Рішення

від 17.02.2025 по справі 914/2830/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025 Справа № 914/2830/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівської міської ради, місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Акіта Україна», місто Львів

про стягнення 1 153 768,29 грн.

За участю представників:

від позивача: Міцук О.В. - представник (повноваження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акіта Україна» про стягнення 1 153 768,29 грн, з яких 400 036,93 грн основного боргу зі сплати орендної плати за землю, 5 955,17 грн інфляційних втрат, 3 082,25 грн трьох процентів річних, 22 559,46 грн пені та 722 134,48 грн штрафу.

Ухвалою від 20.11.2024 суд залишив без руху позовну заяву Львівської міської ради та надав позивачу строк для усунення недоліків.У зв`язку з усуненням недоліків, ухвалою від 02.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 08.01.2025.

Ухвала суду від 02.12.2024 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві при поданні позову та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79018, місто Львів, вулиця Залізнична, будинок 32, квартира 4.

Протокольною ухвалою від 08.01.2025 суд відклав підготовче засідання на 27.01.2025 на 10:00 год., відсутньому в судовому засіданні відповідачу, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Участь у судовому засіданні представників сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Протокольна ухвала суду від 08.01.2025 надсилалась відповідачу на адресу вказану у позовній заяві при поданні позову та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79018, місто Львів, вулиця Залізнична, будинок 32, квартира 4.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 16.01.2025 прийнято та 16.01.2025 виїхало з відділення до точки видачі/доставки - відповідачу (місце виконання операції - місто Львів, індекс - 79018). 31.01.2025 поштове відправлення за номером 0601101645855 «повернено відправнику закінчення встановленого терміну зберігання».

07.02.2025 на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу протокольної ухвали суду від 08.01.2025 про відкладення підготовчого засідання на 27.01.2025 за адресою: 79018, місто Львів, вулиця Залізнична, будинок 32, квартира 4, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: «за закінченням терміну зберігання».

Ухвалою від 27.01.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.02.2025 на 12:00 год.

Представник позивача в судове засідання 17.02.2025 для розгляду справи по суті з`явилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 17.02.2025 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 17.02.2025 не визнавалась судом обов`язковою.

Ухвала суду від 27.01.2025 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.02.2025 надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві при поданні позову та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79018, місто Львів, вулиця Залізнична, будинок 32, квартира 4.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 30.01.2025 прийнято та 30.01.2025 виїхало з відділення до точки видачі/доставки - відповідачу (місце виконання операції - місто Львів, індекс - 79018). 14.02.2025 поштове відправлення за номером 0601106551506 «повернено відправнику закінчення встановленого терміну зберігання».

Слід зазначити, що ухвалою суду від 27.01.2025 явка представників учасників справи в судове засідання 17.02.2025 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про хід розгляду справи, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв`язку на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79018, місто Львів, вулиця Залізнична, будинок 32, квартира 4.

В матеріалах справи наявні поштові конверти з рекомендованим відправленнями відповідачу протокольної ухвали суду від 08.01.2025 про відкладення підготовчого засідання на 27.01.2025 на 10:00 год, ухвали суду від 27.01.2025 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.02.2025 на 12:00 год. Поштові конверти з рекомендованими поштовими відправленнями відповідачеві ухвал від 08.01.2025 та від 27.01.2025 у справі №914/2830/24 були повернені підприємством поштового зв`язку із зазначенням того, що причиною повернення є: «за закінченням терміну зберігання».

забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Слід врахувати, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань у даній справі зі сторони відповідача з урахуванням направлення судом на адресу відповідача ухвал у справі, свідчить про його незацікавленість у її своєчасному розгляді.

Неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18 та від 23.04.2018 у справі №916/3188/16.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника не забезпечив, відзиву не подав.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги те, що явка представника відповідача в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 17.02.2025 судом проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на невиконання відповідачем у період з 01.01.2022 по 31.03.2023 умов договору оренди землі від 19.10.2017 у частині внесення повної та своєчасної орендної плати за землю, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в сумі 302 948,31 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати орендних платежів, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 5 955,17 грн, три проценти річних в сумі 3 082,25 грн, пеню в сумі 22 559,46 грн та штраф в сумі 722 134,48 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 1 153 768,29 грнзаборгованості, з яких 400 036,93 грн основний борг зі сплати орендної плати за землю, 5 955,17 грн інфляційні втрати, 3 082,25 грн три проценти річних, 22 559,46 грн пеня та 722 134,48 грн штраф.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

11.03.2019 Львівською міською радою (17-та сесія 7-го скликання) було прийнято ухвалу № 4747«Про затвердження ТзОВ «Акіта Україна» технічної документації із землеустроющодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) танадання земельної ділянки на вул. Замарстинівській, 134-а».

Відповідно до п. 4.1. ухвали Львівської міської ради від 11.03.2019 №4747 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Акіта Україна`у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою: договір оренди землі, встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 12 відсотків віднормативної грошової оцінки земельних ділянок, та зареєструвати його відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою.

26.04.2019 між Львівською міською радою (надалі по тексту рішення позивач, згідно з договором орендодавець (уповноважена ним особа)) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акіта Україна»(надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар), укладено договір оренди землі №Ш-4164 (надалі договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі», ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова», від 25.05.2017 №1995 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» та ухвали Львівської міської ради від 11.03.2019 № 4747 «Про затвердження ТзОВ «Акіта Україна» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул.Замарстинівській, 134-а» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівлі змішаного використання: з житловими квартирами наверхніх поверхах і розміщенням у нижніх поверхах об`єктів ділового, культурного, обслуговуючогоі комерційного призначення (код КВЦПЗ 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель ромадської забудови) кадастровим номером 4610137500:05:002:0089, яка розташована у м.Львові на вул. Замарстинівській 134-а.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, напідставі договору оренди землі від 26.04.2019 року №Ш-4164 за ТзОВ «АкітаУкраїна» 21.05.2019 року зареєстровано право оренди земельної ділянки адастровий номер 4610137500:05:002:0089, яка розташована у м. Львові на вул.Замарстинівській, 134-а, площею 0,7585 га (номер запису 31680317).

Відповідно до п. 2. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7585 га, у тому числі: під забудовою 0,1296 га, під твердим покриттям 0,4033 га, під озелененням 0,2256 га.

На земельній ділянці, яка перебуває в оренді відповідача на підставі договору, розміщені об`єкти нерухомого майна кам`яні нежитлові будівлі.

Згідно з п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянкина дату укладання договору становить 6 017 787,30 грн (кадастровий номер4610137500:05:002:0089).

Пунктом 8 договору сторони погодили строки дії договору, зокрема, договір укладено на 10 (десять) років до 11 березня 2029 року.

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 722 134,48 грн в рік, що становить 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33217812013007, банк отримувача: Казначейство України, МФО 899998, отримувач - УК у Шевченківському районі міста Львова/Шевченківський/18010600, ЄДРПОУ 38007662; код класифікації доходів бюджету 18010600 для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п.10 договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до листа від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік» Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України повідомляє, що за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2023 рік становить 105,1% (в матеріалах справи).

Враховуючи це, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельзастосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошовоїоцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земельстановив у 2023 році - 1,051.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі роківстановить: 2021 рік - 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022рік - 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь).

Таким чином, змінився розмір орендної плати за землю відповідно до договору: станом на період користування земельною ділянкою від 01.04.2024 року по 01.09.2024 року розмір орендної плати становить 80007,39 грн.

Формула збільшення розміру орендної плати за землю:

722 134,48 *1,1 *1,15 *1,051 = 960088,62 грн, де

722 134,48 - це розмір орендної плати, що був визначений в п. 9 договору;

1,1 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2021 році;

1,15 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2022 році;

1,051 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2023 році.

Оскільки орендна плата вноситься орендарем щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок, то сума орендної плати в місяць за період користування земельною ділянкою з 01.04.2024 року по 01.09.2024 року вираховується заформулою:

960 088, 62 /12 = 80007,39 грн, де

960 088, 62 - розмір річної орендної плати з врахуванням індексації за 2021, 2022, 2023 роки;

12 - кількість місяців в році.

Таким чином, відповідач повинен вносити щомісячно рівну частину річної орендної плати у розмірі 80007,39 грн до 30-го числа місяця наступного за період користування земельною ділянкою з 01.04.2024 року по 01.09.2024 року.

01.01.2024 на території Львівської міської територіальної громади набула чинності нормативна грошова оцінка земель комунальної власності Львівськоїміської територіальної громади, затверджена ухвалою міської ради від 06.07.2023року № 3426.

Відповідно до п. 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 14 договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- у 10ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановлені цим договором;

- стягується пеня у розмірі розрахованому відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 28 договору сторони погодили, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 41 договору оренди землі).

Відповідно до п. 42 договору сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати орендних платежів за договором оренди землі від 26.04.2019, у встановлений строк повністю не виконав, внаслідок чого, станом на 01.09.2024 у нього утворилась заборгованість за період з 01.04.2024 по 01.09.2024 перед позивачем в сумі 400 036,93 грн.

Відповідно до розрахунку Управління адміністрування місцевих та залучення фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради недоотриманих коштів міським бюджетом від орендної плати за землю за договором оренди землі, укладеним з ТзОВ «АкітаУкраїна» (ЄДРПОУ 41314779) заборгованість відповідача з орендної плати за землю за період 01.04.2024 по 01.09.2024 становить 400 036,93 грн та не оплачена.

У зв`язку з порушенням строків оплати орендних платежів, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 5 955,17 грн, три проценти річних в сумі 3 082,25 грн, пеню в сумі 22 559,46 грн та штраф в сумі 722 134,48 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 1 153 768,29 грн заборгованості, з яких 400 036,93 грн основний борг зі сплати орендної плати за землю, 5 955,17 грн інфляційні втрати, 3 082,25 грн три проценти річних, 22 559,46 грн пеня та 722 134,48 грн штраф.

Висновки суду.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права власності землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють їх від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Відповідно до частини 2 статті 409 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Стаття 24 Закону України «Про оренду землі» визначає права та обов`язки орендодавця, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Згідно пункту «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди землі №Ш-4164 від 26.04.2019.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір оренди землі є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право Львівської міської ради, як орендодавця, отримати орендну плату та обов`язок ТзОВ «Акіта Україна», як орендаря, сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати орендних платежів за період з 01.04.2024 по 01.09.2024 включно у встановлений договором строк не виконав, внаслідок чого станом на 01.09.2024 у відповідача утворилась заборгованість за вказаний період на загальну суму 400 036,93 грн.

Докази сплати відповідачем до бюджету 400 036,93 грн орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:002:0089за спірний період відсутні. Відповідач порушив право позивача на своєчасне отримання цієї орендної плати.

Відповідач належних доказів на спростування зазначених обставин не подав, доказів сплати орендних платежів на суму 400 036,93 грн до матеріалів справи не долучив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав.

Порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача на користь Львівської міської ради 400 036,93 грн заборгованості з орендної плати за землю.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 400 036,93 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені та штрафу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами п. 14. договору сторони погодили, що разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановлені цим договором;

- стягується пеня у розмірі розрахованому відповідно до Податкового кодексу України.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановлені цим договором на загальну суму 722 134,48 грн, пеню на загальну суму 22 559,46 грн за період з 01.04.2024 по 01.09.2024, три проценти річних на загальну суму 3 082,25 грн за період з 01.04.2024 по 01.09.2024 та інфляційні втрати на загальну суму 5 955,17 грн за період з травня 2024 по серпень 2024 включно.

Судом перевірено розрахунок пені, трьох процентів річних, та інфляційних втрат, та встановлено, що позивач пеню в сумі 22 559,46 грн, три проценти річних в сумі 3 082,25 грн та інфляційні втрати в сумі 5 955,17 грн нараховані правильно, отже вони підлягають стягненню.

Однак суд звертає увагу позивача на те, що в даному випадку штрафні санкції, саме сума нарахованого штрафу є надмірною, тобто не відповідає передбаченим у пункті 6 частині 1 статті 3 та частині 3 статті 509 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до частини 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд повинен об`єктивно та комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 року у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 року у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 року у справі № 922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки.

Процесуальний закон (статті 269, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України) не обмежує право суду, якщо він дійде висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій - з власної ініціативи чи за відповідним клопотанням сторони.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначив, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Беручи до уваги те, що розмір штрафу значно перевищує розмір основної заборгованості, зважаючи на баланс інтересів сторін у даній справі, з огляду на такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність, розумність, а також враховуючи мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, суд дійшов висновку, що обставини справи свідчать про наявність в даному випадку інших обставин, які мають істотне значення, що заслуговують на увагу в розумінні частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

При цьому слід враховувати, що правила статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами.

Таким чином, беручи до уваги обставини наведені вище, керуючись такими загальними засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, застосовуючи частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частину 1 статті 233 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку зменшити розмір штрафу на 50% (п`ятдесят відсотків).

Тобто зважаючи на вказане суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 361 067,24 грн.

При цьому необхідно зазначити, що таке зменшення розміру штрафу суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін в даному спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для відповідача, так і для позивача.

Можливість одночасного стягнення пені і штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарським кодексом України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкції, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Застосування до покупця таких штрафних санкцій погоджено в договірному порядку з продавцем та за своєю суттю є застосуванням до покупця різних санкцій (штраф, пеня) в межах одного виду господарсько-правової відповідальності (як штрафних санкцій). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.07.2018 у справі №903/647/17 та від 08.08.2018 у справі №908/1843/17.

Верховний Суд також зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо. Відтак, позивачем правомірно нараховано пеню та штраф.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак суд дійшов висновку підставності позову до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 400 036,93 грн боргу зі сплати орендної плати за землю, 5 955,17 грн інфляційних втрат, 3 082,25 грн три проценти річних, 22 559,46 грн пені, 361 067,24 грн штрафу. У задоволенні решти позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 17 306,52 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №429 (внутрішній номер 376999092) від 18.10.2024.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що коли господарський суд зменшує розмір штрафу, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 17 306,52 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акіта Україна» (79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Залізнична, будинок 32, квартира 4; ідентифікаційний код юридичної особи 41314779) на користь Львівської міської ради (79006, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 04055896) 400 036,93 грн основного боргу зі сплати орендної плати за землю, 5 955,17 грн інфляційних втрат, 3 082,25 грн три проценти річних, 22 559,46 грн пені, 361 067,24 грн штрафу та 17 306,52 грн судового збору.

3.У задоволенні решти позову відмовити.

4.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 27.02.2025

СуддяСухович Ю.О.