Рішення

від 27.02.2025 по справі 621/3869/24

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/3869/24

Провадження № 2-а/621/1/25

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2025 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Вельможної І.В.,

секретаря судового засідання Лацько А.В.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Головне управління Національної поліції в Харківській області

представник відповідача - Тріска Дар`я Олександрівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

у с т а н о в и в:

14.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області з наступними вимогами:

1) скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення (серія ЕНА № 3215424 від 07.10.2024;

2) закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях події і складу адміністративного правопорушення;

3) стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн 60 коп.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що 07.10.2024 в с. Задонецьке Чугуївського району Харківської області інспектором ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Мінаєвим Д.С. було складено відносно позивача постанову серії ЕНА № 3215424 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У фабулі оскаржуваної постанови зазначено, що 07.10.2024 о 17:59:47 в с. Задонецькому, на трасі Р-78 33 км. водій, керуючи Т/3, здійснив обгін т.з. перетнувши при цьому суцільну лінію дорожньої горизонтальної розмітки 1.1, чим порушив п. 8.5.1 ПДР Порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення позивач вказує на те, що під час розгляду справи, інспектором Мінаєвим Д.С. систематично порушувались процесуальні права позивача, як особи, що притягається до відповідальності, а саме: було проігнороване клопотання про ознайомлення з доказами, а в подальшому була озвучена відмова у ознайомленні з поясненнями іншого водія. Під час розгляду позивача не було ознайомлено з його правами, як особи що притягається до відповідальності, а ознайомлення мало місце вже після винесення постанови на безпосереднє зауваження позивача. Разом із тим, вказує на те, що йому було фактично відмовлено у перенесенні розгляду справи у зв`язку з необхідністю скористатися правовою допомогою.

Вважає, що інших належних доказів на підтвердження порушення ним ПДР (п. 8.5.1 ПДР) окрім постанови ЕНА № 3215424 від 07.10.2024 немає, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку просить суд визнати протиправною та скасувати вказану постанову.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_2 від 16.10.2024 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи.

21.10.2024 представником відповідача надано відзив на позов, згідно якого він просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позову, оскільки оскаржувана постанова складена відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395. Зазначає, що твердження позивача щодо не ознайомлення його з правами згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та неповідомлення про відеофіксацію згідно статті 40 Закону України про Національну поліцію є необґрунтованими та спростовуються відеозаписами зі службового портативного реєстратора.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що доводи представника відповідача зазначені у відзиві він не визнає, на задоволенні позову наполягає.

19.11.2024 судом постановлено ухвалу про витребування від відповідача доказів.

25.11.2024 на виконання ухвали суду відповідачем надано до суду витребувані докази.

09.12.2024 та 13.13.2025 на виконання ухвали суду про витребування доказів від Відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області надішли докази (оптичні носії на яких міститься відеозапис події 07.10.2024.

21.01.2025, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Зміївського районного суду Харківської області, здійснено повторний розподіл та автоматизованою системою документообігу для розгляду справи визначено суддю Зміївського районного суду Харківської області Вельможну І.В.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області Вельможної І.В. від 27.01.2025 адміністративний позов прийнято до свого провадження та призначено судовий розгляд на 27.02.2025.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання не з`явились

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області Тріска Д.О. подала заяву про розгляд справи без її участі, відзив на позовну заяву підтримала.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу при ухваленні рішення не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до змісту вимог частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою інспектора ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Мінаєва Д.С. (серія ЕНА № 3215424 від 07.10.2024) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн за порушення пункту 8.5.1 ПДР (а. с. 11).

Із вищезазначеної копії постанови вбачається, що Чепурко 07.10.2024 о 17:59:47 в с. Задонецьке (траса Р-78, 33км) керуючи транспортним засобом (Volkswagen Caddy НОМЕР_1 ) здійснив обгін транспортного засобу, перетнувши при цьому суцільну лінію дорожньої горизонтальної розмітки 1.1, чим порушив пункт 8.5.1 ПДР, за що був притягнений до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До постанови додаються відео з бодікамери № 18.

Оскаржувана постанова містить підпис позивача про те, що під час розгляду справи йому було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також підпис про отримання копії даної постанови.

Згідно положень статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена законодавством України.

Відповідно до положень статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Так, частинами 2 та 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках,визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (пункт 11 частини 1 статті 23 Закону).

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Законом України «Про дорожній рух», а саме статтею 4 визначена компетенція Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху. До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить: підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України; визначення порядку функціонування системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

Отже, постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 10.11.2017 затверджений як Порядок функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі так і Порядок звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

За таких обставин, на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень, покладається обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення, а саме постанови серії ЕНА № 3215424 від 07.10.2024, підставою прийняття якої було отримання та оцінка працівником поліції доказів щодо порушення ОСОБА_1 вимог пункту 8.5.1 ПДР під час керування автомобілем Volkswagen Caddy НОМЕР_1 , а саме, порушення вимоги горизонтальної дорожньої розмітки, та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розділ 8 ПДР передбачає правила регулювання дорожнього руху.

Відповідно до 8.5.1. ПДР, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Частина 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до положень статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом досліджені витребувані від відповідача докази (оптичні носії DWD-диски) на яких містяться відомості щодо обставин події 07.10.2024.

При відтворенні диску з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського вбачається фіксація обставини перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу, який знаходиться на узбіччі та не рухається. З наданих відеозаписів не вбачається факту фіксації будь-яких відомостей щодо руху автомобіля Volkswagen Caddy НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та перетин ним дорожньої розмітки 1.1 вузька суцільна лінія.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 п. 8.5.1 ПДР відповідачем не надано.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, оскільки не згодний з прийнятим рішенням та заперечує вчинення ним правопорушення, а відповідач не спростував ці твердження позивача, а лише формально зазначив, що поліцейський при винесенні вказаної постанови діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та долучив до матеріалів справи диск з відеозаписом з нагрудної відеокамери поліцейського, що не підтверджує аргументів, що містяться у позові.

Встановлені судом обставини свідчать про відсутність доказів наявності факту порушення ОСОБА_1 п. 8.5.1 ПДР, а отже й складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За змістом оскаржуваної постанови, крім зазначеного відеозапису, немає посилань на будь-які інші докази щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення (рапорт, пояснення тощо).

Дані обставини дають суду підстави дійти висновку про те, що процес розгляду справи не відповідав вимогам статті 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення, права особи правопорушника, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення дотримані не були.

Безпосередньо постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3215424 від 07.10.2024 не може вважатись доказом вчинення адміністративного правопорушення, таке рішення повинно бути обґрунтованим доказами, які визначені статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що суб`єктом владних повноважень, на якого відповідно до частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та відповідно вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а розгляд справи на місці носив формальний характер, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 77, 139, 241 - 246, 271, 272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову інспектора відділу поліції №2 Чугуївського районного управління поліції Головного управлінняНаціональної поліціїв Харківськійобласті старшого лейтенанта поліції Мінаєва Данила Сергійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3215424 від 07.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 ( шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27.02.2025.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Харківській області, адреса: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, ЄДРПОУ 40108599.

Головуючий: