Постанова

від 19.02.2025 по справі 922/829/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/829/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю

позивача - Волкогон Є.О., довіреність від 12.12.2024 року; Кравченко С.В., довіреність від 26.08.2024 року;

відповідача- адвокат Батракова О.Ю., свідоцтво від 29.11.2017 року №ДН4923;

приватного виконавця Корольов М.А., посвідчення №0174 від 13.03.2018 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвоката Кравченко С.В. (вх. №135Х/1-18) та апеляційну скаргу приватного виконавця Корольова М.А. (вх. №169Х/1-18)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.2025 року у справі № 922/829/22, постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Кухар Н.М.), повний текст якої складено 13.01.2025 року

за скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (вх. № 31443/24 від 13.12.2024 року) на дії приватного виконавця щодо примусового виконання рішення у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ,

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м. Харків про стягнення 343317,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2025 року у справі скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (вх. № 31443/24 від 13.12.2024) на дії приватного виконавця задоволено; визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. щодо відкриття виконавчого провадження № 76705736; визнано протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. про відкриття виконавчого провадження № 76705736 від 04.12.2024 року.

Представник Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвокат Кравченко С.В. (далі апелянт-1) з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.2025 року у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги АТ "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 76705736 в повному обсязі.

Апелянт-1 в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Безпідставним є ототожнення передання в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) корпоративних прав акціонерів боржника, з переходом у державне володіння саме права власності на частки (корпоративні права) у статутному капіталі АТ "Харківгаз" в силу таких дій.

Згідно відповіді АРМА від 13.01.2024 року, у АРМА відсутні об`єкти державної власності, які належать до сфери його управління.

Будь яка належність корпоративних прав державі проходить реєстрацію у Фонді державного майна, і відображається у відповідному реєстрі, з відкритим доступом; з Реєстру корпоративних прав відомості про реєстрацію державного управління корпоративними правами щодо АТ "Харківгаз" такий Реєстр не містить, що виключає можливість застосування п. 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження".

У наявному в матеріалах справі витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо АТ "Харківгаз" відсутні відомості про наявність частки держави у статутному капіталі боржника.

АТ "Харківгаз" стверджуючи про існування наявності частки держави у статутному капіталі останнього повинен надати суду відповідні (належні) докази, а АТ "Укртрансгаз" може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими.

Також, апелянт-1 просила поновити строк на подання апеляційної скарги, оскільки повний текст оскаржуваної ухвали апелянтом-1 отримано лише 13.01.2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року, №26/2025 від 14.01.2025 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвоката Кравченко С.В. (вх. №135Х/1-18) на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.2025 року у справі № 922/829/22; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на 19.02.2025 року о 09:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги не розглядалось, оскільки строк пропущений не був; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/829/22.

Приватний виконавець Корольов М.А. (далі апелянт-2) з ухвалою господарського суду першої інстанції також не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.2025 року у справі та у задоволенні скарги на дії приватного виконавця Корольова М.А. щодо відкриття виконавчого провадження №76705736 відмовити в повному обсязі.

Апелянт-2 в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

АТ "Харківгаз" мав довести включення його частки до Реєстру корпоративних прав держави у статутних капіталах господарських товариств; АТ "Харківгаз" у списку підприємств, корпоративні права якого належать державі відсутнє; відомості про реєстрацію державного управління корпоративним правами АТ "Харківгаз" відповідний Реєстр не містить, що виключає можливість застосування п. 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження".

Інформація про управління АРМА цінними паперами АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ХАРКІВГАЗ" (ідентифікаційний код 033559500) не підтверджується жодним з доказів, а лише відображає теоретичні правила поведінки.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.01.2025 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

22.01.2025 року на адресу суду від представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" Волкогон Є.О. надійшла заява (вх.№ 1088) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 19.02.2025 року о 09:45 год. представникам Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - адвокату Кравченко С.В. та Волкогон Є.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

24.01.2025 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/829/22 (вх.№1201).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця Корольова М.А. (вх. №169Х/1-18) на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.2025 року у справі № 922/829/22; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено апеляційну скаргу приватного виконавця Корольова М.А. до розгляду на 19.02.2025 року о 09:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі судових засідань № 132, разом з апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвоката Кравченко С.В., об`єднавши скарги в одне провадження; вчинено інші процесуальні дії.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 року, зокрема, задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" Волкогон Є.О.; судове засідання у справі, призначене на 19.02.2025 року об 09:45 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представників Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - адвоката Кравченко С.В. та Волкогон Є.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" з використанням власних технічних засобів; вчинено інші процесуальні дії.

27.01.2025 року на адресу суду від приватного виконавця Корольова М.А. надійшла заява (вх.№ 1255) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 19.02.2025 року о 09:45 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 року, зокрема, задоволено заяву приватного виконавця Корольова М.А.; судове засідання у справі, призначене на 19.02.2025 року о 09:45 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю приватного виконавця Корольова М.А. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

04.02.2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1667), в якому останній просить у задоволенні апеляційних скарг АТ "Укртрансгаз" та приватного виконавця Корольова М.А. на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.2025 у справі №922/829/22 (ВП №76706836) відмовити; вказує на те, що АТ "Харківгаз" є юридичною особою, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків, (керуючий рахунками в цінних паперах АРМА, управитель від АРМА АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз"); з урахуванням норм ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", приватний виконавець Корольов М.А. не має права здійснювати примусове виконання судового рішення про стягнення з АТ "Харківгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" 7 724,64 грн.; дії приватного виконавця Корольова М.А. щодо прийняття до виконання заяви стягувача та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №76706836 від 04.12.2024 року є противоправними та незаконними, а тому підлягають скасуванню; при виконанні судових рішень щодо стягнення коштів за рахунок активів боржника, які у передбаченому законом порядку передані в управління Національного агентства як центрального органу державної виконавчої влади, підлягає застосуванню пункт 2 частини другої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки після запровадження управління майном, держава в особі Національного агентства набула тимчасово права власника таких корпоративних прав з метою забезпечення збереження активів та збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, а отже приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження та здійснювати виконавчі дії щодо майна боржника, оскільки частка держави в статутному капіталі, з урахуванням їх перебування в управлінні Національного агентства, складає більше 25%.

У судовому засіданні 19.02.2025 року представник апелянта-1 та апелянт-2 підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах та просили їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення апеляційних скарг заперечував, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Ухвали суду апеляційної інстанції від 21.01.2025 року, від 24.01.2025 року та від 29.01.2025 року було надіслано АТ "Укртрансгаз", АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", приватному виконавцю Корольову М.А. до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 21.01.2025 року, від 24.01.2025 року та від 29.01.2025 року були у встановленому порядку внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційних скарг у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційних скарг в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2024 року було відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (код ЄДРПОУ: 30019801) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (код ЄДРПОУ: 03359500) про стягнення 343317,20 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 року рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2022 року у справі № 922/829/22 скасовано; прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено; присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" заборгованість за надані послуги транспортування природного газу за Договором № 1109011167/П39 від 28.09.2011 року у розмірі 240529, 91 грн., пеню у розмірі 41107, 24 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 21413, 50 грн., інфляційні втрати у розмірі 40266,55 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 5149, 76 грн., а також витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7724, 64 грн.

11.04.2023 року на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 року судом апеляційної інстанції були видані відповідні накази.

13.12.2024 року від боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на адресу господарського суду Харківської області надійшла скарга (вх. № 31443/24) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 76705736.

Скаргу обґрунтовано тим, що АТ "Харківгаз" є юридичною особою, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків, (керуючий рахунками в цінних паперах АРМА, управитель від АРМА АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз").

З урахуванням норм ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", дії приватного виконавця Корольова М.А. щодо прийняття до виконання заяви стягувача та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №76705736 від 04.12.2024 року є противоправними та незаконними.

Також боржник вважає, що дії приватного виконавця щодо прийняття до виконання наказу у справі № 922/829/22 та відкриття на підставі нього виконавчого провадження № 76705736 вчинено з порушенням статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та норм Кодексу професійної етики приватних виконавців, оскільки виконавчим округом приватного виконавця Корольова М.А. визначено місто Київ, а у виконавчому документі чітко зазначено місцезнаходження боржника: м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, 61109. Рішення про прийняття до виконання вказаного виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження "за місцезнаходженням майна боржника" було прийнято приватним виконавцем у зв`язку з тим, що стягувач у заяві зазначив, що у боржника наявний відкритий розрахунковий рахунок в АТ "Банк "Кліринговий дім" (адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 5 літ. А), чим, на думку боржника, грубо порушив імперативні положення Кодексу професійної етики приватних виконавців, який є обов`язковим для дотримання усіма приватними виконавцями.

09.01.2025 року господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Місцевий господарський суд, задовольняючи скаргу виходив з того, що корпоративні права АТ "Харківгаз" передані в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у розмірі, що перевищує 25% статутного капіталу.

Колегія суддів вважає вказані висновки місцевого господарського суду передчасними, з огляду на таке.

Так, предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду першої інстанції про задоволення скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 339-1 ГПК України передбачено що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У частині 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 5 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, яка кореспондується з нормами статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини 2 статті 23 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України Про виконавче провадження.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника.

Зі змісту наведених норм закону, зокрема частин 1 та 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження та статті 25 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, слідує, що виконавець (державний / приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване: для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби; для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.

Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах 2 4 статті 26 Закону України Про виконавче провадження, а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року.

Відповідно до абзацу 30 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції (в редакції станом на момент звернення позивача до приватного виконавця з заявою про примусове виконання наказу господарського суду Харківської області, виданого 24.09.2024 року) у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

При цьому, норма Інструкції (у разі, якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов`язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини першої статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов`язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Правовий аналіз наведених норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини 1 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції також суперечить частині 1 статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

Так, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом пункту 21 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження (тобто після його відкриття) має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України Про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

З правового аналізу вказаних норм Закону України Про виконавче провадження, зокрема, статей 13, 18, 26, 36, 48 Закону, слідує, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.

Чинне спеціальне законодавство, що визначає порядок пред`явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна.

З огляду на викладене, до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа у виконавця відсутній будь-який механізм, передбачений чинним законодавством, спрямований на перевірку відомостей щодо стану банківських рахунків боржника.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а сааме, для встановлення обставини наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: по доданим стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказам місцезнаходження майна боржника на такій території. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (у тому числі і грошових коштів) відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.

За результатом дослідження цих доказів виконавець приймає одне з рішень: про відкриття виконавчого провадження відповідно до статті 26 Закону України Про виконавче провадження або про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження.

За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов`язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.

Так, у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема, відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та / або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.

У правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 925/384/21, між іншим, зазначено на те, що суди при розгляді скарг на рішення, дії/бездіяльність виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з підстави порушення виконавцем територіальної юрисдикції (не за місцезнаходженням майна боржника) мають досліджувати обставини дотримання стягувачем вимог абзацу 11 (або 12, 28, у залежності від того, яка редакція Інструкції підлягає застосуванню) пункту 3 розділу ІІІ Інструкції щодо надання доказів місцезнаходження майна боржника у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Суди мають встановити, чи були додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення відповідні передбачені цією нормою докази існування у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, майна боржника, зокрема, рахунків боржника у банківських, фінансових установах, докази, з яких стягувачу стало відомо про таке майно (про існуючі рахунки боржника), та чи підтверджують ці докази обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Схожий за змістом правовий висновок викладено і у постановах Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 925/791/21, від 15.07.2021 року у справі № 924/408/19, від 30.06.2021 року у справі № 905/2190/14, від 25.06.2021 року у справі № 905/2214-908/5, від 21.05.2021 року у справі №905/64/15.

Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (частина 6 статті 25 Закону та абзац 2 частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").

Зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Як слідує із наявних у матеріалах справи документів, звертаючись до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач в заяві зазначив про те, що з інформації з сайту https://spending.gov.ua/ боржник має рахунок відкритий у банківській установі, що розташована у м. Києві, а саме, поточний рахунок відкритий у АТ "Банк "Кліринговий дім". Також було зазначено, що на виконанні у приватного виконавця Ковальва М.А. знаходяться на виконанні інші виконавчі документи за якими боржником є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", тому даний виконавчий документ, на думку стягувача, підлягає виконанню за місцем знаходження інших виконавчих документів.

Грошові кошти в розумінні статті 190 ЦК України є майном.

04.12.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Корольовим Михайлом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76705736.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що стягувачем до заяви про відкриття виконавчого провадження було надано докази на підтвердження знаходження майна боржника (у даному випадку наявність відкритого банківського рахунку) у виконавчому окрузі міста Києва, відсутні порушення приватним виконавцем вимог щодо територіальності під час відкриття ним виконавчого провадження№76705736 від 04.12.2024 року, оскільки сама по собі наявність рахунку боржника в банківській установі, місцезнаходженням якої є місто Київ, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження і при цьому, ключовим моментом у вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження є надання стягувачем доказів існування рахунків боржника, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суд від 18.12.2023 року у справі № 917/1285/21.

Разом з цим, п. 6 частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 4 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Вказаний принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону).

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права й обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Зважаючи на зазначені положення, виконавець повинен вчиняти виконавчі дії із дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, додержання яких є обов`язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

У пункті 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Таким чином, приватний виконавець не має права здійснювати примусове виконання рішень щодо боржників-юридичних осіб, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків.

Відповідно до Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів АРМА має право отримувати активи та має право передавати їх в управління.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, управління активами діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

А отже, АРМА прийнято саме в управління, а не, як помилково зазначає відповідач у справі, що АРМА набула права на цінні папери та права за цінними паперами.

Відповідно до частини 1 статті 1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

За змістом частини 2 статті 96-1 ЦК України, корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

При цьому, із доданих до скарги документів, не слідує доказів наявності передачі права власності на цінні папери, що спростовує твердження відповідача про те, що у АТ "Харківгаз" наявна частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків, (керуючий рахунками в цінних паперах АРМА, управитель від АРМА АТ ДАТ "Чорноморнафтогаз").

Разом з тим, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі.

Підпунктом 7 пункту 3 Розділу 5 Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1657/5 від 10.06.2016 року визначено, що відомості про юридичну особу містять відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство, або частку держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків.

Згідно з доданими витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", що містяться у відкритому доступі у полі Перелік засновників (учасників) юридичної особи зазначено: акціонери згідно до реєстру власників цінних паперів, громадяни України, розмір частки (учасника): 3640462,00.

Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи: відсутня фізична особа, яка володіє 25 відсотків статутного капіталу.

При цьому, у розділі "Центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі" - також відомості відсутні.

А отже, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не міститься інформація про наявність у статутному капіталі АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", частки держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10.07.2020 року у справі № 913/398/16, де, між іншим, зазначено про правильність висновку щодо безпідставності ототожнення поняття "держава" та юридичну особу - НАК "Нафтогаз України". Верховний суд дійшов висновку, що не держава володіє акціями АТ "Луганськгаз", а НАК "Нафтогаз України", як юридична особа, яка здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера. А тому, пославшись на наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку та правомірно спростував доводи скаржника щодо наявності у його статутному фонді частки держави в розмірі, що перевищує 25 відсотків.

Матеріали справи не містять, належних, допустимих та достатніх доказів того, що в статутному капіталі скаржника (відповідача - боржника) наявна частка держави, а тому відсутні підстави для задоволення скарги боржника на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №76705736 від 04.12.2024 року.

Отже, висновки місцевого господарського суду не відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, місцевий господарський суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції слід скасувати та у скарзі Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (вх. № 31443/24 від 13.12.2024 року) на дії приватного виконавця відмовити.

Керуючись ст. ст. 255, 269, ч.2 ст. 275, ст. ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвоката Кравченко С.В. (вх. №135Х/1-18) задовольнити.

Апеляційну скаргу приватного виконавця Корольова М.А. (вх. №169Х/1-18) задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.2025 року у справі №922/829/22 скасувати.

У скарзі Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (вх. № 31443/24 від 13.12.2024 року) на дії приватного виконавця відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.02.2025 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов