Рішення

від 18.02.2025 по справі 910/10202/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2025Справа № 910/10202/24

Господарський суд міста Києва у складі:

Судді - Бондаренко-Легких Г. П.

за участю секретаря - Боровик В. В.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/10202/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОШИНА» (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100 А)

До Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)

про стягнення 3 321 291, 29 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Мартиненко А.М. (в залі суду) - адвокат, ордер серії АХ №1204041 від 16.08.2024.

Від відповідача: Костючик К.О. (поза межами приміщення суду; в режимі ВКЗ) - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОШИНА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення 3 154 112, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяти на себе обов`язки по договору поставки №53-122-01-23-13726 від 26.07.2023 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. У зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 3 150 462, 60 грн.

З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідача 3 321 291, 29 грн, з яких: 3 150 462, 60 грн - основний борг; 49 995, 12 грн - 3% річних; 120 833, 57 грн - інфляційні втрати. Також позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

27.08.2024 Господарський суд міста Києва ухвалою відкрив провадження у справі №910/10202/24, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 08.10.2024, зобов`язав представника позивача (адвоката) на підготовче судове засідання надати належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги на підставі якого був виписаний ордер серії АХ №1204041 від 16.08.2024.

12.09.2024 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов: (1) відзив на позовну заяву; , а 30.09.2024 надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами на чотири місяці.

В підготовче судове засідання 08.10.2024 прибули представники сторін (представник відповідача приймав участь в підготовчому судовому засіданні в режимі ВКЗ). Суд на місці ухвалив: (1) закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті; (2) оголосити перерву в судовому засіданні по суті на 12.11.2024.

07.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

11.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

Судове засідання по суті, призначене на 12.11.2024, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, про визначення нової дати судового засідання по суті на 18.02.2025, суд повідомив сторін по справі ухвалою від 10.12.2024.

14.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу.

18.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на заперечення позивача.

23.01.2025 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшла заява про закриття проводження у справі в частині заявленого до сплати основного боргу.

17.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання: (1) про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат; (2) про зупинення провадження у справі.

В судове засідання по суті 18.02.2025 прибули представники сторін (представник відповідача приймав участь в судовому засіданні по суті в режимі ВКЗ). Суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки підстав для зупинення провадження у справі на стадії розгляду справи по суті відповідач не навів.

Заслухавши вступні слова представників сторін, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, суд -

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

26.07.2023 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція», як замовник (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОШИНА», як постачальником (відповідач) укладено договір поставки №53-122-01-23-13726 (надалі - Договір).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - 31.12.2023, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (пункт 12.1. Договору).

Постановою Кабінету Міністрів України №1420 від 29.12.2023 утворено акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Пунктом 3 преамбули постанови Кабінету Міністрів України №1420 від 29.12.2023 встановлено, що (1) товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; (2) відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Згідно пункту 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору).

Предметом поставки по даному договору є продукція: 34350000-5 (Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності), яка передбачена специфікацією №1 (пункт 1.2. Договору).

Ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 2 628 427, 00 грн, крім того ПДВ - 525 685, 40 грн. Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 3 154 112, 40 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації №1 (пункти 2.1. ,2.2., 2.3. Договору).

У відповідності до пунктів 8.4. та 8.5. Договору, датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Згідно пункту 6.2. Договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

На виконання умов Договору позивач поставив і передав у власність відповідача товар на загальну суму 3 154 112, 40 грн, що підтверджується:

1) видатковою накладною №760 від 04.08.2023, податковою накладною з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, листом відповідача про оформлення ярлика від 23.01.2023, ярликом на придатну продукцію №1-8-442 від 19.01.2024 на суму 1 677 249, 00 грн;

2) видатковою накладною №897 від 28.08.2023, податковою накладною з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, листом відповідача про оформлення ярлика від 10.11.2023, ярликом на придатну продукцію №1-8-476 від 10.11.2023 на суму 1 126 200, 00 грн;

3) видатковою накладною №898 від 28.08.2023, податковою накладною з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, листом відповідача про оформлення ярлика від 10.11.2023, ярликом на придатну продукцію №1-8-476 від 10.11.2023 на суму 157 194, 00 грн;

4) видатковою накладною №1689 від 13.10.2023, податковою накладною з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, листом відповідача про оформлення ярлика від 03.11.2023, ярликом на придатну продукцію №1-8-592 від 31.10.2023 на суму 3 649, 80 грн;

5) видатковою накладною №2025 від 26.10.2023, податковою накладною з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, листом відповідача про оформлення ярлика від 10.11.2023, ярликом на придатну продукцію №1-8-616 від 10.11.2023 на суму 30 900, 00 грн;

6) видатковою накладною №2705 від 20.11.2023, податковою накладною з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, листом відповідача про оформлення ярлика від 11.12.2023, ярликом на придатну продукцію №1-8-682 від 06.12.2023 на суму 2 319, 60 грн;

7) видатковою накладною №3214 від 25.12.2023, податковою накладною з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, листом відповідача про оформлення ярлика від 29.01.2024, ярликом на придатну продукцію №1-8-011 від 26.01.2024 на суму 34 800, 00 грн;

8) видатковою накладною №3153 від 26.12.2023, податковою накладною з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, листом відповідача про оформлення ярлика від 09.01.2024, ярликом на придатну продукцію №1-8-754 від 08.01.2024 на суму 121 800, 00 грн.

Однак відповідач своїх зобов`язань за Договором в частині оплати поставленого товару належним чином не виконав, оплатив лише отриманий товар за видатковою накладною №1689 від 13.10.2023 на суму 3 649, 80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №16140 від 28.12.2023.

Згідно пункту 9.3. Договору, усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

08.02.2024 позивач засобами поштового зв`язку направив відповідачу претензію вих. №59 від 05.02.2024, в якій просив відповідача погасити наявну заборгованість. Однак позивач не отримував від відповідача документів, які б свідчили про погашення останнім заборгованості.

Згідно пункту 9.4. Договору, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спору є обов`язковим.

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача наявну заборгованість за поставлений, але не оплачений товар у загальному розмірі 3 150 462, 60 грн, а також за прострочення своєчасної оплати основного боргу позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 49 995, 12 грн та інфляційні втрати у розмірі 120 833, 57 грн.

II. Предмет позову та підстави позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правова вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 3 321 291, 29 грн (основний борг, 3% річних, інфляційні втрати).

Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №53-122-01-23-13726 від 26.07.2023 в частині своєчасної і повної оплати за поставлений товар.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №53-122-01-23-13726 від 26.07.2023 впродовж серпня - грудня 2023 поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 3 154 112, 40 грн, а відповідач, в свою чергу, прийняв товар без зауважень та здійснив лише часткову оплату за прийнятий товар у розмірі 3 649, 80 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в неоплаченій сумі за прийнятий товар у розмірі 3 150 462, 60 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку та додатково позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

IV. Заперечення відповідача у справі.

В відзиві на позовну заяву відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 3 154 112, 40 грн, в подальшому під час розгляду справи по суті відповідач погасив зазначену заборгованість, про що подав відповідні докази (платіжні інструкції від 10.01.2025 року), у зв`язку з чим просить закрити провадження в частині основного боргу.

Щодо 3% річних та інфляційних втрат відповідач в відзиві на позовну заяву вернув увагу, що позивачем неправильно визначено дату прострочення оплати за поставлений товар по видатковій накладній №2705 від 20.11.2023 та просив відмовити в задоволенні вимог позивача в частині 3% річних та інфляційних втрат. В подальшому в заяві, що надійшла до суду 17.02.2025 року просив зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 90%.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по повній та своєчасній оплаті за поставлений позивачем товар по договору №53-122-01-23-13726 від 26.07.2023?

- чи правомірно позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?

- чи наявні підстави для зменшення 3% річних і інфляційних втрат та чи обґрунтоване таке прохання відповідачем?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

(1) Щодо закриття провадження у справі в частині основного боргу.

23.01.2025 до суду від відповідача надійшла заява в якій останній повідомив про погашення перед позивачем заборгованості у розмірі 3 150 462, 60 грн та просив закрити провадження у справі в зазначеній частини (основний борг), у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 частина 1 стаття 231 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження мотивів заяви, відповідач надав до матеріалів справи наступні платіжні інструкції від 10.01.2025:

(1) №335 на суму 1 670 649, 00 грн - оплата видаткової накладної №760 від 04.08.2023;

(2) №336 на суму 34 800, 00 грн - оплата видаткової накладної №3214 від 25.12.2023;

(3) №337 на суму 121 800, 00 грн - оплата видаткової накладної №3153 від 26.12.2023;

(4) №338 на суму 6 600, 00 грн - оплата видаткової накладної №760 від 04.08.2023

(5) №345 на суму 1 126 200, 00 грн - оплата видаткової накладної №897 від 28.08.2023;

(6) №346 на суму 157 194, 00 грн - оплата видаткової накладної №898 від 28.08.2023;

(7) №347 на суму 30 900, 00 грн - оплата видаткової накладної №2025 від 26.10.2023;

(8) №349 на суму 2 319, 60 грн - оплата видаткової накладної №2705 від 20.11.2023.

Заперечень щодо зазначених обставин позивач до суду не надав та не озвучував під час судового засідання.

Відтак, оскільки відповідач в повному обсязі погасив перед позивачем борг за прийнятий в період з серпня по грудень 2023 товар за договором №53-122-01-23-13726 від 26.07.2023, то предмет спору щодо стягнення суми боргу за поставлений товар у розмірі 3 150 462, 60 перестав існувати, в зв`язку з задоволенням такої вимоги відповідачем від час розгляду справи посуті.

Оскільки у даній справі відсутній предмет спору в частині оплаченої суми, суд закриває провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 3 150 462, 60 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

(2) Щодо розгляду по суті вимог в частині яких провадження не закрито (3% річних та інфляційні втрати).

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом (Господарський кодекс України), застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 стаття 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 26.07.2023 між сторонами укладено договір поставки №53-122-01-23-13726, предметом якого є продукція у вигляді шин для транспортних засобів великої та малої тоннажності та за умовами якого позивач зобов`язується поставити і передати у власність відповідача продукцію, а відповідач, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 стаття 691 Цивільного кодексу України).

Загальна сума Договору, згідно пункту 2.2. становить 3 154 112, 40 грн.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 1, 2 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується, а навпаки підтверджується відповідачем, що позивач впродовж серпня-грудня 2023 за видатковими накладними №760, №897, №898, №1689, №2025, №2705, №3214, №3153 поставив відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 3 154 112, 40 грн, а відповідач прийняв товар без заперечень та зауважень.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частина 1, 2 стаття 692 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1. Договору сторони узгодили порядок оплати за поставлений позивачем та прийнятий відповідачем товар, а саме протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Позивачем додано до матеріалів справи копії оформлених відповідачем ярликів на придатну продукцію, а саме №1-8-442 від 19.01.2024, №1-8-476 від 10.11.2023, №1-8-592 від 31.10.2023, №1-8-616 від 10.11.2023, №1-8-682 від 06.12.2023, №1-8-011 від 26.01.2024, №1-8-754 від 08.01.2024.

Відтак, за розрахунками позивача граничний строк оплати відповідачем за поставлений товар по видатковій накладній №760 до 04.03.2024; №897, №898 і №2025 до 25.12.2023; №1689 до 15.12.2023; №2705 до 20.01.2024; №3214 до 11.03.2024; №3153 до 22.02.2024.

Натомість, відповідач здійснив повну оплату за поставлений позивачем товар по видатковій накладній №1689 - 28.12.2023.

Інші видаткові накладні відповідач оплатив лише 10.01.2025, тобто під час судового розгляду даної справи, про що зазначено вище в рішенні.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, оскільки відповідач прострочив здійснити своєчасну оплату за отриманий від позивача товару в строки встановлені умовами Договору, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 49 995, 12 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 120 833, 57 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що позивач нараховує грошові суми за кожною видатковою накладною окрема з наступного дня після закінчення граничного строку оплати.

Натомість, відповідач заперечує щодо правильності нарахувань 3% річних за видатковою накладною №2705, оскільки, як стверджує відповідач, граничний день оплати за зазначеною видатковою накладною є 20.01.2024 (субота), нараховувати 3% річних позивач розпочинає з 21.01.2024 (неділя), в той час коли згідно приписів частини 4 статті 254 та статті 253 Цивільного кодексу України початком прострочення буде вважатись 23.01.2024.

За таких обставин, відповідач долучив до відзиву на позовну заяву контррозрахунок 3% річних з урахуванням розбіжностей по видаткові накладні №2705 та з якого вбачається, що розмір 3% річних становить 49 994, 72 грн.

Позивач заперечень щодо доводів та мотивів відповідача в даній частині не надав.

Отже суд, дослідивши надані сторонами розрахунки констатує, що аргументи відповідача в даній частині є обґрунтованими та судом приймаються до уваги.

Щодо розрахунків 3% річних по іншим видатковим накладним та розрахунку інфляційних витрат в цілому, суд зазначає, що вони є арифметично правильними та позивачем правильно визначені боргові періоди.

Окрім цього відповідачем 17.01.2025 заявлено клопотання про зменшення розмір 3% річних та інфляційних втрат на 90% від заявленої до стягнення суми на підставі статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 господарського кодексу України та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які зазначені в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (стаття 233 Господарського кодексу України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 стаття 551 Цивільного кодексу України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 стаття 236 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас, вказуючи про можливість зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, розмір яких встановлено в договорі на рівні 40 % та 96 %, що за висновками Велика Палата Верховного Суду є явно невідповідним принципу справедливості. Тобто, у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість зменшення процентів річних, що були встановлені сторонами в договорі у значно більшому розмірі, а ніж передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України та фактично процент річних на рівні 96 % майже повністю покривав основний борг.

В даній справі (№910/10202/24), сторонами не було погоджено іншого розміру процентів річних, аніж той, що визначено в статті 625 Цивільного кодексу України на рівні 3% річних.

Суд констатує, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21), а саме від знецінення грошових коштів.

Отже, визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти повинні були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Обґрунтовуючи необхідність зменшення 3% річних та інфляційних втрат позивач посилається на обставини існування яких унеможливлюють проведення своєчасного розрахунку за отримані від позивача послуги.

Такими обставинами є загальновідомі обставини, які в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребую доказуванню, а саме повномасштабне вторгнення 24.02.2022 рф в Україну, окупація 04.03.2022 міста Енергодар (Запорізька область) та захоплення окупаційними силами Запорізької АЕС, яка знаходиться в Енергодарі.

Однак, суд звертає увагу, що договір №53-122-01-23-13726 від 26.07.2023 укладений позивачем з Відокремленим підрозділом «Рівненська атомна електрична станція», а не з Відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електрична станція».

Більше того, договір укладений між сторонами 26.07.2023, тобто через 1 рік 5 місяців після початку подій, на які посилається відповідач, а отже такі події були добре відомі сторонам договору і не могли стати для них несподіваними.

Згідно зі статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, в Україні діє принцип свободи договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, відповідача) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

При цьому, суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частина 1 стаття 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного

Відповідач, підписуючи 26.07.2023 договір №53-122-01-23-13726 погодив строк виконання такого договору та специфікацію до нього. Договір відповідач підписав без заперечень та зауважень. На момент підписання договору, повномасштабна агресія рф проти України вже тривала 1 рік 5 місяців, ці обставини для відповідача були загально відомим фактом, який при укладенні договору відповідач мав враховувати.

Тож, здійснюючи господарську діяльність, відповідач не був позбавлений змоги врахувати зазначені обставини та передбачити можливі ризики для себе. Натомість, відповідач прийнявши рішення про укладення договору на певних умовах несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.

Відповідач є суб`єктом господарювання, тому в разі здійснення підприємницької діяльності має усвідомлювати, що господарська діяльність проводиться ним на власний ризик, така особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення або утримання від таких дій.

За таких обставини, суд відмовляє в задоволенні клопотанні відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат і вони не підлягають зменшенню судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з урахуванням аргументів відповідача щодо розрахунку 3% річних.

Отже, підлягають стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних у загальному розмірі 49 994, 72 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 120 833, 57 грн.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, у відповідності до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір в даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме не здійснення оплати позивачу за поставлений товар по №53-122-01-23-13726 від 26.07.2023, суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір на відповідача в повному обсязі, в тому числі суд покладає на відповідача судовий збір в частині закритого провадження у даній справі, оскільки задоволення вимог позивача відмовдачем сталося під час розгляду справи по суті.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Позивач на виконання вимог частини 2 статті 123 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 85 000, 00 грн.

07.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просив стягнути з відповідача 75 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.10.2020;

- копію додатковою угоди №12 від 06.08.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.10.2020;

- копію акту наданих послуг від 04.11.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.10.2020;

- детальний опис наданих послуг від 07.11.2024;

- копію ордера серії АХ №1204041 від 16.08.2024.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

11.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОШИНА», як клієнтом (позивач) на Адвокатським бюро «Костянтина Колесника» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого адвокатське бюро зобов`язується за винагороду надавати клієнтові правову допомогу в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє один рік. Строк дії цього договору вважається продовженим на один рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку дії жодна зі сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін (пункт 6.3. договору від 11.10.2020).

Відповідно до пункту 5.2. договору від 11.10.2020, гонорар за правову допомогу, встановлюється взаємною домовленістю сторін та визначається у додаткових угодах до цього договору. Остаточний розмір гонорару визначається за домовленістю сторін з урахуванням рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокаті Харківської області №17 від 21.03.2018.

В додатковій угоді №12 від 06.08.2024 до договору від 11.10.2020 сторони узгодили, що гонорар адвокатського бюро за надання правничої допомоги є фіксованим та становить 75 000, 00 грн.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Таким чином, сторони в додатковій угоді №12 від 06.08.2024 до договору від 11.10.2020 узгодили та встановили фіксований розмір адвокатського гонорару.

У відповідності до пункту 5.3. договору від 11.10.2020, обсяг та зміст наданої правової допомоги, а також розмір гонорару визначається в акті (актах) наданих послуг, які формуються адвокатським бюро в міру необхідності та направляються на адресу клієнта засобами поштового, комунікаційного зв`язку або вручаються уповноваженій особі під розписку. Акт (акти) наданих послуг, надіслані адвокатському бюро засобами поштового, комунікаційного зв`язку або вручені уповноваженій особі клієнта під розписку вважаються погодженими та підписаними клієнтом, якщо протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання акту (актів) наданих послуг від клієнта не надійшли обґрунтовані зауваження щодо таких актів.

Пунктом 5.4. договору від 11.10.2020 встановлено, що плата за надану правову допомогу здійснюється клієнтом у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок адвокатського бюро у строк узгоджений сторонами, але не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг чи протягом інших строків, які визначаються у додаткових угодах. Клієнт повинен забезпечити індивідуалізацію платежу та документів, на підставі яких здійснюється перерахування коштів адвокатському бюро шляхом зазначення у рядку «призначення платежу» реквізитів цього договору та за необхідністю інших індивідуалізуючи ознак (реквізити акту наданих послуг, рахунку, додаткової угоди тощо).

В пункті 4 додатковій угоді №12 від 06.08.2024 до договору від 11.10.2020 зазначено, що сума гонорару, має бути сплачена клієнтом на користь адвокатського бюро протягом 45 (сорока п`яти) банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг за наслідком супроводження кожної з інстанцій.

04.11.2024 сторони підписали акт наданих послуг до договору від 11.10.2020 на суму 75 000, 00 грн. В акті зазначене, що він є підставою для проведення розрахунків згідно додаткової угоди №12 від 06.08.2024 до договору від 11.10.2020.

Постановою правління Національного банку України №93 від 16.09.2021 встановлено, що банки України з 01 квітня 2023 року виконують міжбанківські платіжні операції через СЕП-4.0, у якій забезпечено можливість цілодобового режиму роботи 24/7 без зупинення роботи СЕП із виконання міжбанківських платіжних операцій.

Отже, суд зазначає, що з 01.04.2023 в Україні фактично скасоване поняття «банківський день» та про що зазначає Національний банк України в опублікованому на офіційному веб-сайті повідомленні (https://bank.gov.ua/ua/news/all/zapratsyuvalo-nove-pokolinnya-sep-na-bazi-standartu-iso-20022-v-tsilodobovomu-rejimi).

Відтак, позивач згідно пункту 4 додаткової угоди №12 від 06.08.2024 до договору від 11.10.2020 зобов`язаний був оплатити послуги надані адвокатським бюро до 19.12.2024 включно.

Однак, суд констатує, що позивач не надав до матеріалів справи доказів здійснення оплати адвокатських послуг.

Проте, оскільки суд апеляційної інстанції, зокрема в постановах від 22.01.2025 у справі №910/19109/23, від 17.12.2024 у справі №910/7032/17 вважає, що в аналогічних ситуаціях (коли строк на оплату настав, але відповідні докази не надані), оплата може бути здійснена в майбутньому та наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не залежить від оплати таких послуг, суд розглядає заявлені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Суд звертає увагу, що акт про надання послуг, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В розумінні положень згаданих норм законодавства (зокрема, частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України), зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Скориставшись своїм правом, наданим господарським процесуальним законом, відповідач 11.11.2024 подав до суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача до 2 000, 00 грн.

Так, відповідач мотивував свої заперечення неспівмірністю зі складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Вивчивши надані позивача докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії частини 4 статті 126 та на підставі частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням заперечень відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення.

Суд констатує, що дана справа є не складною, адже вимоги зводяться щодо стягнення заборгованості за продукцію, на яку наявні документи про її отримання відповідачем та підтвердження відповідачем наявності заборгованості і її подальше погашення в повному обсязі.

Суд погоджується з аргументами відповідача, що позовна заява містить ознаки типовості; у справі немає складних правових позиції та врегульована чіткими приписами чинного законодавства; справа не потребувала дослідження складних за своєю суттю доказів та не потребувала залучення до справи інших учасників, справа вирішення у два судових засідання, одне з яких було підготовчим.

Окрім цього, судом взято до уваги, що позов задоволений частково, у зв`язку з недоліками розрахунку 3% річних щодо одного з періодів.

За таких обставин, з огляду на вищезазначені обставини, розмір витрат на надання професійної правничої допомоги, які просить стягнути позивач у розмірі 75 000, 00 грн в межах даної справи на переконання суду не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є не співмірним з предметом спору та складністю справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 75 000, 00 грн не відповідають критеріям, що визначені в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, суд, з огляду на вище встановлені обставини, а також з врахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, вважає справедливим зменшити розмір витрат на правову допомогу позивача, що покладається на відповідача, та покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн, що, на переконання суду, буде співмірним із складністю справи.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі.

VIІ. Виконання рішення, зокрема розстрочення виконання рішення суду за клопотанянм відповідача.

12.09.2024 до суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (частина 1 стаття 331 Господарського процесуального кодексу України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина 3, 4 стаття 331 Господарського процесуального кодексу України).

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 стаття 331 Господарського процесуального кодексу України).

Необхідність розстрочення виконання рішення відповідач мотивує тим, що дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» на 99% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними станціями.

В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами відповідача найбільшу частку складала електроенергія, вироблена «Відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електрична станція» (ВП ЗАЕС), яка знаходиться в місті Енергодар, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС.

Тому, після окупації в березні 2022 року міста Енергодар (Запорізька область) і Запорізької АЕС, постійні ракетно-дронові атаки рф по енергетичній інфраструктурі України відповідач має несприятливий та розбалансований фінансовий стан.

З огляду на зазначені обставини, відповідач просить розстрочити виконання судового рішення щомісячними рівномірними частинами протягом 4-х місяців з дати набрання рішенням законної сили.

Суд в свою чергу погоджується з мотивами відповідача, одночасно з цим, судом взято до уваги, що питання про розстрочення виконання рішення відповідач ініціював у вересні 2024, тобто до повного погашення заборгованості перед позивачем та даним рішенням стягуються лише нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати.

Отже, сума яка стягується даним рішенням з відповідача значно менша, ніж яка передбачалася відповідачем у вересні 2024 року, крім того діяльність відповідача носить сталий характер, а попит на електроенергію не знижується, а отже діяльність відповідача є сталою.

Відтак, суд дійшов до висновку задовольнити заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення частково на підставі статті 331 Господарського процесуального кодексу України та розстрочити виконання рішення щомісячними рівними платежами протягом 2-х місяців після набрання даним рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/10202/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОШИНА» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення 3 321 291, 29 грн закрити в частині основного боргу у розмірі 3 150 462, 60 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОШИНА» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення 3 321 291, 29 грн - задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОШИНА» (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100 А; ідентифікаційний код: 41676522) 3% річних у розмірі 49 994 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 120 833 (сто двадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн 57 коп., судовий збір у розмірі 39 855 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 50 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 40 копійок.

5. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОШИНА» про розстрочення виконання судового рішення - задовольнити частково.

6. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/10202/24, шляхом здійснення щомісячних рівних оплат протягом 2-х (двох) місяців з наступного дня після набрання даним рішенням законної сили.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.02.2025.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких