Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/1288/25Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/147/25
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
26 лютого 2025 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2025 року щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту у кримінальному провадженні №32014100070000038,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні №52025000000000046 задоволено клопотання детектива - застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту - ОСОБА_7 заборонено цілодобово відлучатися з місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та на нього покладено обов`язки, передбачені п. п. 1, 4, 8-9 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ (т. 3 а. с. 45-46).
Наведене рішення мотивоване тим, що: (1) детективи Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні №52025000000000046 розслідують обставини реалізації злочинною організацією під керівництвом ОСОБА_7 та іншої особи схеми із протиправного заволодіння нафтопродуктами, внаслідок якої вирок суду щодо членів злочинної організації ОСОБА_9 від 30.10.2017 у частині спеціальної конфіскації нафтопродуктів та коштів, одержаних від їх реалізації, залишився невиконаним, спричинивши збитки державі в сумі 817 052 406 (вісімсот сімнадцяти мільйонів п`ятдесяти двох тисяч чотириста шести) грн 75 коп; (2) ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) існують ризики, передбачені п. п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК; (4) застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не здатне забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків і запобігти встановленим слідчим суддею ризикам (т. 3 а. с. 51-68).
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною ОСОБА_7 відлучатися з місця свого проживання у період з 00:00 до 05:00 год або застосувати до нього особисте зобов`язання.
Апеляційна скарга з доповненнями захисника обґрунтована тим, що: (1) підозра необґрунтована, (2) ризики відсутні; (3) застосований запобіжний захід не відповідає меті (т. 3 а. с. 73-75).
У судовому засіданні підозрюваний та захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_10 наполягали на задоволенні апеляційної скарги, а прокурор - на відмові в її задоволенні.
Під час надання оцінки висновкам слідчого судді апеляційний суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Погоджуючись із висновками слідчого судді стосовно наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК у кримінальному провадженні №52025000000000046, виділеному з кримінального провадження №32014100070000038, колегія суддів виходить із того, що, як правильно було встановлено під час застосування запобіжного заходу, наявні факти та інформація згідно з якими ОСОБА_7 може бути причетний до організації з порушенням вимог Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, та Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним передачі нафтопродуктів, які були речовим доказом у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 , підконтрольному йому ДП «Укртранснафтопродукт» і їх подальшої реалізації через підконтрольні йому підприємства ТОВ «Укройлпродукт», ТОВ «Ітанікс Стронг», ТОВ «Трейд Інвест Компані», в результаті чого державі було завдано збитків на суму 817 052 406,75 грн (т. 1 а. с. 39-42, 235-245).
Цей висновок зроблено на підставі доказів, наявних у матеріалах провадження, правильну оцінку яким надав слідчий суддя, у тому числі враховуючи висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 13.01.2025, протоколи допиту підозрюваних ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (т. 1 а. с. 139-234, 52-97).
Та обставина, що 12.02.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, внаслідок яких державі було завдано збитків на суму 967 309 290,53 грн, а надалі 30.01.2025 йому змінено вказану підозру та зазначено завдання збитків державі вже у меншому розмірі (817 052 406,75 грн), не впливає на правильність висновків щодо обґрунтованості підозри, оскільки з часом з огляду на перебіг розслідування сторона обвинувачення може змінювати, в тому числі уточнювати, факти та висновки, які стосуються обставин вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються, з урахуванням здобуття нових доказів. В даному випадку зміна стороною обвинувачення у підозрі розміру завданих збитків обумовлена отриманням висновку експертизи від 13.01.2025 (т. 1 а. с. 45-54, 139-245).
Крім того, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК). Адже метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК).
Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави». Так, існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
Таким чином, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, але вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У ході застосування наведеного підходу суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується у сукупності та взаємозв`язку: (1) тяжкістю кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_7 , які кваліфіковані як особливо тяжкі злочини - ч. 1 ст. 255 КК, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК, один з яких є корупційним (т. 1 а. с. 45-54, 235-245); (2) наявністю у підозрюваного подвійного громадянства (громадянин України та Великої Британії) (т. 2 а. с. 39-51); (3) постійним проживанням членів його сім`ї за межами України (т. 1 а. с. 66-73, 83-87, 97-100, 130-133, 135-138); (4) наявністю у підозрюваного паспортів громадянина України для виїзду за кордон, досвіду перетину державного кордону України (з 2018 по 2023 ОСОБА_7 117 разів виїздив за кордон, з них 22 рази після введення воєнного стану), його можливістю безперешкодно перетинати державний кордон України (т. 1 а. с. 66-73, 83-87, 97-100, 130-133). Водночас здача паспортів для виїзду за кордон не свідчить про відсутність ризику, ураховуючи можливість їх повернення власнику чи отримання ним нових паспортів (т. 1 а. с. 66-73, 83-87, 97-100, 130-133); (5) складенням на підозрюваного адмінпротоколу у зв`язку з порушенням граничного терміну перебування за кордоном (т. 1 а. с. 66-73, 83-87, 97-100, 130-133); (6) наявністю у матеріалах клопотання відомостей щодо достатнього майнового стану підозрюваного та його родини, який дає можливість проживати за межами території України, враховуючи, що спосіб життя підозрюваного та його близьких осіб не відповідає розмірам їх офіційних доходів (т. 1 а. с. 66-73, 83-87, 97-100, 130-133, 135-138). Наведені факти не самі по собі, а у їх сукупності та взаємозв`язку свідчать про продовження існування зазначеного ризику.
Існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні підтверджується тим, що: (1) наразі жоден зі свідків не допитаний судом, і, відповідно, їх показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів, у той час як КПК встановлена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК); (2) у ході спілкування з підлеглими працівниками групи компаній «Фактор» протягом 04-06.12.2023 ОСОБА_7 неодноразово надавав вказівки розробити пам`ятки для діючих та колишніх підлеглих працівників щодо алгоритму дій в разі виклику на слідчі та процесуальні дії, а також вказував на необхідність залучення адвокатів з боку компанії в якості захисників свідків для фіксування питань, що ставлять слідчі. Вказане питання ОСОБА_7 тримав на контролі та доручив організацію його виконання ОСОБА_14 . Зокрема, 04.12.2023 у ході проведення наради із використанням конференц-зв`язку, ОСОБА_7 повідомив підлеглій особі: « ОСОБА_15 , надо будет ускориться по этим всем, этому приміткам, ото, что мы писали. Чтоб сегодня мы сделали, сегодня всем отправили примітки. А по протоколам не позже до среды, чтоб мы со всеми отработали…. Да, сделай примітки и... А по протоколам сейчас ОСОБА_16 будет, я тоже ему скажу, чтоб он, чтоб эти протоколы они сделали, чтоб люди просто понимали, куда мы движемся… По протоколам, хто з ОСОБА_16 починає працювати? Він уже почав це питання ставити ?.... Да, дивись, у нас дві, протокол і примітки. Примітки треба було в п`ятницю зробити, відправити всім… Тому що ти розумієш, що оця вся історія вона зужається, нам треба підготуватися. Ми терміново треба це… В понедельник примітку сделать, сегодня, а протоколы, протоколы по людям сделать не позже среды, чтоб им мы дали эти протоколы, дали номера телефонов адвокатов в случае чего. Распределили их по адвокатам… ОСОБА_22, а ты можешь мне поднять тот список людей, который ты давала…? Там можешь, в принципе, по алфавиту, не обязательно этот, я догадаюсь кого.. если ОСОБА_17 . Ну, понимаешь, там ОСОБА_18 ..» (т. 1 а. с. 66-73, 83-87, 97-100, 130-133); (3) ОСОБА_7 інкримінується скоєння кримінальних правопорушень у співучасті з іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні одних і тих же правопорушень, тому існують підстави вважати, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показів, формування спільної правової позиції (т. 1 а. с. 45-54, 235-245); (4) у ході розмови 17.03.2024 ОСОБА_7 інструктував ОСОБА_19 щодо показань, які вона має надати детективу під час її допиту, і у подальшому стороною захисту ОСОБА_7 заявлено клопотання про проведення допиту ОСОБА_19 як свідка та здійснено її допит (т. 1 а. с. 66-73, 83-87, 97-100, 130-133, 135-138; т. 2 а. с. 135-137); (5) 23.03.2024 ОСОБА_7 через свою помічницю передав вказівку ОСОБА_20 , що у разі виклику її для допиту до детектива прибути лише із визначеним ним адвокатом (т. 1 а. с. 66-73, 83-87, 97-100, 130-133, 135-138; т. 2 а. с. 135-142); (6) частина підозрюваних, зокрема ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , активно надають показання у кримінальному провадженні (т. 2 а. с. 52-97).
Про існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, серед іншого, свідчить і те, що, зокрема: (1) у ОСОБА_7 наявні зв`язки серед представників різних органів влади та бізнесу, які він активно використовує в особистих цілях (т. 1 а. с. 66-73, 83-87, 97-100, 130-133, 135-138); (2) у матеріалах справи наявні відомості про спілкування, під час якого ОСОБА_7 повідомляє, щоб співрозмовниця, по тих компаніях, які визначив ОСОБА_7 , все знищила - «спалила», а інші документи хай лежать. На це співрозмовниця відповіла, що вибірково це зробити не має можливості, адже такі документи є в кожній папці, на що ОСОБА_7 повідомив, що хай те, що ОСОБА_21 принесе по вітру, буде в окремій папці, а все інше він передивиться та знищить (т. 1 а. с. 66-73, 83-87, 97-100). Та обставина, що зазначений факт раніше покладався стороною обвинувачення на підтвердження існування іншого ризику, який наразі відсутній, не вказує, що він не може свідчити про існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (3) ОСОБА_7 , порушуючи Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України та ст. 10 Закону України «Про попереднє ув`язнення», під час перебування під вартою використовував мобільний телефон; (4) під час телефонних розмов у режимі конференції підозрюваний ОСОБА_7 неодноразово надавав підконтрольним особам вказівки отримати від керівництва ДП «Укртранснафтопродукт» довідку про відсутність заборгованості цьому підприємству від ТОВ «Ітанікс Стронг» та ТОВ «Трейд Інвест Компані» (оптичний носій інформації - диск DVD-R т. 1 а. с. 249).
Існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що за фактами спроби ОСОБА_7 вирішення у незаконний корупційний спосіб питання щодо повернення вилучених у нього закордонних паспортів (т. 1 а. с. 85-92, 103-108) та пошуку шляхів впливу на суддів Верховного Суду і суддів Коростенського міськрайонного суду Житомирської області розпочаті досудові розслідування у кримінальних провадженнях №52024000000000054 від 01.02.2024, №52024000000000056 від 01.02.2024, №52024000000000055 від 01.02.2024 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 369-2 КК (т. 1 а. с. 66-73, 83-87, 97-100, 130-133, 135-138).
Ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідчий суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначив достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими доказами, існування встановлених ризиків підтвердилося. Адже, як вважає колегія суддів, ймовірність настання наведених ризиків не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована. Й сторона захисту не навела фактів, які б вказували, що ймовірність настання ризиків зменшилася.
Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_7 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, сторона захисту в ході апеляційного перегляду не спростувала.
На підставі цього колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності існування ризиків, наявність яких правильно встановив слідчий суддя.
Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо відсутності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт, зважаючи на те, що: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні №52025000000000046 щодо ОСОБА_7 стосується розслідування обставин вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень й існує ймовірність його притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років (т. 1 а. с. 235-245); (2) цілодобовий домашній арешт з покладенням обов`язків зможе забезпечити виконання завдань кримінального провадження, оскільки у випадку застосування особистого зобов`язання чи поруки не було б взагалі стримуючих ОСОБА_7 факторів, які б спонукали його належним чином виконувати свої процесуальні обов`язки. Водночас застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних обов`язків, враховуючи його особу, характер інкримінованого правопорушення та стадію кримінального провадження, здатне попередити настання ризиків, передбачених п. п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК. Надаючи таку оцінку суд пеляційної інстанції враховує й те, що наразі у період воєнного стану в населених Київської області діє коменданська година, з огляду на яку в нічний час доби (з 00:00 до 05:00 год), яким захисник просив обмежити підозрюваного в праві залишати місце проживання, фізичні особи й так не повинні перебувати на вулиці та в інших громадських місцях. Проте ОСОБА_7 підозрюваний у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень й на цій стадії кримінального провадження існує висока ймовірність настання ризиків його переховування від органу досудового розслідування та суду, а також впливу на свідків, а тому домашній арешт лише в нічний час доби із покладенням обов`язків не здатен запобігти встановленим ризикам.
Тому, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №52025000000000046 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, враховуючи неможливість згідно п. 2 ч. 3 ст. 197 КПК застосувати до нього тримання під вартою, оскільки підозрюваний на стадії досудового розслідування перебував під вартою з 12.02.2024 по 12.02.2025.
Отже, підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 176-178, 181, 193, 194, 196, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4
Суд | Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду |
Дата ухвалення рішення | 26.02.2025 |
Оприлюднено | 28.02.2025 |
Номер документу | 125459633 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про застосування запобіжних заходів домашній арешт |
Кримінальне
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
Глотов М. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні