Щастя Луганської області, що підтверджується наявною у неї копією свідоцтва про смерть. Провести державну реєстрацію смерті свекрухи в порядку, визначеному законодавством України, вона позбавлена можливості, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати документ, що може бути прийнятий для реєстрації смерті відповідно до Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану». Встановлення факту смерті необхідно для здійснення реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть українського зразка з метою отримання допомоги на поховання.

Заявниця в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити. Пояснила, що її свекруха померла від серцевої недостатності ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Щастя Луганської області, яке є тимчасово окупованою територією України. Похованням свекрухи займався її чоловік (син померлої), який є пенсіонером та на даний час перебуває в м.Щастя. Гроші на поховання чоловіку перераховувала вона.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Вислухавши заявницю та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.05.1988 за актовим записом №547 в Жовтневому відділі ЗАГС м.Ворошиловград заявниця зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , викладеного російською мовою, матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , якій після розірвання 18.08.1977 шлюбу з ОСОБА_5 присвоєно прізвище « ОСОБА_5 », про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .

Як свідчить копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , він виданий на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 заявниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою від 02.05.2022 №3528-5001442285 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заявниця має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 .

На підтвердження факту смерті свекрухи заявницею надано копію свідоцтва про смерть (російською мовою) серії НОМЕР_6 від 15.10.2024, виданого Жовтневим відділом запису актів громадського стану м.Луганська департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції так званої «луганської народної республіки», з якого вбачається, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в городе Счастье города Луганска так званої «луганской народной республики» РФ.

З цього документу також вбачається, що померла є громадянкою Російської Федерації, однак з копії паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 встановлено, що він виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 16.01.2003, померла мала зареєстроване місце проживання м.Щастя Луганської області та є громадянкою України.

Заявницею також надана світлина могили ОСОБА_2 з табличкою, на якій зазначені її прізвище, ім`я, по батькові, день, місяць, рік її народження та день, місяць, рік смерті.

Так, згідно з ч.ч.3, 4 ст.49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан через військову агресію Російської Федерації проти України, строк дії якого триває по теперішній час.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.7 ст.1-1 вказаного Закону тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

У постановах від 26.04.2023 у справі №337/3725/22 та від 29.03.2023 у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник, тощо.

Підставою для встановлення такого факту може бути будь-яка обставина, яка дає змогу суду зробити вірогідне припущення про смерть особи.

Частинами 2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Наведені положення стосуються наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 15.10.2024, виданого Жовтневим відділом запису актів громадського стану м.Луганська департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції так званої «луганської народної республіки».

Статтями 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, в сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 07.09.2022 у справі №759/5313/21, від 25.10.2023 у справі №607/1612/23.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), Щастинська міська територіальна громада Щастинського району Луганської області з 25.02.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Таким чином, зазначене місце смерті ОСОБА_2 є тимчасово окупованою територією України.

Хоча й у наданому заявницею свідоцтві про смерть зазначено, що на момент смерті ОСОБА_2 була громадянкою Російської Федерації, однак паспорт громадянина України вона не здавала, відомості про подання нею клопотання про відмову від громадянства України в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Щастя Луганської області, що є тимчасово окупованою територією України, оскільки надані заявницею докази достовірно свідчать про її смерть у певний час і за певних обставин.

Враховуючи, що факт смерті ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення цього факту в судовому порядку заявниці необхідно для державної реєстрації смерті особи в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання допомоги на поховання, чинним законодавством іншого порядку його встановлення не передбачено, тому суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, рішення суду про встановлення факту смерті є підставою для державної реєстрації смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі, зокрема, встановлення в судовому порядку факту смерті.

Відповідно до ч.4 ст.317, п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

З огляду на звільнення заявниця від сплати судового збору за подання цієї заяви на підставі п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та задоволення заявлених вимог, судові витрати у справі необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.263-265, 294, 315, 317, 430 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Верхньо-Богданівка Ст.-Луганського району Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Щастя Луганської області Україна.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявниця: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Заінтересована особа: Знам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), місце знаходження: вул.Михайла Грушевського,30, м.Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області, 27400, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41491023.

Повне судове рішення складено 27.02.2025.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва