Вирок від 26.02.2025 по справі 643/2822/25

Провадження № 1-кп/643/698/25

Справа № 643/2822/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження №12025226200000035 від 20.01.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гірське Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

УСТАНОВИВ:

20.01.2025 приблизно о 00:10 годині ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в квартирі своєї знайомої за адресою: АДРЕСА_3 , розв`язав словесний конфлікт з малознайомим йому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого, діючи згідно з раптово виниклим умислом, направленим на спричинення йому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення шкоди здоров`ю потерпілому та тілесних ушкоджень, свідомо бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_4 один удар кулаком лівої руки в обличчя, а саме в область між лівим оком та носом, внаслідок якого потерпілий відчув сильний фізичний біль, втратив рівновагу та впав колінами на підлогу, після чого швидко залишив територію вищевказаної квартири та направився за місцем свого мешкання.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_4 спричинено відповідно до висновку судово-медичної експертизи поєднану закриту тупу черепно-мозкову травму у формі струсу головного мозку та лицьову травму у вигляді закритого перелому кісток носу та забитої рани спинки носу на тлі синця в лівій орбітальній ділянці по верхньому та нижньому повіках із захватом спинки носу та тіла лівої виличної кістки, що утворилися за єдиним механізмом в результаті ударної травматичної дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою площею травмуючої поверхні та які відповідно до п.п. 2.3.2. «а», 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Прокурор подав клопотання про розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні, яке суд вважає обґрунтованим з наступних підстав.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, відноситься до кримінальних проступків (ч. 2 ст. 12 КК України).

Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Як зазначає у своїх рішеннях ЄСПЛ, ані текст, ані дух ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100).

До того, як можливо стверджувати, що обвинувачений чітко своєю поведінкою відмовився від важливого права, передбаченого ст. 6 Конвенції, необхідно продемонструвати, що він міг обґрунтовано передбачити наслідки своєї поведінки (Ермі проти Iталії [ВП]). § 74, Сейдович проти Італії [ВП], § 87).

Деякі гарантії ст. 6 Конвенції, такі як право на адвоката, яке є фундаментальним правом серед тих прав, які складають поняття справедливого судового розгляду та забезпечення ефективності решти гарантій, викладених у ст. 6 Конвенції, вимагають спеціального стандарту захисту «усвідомлена та розумна відмова», встановленого у прецедентному праві Суду (Дворскі проти Хорватії [ВП], § 101; Піщальніков проти Росії § 77-79).

Разом з обвинувальним актом прокурором надано заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , складену в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Крім того, надано письмову заяву потерпілого ОСОБА_4 , в якій підтверджено згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження.

Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого, висловлену за участі захисника, а також позицію потерпілого суд доходить висновку, що у цій справі дотримані необхідні мінімальні гарантії справедливого судового розгляду та відмова обвинуваченого від права на розгляд справи в загальному порядку, передбаченому Главою 28 КПК України, не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Отже, наявні підстави для розгляду обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Учасники судового провадження не оспорювали обставини вчинення кримінального правопорушення, які були встановлені органом досудового розслідування.

Відтак, у суду відсутні підстави надавати у даному вироку оцінку доказам, які зібрані органом досудового розслідування на підтвердження подій кримінальних правопорушень та винуватості обвинуваченого у їх вчиненні.

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 як кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 2 ст. 125 КК України умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.107 КПК України не здійснювалось.

Враховуючи, що розгляд обвинувального акта здійснюється у спрощеному провадженні, суд встановлює відомості, що характеризують обвинуваченого, виключно на підставі даних, зібраних органом досудового розслідування.

Згідно матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 : у зареєстрованому шлюбі не перебуває; знятий з військового обліку з 01.02.2024, внаслідок непридатності до військової служби за станом здоров`я; ветеран військової служби, є інвалідом 2 групи, внаслідок отриманих поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини; відомостей про перебування на його утриманні осіб не встановлено. На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Інших відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, матеріали кримінального провадження не містять.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання - судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання - судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Таким чином, у ч. 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.

При призначенні обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків; відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання; особу винного, який є особою, що не має судимості, є інвалідом 2 групи, внаслідок отриманих поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Водночас суд враховує обставини скоєного кримінального правопорушення, яке полягало у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому, за відсутності будь-яких підстав до конфлікту чи внаслідок протиправних дій самого потерпілого, а лише з метою самоствердження та демонстрації переваги у фізичній силі.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у виді штрафу, з урахуванням обмежень щодо призначення інших видів покарання особі, яка є інвалідом 2 групи.

На переконання суду, такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та формування у свідомості обвинуваченого уявлення про неминучість покарання, у разі вчинення кримінального правопорушення.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався. Прокурором клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу під час судового провадження не заявлялось. Враховуючи наведене, а також засади змагальності та диспозитивності кримінального провадження, суд не вбачає підстав за власною ініціативою вирішувати питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не пред`явлено, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, речові докази відсутні.

Керуючись ст. 2, 91, 368, 370, 374, 382, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 1 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1