Постанова

від 05.02.2025 по справі 910/8703/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2025 р. Справа№ 910/8703/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ): Кочін Г.І. - за ордером серії СА № 1075194 від 25.01.2024;

від ТОВ «Тева Україна»: Бадьора Н.С. - за ордером серії АІ № 1673712 від 05.08.2024;

від ТОВ «Тева Україна»: Мамуня О.С. - за ордером серії АА № 1512437 від 27.11.2024;

від ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України»: Дараган О.Ю. - за довіреністю № 04/Д/С від 04.01.2024.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24 (суддя Блажівська О.Є., повний текст ухвали складено та підписано - 23.07.2024), яка прийнята за результатами розгляду заяви Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) про забезпечення позову

за позовом Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна»

2) Міністерства охорони здоров`я України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України»

про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24 (суддя Блажівська О.Є.) задоволено заяву Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) про забезпечення позову; до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі: заборонено Державному підприємству «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» видавати висновки та рекомендації щодо державної реєстрації лікарського засобу під торговою назвою «Ривароксабан-Тева» (діюча речовина «rivaroxaban»), поданого ТОВ «Тева Україна» на реєстрацію 23.02.2024; заборонено Державному підприємству «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» на підставі заяви ТОВ «Тева Україна» чи інших уповноважених осіб, вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу під торговою назвою «Ривароксабан-Тева» (діюча речовина «rivaroxaban»), поданий ТОВ «Тева Україна» на реєстрацію 23.02.2024, в тому числі такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 2, 5, 136, 137, 140, 141 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби», Положення про Державний реєстр лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 411 від 31.03.2004, Порядку ведення Державного реєстру лікарських засобів України, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 314 від 08.05.2014, Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 376 від 26.05.2005, Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 426 від 26.08.2005 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України № 460 від 23.07.2015) та мотивоване тим, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню, у зв`язку з вжиттям таких заходів прав і охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідає інституту забезпечення позову в господарському процесі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24; скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також недоведеністю обставин, які мають значення для справи, хоча суд визнав їх встановленими.

На думку скаржника, оскаржуваним судовим рішенням фактично частково задоволено позовні вимоги, які мають наслідком неможливість вчинення скаржником підготовчих дій із введення в цивільний обіг лікарського засобу «Ривароксабан-Тева», а також введення його в цивільний обіг.

Крім того, у апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» зазначає, що останнє є заявником за заявою про державну реєстрацію лікарського засобу «Ривароксабан-Тева», проте дана обставина сама по собі не свідчить про наявність порушення прав Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) та про фактичне введення Товариством з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» в цивільний обіг лікарського засобу «Ривароксабан-Тева».

На переконання скаржника, позивачем не надано жодних доказів, які б дозволяли зробити обґрунтоване припущення, що у лікарському засобі «Ривароксабан-Тева» використаний винахід за патентом Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ).

Також, як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю «Тева Україна», вжиті заходи забезпечення позову не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності, а також відсутнє обґрунтування того, яким саме чином виконання рішення суду у даній справі стане утрудненим чи неможливим у разі невжиття відповідних заходів. При цьому, необхідність застосування заходів забезпечення позову ґрунтується на безпідставних припущеннях, що є недостатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Поміж іншого, скаржник вказує на те, що рішення про продовження строку дії патенту, на підставі якого подана заява про забезпечення позову, прийняте з порушенням вимог законодавства.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

28.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» надійшли письмові пояснення, згідно з якими останнє просить суд, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24.

04.11.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24 - без змін.

Міністерство охорони здоров`я України не скористалося своїм правом у відповідності до ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надало суду письмового відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна», що згідно з ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Копитова О.С., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 910/8703/24 витребувано з Господарського суду містка Києва матеріали справи № 910/8703/24 за позовом Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна», 2) Міністерства охорони здоров`я України про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

29.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8703/24.

Слід зазначити, що головуючий суддя (суддя - доповідач) Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 02.09.2024 по 22.09.2024 (включно).

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3513/24 від 25.09.2024 у зв`язку із звільненням судді Копитової О.С., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8703/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 910/8703/24, зокрема, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24 залишено без руху.

10.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 910/8703/24.

Необхідно вказати, що суддя Пантелієнко В.О. перебував у відрядженні з 12.10.2024 по 17.10.2024 та у відпустці - 18.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі № 910/8703/24, поміж іншого, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8703/24; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24 призначено на 27.11.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4554/24 від 25.11.2024 у зв`язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 про звільнення у відставку судді Полякова Б.М., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8703/24.

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/8703/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/8703/24 оголошено перерву у даній справі до 18.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/8703/24 оголошено перерву у даній справі до 05.02.2025; запропоновано учасникам справи, завчасно, а саме до 22.01.2025, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) надати письмові пояснення щодо можливості долучення до матеріалів справи висновку судового експерта Петренка С.А. № 190-01 від 05.08.2024 (в т.ч. лист експерта б/н від 23.10.2024); попереджено учасників справи, що заяви/клопотання, пояснення, заперечення, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, можуть залишитися без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників учасників справи

05.02.2025 у судове засідання з`явилися представники Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» та Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України».

Представник Міністерства охорони здоров`я України у судове засідання 05.02.2025 не з`явився; про час, місце та дату судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомив.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід зазначити, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/8703/24 було надіслано учасникам справи в електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представників позивача, скаржника та третьої особи.

Заяви/клопотання/заперечення подані учасниками справи

05.02.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» надійшли заперечення проти приєднання доказу до матеріалів справи.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» проти приєднання доказу до матеріалів справи, дійшла висновку про залишення їх без розгляду, виходячи з наступних підстав.

Як зазначалось вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/8703/24, поміж іншого, запропоновано учасникам справи, завчасно, а саме до 22.01.2025, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) надати письмові пояснення щодо можливості долучення до матеріалів справи висновку судового експерта Петренка С.А. № 190-01 від 05.08.2024 (в т.ч. лист експерта б/н від 23.10.2024); попереджено учасників справи, що заяви/клопотання, пояснення, заперечення, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, можуть залишитися без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відтак, заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» проти приєднання доказу до матеріалів справи повинне бути подане з урахуванням вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/8703/24, а саме до 22.01.2025.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що у вищезазначених запереченнях не міститься обґрунтування поважних причин пропуску строку для їх подання.

З аналізу приписів ч. 2 ст. 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, а по аналогії і заперечення, які без поважних причин не були подані у строк визначений судом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» проти приєднання доказу до матеріалів справи.

Позиції учасників справи

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» та Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» у судовому засіданні 05.02.2025 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24 скасувати.

У судовому засіданні 05.02.2025 представник Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24 - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24, Компанія Bayer Intellectual Property Gmbh (надалі - позивач) 11.07.2024 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» (надалі - відповідач 1) та Міністерства охорони здоров`я України (надалі - відповідач 2), в якому просить суд:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» порушувати права інтелектуальної власності Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh на винахід «Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові» за патентом України №73339, зокрема, вчиняти дії, направлені на підготовку до введення в цивільний обіг лікарського засобу з діючою речовиною «ривароксабан» («rivaroxaban»), поданого на державну реєстрацію за заявою від 23.02.2024;

- зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України відмовити в державній реєстрації лікарського засобу під торговою назвою «Ривароксабан-Тева» (діюча речовина «ривароксабан» («rivaroxaban»), форма випуску - таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2,5 мг або 10 мг, або 15 мг, або 20 мг по 2,5 мг: по 10 таблеток у блістері; по 2 або 3, або 6 блістерів у картонній коробці по 10 мг або 15 мг, або 20 мг: по 10 таблеток у блістері; по 3 або 6, або 9 блістерів у картонній коробці, поданого на державну реєстрацію 23.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Тева Україна».

На обґрунтування позовних вимог Компанія Bayer Intellectual Property Gmbh посилається на те, що остання є власником патенту України №73339 на винахід «ЗАМІЩЕНІ ОКСАЗОЛІДИНОНИ І ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ЗГОРТАННЮ КРОВІ». Молекула «ривароксабан» захищена чинним патентом України №73339 у першому незалежному пункті формули винаходу, а також заявлена у пункті 7 формули винаходу. 23.02.2024 Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» було прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» про державну реєстрацію лікарського засобу під торговою назвою «Ривароксабан-Тева» з діючою речовиною «ривароксабан» («rivaroxaban»), проте, як зазначає позивач, останній не надав відповідачу-1 дозволу на використання винаходу за патентом України № 73339 у вищевказаному лікарському засобі.

В подальшому, 22.06.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва від Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов, до набрання рішенням у справі № 910/8703/24 законної сили, шляхом:

- заборони Державному підприємству «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 14, код ЄДРПОУ 20015794) видавати висновки та рекомендації щодо державної реєстрації лікарського засобу під торговою назвою «Ривароксабан-Тева» (діюча речовина «rivaroxaban»), поданого ТОВ «Тева Україна» (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок, 1В , поверх 9, код ЄДРПОУ: 34770471) на реєстрацію 23.02.2024;

- заборони Державному підприємству «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 14, код ЄДРПОУ 20015794) на підставі заяви ТОВ «Тева Україна» (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок, 1В, поверх 9, код ЄДРПОУ: 34770471) чи інших уповноважених осіб, вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу під торговою назвою «Ривароксабан-Тева» (діюча речовина «rivaroxaban»), поданий ТОВ «Тева Україна» (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок, 1В , поверх 9, код ЄДРПОУ: 34770471) на реєстрацію 23.02.2024, в тому числі такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.

Вищевказана заява обґрунтована тим, що позивач є володільцем патенту України №73339 на винахід «ЗАМІЩЕНІ ОКСАЗОЛІДИНОНИ І ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ЗГОРТАННЮ КРОВІ», відомості про який опубліковано в Бюлетені №7 від 15.07.2005. Позивачу стало відомо, що 23.02.2024 Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» було прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» про державну реєстрацію лікарського засобу під торговою назвою «Ривароксабан-Тева» з діючою речовиною «ривароксабан» («rivaroxaban»), що підтверджується Переліком реєстраційних форм, що були подані на державну реєстрацію в період 19.02.2024-23.02.2024, який міститься у відкритому доступі на офіційному веб-сайті ДЕЦ.

Також позивач вказує на те, що останнім до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» подавались адвокатські запити №105-010 від 14.03.2024, від 01.04.2024, від 24.04.2024, від 13.05.2024 щодо спірного лікарського засобу, в яких, серед іншого, ДЕЦ повідомлялось, що реєстрація Спірного Лікарського засобу, діючою речовиною якого є «ривароксабан» («rivaroxaban») може порушувати належні позивачу права на Винахід.

Як зазначає позивач, незважаючи на обізнаність із фактом порушення прав інтелектуальної власності позивача, ДЕЦ не вживало жодних дій задля припинення порушення прав інтелектуальної власності позивача, а процедура реєстрації Спірного лікарського засобу, яка порушує згадані права позивача, надалі триває, що підтверджується окремими листами ДЕЦ, а саме:

- від 19.03.2024 за вих. №633/12-24 (відповідь на адвокатський запит представника Позивача від 14.03.2024 №105-010, за змістом якої «…подана до Центру заява від 23.02.2024, лікарський засіб «Ривароксабан-Тева», діюча речовина «ривароксабан» («rivaroxaban») знаходиться на розгляді»);

- від 05.04.2024 за вих. №818/12-24 (відповідь на адвокатський запит представника Позивача від 01.04.2024 №105-010, за змістом якої «…подана до Центру заява від 23.02.2024, лікарський засіб «Ривароксабан-Тева», діюча речовина «ривароксабан» («rivaroxaban») знаходиться на розгляді»);

- від 29.04.2024 за вих. №1051/12.1-24 (відповідь на адвокатський запит представника Позивача від 24.04.2024 №105-010, за змістом якої «…подана до Центру заява від 23.02.2024, лікарський засіб «Ривароксабан-Тева», діюча речовина «ривароксабан» («rivaroxaban») знаходиться на розгляді»);

- від 17.05.2024 за вих. №1215/12.1-24 (відповідь на адвокатський запит представника Позивача від 13.05.2024 №105-010, за змістом якої «…подана до Центру заява від 23.02.2024, лікарський засіб «Ривароксабан-Тева», діюча речовина «ривароксабан» («rivaroxaban») знаходиться на розгляді»);

- від 17.06.2024 за вих. №1516/12.1-24 (відповідь на адвокатський запит представника Позивача від 10.06.2024 №105-010, за змістом якої «…подана до Центру заява від 23.02.2024, лікарський засіб «Ривароксабан-Тева», діюча речовина «ривароксабан» («rivaroxaban») знаходиться на етапі попередньої експертизи… матеріали реєстраційного досьє, в тому числі звіти про доклінічні дослідження та звіти про клінічні випробування на лікарський засіб «Ривароксабан-Тева» надійшли до Центру 28.05.2024.»);

- від 01.07.2024 за вих. № №1661/12-24 (відповідь на адвокатський запит представника Позивача від 27.06.2024 №105-011, за змістом якої «…Наказом Центру від 14.12.2021 №284 затверджено перелік інформації з обмеженим доступом. Так, серед іншого, відповідно до зазначеного наказу до інформації з обмеженим доступом відноситься інформація, що міститься в заяві про державну реєстрацію та реєстраційних матеріалах на лікарський засіб….. Центр не вбачає можливості надати запитувану інформацію.»).

На думку позивача, завершення експертизи реєстраційних матеріалів матиме наслідком реєстрацію та комерціалізацію лікарського засобу та унеможливить ефективний захист зазначених прав в межах даного судового провадження.

При цьому, позивач вважає, що з огляду на встановлені законодавством строки реєстрації лікарського засобу та потенційні строки розгляду та вирішення даного спору судом, реєстрація лікарського засобу відбудеться до прийняття рішення судом по суті спору, яке, навіть у випадку задоволення вимог позивача, не зможе належним та ефективним чином захистити порушені права позивача. А тому, невжиття господарським судом заходів забезпечення позову у даній справі унеможливить ефективний захист належних йому прав інтелектуальної власності та в подальшому буде слугувати підставою виникнення нових судових спорів стосовно невизначеного кола осіб.

Крім того, на думку позивача, застосування заходів забезпечення позову, які останній просить вжити, в жодному випадку не заподіє збитків відповідачам та/або третій особі, оскільки: призупинення надання висновків та рекомендацій не тягне за собою застосування до ДЕЦ чи МОЗ фінансових та будь-яких інших санкцій з боку третіх осіб; призупинення надання висновків та рекомендацій щодо реєстрації Спірного Лікарського засобу не завдасть жодних збитків Відповідачеві-1, оскільки він не має права використовувати Спірний Лікарський засіб в період чинності патенту України № 73339 на Винахід.

За наслідками розгляду заяви Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) про забезпечення позову, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» та Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою задоволено заяву про забезпечення позову. Тобто предметом розгляду є питання наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.

В силу приписів цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п.п. 2, 4, 6 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

За змістом ч. 4 ст. 137 ГІІК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків накладення арешту на майно та (або) грошові кошти відповідача або заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

В силу ст.ст. 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас, саме лише посилання заявника у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, а також на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а докази мають відповідати вимогам встановленими статями 76-79, 80, 91, 96 ГПК України.

При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Подібних висновків дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.09.2023 у справі № 917/453/23.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19 та від 06.04.2020 у справі № 203/1491/19.

Так, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує, зокрема, на те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Разом з тим, заявником у заяві не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, унеможливить, як стверджує заявник, виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження викладених у заяві обставин позивачем не надано та судом не встановлено.

При цьому, суд зазначає, що процесуальний інститут забезпечення позову спрямований на захист інтересів позивача проти несумлінних, недобросовісних дій відповідача. Водночас, позивач не посилається, не обґрунтовує та не доводить відповідними доказами недобросовісні наміри (які мають бути реальними, а не потенційно можливими) чи недобросовісні дії визначених ним відповідачів.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду наголошує, що саме лише посилання позивача у заяві на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Зі змісту поданої заяви судом не встановлено реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а відповідні доводи позивача, якими мотивовано заяву про забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях.

За таких обставин, оскільки заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову із врахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін, заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24 - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-271, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/8703/24 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) у задоволенні заяви про забезпечення позову.

3. Справу № 910/8703/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 27.02.2025.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко