Рішення

від 25.02.2025 по справі 916/5217/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5217/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання В.О. Ващенко

за участю представників:

від позивача Піун С.П.,

від відповідача Касьяненко Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 745285,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 745285,30 грн., у т.ч.: основного боргу в сумі 634013,88 грн., пені 80187,16 грн., 3% річних 8678,71 грн., інфляційних втрат 22405,55 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 14-4302/23-БО-Т від 23.10.2023 р. щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Зокрема, позивач вказує, що 23.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг та Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради укладено договір № 14-4302/23-БО-Т постачання природного газу, на виконання умов якого позивачем протягом листопад-грудень 2023 року передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 862573,39 грн.

При цьому позивач вказує, що направляв акти приймання-передачі газу шляхом простої поштової кореспонденції та засобами електронного зв`язку (на електронну пошту, що зазначена в договорі), однак акти, підписані відповідачем, не були повернуті позивачу. Отже, як зазначає позивач, відповідач ухилився від належного оформлення актів.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому було здійснено постачання газу.

За ствердженнями позивача, відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Разом з тим, як вказує позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснив частково в сумі 228559,51 грн., чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору. Також позивач додає, що відповідно до розрахунку заборгованості та інформації про надходження коштів (надана АТ Ощадбанк) вбачається, що заборгованість за вартість отриманого природного газу в листопаді 2023 боржником визнана та оплачена в повному розмірі, отже в цій частині спір відсутній. При цьому позивач зауважує, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 634013,88 грн., детальний розрахунок якого викладено у додатку до позову.

Згідно з п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відтак, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем здійснено нарахування, розмір якої з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу складає за розрахунком позивача 80187,16 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 8678,71 грн. та інфляційні втрати в сумі 22405,55 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 р. позовну заяву ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5217/1924, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 24.12.2024 р.

19.12.2024 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг через систему Електронний суд до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 45450/24), в якій представник позивача просить суд провести судове засідання по справі № 916/5217/24, призначене на 24.12.2024 о 10 год. 30 хв. та всі наступні засідання по даній справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції.

23.12.2024 р. від Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради через систему Електронний суд до господарського суду надійшло клопотання (вх. № 45745/24), в якому представник відповідача просить суд надати більший час для підготовки відповідних документів та продовжити термін надання відзиву на позов та направленню його стороні по справі та відкласти розгляд справи на іншу дату слухання.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 24.12.2024 р. по справі № 916/5217/24 було протокольно оголошено перерву до 17 січня 2025 року об 11:00 год., про що під розписку повідомлено представника відповідача.

16.01.2025 р. від Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшли пояснення у справі (вх. № 1659/25), в яких відповідач зазначає наступне. Так, відповідач вказує, що згідно листа, який був направлений на електрону адресу відповідача 05 грудня 2023 року, останньому повідомлялося, що акт приймання-передачі природного газу за листопад 2023 року буде надіслано 11-15 грудня 2023 року. При цьому відповідач додає, що 19.12.2023 року на адресу позивача був надісланий лист, в якому повідомлялося, що у листопаді 2023 року відповідачем було використано 13,807 тис. куб.м природного газу замість замовлених 21,7 тис. куб.м, з огляду на що було висловлено прохання на зменшення замовленого об`єму на грудень 2023 року на 5,0 тис.куб.м, а саме до 38.3 тис.куб.м та запропоновано надати відкориговану додаткову угоду на таке зменшення за договором № 14-4302/23-БО-Т від 23.10.2023 р. Також відповідач вказує, що 20.12.2023 року на адресу позивача була направлена додаткова угода на зменшення об`ємів споживання газу за вищевказаним договором, проте вищевказану угоду позивач не розглядав та не повідомляв відповідача про результати прийнятого рішення по угоді.

В подальшому, як зазначає відповідач, 26.12.2023 року останній знову звернувся до позивача та повторно надіслав додаткову угоду на зменшення об`ємів споживання природного газу, так як прагнув закрити питання сплати за газ, однак, не отримавши відповіді, наступного дня Управління знову ж звернулося до позивача щодо надання акту приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року, оскільки після закінчення бюджетного року він не в змозі буде оплатити вартість газу. Крім того, як вказує відповідач, 28.12.2023 управління знову нагадало позивачу щодо не надання акту приймання-передачі за використання природного газу у грудні 2023 року, проте до січня 2024 року товариство так і не надало відповідь на надіслані листи. Як вказує відповідач, наприкінці січня 2024 року позивач направив на адресу відповідача акт приймання-передачі (платіж за грудень 2023 року згідно договору від 23.10.2023 № 14-4302/23-БО-Т). Таким чином, за ствердженнями відповідача, станом на 31.12.2023 акт приймання природного газу за грудень 2023 року так і не був наданий відповідачу, а лише у січні 2024 року надійшов до відповідача, з огляду на що станом на кінець грудня 2023 позивачем не були узгоджені обсяги постачання природного газу з відповідачем, тільки був наданий рахунок-фактура на сплату 43,30000 тис.куб.м. газу на загальну суму 716783,32 грн.

Наразі відповідач зазначає, що Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради є неприбутковою організацією, діяльність відповідача залежить від затверджених на наступний бюджетний рік коштів на сесіях сільської ради.

З огляду на викладене відповідач вказує, що у зв`язку з тим, що оплату за грудень не було своєчасно узгоджено, відповідачем було пропущено строк сплати у грудні 2023 року, а на наступний бюджетний рік грошові кошти в розмірі сплати за спожитий у грудні природний газ за договором від 23.10.2023 № 14-4302/23-БО-Т були не узгоджені.

Таким чином, за ствердженнями відповідача, у зв`язку з тим, що позивачем на протязі грудня 2023 року ігнорувалися прохання, вимоги відповідача щодо врегулювання об`ємів газу за грудень 2023 року; не своєчасного надання відповідачу акту приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року до кінця грудня; зволікання в узгодженні об`єму природного газу за грудень привело відповідача в стан боржника не з власної волі; не затвердження змін до кошторису Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради на 2024 рік щодо сплати узгодженого об`єму природного газу за грудень 2023 року, на сьогодні відповідач залишився з боргом та з документами на сплату, які казначейство не в змозі прийняти на оплату.

17.01.2025 р. від Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про зменшення розміру пені (вх. № 1664/25), в якій відповідач вказує, що розмір пені в сумі 80187,16 грн. є завеликим, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, з огляду на що управління просить суд зменшити розмір заявлених вимог щодо стягнення пені. Так, відповідач вказує, що управління є бюджетною установою та має статус не прибутковості. При цьому відповідач зазначає, що вищевказаний борг буде виплачений за рахунок бюджетних асигнувань, які будуть виділені бюджетом на діяльність Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради, у зв`язку з чим будуть зменшені відповідні роботи та послуги, які змогли би бути надані за вищевказану суму. Наразі відповідач зауважує, що стягнення суми боргу в сумі 745285,30 грн. становить непомірний тягар для відповідача, з огляду на що останній вважає, що штрафні санкції - сума пені в розмірі 80187,16 грн. є надмірно велика порівняно зі збитками позивача.

Посилаючись на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 по справі № 916/4360/23 та Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 по справі № 910/7260/23, відповідач просить суд зменшити розмір заявлених вимог щодо стягнення пені.

У підготовчому засіданні господарського суду 17.01.2025 р. по справі № 916/5217/24 було протокольно оголошено перерву до 03 лютого 2025 року о 10:30 год., про що під розписку повідомлено представника відповідача.

28.01.2025 р. від Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 3005/25), згідно з яким відповідач просить долучити до матеріалів справи скан-копію з електронного кабінету Відповідача інформації про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.

Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/5217/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2025 року.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача проти суми основного боргу не заперечував та просив зменшити розмір пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

23 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальник) та Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради (споживач) укладено договір постачання природного газу № 14-4302/23-БО-Т, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.

Згідно з п. 1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

В п. 2.1 договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), в кількості 65,000 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: у листопаді 2023 року 21,700; у грудні 2023 року 43,300.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1 договору).

Пунктом 2.2 договору визначено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору.

За умовами п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.

Положеннями п. 3.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачеві у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно з п. 3.5 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

- 3.5.1 Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача.

- 3.5.2 На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписаний уповноваженим представником постачальника.

- 3.5.3 Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дат одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

- п. 3.5.4 У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акт до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначений в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 3.6 договору звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи оператора ГТС.

В п. 4.1 договору сторони погодили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ 13658,33 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, ціна природного газу за 1000 куб.м газу з ПДВ 16390,00 грн. Усього ціна газу разом з податком на додану вартість - 16390,00 грн. Крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 896669,04 грн., крім того ПДВ 179333,81 грн., разом з ПДВ 1076002,85 грн. (п. 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

За умовами п. 5.2 договору під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Положеннями п. 5.3 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.

В п. 5.4 визначено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.

Згідно з п. 5.5 договору звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов`язаний, зокрема: прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (п.п. 4).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

За умовами п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В п. 7.6 договору визначено, що збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 договору у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються розв`язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Згідно з п. 11.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Положеннями розділу 13 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з`ясовано судом, на виконання умов договору № 14-4302/23-БО-Т від 23.10.2023 р. ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг з листопада 2023 року по грудень 2023 року включно було поставлено, а Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради прийнято природного газу на загальну суму 862573,39 грн., в т.ч. за листопад 2023 року у розмірі 228559,51 грн. та за грудень на суму 634013,88 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов п. 5.1 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно з п. 3.5 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача (п.п. 3.5.1).

На підтвердження постачання відповідачу природного газу у період з листопада 2023 року по грудень 2023 року на загальну суму 862573,39 грн. позивачем надано до матеріалів позову акти приймання-передачі природного газу, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу за листопад 2023 року від 11.12.2023 на суму 228559,51 грн. (в т.ч. ПДВ 38093,25 грн.), обсяг споживання 13,80700 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року від 12.01.2024 на суму 634013,88 грн. (в т.ч. ПДВ 105668,98 грн.), обсяг споживання 38,30000 тис.куб.м.

Вказані акти приймання-передачі природного газу від 11.12.2023, від 12.01.2024 підписані лише зі сторони постачальника та скріплені його печаткою. При цьому, позивачем до матеріалів справи додано роздруківки із електронної пошти щодо виконання приписів п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору, а саме направлення засобами електронної пошти на електронну адресу відповідача, яка зазначена в розділі 14 договору, актів приймання-передачі природного газу за період постачання природного газу з листопада по грудень 2023 року.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що листом від 02.07.2024 за вих. № ТОВВИХ-24-9871 ТОВ Оператор газотранспортної системи України у відповідь на адвокатський запит було повідомлено, зокрема, інформацію щодо споживача з ЕІС 56XS000183H94005: обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS000183H94005 за період з 01.11.2023 по 31.12.2023, та віднесений в алокацію постачальника ТОВ ГП Нафтогаз Трейдинг (ЕІС код 56X930000010610X) становить: з 01.11.2023 по 30.11.2023 - 13807,00 м3; з 01.12.2023 по 31.12.2023 - 38300,00 м3.

Відповідно до інформації про надходження коштів у період з 23.10.2023 до 21.05.2024 (а.с. 29), Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради здійснило оплату за договором у загальній сумі 228559,51 грн., а саме: 13.12.2023 року три платежі: 1) на суму 47013,05 грн. із призначенням платежу: 0614060;2274, опл.за спожитий природний газ в КЗЦентр культ.та дозвіл, зг.акту №1 від 11.12.23р. дог.№14-4302/23-БО-Т від 23.10.23р.;ПДВ-7835,51; 2) на суму 78713,75 грн. із призначенням платежу: 0614060;2274, опл.за спожитий природний газ в ЗДО, зг.акту №1 від 11.12.23р. дог.№14-4302/23-БО-Т від 23.10.23р., в т.ч.ПДВ-13118,96; 3) на суму 102832,71 грн. із призначенням платежу: 0614060;2274, опл.за спожитий природний газ в ліцеях, зг.акту №1 від 11.12.23р. дог.№14-4302/23-БО-Т від 23.10.23р., в т.ч.ПДВ-17138,78.

Відтак, судом встановлено, що позивачем було виконано свої зобов`язання за договором постачання природного газу № 14-4302/23-БО-Т від 23.10.2023 р., тоді як відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, сплативши лише за природний газ, поставлений у листопаді 2023 року на суму 228559,51 грн. Так, несплаченим залишився поставлений у грудні 2023 року природний газ у розмірі 634013,88 грн. Доказів повної оплати за спожитий природний газ у грудні 2023 року Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради матеріали справи не містять. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг позовних вимог до Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради про стягнення суми основного боргу у розмірі 634013,88 грн. за поставлений природний газ.

При цьому судом не приймаються до уваги викладені відповідачем у поясненнях твердження про те, що станом на кінець грудня 2023 року позивачем так і не були узгоджені обсяги постачання природного газу з відповідачем, з огляду на наступне.

Так, зі змісту п. 2.1 договору вбачається, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), в кількості 65,000 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: у листопаді 2023 року 21,700; у грудні 2023 року 43,300. Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1 договору).

Із вказаного пункту договору вбачається, що ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг та Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради були погоджені обсяги (об`єми) природного газу у період з вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно).

Відповідно з наведеного вбачається, що саме на споживача, в даному випадку на Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради, покладено обов`язок із визначення необхідного обсягу природного газу для забезпечення власних потреб, та відповідно замовлений останнім обсяг природного газу постачається товариством.

При цьому в п. 2.4 договору сторони визначили, що перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.

Із вказаного пункту договору вбачається, що коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором є правом ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг, а не його обов`язком. При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня підписана сторонами додаткова угода, відповідно до якої були скориговані замовлені споживачем обсяги природного газу.

Також суд зазначає, що неузгодженість на бюджетний 2025 рік грошових коштів у розмірі заборгованості за спожитий у грудні 2023 року природний газ за договором від 23.10.2023 № 14-4302/23-БО-Т не звільняє відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення оплати за поставлений природний газ в розмірі 80187,16 грн. грн. суд зазначає наступне.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У відповідності до п. 7.2 у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у грудні 2023 року у розмірі 634013,88 грн. за період з 16.02.2024 р. по 31.07.2024 р. у розмірі 80187,16 грн., розрахунок якої додано до позову.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у грудні 2023 року у розмірі 80187,16 грн. за період з 16.02.2024 р. по 31.07.2024 р. судом встановлено, що розрахунок пені було здійснено позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 80187,16 грн.

Поряд із вказаним відповідач у поданій заяві від 17.01.2025 року просить суд зменшити нараховану Управлінню освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради пеню. В обґрунтування вказаного відповідач посилається на те, що відповідач є бюджетною установою та має статус не прибутковості, вищевказана заборгованість, у разі прийняття рішення щодо задоволення позовних вимог, буде виплачена за рахунок бюджетних асигнувань, які будуть виділені бюджетом на діяльність Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради, та, в зв`язку з чим, будуть зменшені відповідні роботи та послуги, які змогли би бути надані за вищевказану суму. Окрім того, відповідач зазначає, що стягнення суми боргу в сумі 745285,30 грн. становить непомірний тягар для відповідача, при цьому пеня в розмірі 80187,16 грн. є надмірно великою та не є співмірною порівняно зі збитками та негативними наслідками для позивача.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під іншими учасниками господарських відносин слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам справи. Так, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

Також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладені, зокрема, такі висновки:

- розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Також чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, господарський суд враховує:

- ступінь виконання боржником основного зобов`язання відповідачем повністю сплачена сума основного боргу у розмірі 258257,00 грн.;

- відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;

- відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання;

- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання;

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таким чином, дослідивши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, а також приймаючи до уваги відсутність доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 14-4302/23-БО-Т від 23.10.2023 р., господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру пені на 50% від розрахованої позивачем. Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строку оплати за поставлений природний газ, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 40093,58 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору передбачено також розмір річних - 3%, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 8678,71 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем вірно, при цьому такий розрахнок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 8678,71 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань на суму боргу 634013,88 грн. за період з 01.03.2024 р. по 31.07.2024 р. та встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних нарахувань є вірним, при цьому такий розрахунок відпоідачем не оспорено. Отже, загальний розмір інфляційних збитків у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за договором № 14-4302/23-БО-Т постачання природного газу від 23.10.2023 р складає 22405,55 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак у зв`язку зі зменшенням судом нарахованої пені підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, виходячи із заявленої до стягнення суми заборгованості, та без урахування зменшеного розміру нарахованої пені із застосуванням коефіцієнту 0,8% відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір, у розмірі 8943,42 грн. (745285,30 грн. * 1,5% * 0,8%).

Керуючись ст.ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 745285,30 грн. задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради (67668, Одеська область, Одеський район, с. Великий Дальник, вул. Хмельницького Б., буд. 3-Д; код ЄДРПОУ 44125328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у сумі 634013/шістсот тридцять чотири тисячі тринадцять/грн. 88 коп., пеню в сумі 40093/сорок тисяч дев`яносто три/грн. 58 коп., 3% річних в сумі 8678/вісім тисяч шістсот сімдесят вісім/грн. 71 коп., інфляційні втрати в сумі 22405/двадцять дві тисячі чотириста п`ять/грн. 55 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 8943/вісім тисяч дев`ятсот сорок три/грн. 42 коп.

3. У задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до Управління освіти, культури, молоді та спорту Великодальницької сільської ради відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 26 лютого 2025 р.

Суддя В.С. Петров