Ухвала

від 26.02.2025 по справі 910/2029/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

26.02.2025Справа № 910/2029/25

Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛП Україна" (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Мандриківська, будинок 47-к літ. М-2, корпус 2, приміщення 17)

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д)

про захист прав споживачів та визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛП Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання за позивачем права власності на транспортний засіб Renault Sandero, д.р.н. НОМЕР_1 .

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1 та п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 гривень.

Суд зазначає, що позовною вимогою майнового характеру є вимога, яка підлягає вартісній оцінці. Крім того, вимога майнового характеру характеризується тим, що впливає на склад майна позивача в сторону збільшення (відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").

Нормами статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

При цьому судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на приписах частини п`ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, предметом даного позову є вимога позивача про визнання права власності на майно (транспортний засіб), судовий збір за які визначається як за вимоги майнового характеру.

Відповідно до договору №16032021-1Ч купівлі-продажу предмету лізингу від 16.03.2024, загальна вартість товару (ТЗ Renault Sandero, д.р.н. НОМЕР_1 ), на дату укладення даного правочину становить 384 387,00 грн.

Судом встановлено, що позивач подав позовну заяву до Господарського суду Дніпропетровської області в електронній формі - через підсистему "Електронний суд".

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовій сбір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, розмір судового збору за подання цієї позовної заяви із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки - становить 4612,65 грн. (5765,81 грн. х 0,8).

Проте, при дослідженні судом матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачем жодних доказів сплати судового збору суду не надано.

Натомість, в тексті позовної заяви міститься клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Суд зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є наявність обґрунтованих обставин, що свідчать про неможливість сплати судового збору.

Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, статтею 8 Закону України передбачено можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, однак лише за вичерпних умов, а саме приписами цієї статті визначено суб`єктів звернення щодо яких можна здійснити відстрочення/розстрочення/звільнення від сплати судового збору.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 940/2276/18).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що приписи пункту 1 частини 1статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 року у справі № 912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 року у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 року у справі № 927/579/19, від 20.08.2020 року у справі № 910/6421/19, від 18.05.2020 року у справі №910/704/19, від 24.01.2020 року у справі № 915/923/15.

Суд звертає увагу позивача, що згідно із положеннями частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язанні з порушенням їх прав, однак оскільки предметом поданого ТОВ "ТЛП Україна" позову в розумінні п.3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, позаяк останній пов`язаний з визнанням права власності на предмети лізингу, набуті позивачем за укладеними між двома юридичними особами договорами фінансового лізингу та договорами купівлі - продажу предмету лізингу, у даній справі застосування вказаного положення Закону України "Про захист прав споживачів" є безпідставним та, відповідно, підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відсутні.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У позовній заяві ТОВ "ТЛП Україна" зазначило, що 18.02.2025 року позивач звернувся до Територіального сервісного центру МВС №1249 для перереєстрації транспортних засобів з відповідача на позивача, але отримав відповідь в якій сервісний центр вказав, що перереєструвати транспортні засоби не можливо, у зв`язку з тим, що відповідач знаходиться в Єдиному реєстрі боржників. Однак до матеріалів справи не долучено вищевказаних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 162, цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Згідно з ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛП Україна" залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 5 (п`ять) днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Встановити позивачу усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду:

- подання доказів доплати судового збору;

- письмової заяви, до якої долучити лист позивача від 18.02.2025 та відповідь Територіального сервісного центру МВС №1249 для перереєстрації транспортних засобів на лист від 18.02.2025.

4. Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

5. Ухвала набрала законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяМ.Є. Літвінова