Рішення

від 27.02.2025 по справі 916/5294/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5294/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/5294/24

За позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м.Київ, Проспект Перемоги, буд. 14; ЄДРПОУ 38727770)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22 (65069, м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, 90; ЄДРПОУ 41829696)

Про стягнення 9494,00 грн.

Встановив: Державне підприємство Адміністрація морських портів України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22 про стягнення штрафу за Договором поставки від 22.03.2021р. № 16-В-АМПУ-21 у розмірі 9494,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2024р. позовну заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5294/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено розгляд справи, шляхом скерування на його реєстраційну адресу ухвали суду.

Однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштової організації, що «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.п.4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутній за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі №906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження №14-507цс18.

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Позивачем було зазначено суду, що між сторонами 22.03.2021р. було укладено Договір №16-В-АМПУ-21 на поставку товару за кодом ДК 021:201509130000-9, «нафта і дистиляри» (дизельне паливо у талонах або картках (бланках дозволах), відповідно до умов якого, відповідач зобов`язується поставляти позивачу товар: за кодом ДК 021:201509130000-9 «Нафта і дистиляри» (дизельне паливо у талонах або картках (бланках дозволах), а позивач зобов`язується прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених Договором

Відповідно до п.3.1. ціна Договору, становить 3983642,00 грн. (три мільйона дев`ятсот вісімдесят три тисячі шістсот сорок дві гривні) 00 коп. без ПДВ, крім того ПДВ становить 796728,40 грн. (сімсот дев`яносто шість тисяч сімсот двадцять вісім гривень) 40 коп., разом ціна Договору становить 4780370,40 грн. ( чотири мільйона сімсот вісімдесят тисяч триста сімдесят гривень) 40 коп. з ПДВ.

Пунктом 5.4.1. Договору передбачено, що поставка талонів або карток (бланків-дозволів) на отримання товару здійснюється окремими партіями протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання Постачальником замовлення на відповідну партію товару. Замовлення на партію товару може надаватися електронною поштою і повинно містити найменування та кількість товару, що поставляється, місце поставки (передачі) талонів або карток (бланків-дозволів), реквізити філії покупця, яка отримує талони або картки (бланки-дозволи) та інше.

Датою отримання замовлення Постачальником, вважається дата відправлення покупцем замовлення електронною поштою.

Як було зазначено позивачем, на виконання умов договору, позивачем було направлено відповідачу супровідним листом Замовлення №1107/10-02-01/Вих./1 від 24.03.2021р. на поставку партії товару. Товар було поставлено позивачу 26.03.2021р., що підтверджується видатковою накладною №70 та актом приймання-передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) від 26.03.2021р. Дизельне паливо було поставлено в кількості 850 літрів на загальну суму 20604,00 грн. , у тому числі ПДВ 3434,00 грн.

За посиланням позивача, супровідним листом від 19.04.2021р. ним направлялося Замовлення відповідачу за №1467/10-02-01/Вих на поставку партії товару у загальній кількості 1500 літрів. Сума замовлення склала 36360,00 грн , в тому чисті ПДВ-6060,00 грн. Поставка пального відбулася 20.04.2021р., на підтвердження цього в додатках до позовної заяви міститься видаткова накладна №116 від 20.04.2021р. та акт приймання-передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) від 20.04.2021р.

За твердженням позивача, ним було повністю сплачено першу поставку товару (разом з сумою ПДВ) 31.03.2021р., про що свідчить платіжне доручення №209, що міститься в матеріалах справи. Також позивач сплатив повну суму за друге Замовлення товару, що підтверджується платіжним дорученням №281 від 23.04.2021р. на загальну суму 36360,00грн.

Згідно з п. 6.3.5. Договору, відповідач зобов`язаний надати Державному підприємству Адміністрація морських портів України належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену(і) в електронній формі та зареєстровану(і) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України.

Як зазначено позивачем, за даними Єдиного реєстру податкових накладних відповідачем виписано та направлено в ДПС на реєстрацію податкові накладні, зокрема, №33 від 26.03.2021 на суму ПДВ 3434,00грн та №50 від 20.04.2021 на суму ПДВ 6060,00грн, реєстрація яких зупинена.

Листом від 20.04.2023 позивач звернувся до Державної податкової служби України для отримання квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування стосовно поставки товару, що відбулася 26.03.2021р. та 20.04.2021р. відповідно.

Позивачем було зазначено суду, що відповідно до листа від 20.04.2023 за №9749/6/990012-02-05-06 ДПС України було повідомлено позивачу, що податкові накладні, які стосуються ДП «АМПУ» відповідач направив на реєстрацію, але Державна фіскальна служба України їх реєстрацію призупинила.

Додатками до зазначеного листа ДПС України надано, зокрема, копії: квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно квитанцій про реєстрацію податкових накладних податкові накладні прийняті, реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК №33 від 26.03.2021 та №50 від 20.04.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, як зазначає позивач, станом час подання позовної заяви до суду, в порушення п. 6.3.5. Договору від 22.03.2021р. №16-В-АМПУ-21 та вимог п.201.10 ст.201 ПК України відповідачем не виконано належним чином обов`язок щодо реєстрації податкових накладних та у позивача відсутня інформація про те, що Постачальником надані до ДПС витребувані документи та інформацію.

Таким чином, оскільки саме від відповідача, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед ДП «АМПУ» у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Позивач зазначає, що предметом заявленого позову є стягнення штрафу за Договором поставки від 22.03.2021 № 16-В-АМПУ-21 у розмірі 9494,00 грн., який виник внаслідок не виконання відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних, в зв`язку з чим позивач зазнав втрат на суму 9494,00 грн у вигляді неотриманого податкового кредиту.

Таким чином, до обставин які підлягають доведенню слід віднести обставини існування правовідносин між сторонами, встановлення правопорушення та його елементів, наявність або відсутність вчинення позивачем та відповідачем всіх правомірних дій для недопущення порушення прав та інтересів сторін, в т.ч. щодо отримання податкового кредиту на суму 9494,00 грн.

Отже, через те, що відповідач не оскаржив рішення ДПС України про зупинення реєстрації податкових накладних та/або не надав витребуваних податковим органом документів позивач не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Пунктом 6.3.4. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний сплатити штрафні санкції і відшкодувати збитки в разі невиконання, або неналежного виконання ним зобов`язань за цим Договором за письмовою вимогою покупця, якщо він не доведе, що порушення Договору сталося не з його вини.

Відповідно до п. 7.3 Договору у разі реєстрації Постачальником податкової накладної /розрахунку коригування податкової накладної в ЄРПН у строки, що перевищують строки, визначені Податковим кодексом України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної, у зв`язку з чим Покупець втрачає право на нарахування податкового кредиту за відповідною сумою податку, Постачальник за першою вимогою покупця протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання такої вимоги сплачує покупцю штраф у розмірі такого податкового кредиту.

Як вказує позивач, відповідно до пункту 7.3 Договору позивачем було нараховано відповідачу штраф в розмірі 9494,00 (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн., 00 коп. та надіслано вимогу від 10.04.2023 № 1042/15-01-01/Вих про сплату штрафу (по всім філіям ДП «АМПУ», в яку була включена вимога щодо сплати 9494,00грн. по вищевказаним поставкам Товару Скадовської філії ДП «АМПУ»), однак відповіді чи будь-якого реагування на вказану вимогу відповідачем не було надано.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст.201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з п.201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як з`ясовано судом, між сторонами 22.03.2021р. було укладено Договір №16-В-АМПУ-21 на поставку товару.

За матеріалами справи з`ясовано, що 26.03.2021р. позивачу було поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною №70 та актом приймання-передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) від 26.03.2021р. на загальну суму 20604,00 грн., у тому числі ПДВ 3434,00 грн. та 20.04.2021р. було посталено товар, що підтверджується видатковою накладною №116 від 20.04.2021р. та актом приймання-передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) від 20.04.2021р. на загальну суму 36360,00 грн., у тому числі ПДВ 6060,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем було повністю сплачено першу поставку товару у розмірі 20604,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №209 від 31.03.2021р., та другу поставку товару, що підтверджується платіжним дорученням №281 від 23.04.2021р. на загальну суму 36360,00 грн.

Судом з`ясовано, та відповідачем не було доведено суду зворотнього, що в порушення п. 6.3.5. Договору від 22.03.2021р. №16-В-АМПУ-21 та вимог п.201.10 ст.201 ПК України відповідачем не виконано належним чином обов`язок щодо реєстрації податкових накладних та відсутня інформація, що постачальником надані до ДПС витребувані документи та інформацію.

Таким чином, відповідач з порушенням вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 9494,00 грн.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2018 по справі №917/877/17 дійшов висновку, що в результаті позбавлення права позивача включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

У постанові від 01.03.2023 по справі №925/556/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН.

Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ. Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може. Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків. (пункти 8.23, 8.24, 8.26).

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу положень частин 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, за висновком суду, є правомірною та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 9494,00 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, які визначені договором та Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2422,40 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22 (65069, м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, 90; ЄДРПОУ 41829696) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, Проспект Перемоги, буд. 14; ЄДРПОУ 38727770) штраф у розмірі 9494,00 (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн., 00 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Повне рішення складено 27 лютого 2025 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко