Рішення

від 06.02.2025 по справі 910/4335/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2025Справа № 910/4335/24

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" провизнання правочину недійсним (нікчемним)Представники сторін:від позивача:Тіщенко А.А.від відповідача-1:не з`явилисьвід відповідача-2:не з`явилисьвід третьої особи:Смолякова І.О.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" визнання недійсним (нікчемним) договору від 10.01.2024 № 56А200-3-24.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачами, в порушення норм чинного законодавства України з метою уникнення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу за зобов`язанням яке виникло на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3600/22, укладено договір про відступлення права вимоги від 10.01.2024 № 56А200-3-24, який має ознаки фраудаторного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

16.04.2024 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/4335/24, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

22.04.2024 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

15.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

03.06.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.11.2024, а також залучено до участі у справі. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

19.11.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли заява про ознайомлення з матеріалами справи та заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25.11.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення щодо позову та відзиву

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.01.2025.

Судове засідання, призначене на 09.01.2025, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про призначення судового засідання на 06.02.2025.

Представники відповідачів в судове засідання 06.02.2025 не з`явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, та час судового засідання були повідомлені належним чином.

В судове засідання 06.02.2025 з`явились представники позивача та третьої особи на надали пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 06.02.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення позивача та третьої особи розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023, у справі №922/2651/23 з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" стягнуто заборгованість за спожитий природний газ по договору купівлі-продажу природного газу від 15.04.2020 №GASD-150420-14/12А167-144-20 у розмірі 25 117 260 грн 02 коп., пеню у розмірі 1 346 941 грн 07 коп., 3% річних у розмірі 1 316 660 грн 99 коп., інфляційні витрати у розмірі 8 428 229 грн 99 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 03.10.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023, у справі № 922/2651/23 з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" стягнуто витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 83 242 грн 60 коп.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі № 922/2651/23 з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" стягнуто витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 16 050 грн 00 коп.

Водночас рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 910/3600/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та постановою Верховного Суду від 20.12.2023, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" стягнуто заборгованість у розмірі 2 300 200 000 грн 00 коп., пеню у розмірі 216 220 833 грн 06 коп., штраф у розмірі 230 020 000 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 39 891 139 грн 32 коп. та інфляційних втрат у розмірі 344 511 896 грн 47 коп.

20.11.2023, на виконання Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 910/3600/22, видано наказ. Відповідний наказ перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Корольова М.А. (виконавче провадження НОМЕР_1).

10.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (первісний кредитор за договором, відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (новий кредитор за договором, відповідач-2 у справі) укладено договір відступлення права вимоги № 56А200-3-24, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає права вимоги заборгованості по договору постачання природного газу № 12А167-1179-21 від 29.10.2021 (основний договір), в тому числі, права вимоги зі сплати відсотків річних за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань боржника за основним договором; сплати неустойки (штраф, пеня) за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань боржника за основним договором; сплати інфляційних нарахувань за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань боржника за основним договором, а також судових витрат первісного кредитора пов`язаних зі стягненням заборгованості в судовому порядку, а саме:

право вимоги до Акціонерного товариства "Оператор газотранспортної системи "Харківгаз" (боржник за договором) щодо сплати 12 819 288 грн 42 коп., з яких: 7 025 297 грн 67 коп. основної заборгованості за отриманий боржником природний газ за основним договором, в тому числі, підтверджена рішенням Господарського суду Харківської області від 26.07.2023 у справі № 922/2146/23; 3 628 225 грн 40 коп. пені яка підлягає оплаті первісному кредитору, в тому числі, відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2023 у справі № 922/2146/23; 251 383 грн 32 коп. 3 % річних, які підлягають оплаті первісному кредитору, в тому числі, відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2023 у справі № 922/2146/23; 1 621 281 грн 75 коп. інфляційних втрат, які підлягають оплаті первісному кредитору, в тому числі, відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2023 у справі № 922/2146/23; 248 100 грн 28 коп. судового збору, які підлягають оплаті первісному кредитору, в тому числі, відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2023 у справі № 922/2146/23; 45 000 грн 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають оплаті первісному кредитору, в тому числі, відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2023 у справі № 922/2146/23 (пункт 1.1.1 договору);

право вимоги до Акціонерного товариства "Оператор газотранспортної системи "Харківгаз" щодо сплати відсотків річних за весь час прострочення боржником виконання грошового зобов`язання за основним договором (пункт 1.1.2. договору);

право вимоги до Акціонерного товариства "Оператор газотранспортної системи "Харківгаз" щодо сплати неустойки (штраф, пеня) за весь час прострочення боржником виконання грошового зобов`язання за основним договором (пункт 1.1.3. договору);

право вимоги до Акціонерного товариства "Оператор газотранспортної системи "Харківгаз" щодо сплати інфляційних нарахувань за весь час прострочення боржником виконання грошового зобов`язання за основним договором (пункт 1.1.4. договору);

всі інші вимоги, що виникають на підставі основного договору або можуть виникнути на його підставі (пункт 1.1.5. договору).

У відповідності до пункту 1.2. договору права вимоги за основним договором належать первісному кредитору на підставі договору постачання природного газу для власних потреб N 12А167-1179-21 від 29.10.2021, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (постачальник) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (споживач), в тому числі, підтверджена рішенням Господарського суду Харківської області від 26.07.2023, з урахуванням часткової сплати (погашення) на суму 4 013 830 грн 50 коп. первісному кредитору) та додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 10.08.2023 у справі № 922/2146/23. первісний кредитор відступає, а повий кредитор приймає на себе право вимоги первісного кредитора до боржника за основним договором вказаним в пункті 1.1. даного договору в повному обсязі, що існує на день укладення цього договору, а також щодо вимог які можуть виникнути за основним договором в майбутньому

Згідно з пункту 1.5 договору право вимоги до боржника переходить від первісного кредитора до нового кредитора в момент підписання цього договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до розділу 2 договору новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлене право вимоги винагороду грошові кошти в розмірі 12 819 288 грн 42 коп. Новий кредитор зобов`язується перерахувати на поточний рахунок Первісного кредитора грошові кошти до 31 грудня 2024 року включно.

Пунктом 6.1. договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Ухвалою Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 922/2651/23 замінено позивача у справі № 922/2651/23 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/3600/22 звернуто стягнення на грошові кошти заборгованості у розмірі 25 117 260 грн 02 коп., пені у розмірі 1 346 941 грн 07 коп., 3% річних у розмірі 1 316 660 грн 99 коп., інфляційних втрат у розмірі 8 428 229 грн 99 коп., 543 137 грн 43 коп. судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 83 242 грн 60 коп., які належать Акціонерному товариству "Оператор газотранспортної системи "Харківгаз", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" за рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 та додатковим рішенням від 03.10.2023 у справі № 922/2651/23, в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заборгованості у розмірі 2 300 200 000 грн 00 коп., пені у розмірі 216 220 833 грн 06 коп., штрафу в розмірі 230 020 000 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 39 891 139 грн 32 коп. та інфляційних втрат у розмірі 344 511 896 грн 47 коп. та судового збору у розмірі 868 350 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2024 у справі № 922/2651/23 замінено сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача за наказами Господарського суду Харківської області від 27.12.2023 у справі № 922/2651/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.04.2024 у справі № 922/2651/23 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/2651/23. У задоволенні заяви ТОВ "Твій Газзбут" про заміну сторони виконавчого провадження - відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" посилається на те, що договір від 10.01.2024 № 56А200-3-24 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ енергія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України), порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", є фраудаторним та фіктивним і підлягає визнанню недійсним, оскільки його було укладено з метою ухилення від виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3600/22.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц (пункт 58); від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 42); від 19 лютого 2020 року у справі №387/515/18 (пункт 49)) зазначає, що вимогу про визнання правочину недійсним може заявити особа, яка не є стороною відповідного правочину.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам (стаття 202 Цивільного кодексу України).

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що: "позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України".

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 Цивільного кодексу України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 Цивільного кодексу України).

У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Обов`язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання (пункт 38 постанови від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц Великої Палати Верховного Суду).

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання "зловживання правом" передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) "використовувала / використовували право на зло"; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (пункти 76.3, 76.5 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)).

У Рішенні від 28.04.2021 №2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення Цивільного кодексу України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Цивільного кодексу України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Цивільного кодексу України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Цивільного кодексу України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, пункт 10.35).

Порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Колегія суддів, відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскаржуваний договір є оплатним та таким, що направлений на реальне настання наслідків обумовлених даним правочином, звертає увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний, так і безоплатний договір, а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Критеріями, для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (необхідно довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 904/648/22, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 14.07.2020 у справі №754/2450/18).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України відступлення права вимоги (цесія) має наслідком заміну кредитора у зобов`язанні (первісного кредитора) іншою особою (новим кредитором).

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57).

Унаслідок відступлення права вимоги (цесії) первісний кредитор у зобов`язанні замінюється новим кредитором, але зміст зобов`язання не змінюється: новий кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку в тому ж обсязі, в якому мав право вимагати первісний кредитор до вчинення цесії, і на тих самих умовах (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Оспорюваний договір №56А200-3-24 від 10.01.2024 за його змістом є договором купівлі-продажу права вимоги в розумінні статті 655 Цивільного кодексу України. Умова цього договору про те, що первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, а право вимоги до боржника переходить від первісного кредитора до нового кредитора в момент підписання цього договору про відступлення права вимоги, свідчить про виконання договору з боку продавця права вимоги одночасно з укладенням цього договору шляхом учинення цесії.

У контексті спірних правовідносин у цій справі, суд зазначає, що особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 зазначив, що "Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

Верховний Суд постановах від 14.07.2020 у справі № 754/2450/18; від 24.03.2020 року у справі № 704/1410/18; від 14.01.2020 у справі № 489/5148/18 зробив наступний висновок: "будь-який правочин, який вчиняється боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, який спрямований на обмеження його платоспроможності, має ставитися під сумнів та сам по собі набуває ознак фраудаторного правочину".

У постанові від 12.04.2023 у справі №754/18852/21 приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили; застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Фраудаторним є правочин, який хоча формально і відповідає приписам законодавства, але вчинений з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування чи незаконного відчуження боржником своїх активів шляхом так званого використання "права на зло", коли формально законні права реалізуються з протиправними цілями.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутств (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом"); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників.

У відповідності до частини 3 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.

Банки, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей у разі відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця фізичній або юридичній особі, внесеній до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, зобов`язані у день відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення.

Згідно з частиною першою та другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як вбачається із матеріалів справи, що наказ Господарського суду міста від 20.11.2023 у справі 910/3600/22 перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Корольова М.А. (виконавче провадження НОМЕР_1).

21.11.2023 постановами приватного виконавця Корольовим М.А. накладено арешт на грошові кошти та на все майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія".

Згідно статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частинами 1, 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 Господарського процесуального кодексу України.

З вищевикладеного вбачається, що спірний договір про відступлення права вимоги укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" після набрання законної сили рішенням у справі №910/3600/22 згідно із яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" є боржником, а також після набрання рішенням законної сили №922/2651/23, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" є кредитором та за рахунок коштів якого (стягнутих на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" у справі №922/2651/23) можливо звернути стягнення.

Виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання рішення у справі №922/3600/22 відкрито 21.11.2023, тобто, раніше, ніж Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" укладено оспорюваний договір про відступлення прав вимоги.

При цьому, строк сплати винагороди за відступлене право вимоги сторонами у правочині встановлено до 31.12.2024 включно, тобто через 12 місяців після передачі права вимоги.

Також, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 08.01.2024 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Михайло Андрійович звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 5 251 494 грн 21 коп., які належать Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" та яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2023 у справі № 904/2900/23 у рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заборгованості за рішенням суду у справі № 910/3600/22 (ухвала Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі, якою задоволено заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником).

Тобто, приватний виконавець у межах розгляду справи № 910/3600/22 у січні 2024 року розпочав процедуру звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" - грошові кошти, стягнуті рішеннями судів у справах, кредитором за якими є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія". На наступний день (10.01.2024) після подання приватним виконавцем такої заяви до суду, було укладено договір відступлення права вимоги на заборгованість, що стягнута на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" у справі № 922/2651/23.

У подальшому, в березні 2024 року приватний виконавець звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" та стягнуті з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 та додатковим рішенням від 03.10.2023 у справі № 922/2651/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/3600/22 задоволено заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз". Звернуто стягнення на грошові кошти заборгованості у розмірі 25 117 260 грн 02 грн, пені у розмірі 1 346 941 грн 07 коп., 3% річних у розмірі 1 316 660 грн 99 коп., інфляційних втрат у розмірі 8 428 229 грн 99 коп., 543 137 грн 43 коп. судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 83 242 грн 60 коп., які належать Акціонерному товариству "Оператор газотранспортної системи "Харківгаз", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" за рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 та додатковим рішенням від 03.10.2023 у справі № 922/2651/23, в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заборгованості у розмірі 2 300 200 000 грн 00 коп., пені у розмірі 216 220 833 грн 06 коп., штрафу в розмірі 230 020 000 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 39 891 139 грн 32 коп. та інфляційних втрат у розмірі 344 511 896 грн 47 коп. та судового збору у розмірі 868 350 грн 00 коп.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 30 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція; кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

За змістом підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

У розумінні наведених положень підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України критерієм пов`язаності для фізичної та юридичної особи є факт перебування фізичної особи у статусі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи.

Судом встановлено, що згідно із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань вбачається, що кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" є одна й та сама особа, що свідчить про пов`язаність зазначених юридичних осіб внаслідок відносин корпоративного управління, які, в розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, мають (можуть мати) вплив на результати їх господарської діяльності.

Судом також враховано, що зі змісту постанови Східного апеляційного Господарського суду від 13.06.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/11992599410.04.2024) вбачається, що 10.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача ТОВ "ЙЕ Енергія" на його правонаступника - "Твій Газзбут" за наказом Господарського суду Харківської області від 27.12.2023 у справі № 922/2651/23 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ по договору купівлі-продажу природного газу № GASD-150420-14/12A167-144-20 від 15.04.2020 у розмірі 25 117 260 грн 02 коп., пені у розмірі 1 346 941 грн 07 коп., 3 % річних у розмірі 1 316 660 грн 99 коп. інфляційних втрат у розмірі 8 428 229 грн 99 коп., 543 137 грн 43 коп. судового збору та за наказом Господарського суду Харківської області від 27.12.2023 у справі №922/2651/23 про стягнення судових витрати, а саме витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 3242 грн 60 коп.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2024, зокрема, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про заміну сторони виконавчого провадження у справі №922/2651/23 залишено без розгляду.

22.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" повторно звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

За результатами розгляду цієї заяви замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача за наказами Господарського суду Харківської області від 27.12.2023 у справі №922/2651/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (ухвала Господарського суду Харківської області від 22.04.2024 у справі № 922/2651/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118592039).

Суд звертає увагу, що фактично, заява про заміну сторони виконавчого провадження у справі №922/2651/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" була подана вже після звернення приватного виконавця до суду із заявою про звернення стягнення на заборгованість, що стягнута на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" у справі № 922/2651/23.

При цьому суд враховує заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" у справі № 922/2651/23 у межах розгляду судом заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню (Ухвала Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 у справі № 922/2651/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120394953). Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" посилався на те, що "відбулось процесуальне правонаступництво позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", а отже кредитором з моменту укладення договору відступлення права вимоги, також є Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", а не Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія", відносно якого звернуто стягнення на грошові кошти, а тому відсутні підстави для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню".

На переконання суду, такі заперечення нового кредитора фактично підтверджують те, що укладення договору про відступлення права вимоги між Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" відбулося з метою уникнення виконання зобов`язання зі сплати боргу за зобов`язанням, яке виникло на підставі рішення Господарського суду міста Києва у судовій справі №9 10/3600/22.

У подальшому постановою Східного апеляційного Господарського суду від 13.06.2024 ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.04.2024 у справі №922/2651/23 у частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про заміну сторони виконавчого провадження у справі №922/2651/23 - скасовано. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про заміну сторони виконавчого провадження - відмовлено.

Наведені вище обставини щодо зміни сторони виконавчого провадження у справі № 922/2651/23, заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" під час розгляду заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню спростовують твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія", що останній не вчиняв заходів направлених на уникнення звернення стягнення на майно боржника, оскільки стягувачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у межах справи № 910/3600/22 фактично вчинено заходи щодо звернення стягнення на майно боржника в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведену вище судову практику Верховного Суду згідно з якою Верховний Суд кваліфікує договір, як фраудаторний, сукупність встановлених обставин у цій справі, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що оспорюваний правочин має всі ознаки фраудаторності, зокрема:

- відступлення права вимоги на заборгованість, що стягнута у справі №922/2651/23, в якій кредитором є Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" за наявності значної непогашеної заборгованості, що виникла, внаслідок набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/3600/22 від 31.05.2023 та боржником за ким виступає Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія";

- відступлення права вимоги відбулося на користь пов`язаної особи (бенефіціарного власника боржника);

- дії сторін правочину щодо зміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі № 922/2651/23 після розпочатої приватним виконавцем процедури звернення стягнення у справі №910/3600/22, які були спрямовані на неможливість виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/3600/22 про звернення стягнення на грошові кошти, що стягнуті на користь;

- строк сплати винагороди за відступлене право вимоги в договорі відступлення встановлено до 31 грудня 2024 року включно, тобто через 12 місяців після передачі права вимоги.

Водночас, у контексті встановлених вище обставин щодо наявності ознак фраудаторності оспорюваного договору колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 911/2276/22, відповідно до якої "факт виконання (повного чи часткового) фраудаторного правочину не впливає жодним чином на можливість визнання цього правочину недійсним, бо дуже часто фраудаторний правочин дійсно вчиняється із наміром його виконання, наприклад, у разі незаконного відчуження активів без оплати чи з оплатою нижче ринкових цін тощо. Тобто, для ідентифікації правочину як фраудаторного не важливо, чи його виконано, а важливо, чи виконано його без злого наміру на шкоду іншим особам".

Водночас, суд констатує, що жодним чином не впливає на можливість визнання цього правочину недійсним і стягнення заборгованості на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/3600/22, оскільки наявність ознак фраудаторного правочину та порушення прав позивача існували на момент укладення договору відступлення права вимоги.

Надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту суд зазначає, що за усталеною практикою касаційних судів у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду оспорення кредитором правочинів (який не є їх стороною), вчинених боржником з метою приховання майна та уникнення звернення стягнення на нього, є ефективним способом захисту порушених прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16). Окрім того, враховуючи, що відповідно до умов спірного договору право вимоги до боржника переходить від первісного кредитора до нового кредитора в момент підписання цього договору про відступлення права вимоги, визнання недійсним договору відступлення права вимоги призведе до поновлення порушеного права позивача.

Суд зауважує, що Верховний Суд під час розгляду заяви про заміну позивача у справі №922/2651/23 в ухвалі від 28.02.2024 не досліджував обставин, за яких договір про відступлення права вимоги №56А200-2-24 від 09.01.2024 може бути визнаний недійсним.

У постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надала висновок щодо застосування норм права, згідно із яким вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74 - 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Відтак, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм права та оскільки встановлення обставин, за яких відступлення права вимоги за договором №56А200-3-24 від 10.01.2024, який може бути визнаний недійсним можливе лише у встановленому законом порядку, шляхом подання позову про визнання недійсним договору, суд вважає, що заміна позивача у справі № 922/2651/23 згідно із ухвалою Верховного Суду від 28.02.2024 не впливає на можливість визнання цього правочину недійсним.

З огляду на вищевикладене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" вимоги про визнання недійсним, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", договору про відступлення права вимоги № 56А200-3-24 від 10.01.2024, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 56А200-3-24 від 10.01.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2, інше приміщення 33, ідентифікаційний код 38863790) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2, ідентифікаційний код 43965848).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2, інше приміщення 33, ідентифікаційний код 38863790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 42399676) судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2, ідентифікаційний код 43965848 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 42399676) судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 03.03.2025

Суддя Н. Плотницька