Рішення

від 17.02.2025 по справі 916/3918/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3918/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116) до відповідача: Житлово-будівельний кооператив "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" (Французький бульвар, 9, Одеса, Одеська область, 65012) про стягнення 717104,96 грн.;

за участю представників:

від позивача: Рильцова Є.Ю.- по довіреності

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Житлово-будівельний кооператив "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" про стягнення 717104, 96грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору постачання природного газу №4230-ПСО-23 від 18.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3918/24 за правилами загального позовного провадження.

21.10.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд закрити провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ на суму 5 000,00 гривень в зв`язку з оплатою.

Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, відповідач зазначає, що законодавство України, забороняло нарахування штрафних санкцій по заборгованості зі сплати комунальних послуг в період до 31.12.2023 року. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснювались нарахування штрафних санкцій за період з 17.01.2023 року по 01.06.2024 року.

Крім того, відповідач посилається на частину 3 Прикінцевих Положень Закону України від 17.03.2021 № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» відповідно яких «На період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: 4) нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги».

Також, відповідач вказує, що на теперішній час діють об`єктивні та непереборні для відповідача обставини, що унеможливлюють своєчасне погашення сформованої заборгованості.

Крім того, 21.10.2024 відповідач звернувся до суду із клопотанням та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій що були нараховані позивачем та заявлені до стягнення в рамках господарської справи №916/3918/24 до розміру 1 гривні.

30.10.2024 позивач надав відповідь на відзив відповідно якої вважає, що відзив на позовну заяву не містить належних заперечень щодо наведених Позивачем обставин та правових підстав позову, з якими Відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, а також мотивів їх визнання або відхилення. Аргументи Відповідача викладені за змістом відзиву, є безпідставними, необґрунтованими та таким, що не відповідають обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи

Ухвалою суду від 09.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 17.02.2025р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі «Позивач», «Постачальник») та ЖИТЛОВО БУДІВЕЛЬНИМ КООПЕРАТИВОМ "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" (далі «Відповідач», «Споживач») 18.10.2022 укладено договір № 4230-ПСО-23 постачання природного газу (далі Договір).

За змістом п.п. 1.1 1.3 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) пункту 4 Положення (об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативам або управителям багатоквартирних будинків), природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу (обсяг І (фіксований), зокрема: - у листопаді 2022 року 17 тис. куб. м, - у грудні 2022 року 30 тис. куб. м, - у січні 2023 року 33тис. куб. м, - у лютому 2023 28 тис. куб. м, - березні 2023 року 26 тис. куб. м.

Згідно підп.2.2.1 Договору обсяг І (фіксований) природного газу використовується Споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.

За приписами підп.2.2.3 Договору фактично передачі в розрахунковому періоді обсяг І (фіксований) може відрізнятись від замовленого відповідно обсягу І (фіксований) за цим Договором і визначених в п.2.1 Договору, як в меншу, так і в більше сторону.

Згідно з п. 4.1 укладеного сторонами правочину ціна на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: 4.4.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ 9 183,33, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ 7 420 грн, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м.

Позивач вказує, що всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн.

Відповідно до п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого Позивачем Відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання передачі природного газу.

Позивач зазначає, що на виконання п.3.5 Договору, Позивачем та Відповідачем були підписані та скріплені печатками Сторін наступні акти приймання-передачі природного газу, а саме: - б/н від 30.11.2021 за листопад 2022 року на суму 27 355,08 грн (обсяг І), - б/н від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 135 926 грн (обсяг І), - б/н від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 144 435,13 грн (обсяг І), - б/н від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 144 344,12 грн (обсяг І), - б/н від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 92 257,99 грн (обсяг І).

Відповідно до пункту 5.1 Договору Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу, - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Оплату за спожитий у спірному періоді природний газ Відповідач не здійснив , чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 544 318,32 грн, детальний розрахунок якого викладено у додатку до цього позову.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, відповідачу позивачем нараховано пеню за неналежне виконання Відповідачем умов Договору в розмірі 129 519,45 грн, 3% річних у розмірі 19 434,35 грн та інфляційні в розмірі 23 832,84 грн

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду Одеської області з позовом до Житлово-будівельний кооператив "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" про стягнення 717104, 96грн. з яких основний борг складає 544318,32грн., пеня 129 519,45 грн, 3% річних 19 434,35 грн та інфляційні 23 832,84 грн

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковими для неї. Виконання цивільного обов`язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

За змістом положень ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Предметом договору є дії (або утримання від дій), які повинна виконати (або утриматися від виконання) зобов`язана сторона.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИМ КООПЕРАТИВОМ "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" 18.10.2022 укладено договір № 4230-ПСО-23 постачання природного газу.

За змістом п.п. 1.1 1.3 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) пункту 4 Положення (об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативам або управителям багатоквартирних будинків), природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу (обсяг І (фіксований), зокрема: - у листопаді 2022 року 17 тис. куб. м, - у грудні 2022 року 30 тис. куб. м, - у січні 2023 року 33тис. куб. м, - у лютому 2023 28 тис. куб. м, - березні 2023 року 26 тис. куб. м.

Згідно з п. 4.1 укладеного сторонами правочину ціна на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: 4.4.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ 9 183,33, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ 7 420 грн, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн.

На виконання п.3.5 Договору, Позивачем та Відповідачем були підписані та скріплені печатками Сторін наступні акти приймання-передачі природного газу, а саме: - б/н від 30.11.2021 за листопад 2022 року на суму 27 355,08 грн (обсяг І), - б/н від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 135 926 грн (обсяг І), - б/н від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 144 435,13 грн (обсяг І), - б/н від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 144 344,12 грн (обсяг І), - б/н від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 92 257,99 грн (обсяг І).

Відповідно до пункту 5.1 Договору Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу, - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Оплату за спожитий у спірному періоді природний газ Відповідач не здійснив, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 544 318,32 грн,

Отже, судом встановлено, що заборгованість Відповідача за спожитий газ становить 544 318,32 грн. Яка підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пеню в розмірі 129 519,45 грн., 3% річних в розмірі 19 434,35 грн та інфляційні в розмірі 23 832,84 грн

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 2 ст. 193 Закону N 436-IV встановлено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, у разі прострочення Відповідачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційні, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня в розмірі 129 519,45 грн, 3% річних в розмірі 19 434,35 грн та інфляційні в розмірі 23 832,84 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймається з наступних підстав.

Відповідач також вказує, що останнім було вчинено часткову оплату за спожитий природний газ в сумі 5 000 грн, у зв`язку з чим в цій частині, Відповідач просить суд закрити провадження у справі на підставі ст.231 ГПК України.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано платіжну інструкцію №178 від 20.03.2024 на суму 5000 грн, отримувачем коштів визначено АТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», призначення платежу: «плата за газ зг. рах.№20/21-4316-ТЕ-23 від 13.10.2020р.

Тобто, грошові кошти в сумі 5000 грн були сплачені Відповідачем іншому контрагенту, а саме АТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ».

Крім того, призначення платежу представленою Відповідачем платіжної інструкції містить інформацію про рахунок, на підставі якого сплачувались грошові кошти, який датований « 13.10.2020», коли між Позивачем та Відповідачем взагалі не існувало правовідносин.

Отже, суд вважає, що відсутні докази часткового погашення боргу перед Позивачем за договором № 4230-ПСО-23 від 18.10.2022р.

Щодо посилань Відповідача на приписи норм постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі Постанова КМУ №206), суд зазначає, що Відповідно до абз.1, 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 "Деякі питання сплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", які викладені у новій редакції згідно постанови КМУ від 29.12.2023 №1405 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг", яка підлягає застосуванню з 24.02.2022, а саме установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: - нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Тобто, дія зазначеної постанови Кабінету Міністрів України стосується лише населення в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, і саме в такій редакції підлягає застосуванню з 24.02.2022, що передбачено пунктом 2 цієї постанови.

Аналогічна за змістом позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 у справі №910/5752/23.

Відтак, у розглядуваному випадку, місцезнаходження Відповідача є місто Одеса, яке не включене до переліку територій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із відповідними змінами та доповненнями), внаслідок чого відсутні підстави для застосування приписів Постанови №206 у спірних правовідносинах.

Крім того, суд вважає, що договір постачання природного газу № 4230-ПСО-23 від 18.10.2022 не визначає предметом договору надання будь-якої комунальної послуги визначеної законодавством, не є виконавцем послуги, договір містить зовсім інші умови.

Щодо стягнення додаткових нарахувань суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено та він діє до тепер.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Зазначені нормативно-правові акти стосуються заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Тобто, ОСББ забороняється нараховувати та стягувати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення співмешканцями плати за житлово-комунальні послуги. Проте, заборона нараховувати та стягувати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, не поширюється на правовідносини за спірним договором постачання природного газу укладеного між юридичними особами.

При цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пені, оскільки пеня передбачена договором та не є завищеною.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що заперечення відповідача є хибними, не підтверджені належними доказами тому судом до уваги не приймаються.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛ И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" (65012, ОДЕСЬКА ОБЛ., МІСТО ОДЕСА, ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР, БУДИНОК 9, КОД ЄДРПОУ 32622948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42399676, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1) основний боргу у сумі 544 318,32 грн, пеню у сумі 129 519,45 грн, 3% річних у сумі 19 434,35 грн. інфляційні втрати у сумі 23 832,84 грн. та суму сплаченого судового збору за подання цього позову в розмірі 8 605,26 грн

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 27 лютого 2025 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов