Ухвала

від 17.02.2025 по справі 50/771

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.02.2025Справа № 50/771

Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши матеріали

заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката виконавчого документа

у справі №50/771

За позовом дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз Україна"

до Державного агентства резерву України

третя особа Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про стягнення 4 524 064,96 грн.

Представники учасників справи:

Від стягувача (заявника): Кравченко С.В.;

Від боржника: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з не виконанням договору №118-147/юр-2зб/336-2008 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву у розмірі 4 518 643, 68 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.02.2010 позов було задоволено частково, а саме стягнуто з державного комітету України з державного матеріального резерву (вул. Пушкінська, 28, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034016, п/р 35225016003272 у Державному казначействі України, МФО 820172) на користь дочірньої компанії "Укртрансгаз" "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Кловський Узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801, п/р НОМЕР_1 в ЗАТ "Альфа-Банк"м. Києва, МФО 300346) основний борг в сумі 3 854 822(три мільйони вісімсот п`ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять дві)грн. 18 коп., 3 відсотки річних в розмірі 45 307(сорок п`ять тисяч триста сім) грн. 46 коп., інфляційні збитки в сумі 19 274(дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 11 коп., пеню в розмірі 50 000(п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., штраф у розмірі 50 000(п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 22 682(двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 209(двісті дев`ять) грн. 92 коп.

02.03.2010 на виконання рішення суду від 22.02.2010 було видано наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 у справі №50/771 апеляційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2010 у справі №50/771 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2010 касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було залишено без задоволення, касаційну скаргу державного комітету України з державного матеріального резерву задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 у справі №50/771 господарського суду м. Києва та рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2010 змінено в пункті 2 резолютивної частини, в решті рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 залишено без змін.

07.10.2010 всі матеріали справи №50/771 повернулися до суду першої інстанції.

15.10.2010 через канцелярію господарського суду м. Києва від Державного комітету України з державного матеріального резерву надійшла заява про зміну способу виконання рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2010 у справі №50/771.

Ухвалою від 26.11.2010 у справі №50/771 відмовлено Державному комітету України з державного матеріального резерву у задоволенні його заяви про зміну способу виконання рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2010 у справі №50/771.

16.05.2012 через канцелярію суду від відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла заява про заміну сторони її правонаступником, а саме просить замінити боржника - Державний комітет України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) на Державне агентство резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392), у зв`язку із реорганізацією боржника.

Ухвалою суду від 22.05.2012 замінено сторону виконавчого провадження по виконавчому провадженню № НОМЕР_2, а саме, боржника - Державний комітет України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) на Державне агентство резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392), у зв`язку із реорганізацією боржника.

15.05.2013 через канцелярію суду від публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла заява про заміну сторони - стягувача з дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз Україна" на публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз"(код ЄДРПОУ 30019801, 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1).

Ухвалою суду від 18.05.2013 замінено стягувача - дочірню компанію "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз Україна" на публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз»(код ЄДРПОУ 30019801, 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1).

17.01.2025 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла заява про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката виконавчого документа.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 03.02.2025.

Розгляд справи №50/771, яка призначена га 03.02.2025, не відбулась, у зв`язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 призначено судове засідання про розгляду заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на 17.02.2025.

Представники боржника та третьої особи 17.02.2025 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник заявника 17.02.2025 у судовому засіданні підтримав заяву про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката виконавчого документа.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката виконавчого документа, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 19.4 Розділу XI Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або поновлення за рішенням суду.

Судом встановлено, що 02.03.2010 на виконання рішення суду від 22.02.2010 було видано наказ про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 854 822(три мільйони вісімсот п`ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять дві)грн. 18 коп., 3 відсотки річних в розмірі 45 307(сорок п`ять тисяч триста сім) грн. 46 коп., інфляційні збитки в сумі 19 274(дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 11 коп., пеню в розмірі 50 000(п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., штрафу у розмірі 50 000(п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., витрат по сплаті держмита в сумі 22 682(двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 209(двісті дев`ять) грн. 92 коп.

Однак, та викладено в редакції:

"Стягнути з державного комітету України з державного матеріального резерву (вул, Пушкінська, 28, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034016, п/р 35225016003272 у Державному казначействі України, МФО 820172) на користь дочірньої компанії "Укртрансгаз" "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Кловський Узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801, п/р НОМЕР_1 в ЗАТ «Альфа-Банк`м. Києва, МФО 300346) основний борг в сумі 3854822 (три мільйони вісімсот п`ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 18 коп. , 3 відсотки річних в сумі 45307(сорок п`ять тисяч триста сім) грн. 46 коп., інфляційні збитки в сумі 19274(дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 11 коп., пеню в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 23911(двадцять три тисячі дев`ятсот одинадцять) грн. 35 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 221(двісті двадцять одна) грн. 30 коп.» в решті рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 залишено без змін.

Таким чином, судова колегія погоджується з доводами відповідача, що договором обумовлено штрафні санкції, які підлягають застосуванню за неналежне виконання грошового зобов`язання, а відтак, враховуючи також приписи частини 2 статті 231 цього Кодексу, положеннями якої передбачено нарахування штрафних санкцій за порушення зобов`язання з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 50000 грн. суперечить вимогам чинного законодавства. Відтак, постанова апеляційної інстанції та рішення першої інстанції в частині нарахування штрафу підлягає зміні.

Суд зазначає, що наказ від 02.03.2010 дійсний для пред`явлення до виконання до 02.03.2013.

Відповідно до листа № 1001ВХ-24-16605 від 24.12.2024 департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України, державним виконавцем винесено постанову 27.03.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження НОМЕР_2.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з пред`явленням цього документа до виконання перебіг такого строку починається заново з наступного дня після повернення виконавчого документа. Час, що минув до переривання цього строку, до нового строку не зараховується (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 2-175/2010).

Статтею 12 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з пунктом 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 цим Законом, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення до виконання яких не сплив станом на 05.10.2016.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 сказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Разом з тим, стягувач (заявник) звернувся до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату цього наказу 17.01.2025.

В обґрунтування заяви, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" зазначає, що постанову державного виконавця від 27.03.2013 та оригінал виконавчого документа не отримували, у зв`язку із цим наявні підстави для поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката виконавчого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Як вбачається з матеріалів справи, судовий наказ Господарського суду Волинської області від 02.03.2010 дійсний для пред`явлення до виконання до 02.03.2013.

Разом з тим, суд зазначає, що рішення першої інстанції у справі 50/771, на підставі якого було видано виконавчий документ, постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2010 змінено в пункті 2 резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2010, в частині нарахування штрафу в розмірі 50 000,00 грн.

Суд зазначає, що поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Враховуючи вказане вище, суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини, викладеним у рішенні у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Водночас суд зазначає, що принцип обов`язковості виконання судового рішення не може нівелювати норми законодавства щодо строків для звернення з виконавчим документом, видача дублікату виконавчого документу, поновлення строку для видачі дублікату виконавчого документу, тощо. Обов`язковість виконання судового рішення не є безумовною підставою для поновлення строку для видачі дублікату наказу.

Суд зазначає, що саме на заявника, як на стягувача, покладається обов`язок слідкувати за виконанням такого рішення суду в розумні інтервали часу. Саме лише подання заяви про поновлення строку для видачі дублікату виконавчого документу не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таку заяву. На підтвердження поважності причин пропуску строку необхідно навести поважні причини пропуску такого строку.

При цьому, сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки, визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися. Однак законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання заявник зазначає, що постанову державного виконавця від 27.03.2013 та оригінал виконавчого документа не отримували.

Товариство звернулось до Відділу із заявою про надання документального підтвердження направлення постанови від 27.03.2013 про повернення наказу Господарського суду м.Києва від 02.03.2010 у справі № 50/771 стягувачу (ВП НОМЕР_2) разом з оригіналом такого виконавчого документа.

24.12.2024 за №1001BX-24-16605 до Товариства надійшла відповідь від Відділу за №173082/207906-33-24/20.1 від 16.12.2024, в якій вказано, що відповідно до розділу дев`ятого пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 року, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік, тому надати більш детальну інформацію запитуваної у заяві від 05.12.2024 не вбачається за можливе, оскільки матеріали виконавчого провадження НОМЕР_2 знищено у зв`язку з закінченням строків зберігання. Також у відповіді на заяву Товариства, Відділом повідомлено, що наказ Господарського суду м. Києва від 02.03.2010 у справі № 50/771 станом на 16.12.2024 повторно на виконання не надходив.

З огляду на вищевикладене, заявник протягом тривалого часу, зокрема з 18.05.2013 (заміна сторони), із запитом про надання інформації про стан виконання наказу господарського суду не звертався, обставинами невиконання наказу не цікавився.

Заявник просить визнати причини пропуску строку для пред`явлення наказу до примусового виконання - поважними, поновити пропущений строк для пред`явлення наказу до примусового виконання та видати дублікат наказу.

Суд звертає увагу, що заявник, як сторона, у тому числі на її завершальній стадії, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, вчиняти дії щодо звернення до примусового стягнення виконавчого документа.

Отже, фактичні обставини справи свідчать про пасивну поведінку стягувача, який протягом тривалого часу байдуже ставився до своїх процесуальних прав і обов`язків, як сторони виконавчого провадження, несумлінно користувався усіма наданими правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, не вживав заходів щодо виконання рішення суду, а отже такі обставини вказують на те, що стягувач безпідставно відмовився від реалізації своїх прав у виконавчому провадженні.

Окрім цього, у матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення стягувача, та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявник не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів на підтвердження того, що строк пред`явлення виконавчого документу господарського суду до виконання пропущений ним з поважних причин, а тому заява в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. 3 ст. 327 ГПК України).

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

Таким чином, заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа після закінчення строку, встановленого для його пред`явлення до виконання, у зв`язку із цим суд відмовляє у задоволенні заяви про поновлення такого строку, а тому суд дійшов до висновку, що заява про видачу дубліката виконавчого документа не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234-235, 329, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката виконавчого документа відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 21.02.2025.

Суддя М.Є. Літвінова