Ухвала

від 27.02.2025 по справі 703/1074/25

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/1074/25

2/703/694/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

27 лютого 2025 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Волосовський В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

встановив:

25 лютого 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, з підстав відсутності взаєморозуміння.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі за вищевказаним позовом встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України, зокрема при поданні позовної заяви позивачем не сплачено судовий збір в розмірі ставки встановленої Законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».

За статтями 1, 2 цього Закону визначено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

В позовній заяві позивач вказав, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» оскільки є діючим військовослужбовцем та на даний час виконує обов`язки військової служби. На підтвердження вказаних обставин позивач до матеріалів позовної заяви приєднав довідку про проходження військової служби (трудову діяльність) № 26 від 07 лютого 2025 року, видану т.в.о. начальника штабу заступником командира військової частини НОМЕР_1 та копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 14 жовтня 2023 року, стверджуючи, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для військовослужбовців під час виконання службових обов`язків та, на його думку, позовні вимоги позивача стосуються захисту його прав як військовослужбовця.

Дослідивши матеріали позовної заяви, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору.

Зокрема, відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Отже, звільнення від сплати судового збору за п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» пов`язано із спеціальним статусом позивача (військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти) та за умови, що спір пов`язаний з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Таким чином, для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» особа повинна мати статус військовослужбовця, а спір у справі повинен бути пов`язаний із проходженням нею військової служби, тобто професійною діяльністю особи, пов`язаною із обороною України.

Разом з тим, як слідує із матеріалів позовної заяви та доданих до неї доказів, позивач хоч і має статус військовослужбовця, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 про проходження військової служби (трудову діяльність) № 26 від 07 лютого 2025 року, однак предметом спору у цій справі є вимоги про розірвання шлюбу.

За таких обставин, з огляду на те, що позивач має статус військовослужбовця, однак, предмет спору в цій справі не пов`язаний із проходженням ним військової служби, відтак суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не має підстав для звільнення від сплати судового збору, у відповідності до приписів пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 по справі № 120/3185/22-а.

Окрім того, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Конструкція цієї норми, в якій йдеться про «справи, пов`язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» в сукупності зі статтею 12, частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій також не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону N 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі N 9901/311/19 (провадження N 11-795заі19), постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі N 490/8128/17 (провадження N К/9901/166/18, К/9901/30220/18), постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі 700/301/20 (провадження № 61-5407ск21).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить розірвати шлюб між ним та відповідачем.

Відтак, суд дійшов висновку, що вказані вимоги також не є такими, що пов`язані з порушенням права ОСОБА_1 на соціальний захист саме як учасника бойових дій, тому судовий збір за подання до суду цієї заяви ним має бути сплачений на загальних підставах.

Таким чином, вказана позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства.

Згідно з вимогами ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (яка на даний час є чинною), законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підп. 3 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 грн.

Таким чином, за відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, позивачу за подачу позовної заяви про розірвання шлюбу необхідно було сплатити на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Відтак, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, оскільки до неї не додано документу, що підтверджує сплату позивачем судового збору у встановленому законом розмірі.

Вказаний в ухвалі недолік може бути усунений шляхом подання до суду документів, що підтверджують сплату 1211 грн. 20 коп. судового збору за наступними платіжними реквізитами:

отримувач коштів - ГУК у Черк.обл./тгм.Сміла/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37930566;

банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);

код банку отримувача (МФО) - 899998 ;

рахунок отримувача - UA838999980313111206000023753;

код класифікації доходів бюджету 22030101.

У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Окрім того, відповідно до положень ст.177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів); у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Проте, встановлено, що до позовної заяви, яка подана до суду в електронному виді через підсистему «Електронний суд», не додано доказів направлення відповідачу її копії з копіями документів, які подані до суду.

На підставі вищевикладеного, приходжу до обґрунтованого висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст.177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

За вказаних обставин заява повинна бути залишена без руху, а позивачу необхідно надати строк для усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Також, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 p.), яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині даної ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: В.В. Волосовський