Рішення

від 26.02.2025 по справі 916/5607/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5607/24

За позовом: Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03491277, електронна пошта: 2000.09@khcz.gov.ua)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОБАЙК АСИТЕНТС» (65026, м. Одеса, вул. Буніна, буд. 10, ЄДРПОУ 40016791)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Харківський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «МОТОБАЙК АСИТЕНТС» про стягнення коштів у розмірі 8 905 грн 98 коп., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 30.12.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/5607/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач - Харківський обласний центр зайнятості, клопотань про відмову від позову, про залишення позовної заяви без розгляду до суду не подавав, у зв`язку із чим суд вважає, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач - ТОВ «МОТОБАЙК АСИТЕНТС», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвала суду від 30.12.2024р., направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10.01.2025р. повернулась до суду не врученою з приміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , не скористалась своїм правом, письмових міркувань щодо позовних вимог до суду не надавала.

Ухвала суду від 30.12.2024р., направлена на адресу третьої особи, яка зазначена в позовній заяві позивачем та в персональній картці №203420052100005 ОСОБА_1 , 15.01.2025р. повернулась до суду не врученою з приміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами п. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач та третя особа не звертались до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача та третьої особи про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у справі - Харківський обласний центр зайнятості, зазначає, що 20.05.2020р. ОСОБА_1 звернулася за сприянням у працевлаштуванні до Куп`янського міськрайцентру зайнятості, де вона була зареєстрована як безробітна з відкриттям персональної картки №203420052100005, правильність внесення записів до персональної картки, зокрема, дані останнього виду діяльності у ТОВ «АЙТРАК» (ЄДРПОУ 40016791) - 17.03.2020 р. та причини припинення - ст. 38 КЗпПУ (неповажні причини), завірені підписами відповідального працівника центру зайнятості та ОСОБА_1 .

Позивач звертає увагу суду, що при реєстрації в Куп`янському міськрайцентрі зайнятості ОСОБА_1 надано документи, в тому числі трудову книжку, в якій зазначено останнє місце роботи - ТОВ «АЙТРАК» (ЄДРПОУ 40016791) з датою звільнення - 17 березня 2020 року за ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Визначення правильної дати звільнення є суттєвим при прийнятті рішень по особі та має відмінності щодо звільнення особи до початку дії карантину чи в період його дії.

Позивач зазначає, що і 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами).

Пунктом 32 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" установлено, що на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного, для осіб, які втратили роботу в період карантину, не застосовуються вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені пунктом 1 частини п`ятої статті 31 цього Закону, при цьому загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів

Як зазначає позивач, на підставі поданої заяви від 20.05.2020р., наказом від 21.05.2020р. №НТ200521 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 21.05.2020р. відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення».

Також, наказом від 21.05.2020р. №НТ200521 призначена допомога по безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" до 2 років 50% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру та розпочата її виплата з 21.05.2020р., оскільки ОСОБА_1 відповідно до запису в трудовій книжці втратила роботу в період карантину (пункт 32 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Позивач стверджує, що у зв`язку з поданням безробітною особисто письмової заяви про зняття її з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг, ОСОБА_1 припинено реєстрацію безробітної та виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» та п. 10 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 04.11.2020р.

Однак, як зазначає позивач, за даними довідника НОУ (СДРС) (в розділі працівники) Єдиної інформаційно- аналітичної системи Державної служби зайнятості встановлено, що громадянка ОСОБА_1 була звільнена з роботи згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням з 10 березня 2020 року, тобто до початку карантину.

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.3009р. №60/62 Куп`янським міськрайцентром зайнятості була проведена перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення.

Також, позивач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства економіки України від 06.12.2022 р. №5064 «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» реорганізовано Куп`янський міськрайцентр зайнятості шляхом його приєднання до Харківського обласного центру зайнятості та установлено, що Харківський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Куп`япського міськрайцентру зайнятості.

Як зазначає позивач, за результатами проведеної перевірки посадовими особами Куп`янської філії Харківського обласного центру зайнятості складено акт №5 розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення від 11.05.2023р.

В ході проведеної перевірки встановлено, що листом (вх. №24/05 від 12.01.2023р.) ТОВ «АЙТРАК» надано відповідь на запит центру зайнятості стосовно запису в трудовій книжці ОСОБА_1 та повідомлено, що під час запису в трудовій книжці зроблено помилку, а саме, дата запису 17.03.2020р. не є вірною, вірною вважається дата наказу - 10.03.2020р., крім того, надано копію наказу №14-к/2020-0000000128 від 10.03.2020р., відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено 10.03.2020р. за власним бажанням.

Позивач звертає увагу суду, що до працівників, які були звільнені з роботи до карантину за власним бажанням застосовуються вимоги ст. 23 та ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю та початку її виплати з 91 дня.

Отже, на твердження позивача, виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 мала б розпочатися з 19.08.2020р. Встановлений факт призвів до неприйняття рішення про скорочення виплати допомоги по безробіттю (звільнення з останнього місця роботи 10.03.2020р. за власним бажанням) як наслідок переплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за період з 21.05.2020р. по 18.08.2020р. у сумі 8 905 грн 98 коп.

Харківським обласним центром зайнятості 12.06.2023р. видано наказ №637 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 за рахунок ТОВ «АЙТРАК» за період з 21.05.2020р. по 18.08.2020р. у сумі 8 905 грн 98 коп.

Позивач також зазначає, що згідно загальної історії змін, роздрукованої з Єдиної інформаційно-аналітичної системи по ТОВ «АЙТРАК» (код ЄДРПОУ 40016791) 24.11.2023р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені зміни до відомостей про юридичну особу, а саме перейменування ТОВ «АЙТРАК» в ТОВ «МОТОБАЙК АСИТЕНТС» із зазначенням місцезнаходження Одеська обл., м. Одеса, вул. Буніна, 10.

В обгрунтування позову позивач також зазначив, що відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Пунктом 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993р. №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Як зазначає позивач, у порушення вимог вищезгаданої Інструкції ТОВ «АЙТРАК» внесено до трудової книжки ОСОБА_1 дату про звільнення - 17.03.2020р., яка не відповідає тексту наказу №14-к/2020 - 0000000128 від 10.03.2020р., відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено 10.03.2020р. за власним бажанням.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що школа є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повніша братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Позивач заявляє, що через неправомірність дій відповідача, які полягали у внесені до трудової книжки невірної дати звільнення у період дії карантину, всупереч наказу №14-к/2020-0000000128 від 10.03.2020р., який підтверджує дату звільнення ОСОБА_1 до початку дії карантину, призвело до неприйняття рішення про скорочення виплати допомоги по безробіттю з 21.05.2020р. по 18.08.2020р., та, як наслідок, виплачено допомогу но безробіттю ОСОБА_1 з 21.05.2020р. по 18.08.2020р. в сумі 8 905 грн 98 коп., чим завдано шкоди Харківському обласному центру зайнятості.

Таким чином, на думку позивача, неправомірні дії відповідача, завдали матеріальної шкоди Харківському обласному центру зайнятості, яка у відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України має бути відшкодована ТОВ «МОТОБАЙК АСИТЕНТС» на користь позивача.

Відповідач - ТОВ «МОТОБАЙК АСИТЕНТС», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , не скористалась своїм правом, письмових міркувань щодо позовних вимог до суду не надавала.

Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 20.05.2020р. ОСОБА_1 звернулася до Куп`янського міськрайцентру зайнятості із заявою №20200520-28899 про надання статусу безробітного та Заявою №20200520-28899/2 про призначення виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно п. 4 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. N 792 (чинного станом на 20.05.2020р.) для взяття на облік у центрі зайнятості особи, які шукають роботу пред`являють: громадяни України - паспорт громадянина України, е-паспорт, е-паспорт для виїзду за кордон або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або єДокумент (на період воєнного стану); довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку в паспорті громадянина України) або електронне відображення інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків, у тому числі у формі електронного відображення інформації, що міститься в документах, оформлених із застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру; інформують про освіту, досвід роботи, зайнятість або перебування у трудових відносинах.

21 травня 2020р. Куп`янським міськрайцентром зайнятості на ОСОБА_1 було відкрито персональну картку № НОМЕР_2 та надано статус безробітного на підставі ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення».

Згідно із ч. 2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

За приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції від 18.04.2020р.) право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції від 18.04.2020р.) визначено, що загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.

Також, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції від 18.04.2020р.) закріплено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції від 18.04.2020р.) допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Водночас, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами) на всій території України введено карантин з 12.03.2020р. по 30.06.2023р.

Пунктом 32 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного, для осіб, які втратили роботу в період карантину, не застосовуються вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені пунктом 1 частини п`ятої статті 31 цього Закону, при цьому загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів.

Відповідно до пункту 17 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. N 792 (чинного станом на 20.05.2020р.) для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного (у тому числі засобами електронної ідентифікації) до центру зайнятості, який обирає для обслуговування, пред`являє документи, зазначені в підпункті 1 пункту 4 цього Порядку, а також: трудову книжку (за наявності) або цивільно-правовий договір, або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відомості електронної трудової книжки), або документ, що підтверджує припинення останнього виду зайнятості, документ про освіту або його дублікат (за наявності такого документа або дубліката).

Як зазначає позивач, для отримання статусу безробітного та отримання виплати по безробіттю, ОСОБА_1 було надано трудову книжку, в якій зазначено останнє місце роботи - ТОВ «АЙТРАК» (код ЄДРПОУ 40016791), з датою звільнення 17 березня 2020 року за ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Наказом від 21.05.2020р. №НТ200521 ОСОБА_1 призначена допомога по безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" до 2 років 50% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру та розпочата її виплата з 21.05.2020р., оскільки ОСОБА_1 відповідно до запису в трудовій книжці втратила роботу в період карантину (пункт 32 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

04 листопада 2020р. ОСОБА_1 подала до Купянського МРЦЗ письмову заяву про зняття її з реєстрації як безробітного у зв`язку із відмовою від послуг служби зайнятості для самостійного пошуку роботи.

На підставі вищезазначеної заяви, ОСОБА_1 було припинено реєстрацію безробітної та виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» та п. 10 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 04.11.2020р.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 мала статус безробітної та отримувала виплати допомоги по безробіттю за період з 21.05.2020р. по 04.11.2020р. як така, що втратила роботу в період карантину.

Водночас, згідно з інформацією з Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості, ОСОБА_1 була звільнена з роботи згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням з 10 березня 2020 року, тобто до початку карантину.

Господарський суд зазначає, що відповідно до наказу Міністерства економіки України від 06.12.2022р. №5064 «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» реорганізовано Куп`янський міськрайцентр зайнятості шляхом його приєднання до Харківського обласного центру зайнятості та установлено, що Харківський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Куп`япського міськрайцентру зайнятості.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки посадовими особами Куп`янської філії Харківського обласного центру зайнятості складено Акт №5 розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 11.05.2023р.

Згідно інформації, встановленої під час перевірки, та з листа ТОВ «АЙТРАК» (вх. № 24/05 від 12.01.2023р.), вбачається, що під час запису в трудовій книжці ОСОБА_1 зроблено помилку, а саме зазначено неправильну дату звільнення - 17.03.2020р., замість правильної дати наказу - 10.03.2020р.

Вказана інформація підтверджується копією наказу №14-к/2020-0000000128 про припинення трудового договору (контракту) від 10.03.2020р., який міститься в матеріалах справи та відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено 10.03.2020р. за власним бажанням.

Як вже було зазначено судом, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції від 18.04.2020р.) допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до ч.ч. 1 та 2 цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

З огляду на те, що ОСОБА_1 було звільнено до початку карантину та за власним бажанням, виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 мали початись з 19.08.2020р., а не з 21.05.2020р., що призвело до переплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за період з 21.05.2020р. по 18.08.2020р. у розмірі 8 905 грн 98 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, Харківським обласним центром зайнятості 12.06.2023р. видано наказ №637 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 за рахунок ТОВ «АЙТРАК» за період з 21.05.2020р. по 18.08.2020р. у сумі 8 905 грн 98 коп., який було направлено разом з претензією №15.01-158 від 21.06.2023р. на адресу ТОВ «АЙТРАК» для виконання.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993р. №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110 (далі - Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників) визначено, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх

форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають

державному соціальному страхуванню.

Згідно з абз. 2 п. 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата

народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників).

Пунктом 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Також, у п. 2.6. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (п. 2.9. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників).

Згідно з п. 2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, у порушення вимог вищезгаданої інструкції ТОВ «АЙТРАК» внесено до трудової книжки ОСОБА_1 неправильну дату про звільнення - 17.03.2020р., яка не відповідає тексту наказу №14-к/2020 - 0000000128 від 10.03.2020р., згідно з яким ОСОБА_1 звільнено 10.03.2020р. за власним бажанням.

Главою 82 Цивільного кодексу України врегульовано питання щодо відшкодування шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020р. у справі №910/17533/19, від 21.04.2020р. у справі №904/3189/19, від 10.12.2018р. у справі №902/320/17.

Беручи до уваги причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою, господарський суд погоджується з доводами позивача щодо того, що через неправомірність дій відповідача, які полягали у внесені до трудової книжки невірної дати звільнення у період дії карантину, всупереч наказу №14-к/2020-0000000128 від 10.03.2020р., який підтверджує дату звільнення ОСОБА_1 до початку дії карантину, призвело до неприйняття рішення про скорочення виплати допомоги по безробіттю з 21.05.2020р. по 18.08.2020р. та, як наслідок, останній було виплачено допомогу по безробіттю за період з 21.05.2020р. по 18.08.2020р. в сумі 8 905 грн 98 коп., чим завдано шкоди Харківському обласному центру зайнятості.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 24.11.2023р. були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, а саме перейменовано ТОВ «АЙТРАК» в ТОВ «МОТОБАЙК АСИТЕНТС» та змінено місцезнаходження з м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 9 на м. Одеса, вул. Буніна, 10.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів відшкодування шкоди, на підставі зазначеного вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ТОВ «МОТОБАЙК АСИТЕНТС» шкоди у розмірі 8 905 грн 98 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст. 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Харківського обласного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОБАЙК АСИТЕНТС» про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 у розмірі 8 905 грн 98 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОБАЙК АСИТЕНТС» (65026, м. Одеса, вул. Буніна, буд. 10, ЄДРПОУ 40016791) на користь Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03491277) кошти, виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 у розмірі 8 905 грн 98 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2025 р.

Суддя Н.В. Рога