Ухвала

від 26.02.2025 по справі 903/185/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

26 лютого 2025 року Справа № 903/185/25Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши матеріали заяви керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про забезпечення позову

у справі № 903/185/25

за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної військової адміністрації (Камінь-Каширської районної державної адміністрації)

до відповідачів:

1) Маневицької селищної ради

2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області

про визнання незаконним та скасування додатку до акту та рішення, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речового права на неї,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача-1: н/з;

від відповідача-2: Ковальчук О. В., витяг з ЄДРПОУ;

від 3-ї особи: н/з;

від прокуратури: Скучинський Л. Є., прокурор, свідоцтво № 071755 від 01.03.2023.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Встановив:

19.02.2025 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної військової адміністрації (Камінь-Каширської районної державної адміністрації) до Маневицької селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в якій прокурор просить:

- визнати незаконним та скасувати п. 19 додатку до акту приймання-передачі від 08.12.2020, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність;

- визнати незаконним та скасувати п. 19 додатку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення щодо переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи, які є об`єктами нерухомого майна державної власності, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи, які є об`єктами нерухомого майна державної власності, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Любешівської селищної ради на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га.

При обґрунтуванні позовних вимог вказує, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 незаконно сформована частково за рахунок земель водного фонду державної власності без вирішення питання про зміну їх цільового призначення та поза волею власника, тому рішення, на підставі яких здійснено державну реєстрацію права комунальної власності наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині затвердження п. 19 додатку до акту приймання-передачі від 08.12.2020 (передачі у комунальну власність Маневицької селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 та п. 19 додатку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення в частині прийняття в комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 21.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.03.2025; запропоновано відповідачам надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; прокурору та позивачу відповідь на відзив; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача подати суду: письмові пояснення щодо заявленого позову та наявні докази, відповідно до ст.168 ГПК України (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали), копії яких з додатками надіслати іншим учасникам справи, докази надіслання (опис вкладення) надати суду.

19.02.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури через систему Електронний суд подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони вчиняти Маневицькій селищній раді Камінь-Каширського району (код ЄДРПОУ: 04333193, 44601, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, смт Маневичі, вул. Незалежності, буд. 19) будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.

При обґрунтуванні заяви про забезпечення позову вказує, що Маневицька селищна рада має можливість перереєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, відчуживши її на користь третіх осіб, оскільки вказана земельна ділянка визначена у Державному земельному кадастрі як ділянка сільськогосподарського призначення. Звертає увагу суду, що відповідач має можливість вільно розпорядитися зазначеною земельною ділянкою, а отже такі дії можуть призвести до неможливості подальшого виконання рішення у разі задоволення позову, крім того, зазначає, що відсутність заходів забезпечення позову надає можливість відповідачу - Маневицькій селищній раді здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га. В результаті поділу вказаної земельної ділянки можливе внесення до Державного земельного кадастру інформації про нові земельні ділянки, що утворились в результаті поділу, а земельна ділянка з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 припинить своє існування як об`єкт цивільних прав, що унеможливить виконання рішення у справі в разі задоволення позову судом.

Прокурор вказує, що дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін щодо спірної земельної ділянки можуть привести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави.

Ухвалою суду від 21.02.2025 заяву керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури № 51/1-267ВИХ-25 від 18.02.2025 про забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін на 25.02.2025; запропоновано прокурору подати додаткове письмове пояснення та докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову; запропоновано відповідачу подати письмові пояснення на заяву прокурора про забезпечення позову.

26.02.2025 відповідач-1 через систему «Електронний суд» подав пояснення щодо заяви про забезпечення позову в яких просить відмовити у задоволенні заяви. При цьому вказує, що Камінь-Каширська районна державна адміністрація, Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області з клопотаннями про передачу у державну власність частини земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи та їх смугами відведення за відповідним проєктом землеустрою до Маневицької селищної ради не зверталися. На даний час є можливим мирне вирішення спору та проведення за відповідним проєктом землеустрою поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580, виключивши з її площі частини під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи та їх смугами відведення зі зміною їх цільового призначення. Крім того, звертає увагу суду, що керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області не надав доказів на підтвердження вчинення Маневицькою селищною радою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду, а самі лише припущення про потенційну можливість ухилення Маневицької селищної ради, як відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Дані пояснення долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.02.2025 прокурор підтримав заяву про забезпечення позову, представник відповідача-2 заперечив проти задоволення заяви, при цьому підтримав пояснення відповідача-1.

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали заяви суд зазначає таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на прокурора та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.

Судом встановлено, що предметом позову в цій справі є матеріально-правова вимога про визнання незаконним та скасування додатків до акту та рішення, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речового права на неї, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Вище вказано, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, прокурор посилався на те, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності і відповідач є її розпорядником, а відтак може вчинити дії щодо її поділу, відчуження чи інші дії щодо спірної земельної ділянки, направлені на утруднення виконання рішення в цій справі, проте прокурор не зазначає які саме труднощі виконання рішення суду можуть бути у даній справі у разі задоволення позову, або у разі добровільної відмови Маневицької селищної ради від спірної частини земельної ділянки, адже прокурором пред`явлено конкретні немайнові вимоги саме для припинення речового права Маневицької селищної ради.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує сталу та актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством на заявника покладено обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин або обгрунтованих припущень, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема, щодо заявлених в цій справі вимог, вчинення дій направлених на відчуження спірної земельної ділянки третім особам або її поділу з метою утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

В той же час, зі змісту заяви прокурора про забезпечення позову, суд встановив, що в ній відсутні посилання на конкретні обставини із посиланням на докази, які підтверджують вчинення відповідачем будь-яких дій щодо розпорядження спірною земельною ділянкою (звернення за розробкою технічної документації із землеустрою, оголошення торгів, предметом яких є речові права на спірну земельну ділянку, тощо).

До заяви прокурором теж не було додано жодних доказів, на підтвердження обставин, викладених у заяві.

Отже, фактично всі доводи заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову, базуються на припущеннях прокурора, не підкріплені жодними доказами у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурору слід відмовити у вжитті заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, через недоведеність заявником необхідності у застосуванні певного виду забезпечення, вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження третім особам, поділ земельної ділянки та можливості утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Керуючись ст.ст.136-138, 140, 234, 235 ГПК України, суд, -

постановив:

у задоволені заяви керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана 27.02.2025.

Суддя А. С. Вороняк