Рішення від 18.02.2025 по справі 910/14318/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2025Справа № 910/14318/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Книголенд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо"

про внесення змін до договору поставки

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Сеник Сергій Григорович - представник за ордером серії ВІ №1257848 від 14.11.2024;

від відповідача: Шевчук Володимир Анатолійович - у порядку самопредставництва;

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Книголенд" (далі - ТОВ "Книголенд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо" (далі - ТОВ "Перо"), в якому просило суд внести зміни до договору поставки №14/01/2019-1 від 14.01.2019 та протоколу розбіжностей №14-2 від 14.01.2019 наступним чином:

- пункт 2.9. викласти у такій редакції:

"2.9. Покупець має право повернути Постачальнику поставлений Товар, а Постачальник зобов`язаний прийняти такий Товар у наступних випадках: а) якщо Товар був повернутий Споживачем Товару Покупцю як неякісний або некомплектний; б) при виявленні Покупцем прихованих дефектів; в) якщо Товар, який повертається, не був оплачений; г) у випадку, якщо протягом 125 (ста двадцяти п`яти) календарних днів з дати поставки товару Покупець не здійснив продаж товару третім особам з незалежних від Покупця причин, частина такого нереалізованого товару може бути повернута Постачальнику. Для цілей цього пункту Договору, під товаром, який може бути повернутий Постачальнику, розуміється конкретно визначений товар, жодна одиниця якого не була реалізована третім особам протягом 125 (ста двадцяти п`яти) календарних днів з дати поставки Покупцю такого товару Постачальником. У такому випадку обов`язок забезпечити перевезення товару та ризики його випадкового знищення покладається на Покупця до моменту повернення товару Постачальнику; д) закінчення терміну дії Договору, в тому числі його дострокове припинення; е) поставлений Товар є забороненим до розповсюдження на території України";

- пункт 2.10. викласти у такій редакції:

"2.10. Повернення Товарів здійснюється за рахунок Постачальника, протягом 14 календарних днів з моменту отримання ним письмового повідомлення або повідомлення по електронній пошті, або факсом про таке повернення. Постачальник повинен прийняти товар виключно за умови збереження товарного вигляду такого товару, відсутності будь-яких ушкоджень, подряпин, слідів використання, сторонніх предметів (чеків, надписів, чипів, цінників тощо) тощо. У випадку виявлення таких недоліків нереалізованого товару, або у випадку виявлення, що Покупцем було продано третім особам хоча б одну одиницю певного конкретно визначеного товару, Постачальник вправі вмотивовано відмовитися від прийняття таких одиниць товару, про що невідкладно письмово повідомляє Покупця, а Покупець зобов`язаний сплатити у повній мірі вартість такого товару протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання вмотивованої відмови Постачальника від прийняття зазначеного товару. Тара і упаковка Постачальнику не повертаються. При поверненні Товар має бути упакований Покупцем в такий спосіб, що забезпечує його схоронність під час транспортування.

Дія цього пункту не поширюється на Товар, що має походження або виготовлений та/або випущений у світ, та/або ввозиться з території держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України та заборонений до розповсюдження на території України. Товар, що має походження або виготовлений та/або випущений у світ, та/або ввозиться з території держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України та заборонений до розповсюдження на території України, повертається Покупцем та приймається Постачальником за будь-яких обставин у строк протягом 14 календарних днів з моменту отримання Постачальником письмового повідомлення про намір Покупця повернути Товар".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з істотною зміною обставин - Законом України №2309-IX 19.06.2022 "Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України" внесено зміни, зокрема до статті 281 до Закону України "Про видавничу справу", ТОВ "Книголенд" не має можливості розповсюджувати товар російського видавництва "РОСМЕН", який було поставлено ТОВ "Перо" за договором №14/01/2019-1 від 14.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 позовну заяву ТОВ "Книголенд" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14318/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.12.2024. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

12.12.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

17.12.2024 через систему "Електронний суд" ТОВ "Перо" подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказав, що між сторонами вже розпочато процес повернення товару на підставі пункту 2.10. договору;

- під час розгляду цієї справи суду необхідно врахувати преюдиційні обставини. Встановлені у межах справи №922/1667/23;

- внесення змін до договору було ініційовано позивачем через більше як два роки з моменту поставки товару та може порушити баланс інтересів сторін, оскільки позивач матиме можливість повернути весь поставлений та нереалізований товар відповідачу, що завдасть останньому збитки, адже такий товар не виготовляється відповідачем, неможливо повернути постачальникам відповідача або його реалізувати;

- усі ризики, щодо поставленого товару (пошкодження, викрадення, псування та інші) з моменту його отримання несе позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 відкладено підготовче засідання на 28.01.2025.

31.12.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив, в якій не погодився із запереченням відповідача, з огляду на те, що договір поставки №14/01/2019-1 від 14.01.2019 є чинним, а тому внесення змін до нього є правомірним протягом усього строку його дії;

- обставини повернення та оплати товару за вказаним правочином вже були предметом судового розгляду у справі №922/1667/23 та не стосуються спірних правовідносин;

- заборона розповсюджувати книжки російського видавництва є істотною зміною обставин справи, що змінює рівновагу у договірних сторін та перебуває поза контролем позивача.

07.01.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "Перо" подало заперечення на відповідь на відзив, в яких додатково зазначило, що не отримувало запропонованих позивачем змін до договору.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2025.

У судовому засіданні 18.02.2025 представник ТОВ "Книголенд" підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник ТОВ "Перо" заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 18.02.2025 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Книголенд" необґрунтованими.

14.01.2019 між ТОВ "Перо" (далі за текстом договору - Постачальник) та ТОВ "Книголенд" (далі за текстом договору - Покупець) було укладено договір №14/01/2019-1, відповідно пункту 1.1. якого постачальник приймає на себе зобов`язання щодо постачання покупцю, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товари (далі - товар) згідно накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 2.9. договору (у редакції протоколу розбіжностей №14-2 від 14.01.2019) Покупець має право повернути Постачальнику поставлений Товар, а Постачальник зобов`язаний прийняти такий Товар у наступних випадках:

а) якщо Товар був повернутий Споживачем Товару Покупцю як неякісний або некомплектний;

б) при виявленні Покупцем прихованих дефектів;

в) якщо Товар, який повертається, не був оплачений;

г) у випадку, якщо протягом 125 (ста двадцяти п`яти) календарних днів з дати поставки товару Покупець не здійснив продаж товару третім особам з незалежних від Покупця причин, частина такого нереалізованого товару може бути повернута Постачальнику. Для цілей цього пункту Договору, під товаром, який може бути повернутий Постачальнику, розуміється конкретно визначений товар, жодна одиниця якого не була реалізована третім особам протягом 125 (ста двадцяти п`яти) календарних днів з дати поставки Покупцю такого товару Постачальником. У такому випадку обов`язок забезпечити перевезення товару та ризики його випадкового знищення покладається на Покупця до моменту повернення товару Постачальнику;

д) закінчення терміну дії Договору, в тому числі його дострокове припинення.

Відповідно до пункту 2.10. договору (у редакції протоколу розбіжностей №14-2 від 14.01.2019) повернення Товарів здійснюється за рахунок Постачальника, протягом 14 календарних днів з моменту отримання ним письмового повідомлення або повідомлення по електронній пошті, або факсом про таке повернення. Постачальник повинен прийняти товар виключно за умови збереження товарного вигляду такого товару, відсутності будь-яких ушкоджень, подряпин, слідів використання, сторонніх предметів (чеків, надписів, чипів, цінників тощо) тощо. У випадку виявлення таких недоліків нереалізованого товару, або у випадку виявлення, що Покупцем було продано третім особам хоча б одну одиницю певного конкретно визначеного товару, Постачальник вправі вмотивовано відмовитися від прийняття таких одиниць товару, про що невідкладно письмово повідомляє Покупця, а Покупець зобов`язаний сплатити у повній мірі вартість такого товару протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання вмотивованої відмови Постачальника від прийняття зазначеного товару. Тара і упаковка Постачальнику не повертаються. При поверненні Товар має бути упакований Покупцем в такий спосіб, що забезпечує його схоронність під час транспортування.

Відповідно до пункту 9.1. цей Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2018. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 15 днів до закінчення терміну жодна зі сторін не повідомила в письмовій формі про його припинення.

Цей договір може бути змінений, доповнений або достроково розірваний за згодою сторін. Зміни та доповнення, які вносяться в договір, розглядаються Сторонами протягом 15 днів. Всі зміни і доповнення до цього договору укладаються в письмовій формі та оформляються Додатковими угодами, які стають невід`ємною частиною цього договору (пункт 9.2.).

15.08.2024 ТОВ "Книголенд" звернулося до ТОВ "Перо" з листом №200824, в якому повідомило про зміну істотних обставин та запропонувало внести зміни до договору поставки №14/01/2019-1 від 14.01.2019 шляхом підписання додаткової угоди №1, яка була надана разом із лисом. Факт направлення вказаного повідомлення підтверджується описом вкладення у цінний лист №6112406671512 із відтиском календарного штемпеля АТ "Укрпошта" від 15.05.2024 та накладною за №6112406671512 від 15.08.2024.

Однак вказаний лист було залишено без відповіді та задоволення.

У зв`язку з невнесенням змін до договору поставки №14/01/2019-1 від 14.01.2019 у добровільному порядку, ТОВ "Книголенд" передано даний спір на вирішення суду.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №14/01/2019-1 від 14.01.2019, суд дійшов висновку, що такий договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться також і в статті 265 ГК України.

За частиною 9 статті 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору.

Зі змісту прохальної частини позову вбачається, що ТОВ "Книголенд" просить суд внести зміни до договору шляхом доповнення пункту 2.9. додатковою підставою для повернення товару.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Тобто нормами статті 188 ГК України визначено процедурний порядок розгляду сторонами пропозицій щодо внесення змін до договору та передачі спору на розгляд суду у випадку недосягнення сторонами згоди щодо внесення змін до договору.

Водночас загальні підстави (передбачені нормами матеріального права) внесення змін до договору, в тому числі в судовому порядку, визначені нормами статей 651, 652 ЦК України.

Згідно зі статтею 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга).

Водночас чинне законодавство передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин регулюється статтею 652 ЦК України.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина перша вказаної статті).

Відповідно до вимог статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина друга).

Наведене дозволяє відносити до таких обставин будь-які події, пов`язані із зміною тих умов, якими сторони керувалися під час укладення договору (наприклад, підвищення витрат на обслуговування об`єкта оренду; зростання інфляції; зміна звичайних цін на такий самий вид послуг та по відношенню до такого самого об`єкту оренди тощо).

Згідно з частиною 4 статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта).

Норма статті 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/15484/17, №363/1834/17, Верховного Суду у справах №910/13557/21, №910/17639/21, №920/475/23.

У вказаних постановах Велика Палата сформувала висновки про те, що при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язком між ними.

Таким чином, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору, є виключною мірою, допускається лише за відсутності форс-мажору, у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на особу, яка подала позов покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність одночасно всіх чотирьох умов та існування виняткового випадку.

За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2025 у cправі №910/3657/24.

Судом встановлено, що 19.06.2022 прийнято та 25.06.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України", яким внесено зміни до статті 281 Закону України "Про видавничу справу".

Так, згідно з частиною 1 статті 281 Закону України "Про видавничу справу" забороняється ввезення на митну територію України та/або розповсюдження на її території видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або випущена у світ, та/або ввозиться з території держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України (крім розповсюдження видавничої продукції, що має походження або виготовлена та випущена у світ на тимчасово окупованій території України до її тимчасової окупації), а також книжкових видань, що містять твори, автори яких є або були у будь-який період після 1991 року громадянами держави-агресора, за винятком колишніх громадян держави-агресора, які є (або на момент смерті були) громадянами України і не мають (на момент смерті не мали) громадянства держави-агресора.

Обмеження щодо ввезення видавничої продукції, визначені частинами першою і другою цієї статті, не застосовуються до видавничої продукції, що ввозиться фізичними особами не з метою розповсюдження, за умови дотримання сукупності таких вимог: 1) ввезення видавничої продукції здійснюється в ручній поклажі або супроводжуваному багажі; 2) загальна кількість видавничої продукції не перевищує 10 примірників; 3) видавнича продукція не включена до Реєстру видавничої продукції антиукраїнського змісту (частина 3 статті 281 Закону України "Про видавничу справу").

За твердженнями позивача, у процесі виконання договору №14/01/2019-1 від 14.01.2019 відповідачем було поставлено товар - книги російського видавництва "РОСМЕН".

Однак судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів, що поставлений відповідачем товар підпадає під заборону, встановлену частиною 1 статті 281 Закону України "Про видавничу справу". Вказані обставини також не були встановлені і судами в межах справи №922/1667/23.

Разом із цим, вказану обставину ТОВ "Перо" не заперечувало.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що прийняття та набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України", яким внесено зміни до статті 281 Закону України "Про видавничу справу", є істотною зміною обставин та є підставою для внесення змін до договору.

Як вбачається зі змісту рішень судів у справі №922/1667/23, товар за договором поставлявся у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року.

У зв`язку з цим, суд зауважує, що згідно з частиною 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Водночас, за частиною 5 статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Визначене цією нормою право на встановлення іншого строку (дати) набрання чинності за рішенням суду не надає суду право визначати відповідну дату на власний розсуд і за своєю ініціативою, адже як зазначалось вище, закріплений у статті 14 ГПК принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Тобто, визначити можливість розірвання договору та внесення змін до договору з відповідної дати суд може лише за заявою позивача в межах визначених ним вимог та доводів. В іншому випадку за рішенням суду договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у cправі №916/3205/22.

Заявляючи позовні вимоги у цій справі, ТОВ "Книголенд" не просило суд визначати дату внесення змін до договору, а отже визначення судом на власний розсуд за своєю ініціативою цієї дати може свідчити про вихід суду за межі позовних вимог позивача, що є порушенням частини 2 статті 237 ГПК України.

Натомість згідно з частиною 4 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, внесення змін до договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакцій не призведе до ефективного відновлення прав та інтересів ТОВ "Книголенд".

Крім цього, статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У відповідності до положень пункту 9.2. договору всі зміни і доповнення до цього договору укладаються в письмовій формі та оформляються Додатковими угодами, які стають невід`ємною частиною цього договору.

Натомість, прохальна частина позову не відповідає вищезазначеним положенням договору, а в даній категорії спорів викладення судом резолютивної частини рішення, яка не відповідає прохальній частині позову, є виходом за межі повноважень суду та є порушенням принципів господарського судочинства, закріплених статтями 13-15 ГПК України.

Також позивач окрім внесення змін до договору, також просить суд внести й зміни до протоколу розбіжностей.

Статтею 181 ГК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) було врегульовано загальний порядок укладання господарських договорів.

Так, згідно з частинами 4-6 статті 181 ГК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Отже, протокол розбіжностей це документ, який укладається між сторонами на стадії укладення господарського договору та в разі його погодження стає його невід`ємною частиною.

Таким чином, одночасне внесення змін до договору і до протоколу розбіжностей є недоцільним, оскільки, по-перше, договір та протокол розбіжностей до нього є одним цілим, по-друге, ані розділом 9 договору поставки, ані приписами статей 651-654 ЦК України та статтею 188 ГК України не передбачено порядку внесення змін до протоколу розбіжностей.

Також ТОВ "Книголенд" просило суд внести зміни до договору шляхом доповнення пункту 2.10. новим абзацом у такій редакції: "Дія цього пункту не поширюється на Товар, що має походження або виготовлений та/або випущений у світ, та/або ввозиться з території держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України та заборонений до розповсюдження на території України. Товар, що має походження або виготовлений та/або випущений у світ, та/або ввозиться з території держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України та заборонений до розповсюдження на території України, повертається Покупцем та приймається Постачальником за будь-яких обставин у строк протягом 14 календарних днів з моменту отримання Постачальником письмового повідомлення про намір Покупця повернути Товар".

Виходячи з положень пункту 2.10. договору (у редакції протоколу розбіжностей), на переконання суду, запропонованими змінами скасовується застереження щодо умов повернення товару в частині збереження товарного вигляду такого товару, відсутності будь-яких ушкоджень, подряпин, слідів використання, сторонніх предметів (чеків, надписів, чипів, цінників тощо) тощо.

За частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов`язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця (частина 1 статті 690 ЦК України).

Також суд зазначає, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що запропоновані позивачем зміни до пункту 2.10. договору є явно несправедливими та порушують баланс інтересів сторін, оскільки згідно з частиною 2 статті 281 Закону України "Про видавничу справу" видавнича продукція, випущена у світ державною мовою держави-агресора, що не підпадає під обмеження, визначені частиною першою цієї статті, та інші обмеження, визначені законодавством, може бути ввезена на митну територію України та розповсюджена на її території за умови наявності відповідного дозволу, передбаченого цією статтею.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов ТОВ "Книголенд" не підлягає задоволенню.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч. 1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 27.02.2025.

СуддяСергій МУДРИЙ