Постанова

від 25.02.2025 по справі 910/7183/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"25" лютого 2025 р. Справа№910/7183/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації «Київський дитячий фонд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024

у справі №910/7183/24 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Громадської організації «Київський дитячий фонд»

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»

про виселення

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Громадської організації «Київський дитячий фонд» (далі по тексту - відповідач) за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 151,3 кв.м. за адресою: місто Київ, вул. Липська, 16 літер А.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору, а саме, систематично не виконано зобов`язання по сплаті орендної плати орендованого приміщення більше ніж 3 місяці. В зв`язку з тим, що пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, Департамент листом від 19.03.2024 № 062/05-15-1455 повідомив відповідача про відмову від Договору у зв`язку із несплатою орендарем орендної плати більше ніж 3 місяці. Проте, відповідач об`єкт оренди не звільнив та продовжує його використовувати, порушуючи при цьому право власника майна володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном.

Господарський суд міста Києва рішенням від 11.10.2024 у справі №910/7183/24 задовольнив позов. Виселив Громадську організацію «Київський дитячий фонд» з нежитлових приміщень загальною площею 151,3 кв.м. за адресою: місто Київ, вул. Липська, 16 літер А. Стягнув з Громадської організації «Київський дитячий фонд» на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради 3 028,00 грн судового збору. Повернув Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з Державного бюджету України 3 028,00 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що відповідач втратив статус орендаря і, оскільки доказів щодо підтвердження права користування спірним нерухомим майном немає, вимога позивача про виселення відповідача судом першої інстанції задоволена.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Громадська організація «Київський дитячий фонд» звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі №910/7183/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що між сторонами вирішувалось питання про зменшення загальної площі об?єкту, відповідач навіть здійснив оплату послуг по офіційному вимірюванні (наявні чеки та акти прийому передачі), а також внесенні змін до договору, але позивач навмисно затягував розгляд даного питання, що призвело до виникнення проблем по вирішенню справи в суді. Позивач по справі одноособово здійснив підвищення цін, без погодження сторонами, що відповідно до приписів ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України є порушення договірних зобов?язань.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 апеляційну скаргу Громадської організації «Київський дитячий фонд» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі №910/7183/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.11.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7183/23. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Київський дитячий фонд» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі №910/7183/24.

Матеріали справи №910/7183/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 28.11.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.12.2024 апеляційну скаргу Громадської організації «Київський дитячий фонд» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі №910/7183/24 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати суду: документ, що посвідчує повноваження представника Струка Артема Борисовича, як адвоката, який підписав і подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі №910/7183/24 від імені Громадської організації «Київський дитячий фонд»; докази реєстрації електронного кабінету Громадської організації «Київський дитячий фонд» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі); докази сплати судового збору в розмірі 4 542, 00 грн за подання апеляційної скарги; належні докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу.

12.12.2024 представником Громадської організації «Київський дитячий фонд» Струком Артемом Борисовичем через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків та надано суду апеляційної інстанції довіреність від 26.03.2024, якою Громадська організація «Київський дитячий фонд» уповноважила Струка Артема Борисовича представляти інтереси Громадської організації, зокрема в усіх судах загальної юрисдикції, а також надано поштові накладні.

Також апелянт просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.12.2024 клопотання Громадської організації «Київський дитячий фонд» про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі №910/7183/24 - задовольнив. Продовжив Громадській організації «Київський дитячий фонд» строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі №910/7183/24 на сім днів із дня вручення ухвали про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання від 21.12.2024 (зареєстроване Північним апеляційним господарським судом 23.12.2024).

Головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Демидова А.М. та Ходаківська І.П. з 23.12.2024 по 05.01.2025 перебували у відпустках.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.01.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Київський дитячий фонд» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі №910/7183/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 25.02.2025 о 12 год. 15 хв.

21.02.2025 позивачем сформовано та подано через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, з якого вбачається, що позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилаючись на те, що нежитлові приміщення загальною площею 151,30 кв.м - за адресою: місто Київ, вулиця Липська, будинок 16 літер А були передані відповідачу по акту приймання-передачі 02.04.2012 при укладанні Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 02.04.2012 №166, який в подальшому продовжувався, шляхом викладення в новій редакції 22.03.2016 та 10.12.2019.

Позивачем наголошено, що протягом строку перебування спірних нежитлових приміщень в орендному користуванні відповідача площа об`єкта оренди не змінювалася.

14.02.2025 відповідачем сформовано та подано через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до зв`язку із об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншого судового провадження (кримінального)справа №757/56354/24-к, обґрунтоване тим, що кримінальна справа порушена відповідачем проти представника Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та тісно пов`язана із даною справою.

19.02.2025 відповідачем сформовано та подано через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду клопотання про долучення доказів.

Позивач 21.02.2025 направив заперечення на клопотання про зупинення розгляду справи, оскільки відповідачем не доведено наявність об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та на які він посилається у клопотанні про зупинення розгляду справи від 14.02.2025, та враховуючи, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, просив відмовити відповідачу у задоволенні клопотання по зупинення провадження у справі №910/7183/24.

У судовому засіданні 25.02.2025 суд апеляційної інстанції відмовив відповідачу у долученні та прийнятті до розгляду листа Головного управління Національної поліції у місті Києві від 16.02.2025 №53978-2025 та витягу з ЄРДР, оскільки за приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Така обставина як відсутність існування доказів, які датовані вже після прийняття оскаржуваного рішення, тобто таких доказів взагалі не існувало на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції, взагалі виключає можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції у порядку статті 269 ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №908/2296/23. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність, правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 903/639/23.

Таким чином, враховуючи те, що долучений відповідачем лист та витяг з ЄРДР є доказами, які виникли після прийняття оскаржуваного рішення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття таких доказів.

Представник позивача та третьої особи у судовому засіданні 25.02.2025 заперечили проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/7183/24.

Колегія суддів, порадившись на місці, відмовила у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі №910/7183/24 з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №924/645/18 та від 20.12.2019 у справі №910/13234/18).

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи певної черговості розгляду вимог тощо (постанова Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №918/926/17).

При цьому зупинення провадження має бути доцільним і мотивованим та не повинно призводити до безпідставного затягування строків розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

На переконання суду апеляційної інстанції відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №№757/56354/24-к.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні 25.02.2025 заперечили проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі №910/7183/24 залишити без змін.

Громадська організація «Київський дитячий фонд» свого представника, у судове засідання, призначене на 25.02.2025, не направила, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом доставки ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 в його «Електронний кабінет».

Згідно із частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2019 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент/орендодавець), громадська організація «Київський дитячий фонд» (далі - орендар) та Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - підприємство-балансоутримувач) уклали договір №166-2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду 2019 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.03.2016 року №166-1) (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 03.10.2019 №37/172 (п. 355) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва (пункт 1.1. Договору).

Об`єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 151,30 кв. м, в т. ч. 2 поверх - 151,30 кв. м в будинку № 16 літер А на вул. Липській у м. Києві, згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід`ємну частину Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 02.04.2012 №166 (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 та становить без ПДВ, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку жовтень 2019 р. - 13 076, 41 грн.

Орендна плата, відповідно до пункту 3.2 Договору, за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Згідно з пунктом 3.6. та 3.7. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього договору. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 3.9. договору сторони узгодили, що оплата витрат на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсація витрат підприємства - балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

Згідно з пунктом 3.12. договору, у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує плату за фактичне користування об`єктом оренди до дня підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем або іншими документами, передбаченими законодавством.

Відповідно до п. 5.1.3 Договору орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Згідно з п. 9.3 Договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього договору. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцем знаходження орендаря, вказаним у договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

Договір є укладеним з 10.12.2019 до 08.12.2022 (п. 9.1 Договору).

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк, а орендар - фізична особа або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 782 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно з пунктом 2 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим законом або договором.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом від 01.04.2022 №2181-IX внесено зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №157-ІХ та доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №634, яка набрала законної сили 01.06.2022.

У пункті 5 Постанови №634 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони у пункті 5.1.2 договору визначили, що орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до Департаменту з проханням (лист від 13.03.2024 №062/15/03-931) відмовитись від Договору та ініціювати примусове виселення орендаря з об`єкта оренди у зв`язку з простроченням сплати орендної плати більше ніж 3 місяці.

22.03.2024 Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надіслав на адресу відповідача лист від 19.03.2024 про відмову від Договору (поштове відправлення №0100114014537).

Поштове відправлення №0100114014537 відповідачем отримано не було, у зв`язку з чим його було повернуто на адресу відправника. Датою вручення Департаменту повернутої поштової кореспонденції є 22.04.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення.

З огляду на умови п. 9.3 Договору він є розірваним з 22.04.2024.

Щодо правомірності підстав для відмови від договору та вжиття необхідних заходів для примусового виселення орендаря за несплату орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд, судом апеляційної інстанції враховані наступні обставини.

Неналежне виконання зобов`язань за Договором було предметом дослідження у справі №910/8740/23 за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Громадської організації «Київський дитячий фонд», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про стягнення 104 892,59 грн, у тому числі 67 035,42 грн боргу за період з 14.07.2021 по 23.02.2022.

Господарський суд міста Києва рішенням від 25.03.2023 у справі 910/8740/23 позов задовольнив частково. Стягнув з Громадської організації "Київський дитячий фонд" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" суму основного боргу у розмірі 67 035, 42 грн, 3% річних у розмірі 3 058, 84 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 19 247, 68 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 286, 08 грн. У решті позовних вимог відмовив.

При цьому, у вказаному судовому рішенні, яке набрало законної сили, місцевий господарський суд встановив, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати за період з 14.07.2021 по 23.02.2022, що свідчить про наявність у нього перед третьою особою заборгованості.

Преюдиційність обставин - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами, зокрема, позивача, що обставини справи, встановлені рішеннями Господарським судом міста Києва від 25.09.2023 у справі №910/8740/23 та в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Відповідно до статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Наведеною нормою ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 цього Кодексу можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду із вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

У розумінні наведених положень істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна як своєчасне внесення орендної плати, що є достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму та повернення наймодавцеві речі із найму.

Таким чином, суд з урахуванням порушення відповідачем умов договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову. Доказів здійснення відповідачем орендної плати у зв`язку з простроченням сплати орендної плати більше ніж 3 місяці, матеріали справи також не містять, та цей факт не спростовано доводами апеляційної скарги.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що відхиляє доводи апелянта про неотримання повідомлення орендаря про відмову від договору, оскільки пунктом 9.3. договору передбачено, що лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

З наявної у справі інформації щодо повернення поштового відправлення 0100114014537 вбачається, що адресат відмовся від вручення листа позивача від 19.03.2024 №062/05-15-1455 та акту приймання-передачі нерухомого майна.

А тому умовами договору передбачено порядок звернення з таким листом з пропозицією про відмову від договору від орендодавця. В даному випадку, позивачем було дотримано порядок такого повідомлення, а доводи апеляційної скарги відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Доводи відповідача, що договору №166-2 від 10.12.2019 не існує та підпис відповідача на ньому не справжній, також не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи суперечать тим обставинам, що відповідач не бажає бути виселений з приміщення, яке є об`єктом цього договору та належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а не відповідача.

Такі доводи відповідачем зазначені, зокрема, через його незгоду з розміром площі орендованого приміщення, зазначаючи, що йому було завищено орендну плату.

Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи надуманими та не підтвердженими жодними доказами. Крім того, розмір площі орендованого об`єкта не змінювався з 2012 року згідно пунктів 2.1. Договорів від 22.03.2016 №166-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду та від 02.04.2012 №166 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з частиною першою статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі №910/7183/24 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації «Київський дитячий фонд» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі №910/7183/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 у справі №910/7183/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Громадську організацію «Київський дитячий фонд».

4. Матеріали справи №910/7183/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана суддями 27.02.2025.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова