Рішення

від 26.02.2025 по справі 905/1435/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.2025 Справа №905/1435/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., за участі секретаря судового засідання Левкович Ю.С. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані Плазма", м.Харків

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", м.Покровськ, Донецька область

про стягнення 3151599,58грн.

Представники:

від позивача (в режимі відеоконференції): адвокат Боднарчук А.М.

від відповідача (в режимі відеоконференції): адвокат Чапала Ю.О.

Суть справи:

Через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані Плазма" до Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява до відповідача Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про стягнення заборгованості в сумі 3151599,58грн.: з яких: 1792400,00грн. - основний борг, 540633,59грн. - інфляційні нарахування, 139426,79грн. - 3% річних, 679139,20грн. - пеня.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) №44/21к від 26.01.2021 в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою від 18.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

18.11.2024 та 19.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" адвоката Чапали Ю.О. надійшли заяви про вступ у справу як представника та надання доступу до електронної справи.

Вказані заяви задоволені судом, про що постановлена ухвала від 19.11.2024.

Також, 19.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" адвоката Чапали Ю.О. надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

22.11.2024 через систему "Електронний Суд" від представника позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

22.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача ТОВ "Компані Плазма" адвоката Боднарчука А.М. надійшли заява про вступ у справу як представника та надання доступу до електронної справи, а також заперечення на заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Заява про вступ у справу як представника та надання доступу до електронної справи задоволена судом, про що постановлена ухвала від 25.11.2024.

26.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" адвоката Чапали Ю.О. надійшла заява про витребування у позивача ТОВ "Компані Плазма" оригіналів доказів, поданих разом з позовом.

04.12.2024 через систему "Електронний Суд" від представника відповідача ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" адвоката Чапала Ю.О. надійшла заява про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

12.12.2024 через систему "Електронний Суд" від представника позивача ТОВ "Компані Плазма" адвоката Боднарчука А.М. надійшла заява про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Вказані заяви задоволені судом, про що постановлені ухвали від 12.12.2024 та від 16.12.2024.

17.12.2024 через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшли, заперечень на клопотання (заяву) про витребування доказів, з додатками, в тому числі, копією листа від 31.10.2024 №01/03/222.

Ухвалою від 17.12.2024 підготовче засідання відкладено на 14.01.2025 об 11:30год.

23.12.2024 через систему "Електронний Суд" від представника відповідача ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" надійшла заява (заперечення) проти долучення до матеріалів справи листа від 31.10.2024 №01/03/222.

14.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача ТОВ "Компані Плазма" надійшла заява про зміну підстав позову (з додатками). У поданій заяві позивач просить суд прийняти заяву про зміну підстав позову та задовольнити клопотання про витребування доказів у Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Ухвалою від 14.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" адвоката Чапали Ю.О. про залишення позовної заяви без розгляду. Заяву представника відповідача ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" адвоката Чапали Ю.О. про витребування у позивача ТОВ "Компані Плазма" оригіналів доказів, поданих разом з позовом, задоволено частково та витребувано у позивача для огляду у підготовчому засіданні оригінали доказів, доданих до позову у копіях згідно з резолютивною частиною ухвали. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів з наступного дня після закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання відкладено на 28.01.2025.

27.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача ТОВ "Компані Плазма" адвоката Боднарчука А.М. надійшли письмові пояснення щодо витребування оригіналів документів (з додатками).

28.01.2025 через систему "Електронний Суд" від представника відповідача ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" адвоката Чапала Ю.О. надійшли письмові заперечення щодо письмових пояснень представника позивача стосовно витребуваних оригіналів документів.

Також, 28.01.2025 через систему "Електронний Суд" від представника відповідача ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" адвоката Чапала Ю.О. надійшли письмові пояснення щодо заяви позивача про зміну підстав позову.

Ухвалою від 28.01.2025 підготовче засідання відкладено на 11.02.2025.

11.02.2025 через систему "Електронний Суд" від представника позивача ТОВ "Компані Плазма" адвоката Боднарчука А.М. надійшли письмові пояснення та заперечення проти заяв відповідача, в тому числі на заяву про зміну предмету позову.

Крім того, 11.02.2025 через систему "Електронний Суд" від представника позивача ТОВ "Компані Плазма" адвоката Боднарчука А.М. надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд поновити строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувати у Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків: - інформацію щодо включення до податкової декларації з ПДВ податкових накладних, виписаних ТОВ "Компані Плазма" №12 від 13.01.2022, №31 від 17.01.2022 та №7 від 14.02.2022; - інформацію щодо використання податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ "Компані Плазма" №12 від 13.01.2022, №31 від 17.01.2022 та №7 від 14.02.2022.

Ухвалою від 11.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ТОВ "Компані Плазма" про зміну підстав позову. Відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ТОВ "Компані Плазма" про витребування доказів у Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 26.02.2025.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у запереченнях щодо позову, доводів та аргументів позивача, а також заперечив проти прийняття судом доказів, наданих позивачем протягом підготовчого провадження.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

26.01.2021 між Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Плазма» (постачальник, позивач у справі) укладений договір №44/21К (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити ресурси (далі Ресурси), на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 1.1. договору кількість, номенклатура Ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємною частиною (далі «Специфікації»).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору поставка Ресурсів здійснюється видами транспорту зазначеними в Специфікаціях. Постачальник зобов`язується поставити Ресурси на умовах поставки, зазначених в Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року. Строки поставки ресурсів вказуються в Специфікаціях. У разі поставки Ресурсів відповідно до графіка графік оформлюється як додаток до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Постачальник має право здійснити поставку Ресурсів в інші строки виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі. Право власності на Ресурси і ризик випадкового знищення або пошкодження Ресурсів переходить від постачальника до покупця з дати поставки Ресурсів.

Пунктами 4.1., 4.3. договору поставка Ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказаних в Специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов`язані з постачанням Ресурсів. Загальна сума договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється відповідно до доданих до нього Специфікацій.

Пунктами 5.1., 5.2. договору визначено, що оплата покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі. Оплата за поставлені Ресурси буде проводитися на підставі виставленого рахунку за фактично поставлені Ресурси і податкових накладних та протягом строку, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту виставлення рахунку за фактично поставлені Ресурси.

Датою оплати Ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Покупець має право здійснити оплату Ресурсів до настання строку оплати. За згодою сторін можливі інші форми оплати, що не суперечать чинному законодавству (пункти 5.3., 5.4., 5.5. договору).

Згідно з пунктом 6.4. договору постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання Ресурсів оригінали наступних документів: - рахунок на оплату Ресурсів, - транспорті або супровідні документи, - пакувальні документи (за наявності), - сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником); - сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); - акт прийому-передачі Ресурсів (в 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника, у випадках поставки на умовах DAР, DAT, DDP відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Зобов`язання постачальника щодо поставки обладнання не вважаються виконаними до надання документів, зазначених в п.6.4. цього договору.

Постачальник зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства здійснити реєстрацію в ЄРПН: податкової накладної на всю суму виниклих у постачальника податкових зобов`язань з ПДВ з дотриманням термінів, передбачених чинним законодавством, але не пізніше 5-го числа календарного місяця, що настає за місяцем виникнення податкових зобов`язань з ПДВ (п.6.4. договору).

Відповідно до пункту 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

У разі порушення більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів строку оплати Ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді (пункт 7.2. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог). З моменту підписання цього договору всі попередні переговори, листування та угоди, пов`язані з предметом цього договору, втрачають силу (пункт 10.4. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим договором (пункт 10.5. договору).

Договір підписаний представниками покупця ПрАТ «АКХЗ» та постачальника ТОВ «Компані Плаза», підписи скріплені печатками юридичних осіб. Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано. Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Сторонами були складені та підписані специфікації до договору №44/21К від 26.01.2021 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів.

У специфікації №2 від 27.09.2021 (додаток до договору №44/21К від 26.01.2021) сторони погодили, зокрема, найменування ТМЦ, кількість, ціну за одиницю Ресурсів, вартість Ресурсів без ПДВ, вартість з ПДВ. Загальна вартість Ресурсів за цією специфікацією без ПДВ становить 1560000,00грн, з ПДВ - 1872000,00грн. Ціна Ресурсів вказана з урахуванням транспортних витрат. Транспортні витрати несе постачальник. Ресурси поставляються автомобільним транспортом.

Крім того, у специфікації погоджено:

Ресурси поставляються на умовах поставки СРТ м.Авдіївка склад ПрАТ «АХКЗ» відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року (пункт 2 специфікації).

Термін поставки 01.01.2022 по 20.01.2022 (пункт 4 специфікації).

Термін оплати Ресурсів: 100% відстрочка платежу 180 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені Ресурси (пункт 5 специфікації).

Датою поставки вважається дата витратної накладної (пункт 8 специфікації).

У специфікації №3 від 04.10.2021 (додаток до договору №44/21К від 26.01.2021) сторони погодили, зокрема, найменування ТМЦ, кількість, ціну за одиницю Ресурсів, вартість Ресурсів без ПДВ, вартість з ПДВ. Загальна вартість Ресурсів за цією специфікацією без ПДВ становить 195000,00грн, з ПДВ - 234000,00грн. Ціна Ресурсів вказана з урахуванням транспортних витрат. Транспортні витрати несе постачальник. Ресурси поставляються автомобільним транспортом.

Крім того, у специфікації погоджено:

Ресурси поставляються на умовах поставки СРТ м.Авдіївка склад ПрАТ «АХКЗ» відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року (пункт 2 специфікації).

Термін поставки 01.03.2022 по 20.03.2022 (пункт 4 специфікації).

Термін оплати Ресурсів: 100% відстрочка платежу 180 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені Ресурси (пункт 5 специфікації).

Датою поставки вважається дата витратної накладної (пункт 8 специфікації).

Специфікації підписані представниками ПрАТ «АКХЗ» та постачальника ТОВ «Компані Плаза», підписи скріплені печатками юридичних осіб.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору та специфікацій до нього позивачем поставлено відповідачу Ресурси на загальну суму 2106000,00грн., що підтверджується видатковими накладними №8 від 13.01.2022 на суму 936000,00грн, №21 від 17.01.2022 на суму 936000,00грн, №86 від 14.02.2022 на суму 234000,00грн, товарно-транспортними накладними №Р8 від 13.01.2022, №Р21 від 17.01.2022, №Р86 від 14.02.2022 та актами приймання-передачі товару №1 від 13.01.2022 на суму 936000,00грн, №2 від 17.01.2022 на суму 936000,00грн, №3 від 14.02.2022 на суму 234000,00грн. та виставлені рахунки на оплату №2585 від 06.10.2021 на суму 1872000,00грн, №76 від 26.01.2022 на суму 234000,00грн.

Також позивач зазначив, що на підтвердження здійснених господарських операцій, ним були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні:

1) податкова накладна №12 від 13.01.2022 (реєстрація була зупинена, пояснення для її розблокування були подані, з порушенням термінів та не прийняті контролюючим органом, що підтверджується квитанцією №2);

2) податкова накладна №31 від 17.01.2022 (реєстрація була зупинена, пояснення для її розблокування були подані, з порушенням термінів та не прийняті контролюючим органом, що підтверджується квитанцією №2).

У зв`язку з викладеним, ці дві податкові накладні так і залишились незареєстрованими, а відповідач втратив за ними право на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

3) податкова накладна №7 від 14.02.2022 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем до матеріалів справи наданий лист ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» №01/03/222 від 31.10.2024 за підписом генерального директора Ю.С.Кциненко, адресований керівнику ТОВ «Компані Плаза», за змістом якого відповідач просив відшкодувати збитки, спричинені порушенням ТОВ «Компані Плаза» при виконанні договору №44/21К від 26.01.2021 з поставки товару згідно видаткових накладних №8 від 13.01.2022 на суму 936000,00грн та №21 від 17.01.2022 на суму 936000,00грн,обов`язку щодо реєстрації податкових накладних на загальну суму з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 312000,00грн, у зв`язку з чим ПрАТ «АКХЗ» позбавлене права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Позивач наголошує, що вказаний лист є свідченням того, що відповідач визнає факт отримання товару та свої зобов`язання щодо його оплати.

В порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати товару у повному обсязі. Так, відповідач 08.08.2022 частково оплатив товар на суму 313600,00грн по договору №44/21К від 26.01.2021 згідно з рахунком №2585 від 06.10.2021, на підтвердження чого позивачем наданий Реєстр операцій за період з 08.08.2022 по 08.08.2022, сформований в інтернет-банкінгу АТ «ПУМБ».

Позивач зазначає, що вартість неоплаченого товару по рахунку №2585 від 06.10.2021 становить 1558400,00грн та по рахунку №76 від 26.01.2022 - 234000,00грн. Загальна вартість неоплаченого товару 1792400,00грн.

У зв`язку із не виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого товару (ресурсів) за договором у повному обсязі та наявністю несплаченої заборгованості за вказаним договором, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) про стягнення з відповідача боргу з оплати товару (ресурсів) у розмірі 1792400,00грн, інфляційних втрат у розмірі 540633,59грн, 3% річних у розмірі 139426,79грн та пені у розмірі 679139,20грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Протягом розгляду справи висловив пояснення, доводи та міркування щодо позовних вимог, в яких заперечив доведеність факту поставки товару та отримання його представником відповідача. Відповідач не погоджується з тим, що надані позивачем видаткові накладні та акти приймання-передачі є належними доказами факту та обсягу поставленого товару (ресурсів), його вартості, та відповідно прийняття відповідачем товару (ресурсів) згідно з цими видатковими накладними та актами приймання-передачі. Також відповідач вказав про ненадання рахунків на оплату та заперечив проти нарахування штрафних санкцій.

Відповідач наголошує, що через загальновідомі обставини окупації м.Авдіївки та території підприємства відповідача, а до окупації постійних штурмів, бомбардувань та обстрілів військами російської федерації території ПРАТ "АКХЗ" він не має доступу до оригіналів документації що міститься на території підприємства. В тому числі відсутня будь-яка можливість отримати доступ до оригіналів документів, які укладені чи укладалися з позивачем.

А отже, представник відповідача вимушений обґрунтовувати свою правову позицію в цій справі виключно на підставі копій документів, поданих позивачем.

Відповідач заперечив проти долучення до матеріалів справи листа №01/03/222 від 31.10.2024 та наданих позивачем із заявою від 14.01.2025 документів, з посиланням на те, що передбачений частиною 2 статтею 80 ГПК строк сплив, позивач не зазначив причини, з яких доказ не подано у зазначений строк. У зв`язку із цим відповідач просить суд не розглядати вказаний лист та інші документи, надані позивачем у підготовчому засіданні, як докази у справі.

Щодо приєднання наданих позивачем доказів до матеріалів справи суд зазначає про таке.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, в тому числі, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін (стаття 2 ГПК України).

Відповідно до частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Зі змісту статті 80 ГПК України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання. Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, суд може приймати до розгляду докази, подані сторонами на спростування доводів іншої сторони протягом підготовчого судового засідання. При цьому необхідно враховувати, що чинний ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому.

Разом з тим, статтею 194 ГПК України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Суд наголошує, що в ухвалі про відкриття провадження у справі було запропоновано сторона за наявності додаткових доказів у справі надати їх суду до дати (17.12.2024 - перше підготовче судове засідання ) підготовчого засідання (пункт 5 резолютивної частини ухвали).

При цьому, лист ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» №01/03/222 від 31.10.2024 проти приєднання якого та прийняття як доказу заперечує представник відповідача, поданий представником позивача 17.12.2024, тобто без порушення строку на вчинення відповідної процесуальної дії.

Інші докази також подані представником позивача протягом підготовчого судового засідання на спростування доводів відповідача, що не є порушенням приписів ГПК України.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З метою дотримання принципів рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи те, що вищевказані докази подані суду до закриття підготовчого провадження, суд вважає за необхідне приєднати їх до матеріалів справи та врахувати при винесенні рішення у справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить з такого:

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. До правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, сторонами було укладено договір №44/21К від 26.01.2021 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів до якого складені та підписані специфікації №2 та №3.

Специфікацією №2 від 27.09.2021 погоджено найменування ТМЦ, кількість та ціну товару на загальну суму 1872000,00грн (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 01.01.2022 по 20.01.2022.

Умовами пункту 5 специфікації сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється шляхом 100% відстрочка платежу 180 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені Ресурси.

Специфікацією №3 від 04.10.2021 погоджено найменування ТМЦ, кількість та ціну товару на загальну суму 234000,00грн (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 01.03.2022 по 20.03.2022.

Умовами пункту 5 специфікації сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється шляхом 100% відстрочка платежу 180 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені Ресурси.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази факту поставки ресурсів за специфікацією №2 від 27.09.2021 та за специфікацією №3 від 26.01.2022, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача в цій частині з наступних підстав.

Як зазначає позивач, передача позивачем та приймання відповідачем ресурсів за специфікацією №2 від 27.09.2021 оформлено видатковими накладними №8 від 13.01.2022, №21 від 17.01.2022 та актами приймання-передачі товару від 13.01.2022, від 17.01.2022.

Згідно з видатковою накладною №8 від 13.01.2022 та актом приймання-передачі товару №1 від 13.01.2022 постачальником поставлено товар на суму 936000,00грн, а представником покупця, згідно з довіреністю №00030 від 05.01.2022, прийнято обумовлений специфікацією товар, про що свідчить підпис представника отримувача (покупця).

Оригінали вищевказаних документів (видаткова накладна №8 від 13.01.2022, акт приймання-передачі товару №1 від 13.01.2022, довіреність №00030 від 05.01.2022) наявні в матеріалах справи та у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що містять відомості про здійснені господарські операції.

В наданих суду 27.01.2025 поясненнях, представник позивача зазначив, що в результаті ворожого обстрілу приміщення в якому зберігались оригінали витребуваних судом первинних документів за спірними поставками, доступ до вказаного приміщення у позивача відсутній. З наведених підстав позивачем надано суду оригінали: договору №44/21К від 26.01.2021 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів; специфікації №2 від 27.09.2021 та №3 від 26.01.2022; видаткова накладна №8 від 13.01.2022; акт приймання-передачі товару №1 від 13.01.2022, довіреність №00030 від 05.01.2022; ТТН №Р8 від 13.01.2022. Оригінали інших документів суду не надані.

Таким чином, суд враховує пояснення позивача та відповідача та приймає до уваги, що у зв`язку з дією воєнного стану на території України та проведенням бойових дій, ворожих обстрілів та окупації м.Авдіївки та території підприємства відповідача, подані сторонами докази мають певну дефективність.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

Отже, з урахуванням вказаних обставин судом досліджені інші докази надані позивачем в підтвердження факту поставки ресурсів за договором №44/21К від 26.01.2021.

Так, листом ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» №01/03/222 від 31.10.2024 за підписом генерального директора Ю.С.Кциненко, адресованим керівнику ТОВ «Компані Плаза», відповідач просив відшкодувати збитки, спричинені порушенням ТОВ «Компані Плаза» при виконанні договору №44/21К від 26.01.2021 з поставки товару згідно видаткових накладних №8 від 13.01.2022 на суму 936000,00грн та №21 від 17.01.2022 на суму 936000,00грн, обов`язку щодо реєстрації податкових накладних на загальну суму з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 312000,00грн, у зв`язку з чим ПрАТ «АКХЗ» позбавлене права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідно до п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Таким чином, з урахуванням п.6.4. договору №44/21К від 26.01.2021 яким визначено обов`язок постачальника здійснити реєстрацію в ЄРПН податкової накладної на кожне постачання товарів та положень п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, факт поставки ресурсів за видатковою накладною №8 від 13.01.2022 на суму 936000,00грн та видатковою накладною №21 від 17.01.2022 на суму 936000,00грн підтверджується вищенаведеним листом №01/03/222 від 31.10.2024, що підписаний генеральним директором відповідача.

Також, суд враховує, що у пункті 6.4 договору №44/21К від 26.01.2021 передбачено, що постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали документів, в тому числі і оригінал рахунку на оплату ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 08.08.2022 частково оплатив ресурси на суму 313600,00грн з призначення платежу: «по договору №44/21К від 26.01.2021 та рахунок №2585 від 06.10.2021».

Звернень до позивача щодо повернення помилково перерахованих коштів до матеріалів справи не надано, також відповідачем не надано доказів звернення з відповідними позовами про повернення помилково сплачених позивачу коштів, або коштів за непоставлений товар.

Вказане свідчить, що відповідач отримав оригінал рахунку разом з товаром та іншими товаросупровідними документами. Доказів іншого суду не надано.

Слід зауважити про те, що часткова оплата товару за накладними, які за доводами відповідача, ним не підписувались, в будь-якому випадку свідчить про його обізнаність щодо поставки йому позивачем товару (Ресурсів) та схвалення дій щодо його прийняття.

Дослідивши в комплексі вищенаведені докази, суд приймає їх як належні докази факту поставки позивачем ресурсів за специфікацією №2 від 27.09.2021 по договору №44/21К від 26.01.2021.

Щодо інших доказів поставки ресурсів за специфікацією №3 від 26.01.2022 на суму 234000,00грн., суд зазначає, що в матеріалах справи наявна зареєстрована в ЄРПН податкова накладна №7 від 14.02.2022 на суму 234000,00грн.

Відповідно до п. 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний скласти податкову накладну на дату виникнення додаткових зобов`язань в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Податкова накладна може оцінюватися судом як доказ у сукупності з іншими доказами у справі, на підставі яких суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.

Відповідачем не надано суду жодних листів, претензій, заперечень направлених на адресу позивача щодо реєстрації останнім в ЄРПН податкової накладної №7 від 14.02.2022 на суму 234000,00грн., а отже реєстрація вказаної податкової накладної в ЄРПН схвалена відповідачем.

Таким чином, податкова накладна №7 від 14.02.2022 яка містить найменування ТМЦ на суму 234000,00грн. у сукупності із специфікацією №3 від 26.01.2022 яка містить ідентичне з податковою накладною найменування ТМЦ та суму 234000,00грн. приймається судом як належний доказ факту поставки позивачем ресурсів за специфікацією №3 від 26.01.2022 по договору №44/21К від 26.01.2021.

Доказів наявності інших договорів та специфікацій за якими могла бути здійснена позивачем поставка відповідачу ТМЦ на суму 234000,00грн. матеріали справи не містять.

Крім того, суд враховує пункт 6.4 договору яким передбачено, що постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів; транспортні або супровідні документи; пакувальні документи (за наявності); сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); акт прийому-передачі ресурсів (в 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника, у випадках поставки на умовах DAP, DAT, DDP відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Пунктами 6.1-6.2 договору погоджено застосування норм Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6.

Відповідно до п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно з п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Оскільки в матеріалах справи відсутні: докази складання відповідачем акту про фактичну наявність, якість і комплектність продукції (ресурсів); докази звернення з претензіями до позивача щодо відсутності документів, передбачених пунктом 6.4 договору; докази відмови від прийняття ресурсів, суд вважає, що зобов`язання позивача щодо надання товаросупровідних документів разом з ресурсами виконані належним чином.

Отже, відповідач отримав оригінали рахунків на оплату разом з товаром та іншими товаросупровідними документами.

Проте, оплата ресурсів по рахунку на суму 234000,00грн відповідачем не здійснювалась, такі докази оплати суду не надані та в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, загальна вартість неоплачених ресурсів по договору №44/21К від 26.01.2021 становить 1792400,00грн.

З огляду на умови специфікацій №2 та №3 до договору та норми частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, строк оплати товару за поставкою від 13.01.2022 є таким, що настав 12.07.2022 (прострочення з 13.07.2022), за поставкою від 17.01.2022 18.07.2022 (прострочення з 19.07.2022), за поставкою від 14.02.2022 15.08.2022 (прострочення з 16.08.2022).

Матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов`язання по сплаті за отримані ресурси в розмірі 1792400,00грн.

За встановлених обставин, аргументи відповідача не можна визнати достатніми для звільнення відповідача від оплати поставлених ресурсів. Відтак заперечення відповідача не спростовують висновків суду покладених в основу даного судового рішення в цій частині.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1792400,00грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд зазначає про таке:

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

За змістом частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі порушення більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів оплати Ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Суд зазначає, що у пункті 7.2 договору сторони погодили, що розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Тобто, дана умова договору не містить певного терміну, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості тощо), до якої позивач може здійснювати нарахування пені за несвоєчасну оплату отриманого товару.

Отже, в даному випадку підлягають застосуванню положення частини 6 статті 232 ГК України щодо обмеження періоду нарахування пені шістьма місяцями.

Позивачем нараховано пеню на суму боргу в розмірі 1872000,00грн за період з 05.04.2022 до 07.08.2022, на суму боргу 1558400,00грн за період з 08.08.2022 до 30.10.2024, на суму боргу 234000,00грн за період з 26.07.2022 до 30.10.2024.

Загальний розмір пені за розрахунком позивача 679139,20грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що позивачем не вірно визначені періоди нарахування пені.

За розрахунком суду, із врахуванням вірно визначених періодів нарахування, протягом яких мало місце невиконання зобов`язань, здійснено розрахунок пені та встановлено, що розмір пені становить 135899,04грн, з яких:

за поставкою від 13.01.2022 за період з 13.07.2022 по 07.08.2022 на суму 936000,00грн розмір пені - 9734,40грн,

за поставкою від 13.01.2022 за період з 08.08.2022 по 13.01.2023 на суму 622400,00грн пені - 39584,64грн,

за поставкою від 17.01.2022 за період 19.07.2022 по 19.01.2023 на суму 936000,00грн розмір пені - 69264,00грн.

за поставкою від 14.02.2022 за період з 16.08.2022 по 16.02.2023 на суму 234000,00грн розмір пені 17316,00 грн.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 135899,04грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Позивачем проведено нарахування 3% річних на суму боргу 1872000,00грн за період з 05.04.2022 по 07.08.2022, на суму боргу 155840,00грн за період з 08.08.2022 по 30.10.2024, на суму боргу 234000,00грн за період з 26.07.2022 по 30.10.2024. Загальний розмір нарахованих позивачем 3% річних 139426,79грн.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, перевірено господарським судом та встановлено, що позивачем не вірно визначені періоди таких нарахувань, оскільки прострочення суми боргу в загальному розмірі 1872000,00грн мало місце разом лише з 19.07.2022 (в сумі 936000,00грн з 13.07.2022 та в сумі 936000,00грн з 19.07.2022), прострочення суми боргу в розмірі 234000,00грн мало місце з 16.08.2022.

Судом, із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, здійснено розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних становить 89812,92грн, з яких:

за поставкою від 13.01.2022 за період з 13.07.2022 по 07.08.2022 на суму 936000,00грн розмір 3% річних 2000,22грн,

за поставкою від 13.01.2022 за період з 08.08.2022 по 13.01.2023 на суму 622400,00грн 3% річних 8133,83грн,

за поставкою від 17.01.2022 за період 19.07.2022 по 30.10.2024 на суму 936000,00грн розмір 3% річних - 64173,91грн,

за поставкою від 14.02.2022 за період з 16.08.2022 по 30.10.2024 на суму 234000,00грн розмір 3% річних 15504,96грн.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 89812,92грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у розмірі 540633,59грн, нараховану на заборгованість за відповідними видатковими накладними.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.

Позивачем проведено нарахування інфляційних втрат на суму боргу 1872000,00грн за період квітень 2022 року липень 2022 року, на суму боргу 1558400,00грн за період серпень 2022 року - вересень 2024 року, на суму боргу 234000,00грн за період серпень 2022 року вересень 2024 року. Загальний розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат 540633,59грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що позивачем не вірно визначені періоди початку таких нарахувань, оскільки прострочення суми боргу в загальному розмірі 1872000,00грн мало місце разом лише з 19.07.2022 (в сумі 936000,00грн з 13.07.2022 та в сумі 936000,00грн з 19.07.2022).

За перерахунком суду загальний розмір інфляційних витрат становить 304299,01грн.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 304299,01грн.

Відповідач протягом розгляду справи контррозрахунок заявленої позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом також встановлено, що у позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 50000,00грн. Докази понесення таких витрат будуть надані на виконання частини 8 статті 129 ГПК України до закінчення судових дебатів.

Представник відповідача в судовому засіданні висловив заперечення щодо розміру та співмірності витрат на професійну правничу допомогу заявлену позивачем та просив суд відмовити в її задоволенні, або в разі часткового задоволення позову зменшити заявлену позивачем суму витрат на правничу допомогу.

За приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Згідно зі статтею 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем в позовній заяві також заявлена вимога про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат у зв`язку з розглядом справи. До позовної заяви представником позивача було надано копію ордеру на надання правничої допомоги серія АТ №1084229 від 01.11.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ІФ №001728 від 09.06.2020, договір №01\11 від 01.11.2024 про надання правової (правничої) допомоги та додаток №1 до вказаного договору, акт приймання-передачі виконаної роботи від 01.11.2024, квитанцію до прибуткового касового ордеру №48 від 01.11.2024 на суму 50000,00грн., довідку від 01.11.2024 №01\11 адвоката Бондарчук А.М. про сплату коштів в розмірі 50000,00грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Верховний Суд дотримується позиції, що необхідною умовою для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують здійснення таких витрат учасником справи (постанови Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.02.2019 у справі №906/194/18).

Отже, на підтвердження здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, докази здійснення таких витрат, як уже сплачених стороною, так і тих, що тільки мають бути сплачені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01.11.2024 між позивачем та адвокатом Бондарчук А.М. укладено договір №01\11 про надання правової (правничої) допомоги та додаток №1 до вказаного договору.

Пунктом 1.1. вказаного договору визначено, що адвокат зобов`язується надати клієнту юридичну допомогу з приводу захисту прав та законних інтересів у Господарському суді Донецької області та Східному апеляційному господарському суді за позовом клієнта до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про стягнення коштів за договором.

Відповідно до п.4.1. договору за правову допомогу, передбачену в п.1.1. договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеною додатком №1 до цього договору, а саме в розмірі 50000,00грн.

Згідно до п.4.2. договору клієнт здійснює оплату за годину роботи адвоката, а саме 1500,00грн.

При здійсненні розрахунків готівкою, клієнт вносить необхідну суму коштів безпосередньо адвокату (п.4.4. договору).

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представником кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість (п.4.5. договору).

Пунктом 7.1. договору визначено, що даний договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами та набирає чинності з моменту його підписання.

Додатком №1 до договору №01\11 від 01.11.2024 сторонами визначено розрахунок гонорару згідно договору про надання правової (правничої) допомоги.

Договір та додаток до нього підписаний сторонами.

01.11.2024 між адвокатом Бондарчук А.М. та позивачем підписаний акт приймання-передачі виконаної роботи до договору №01\11 від 01.11.2024 на загальну суму 50000,00грн., яка складається: 3000,00грн 2 год. Усна консультація з вивченням матеріалів справи, підготовка претензії, узгодження правової позиції; 3000,00грн 2 год. Вивчення та аналіз судової практики; 9000,00грн 6 год. Складання позовної заяви, підготовка та друк необхідних документів, виготовлення копій; 9000,00грн 6 год. Складання інших процесуальних документів (відзиву, клопотань, заяв, тощо); 9000,00грн Представництво позивача в судовому засіданні, в залежності від кількості засідань; 17000,00грн «Гонорар успіху».

Акт приймання-передачі виконаної роботи до договору №01\11 від 01.11.2024 підписаний сторонами договору без зауважень.

Згідно з квитанцію до прибуткового касового ордеру №48 від 01.11.2024 на суму 50000,00грн. позивачем здійснена оплата виконаних за договором №01\11 від 01.11.2024 робіт адвокатом Бондарчук А.М., що також підтверджується довідкою від 01.11.2024 №01\11 адвоката Бондарчук А.М. про сплату коштів в розмірі 50000,00грн.

Щодо гонорару успіху визначеного у додатку №1 до договору №01\11 від 01.11.2024 в сумі 17000,00грн. суд зазначає, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Дослідивши вищенаведені докази надання та оплати правничої допомоги, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягненню з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00грн підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно акту приймання-передачі виконаної роботи до договору №01\11 від 01.11.2024 підписаного без зауважень сторонами вказаного договору вартість представництва позивача в судовому засіданні, в залежності від кількості засідань складає 9000,00 грн.

Суд наголошує, що протягом розгляду справи в Господарському суді Донецької області загалом відбулось чотири судових засідань в режимі відеоконференції в яких приймав участь представник позивача. При цьому тривалість кожного судового засідання не перевищувала однієї години.

Таким чином, вартість послуг щодо представництва позивача у чотирьох судових засіданнях з урахуванням п.4.2. договору, яким визначена оплата за годину роботи адвоката в розмірі 1500,00грн, вартість послуг щодо представництва позивача у судових засіданнях в межах розгляду даної справи становить 6000,00грн.

Факт виконання адвокатом інших робіт зазначених в акті приймання-передачі виконаної роботи до договору №01\11 від 01.11.2024 в межах даного судового провадження в Господарському суді Донецької області не спростовано.

Крім того, суд зазначає, що за приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, а також висновок щодо неправомірного завищення вартості послуг щодо представництва позивача у судових засіданнях в межах розгляду даної справи, стягненню з відповідача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 36840,28грн.

Керуючись статтями 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 178, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані Плазма" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про стягнення заборгованості в сумі 3151599,58грн, з яких: 1792400,00грн. - основний борг, 540633,59грн. - інфляційні нарахування, 139426,79грн. - 3% річних, 679139,20грн. - пеня, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (Україна, 85300, Донецька обл., Покровський р-н, місто Покровськ, вулиця Торгівельна, будинок, 106А, кабінет, 107; код ЄДРПОУ 00191075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані Плазма" (Україна, 61108, Харківська обл., місто Харків, проспект Академіка Курчатова, будинок, 12, квартира, 132; код ЄДРПОУ 36226451) заборгованість в сумі 1792400,00грн., інфляційні нарахування в сумі 304299,01грн, 3% річних в сумі 89812,92грн, пеню в сумі 135899,04грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 27868,94грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 36840,28грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2025.

Суддя М.О. Лейба