Рішення

від 25.02.2025 по справі 695/1473/24

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1473/24

номер провадження 2/695/240/25

25 лютого 2025 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Середи Л.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування в особі Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся в особі Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, в якому просить:

- позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, орган опіки та піклування зазначає, що відповідач ОСОБА_3 схильний до зловживання спиртними напоями, останнім часом почав вживати і наркотичні засоби, вихованням та утриманням своєї дитини не займається, життям дочки не цікавиться, про її фізичний і духовний розвиток не піклується, аліменти на утримання дитини платить невчасно, нехтуючи потребами дочки, а тому утворилась заборгованість. Оскільки батько дитини свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, тому 03.04.2024 року органом опіки та піклування прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин Орган опіки та піклування в особі Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.04.2024 року відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 07.10.2024 року підготовче провадження у справі закрите та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання учасники справи не прибули.

У матеріалах справи містяться письмові заяви представника позивача та третьої особи, в яких позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити, справу слухати за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання жодного разу не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду ставився до відому належним чином.

Так як у справі достатньо матеріалів про права та обов`язки сторін, суд проводить судовий розгляд за відсутності учасників процесу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 08.01.2013 року, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2022 року у справі № 577/1329/22 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірваний.

На підставі судового наказу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17.05.2023 року у справі № 577/2274/23 із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення із 09.05.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № НОМЕР_2 станом на 28.12.2023 року боржник ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 22 904.00 гривень.

Як вбачається з Витягу з реєстру територіальної громади № 2024/001570108 від 14.02.2024 року, сформований на підставі заяви законного представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

У характеристиці учениці 5-А класу Конотопського ліцею № 2 ОСОБА_1 вказано, що мама приділяє належну увагу вихованню доньки, відвідує батьківські збори, інші заходи, приймає активну участь у житті класу, цікавиться рівнем навчальних досягнень доньки у класного керівника. Щодо участі батька у вихованні та навчанні дитини жодних тверджень не зазначено.

З висновку органу опіки та піклування Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженого рішенням виконкому Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 03.04.2024 № 85, вбачається доцільним з метою захисту законних прав та інтересів дитини позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Із систематичного аналізу положень пункту 2 частини першої статті 164 СК України вбачається, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Вирішуючи справу, суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи позицію батька дитини, який жодних заперечень по суті позову до суду не направив, жодного разу у судове засідання не прибув, беручи до уваги, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать про винну та свідому поведінку відповідача щодо ухилення від участі у вихованні своєї дитини, про умисне і свідоме нехтування обов`язками батька, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітнього сина.

Згідно з ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Частиною другою ст. 166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду (ч. 3 ст. 166 СК України).

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Як вбачається із судового наказу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17.05.2023 року у справі № 577/2274/23 із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення із 09.05.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Отже, питання утримання дитини вирішене.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав у сумі 1211.20 грн.

Керуючись ст., ст. 10, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, ст.,ст. 164, 166, 180-182 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Органу опіки та піклування в особі Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Середа Л.В.