Рішення

від 27.02.2025 по справі 752/26853/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/26853/24

Провадження №: 2/752/3384/25

РІШЕННЯ

Іменем України

27.02.2025 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Замай А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (далі - ТОВ «ФК «Пінг-Понг») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 28 листопада 2019 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту № 8400453.

ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого останній підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит № 8400453 від 28 листопада 2019 року, який знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору відповідач отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб- сайті товариства та є невід`ємною частиною цього Договору.

На підставі платіжного доручення №894762 від 28 листопада 2019 року відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10 000 грн.

20 серпня 2020 року згідно умов договору факторингу №02/08, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 8400453 від 28 листопада 2019 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»), а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого та згідно додатку № 1 до договору факторингу, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 8400453 від 28 листопада 2019 року.

Згідно додатку № 1 до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 19 480,27 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7 222,19 грн; заборгованість за відсотками становить 11 058,08 грн; заборгованість за комісією становить 1200,00 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», в якому було зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості за кредитним договором №8400453 від 28 листопада 2019 року.

Оскільки відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, позивач просив суд стягнути їх у примусовому порядку, а також стягнути з відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І.А.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Відповідач повідомлявся судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштове відправлення повернулось з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

09 січня 2025 року представник відповідача - адвокат Лимар Ю. В. ознайомився з матеріалами справи, однак станом на день ухвалення рішення клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 28 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан»» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 8400453 (індивідуальна частина) про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» та Анкети-заявки відповідача на отримання кредиту № 8400453 від 28 листопада 2019 року.

Відповідно до п.п. 1.1 договору позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Сума кредиту становить 10 000,00 грн; строк кредиту - 30 днів з 28 листопада 2019 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 28 грудня 2019 року( п.п. 1.2., 1.3,1.4 договору).

Сукупна вартість кредиту складає 5 700,00 грн в грошовому виразі та 694,00 грн відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1.-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована, виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у цьому договорі (п. 1.5 договору).

Комісія за надання кредиту: 1 200,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 4 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2.3 цього договору (п.п. 1.5-1.7 договору).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п.п 2.2.2 договору).

Позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (п.п. 2.3.1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.п. 1.4 договору (п.п. 2.4.1. договору ).

Згідно п.п. 6.1 договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua..

Приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком платежів) договору в цілому (п.п. 6.3 договору).

Крім того, позивачем додано графік розрахунків за кредитним договором № 8400453 від 28 листопада 2019 року.

Отже, за умовами вказаного кредитного договору, підписуючи його, відповідач як покупець підтвердив, що він отримав інформацію, та погодився з усіма його умовами.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн шляхом перерахування в безготівковій формі на картковий рахунок позичальника, що підтверджується платіжним дорученням № 3894762 від 28 листопада 2019 року.

Встановлено, що у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань, відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи відомістю про щоденні нарахування та погашення.

Вирішуючи спір по суті, суд входить з наступного.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом установлено, що сторони узгодили розміри кредиту, грошову одиницю, в якій надано кошти, строки та умови користування ними, у договорі передбачено умови та строки нарахування відсотків, що свідчить про ознайомлення позичальника зі всіма істотними умовами договору та про наявність волі відповідача для укладення договору надання грошових коштів у позику в електронній формі, на погоджених умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Отже, судом встановлено факт укладання відповідачем вищевказаного договору надання грошових коштів у позику в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Установлено, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання, відповідач в свою чергу, не виконує зобов`язання за вищевказаним договором у зв`язку з чим має заборгованість з повернення тіла кредиту, процентів та комісії, що передбачено умовами укладеного договору.

20 серпня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №02/08, відповідно до якого фактор відступає клієнту за плату, а клієнт приймає належні факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі прав вимоги.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №02/08 від 20 серпня 2020 року, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 8400453 від 28 листопада 2019 року в загальному розмірі 19 480,27 грн.

24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» передає (відступає) ТОВ«ФК «Пінг-Понг» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «Пінг-Понг» приймає належні ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Згідно п. 1.3 договору факторингу права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання відповідного реєстру. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора або клієнта або підписання будь-яких документів.

Згідно з п. 4.2.6 договору факторингу ТОВ «Пінг-Понг» зобов`язується протягом десяти робочих днів з дати відступлення права вимоги повідомити боржника у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних споживача, а також надає інформацію про клієнта.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 8400453 від 28 листопада 2019 року в загальному розмірі 19 480,27 грн.

02 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу про погашення заборгованості та повідомлення про відступлення прав вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Пінг-Понг».

Встановлено, що всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на досудову вимогу, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Пінг-Понг», ні на рахунки попередніх кредиторів.

Судом також встановлено, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» за кредитним договором № 8400453 від 28 листопада 2019 року в розмірі 19 480,27 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 222,19 грн; заборгованість за відсотками - 11 058,08 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи відомістю про щоденні нарахування та погашення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, висловлена позиія, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитороа не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу, який прийняв права вимоги до боржника, в тому числі і відповідача за договорами факторингу не повернуті, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Оскільки відповідач, як встановлено матеріалами справи, отримав кредит в розмірі 10 000,00 грн, вказані кошти повністю не повернув, позивач правомірно вимагає їх повернення, шляхом стягнення з відповідача за рішенням суду.

Тому, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом (за тілом кредиту), що складає 7 222,19 грн є такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, з боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо наявної заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 11 058,08 грн, з цього приводу суд зазначає про наступне.

Так, як вже зазначалось, умовами кредитного договору №8400453 від 28 листопада 2019 року, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за надання кредиту у розмірах, зазначених в договорі.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору (п.п 2.2.2 Договору), а оскільки відповідач ОСОБА_1 продовжує користуватися кредитними коштами, тому відповідно до п.п. 2.3.2 Договору йому збільшено строк кредитування шляхом пролонгації.

З огляду на викладене, сума заборгованості по відсоткам є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Водночас відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості.

Окрім того, суд звертає увагу, що незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій контррозрахунок.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи те, що позичальник (відповідач) не виконав умови договору та не повернув у встановлений строк отримані кошти, продовжує ними користуватися, то з урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в розмірі 11 058,08 грн, які передбачені умовами кредитного договору.

Отже, суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит, умовами якого передбачено та встановлено проценти за користування кредитними коштами, з чим погодився відповідач підписуючи вказаний договір (з усіма його умовами).

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що відсотки нараховані первісним кредитором, з боку позивача з моменту отримання права вимоги до відповідача, не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, відсотки нараховані у відповідності до умов вищевказаного договору, розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору.

Крім цього, згідно з частиною ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

До подібного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою та третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано до суду: договір про надання правової допомоги № 43657029 від 07 серпня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК «Пінг-Понг» та адвокатом Білецьким Б.М.; додаткову угоду № 8400453 до договору № 43657029 про надання правової допомоги від 07 серпня 2024 року; детальний опис робіт (наданих послуг); акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 11 листопада 2024 року.

В акті про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 11 листопада 2024 року зазначено, що правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій ( консультацій ), адвокат витратив 1,5 години, вартість склала 2 250,00 грн; на складання позовної заяви, адвокат витратив 3,0 години, сума склала 3000,00 грн; формування додатків до позовної заяви, адвокат витратив 1 годину, вартість робіт склала 750,00 грн, загалом 6000,00 грн.

Так, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що дійсно між позивачем та адвокатом склалися договірні відносини стосовно надання правової допомоги.

У той же час, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в загальному розмірі 6000,00 грн не є співрозмірним та не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи надані з боку адвоката послуги, суд зазначає, що дана справа не є складною, дана категорія справ є розповсюдженою, не потребувала значного часу та вивчення для складання позовної заяви, яка склала три години, де загальна вартість наданих послуг склала 3 000,00 грн.

До того ж, сама позовна заява не є об`ємною, фактично складається лише з статей Цивільного кодекту України (розповсюджених), які застосовуються в договірних правовідносинах та декількох абзаців стосовно укладання кредитного договору.

Крім того, суд зазначає, що не потребувало з боку адвоката значного часу (1 годину) для формування додатків до позовної заяви, де вартість робіт склала 750,00 грн.

Окрім цього, не відповідає критеріям розумності та справедливості правовий аналіз обставин справи спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій), де витрачений час склав 1,5 години, а загальна вартість наданих послуг в розмірі 2 250,00 грн, оскільки вказана категорія справ щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами є доволі розповсюдженою та сама по собі не складною, а тому суд вважає, що з боку виконавця робіт не потребувало значного часу для аналізу спірних правовідносин.

Тому, ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Пінг-Понг» в рахунок компенсації понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем ТОВ «ФК «Пінг-Понг»» були понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн, які документально підтверджені.

Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то у відповідності до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленую Верховним Судом в ухвалах від 14 грудня 2021 року у справі № 9901/454/21, від 31 січня 2022 року у справі № 316/356/20, від 03 лютого 2022 року у справі № 300/1617/21, від 14 лютого 2022 року у справі № 560/4216/21, від 15 лютого 2022 року у справі № 560/8629/21.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені при зверненні до суду у вищевказаному розмірі.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 15-16, 207, 512, 516, 526, 530, 610-611, 632, 638, 903, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77-81, 89, 131, 141, 187, 211, 263-265, 273-274,2 80-289 ЦПК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про судовий збір», суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором № 8400453 від 28 листопада 2019 року у загальному розмірі 19 480,27 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська обл., 07406, код ЄДРПОУ 43657029, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 27 лютого 2025 року.

Суддя І. А. Кирильчук