Рішення

від 27.02.2025 по справі 916/5667/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5667/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14)

до відповідача: Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81)

про стягнення 543 321, 72 грн

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

26.12.2024 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту, далі позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі «Електронний суд» (вх. № 5812/24 від 26.12.2024), про стягнення з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (ДП «БДМТП», далі відповідач) на його користь 3% річних від простроченої суми заборгованості в сумі 157 565,87 грн, інфляційних втрат в сумі 385 755, 85 грн, судового збору в сумі 6519, 86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 15-П-БДФ-17 від 01.05.2017р.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

Учасникам справи ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана до їх електронних кабінетів в межах строку, встановленого ГПК України та отримана ними 02.01.2025 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами (а.с. 128-129).

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

3. Позиція учасників справи.

Доводи позивача - Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту).

Позовні вимоги, із посиланням на ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, обґрунтуванні невиконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором від 01.05.2017 № 15-П-БДФ-17 в частині погашення заборгованості, наявність якої було встановлено та стягнуто з відповідача на користь позивача відповідно до судових рішень Господарського суду Одеської області від 22.11.2018 у справі № 916/1771/18, від 05.07.2021 у справі № 916/540/21, від 15.11.2021 у справі № 916/2949/21, від 17.06.2022 у справі № 916/421/22, від 12.06.2023 у справі № 916/1447/23, які набрали законної сили.

Доводи відповідача - Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (ДП «БДМТП»).

Відповідачем надано відзив, сформований в системі «Електронний суд» 15.01.2025 (вх. № 1472/24 від 15.01.2025), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 543 321, 72 грн або зменшити їх розмір до меншого, за оцінкою та на розсуд суду.

Відповідач вказує, що ДП «БДМТП» є державним підприємством; з березня 2020 року перебуває в стані приватизації; здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.10.2021 № 1775; основним напрямком діяльності ДП «БДМТП» є допоміжне обслуговування водного транспорту (код за КВЕД 52.22), перевалка вантажів на судна з використанням водних ресурсів. Відповідач повідомляє, що у зв`язку з відсутністю належних глибин Дністровсько-Лиманського прохідного каналу з 2021 року не здійснює господарську діяльність за основними напрямками діяльності. Судозахід до порту було закрито саме з вини позивача, який не виконує покладені на нього статутні обов`язки з підтримки належних глибин, а також завдання, покладені на нього згідно Закону України «Про морські порти», що не дозволяє відповідачу використовувати власні потужності за цільовим призначенням та отримувати прибуток. У зв`язку з введенням на території України воєнного стану, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, в першу чергу, з огляду на відсутність належних глибин, судохід до морського порту Білгород-Дністровський не підтримується (не дозволяється), в тому числі Військово-Морськими Силами ЗСУ. При цьому належне правове обґрунтування такої заборони відсутнє (будь-які нормативні документи, накази, розпорядження, інше). На думку відповідача, невиправдана в дії ситуація, оскільки поряд з цим, порти Одеси, Чорноморська, Южного, які географічно розміщуються поряд з Білгород-Дністровським морським портом, в тій же частині Чорного моря, працюють без обмежень. Відповідач вказує, що в таких умовах повністю позбавлений можливості здійснювати виробничу діяльність в якості портового оператора, тому вона з 2022 року взагалі призупинена наказом ДП «БДМТП» від 22.03.2022 № 14. Такі об`єктивні (незалежні від відповідача) обставини унеможливлюють погашення наявної кредиторської заборгованості, яка накопичувалась тривалий час з 2017-2018 років. Отримання джерел доходу відповідачем напряму залежить від належного виконання своїх обов`язків позивачем, який в свою чергу ігнорує вимоги законів та підзаконних актів, не підтримує належні глибини, не підтримує в робочому стані гідротехнічні споруди (підхідні канали, причали, акваторію), які перебувають у нього на праві господарського відання у відповідності до Правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.05.2005 № 257. Відповідач повідомляє про співпрацю з Одеською регіональною торгово-промисловою палатою для отримання Сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у зв`язку з відсутністю належних глибин, забороною судозаходу в період дії воєнного стану на території України та неможливості, у зв`язку з цим здійснення виробничої діяльності, в тому числі щодо неможливості своєчасного виконання грошових зобов`язань за договором № 15-П-БДФ-17 від 01.05.2017. Відповідач зазначає, що у разі визнання Одеською РТПП таких обставин форс-мажорними, він зможе надати такі документи до суду разом із запереченнями на відповідь на відзив і буде клопотати перед судом про прийняття їх до уваги.

Позивач надав відповідь на відзив, яка сформована в системі «Електронний суд» 22.01.2025 (вх. № 2390/25 від 23.01.2025), в якому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Стосовно твердження відповідача, що виникнення у нього боргу знаходиться в прямій залежності від неналежного виконання позивачем своїх обов`язків, вказує, що якщо у 2013 році вантажовласники мали змогу забезпечувати вантажопотік навіть при прохідній осадці 2,9 м., то напевно відповідач втратив вантажопотік у 2020-2021 роках не через зменшення глибин в акваторії Білгород-Дністровського морського порту, а з інших причин. У зв`язку із запровадженням правового режиму воєнного стану, відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України «Про закриття морських портів» від 28.04.2022 № 256, було закрито морські порти Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ, Херсон до відновлення контролю над зазначеними морськими портами, тоді як у такому переліку відсутній морський порт Білгород-Дністровський як такий, що закритий до судозаходу. Позивач звертає увагу суду, що не має повноважень впливати на тимчасові обмеження, якщо такі існують, що запроваджуються військовими формуваннями під час дії правового режиму воєнного стану. Позивач зазначає, що відповідачем було самостійно прийнято рішення № 14 від 22.02.2022 про зупинення діяльності; відповідач є окремим суб`єктом господарювання та самостійно визначає напрямки своєї комерційної діяльності; наявність такого наказу не свідчить про відсутність ведення господарської діяльності та отримання прибутку. Посилаючись на інформацію, яка є у відкритому доступі, вказує, що відповідачем здійснюється у період з 2021 по 2 кв. 2024 господарська діяльність, в тому числі за основним видом діяльності, за результатами чого відповідач отримував дохід, проте не здійснив навіть часткового погашення наявної заборгованості, що свідчить про його недобросовісні дії та нехтування нормами законодавства України. Позивач звертає увагу на те, що відповідно до оголошення про приватизацію ЄМК відповідача за посиланням: https://prozorro.sale/auction/SPE001-UA-20241030-26153/ та відомостей протоколу про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20241030-26153 визначено покупця ЄМК відповідача - ТОВ «ТОП-ОФФЕР». Вважає, що відповідачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим зазначена підстава не може бути прийнята судом до уваги як доведена.

У запереченнях на відповідь на відзив, сформованих в системі «Електронний суд» 30.01.2025 (вх. № 3304/25 від 30.01.2025), відповідач зазначає, що докази наявності причинно-наслідкового зв`язку між неналежним виконанням позивачем своїх обов`язків та неможливістю здійснення господарської діяльності відповідачем, наведено останнім у відповіді на відзив і вони не спростовані, а навпаки визнані позивачем, зокрема в частині системної непідтримки ним паспортних глибин прохідного Дністровсько-Лиманського каналу у 2012-2018 роках, що у 2021-2024 роках набуло критичного стану. Щодо монопольного становища позивача в частині покладення на нього державою в портах України функцій, які не може взяти на себе будь-який інший суб`єкт господарювання, вказує, що ці питання були об`єктом неодноразового дослідження Антимонопольним комітетом України та Південним міжобласним територіальним відділенням АМК, Миколаївським обласним АМК а також судовими органами, у зв`язку з порушеннями ДП «АМПУ» законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідач вказує, що посилання позивача на показники господарської діяльності відповідача у 2021- 2024 роках не спростовують його бездіяльності, а доходи, які були отримані відповідачем у цей період в умовах тимчасової роботи порту як логістичного центру («сухого порту»), повністю спрямовувались на виплату поточної заробітної плати та заборгованості із заробітної плати працівникам підприємства, яка накопичувалась з 2018 року, і також не могла бути погашена з вищенаведених обставин, а саме відсутності судозаходу. Стосовно правонаступництва прав і обов`язків, у зв`язку з приватизацією ЄМК ДП «БДМТП», вказує, що цей факт ніяким чином не впливає на обставини справи, нічого не підтверджує і не спростовує, а зміна форми власності відповідача не обумовлює можливість неналежного виконання норм чинного законодавства та власних статутних завдань позивачем задля ефективної діяльності відповідача.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.05.2017 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (адміністрація) та ДП «БДМТП» (підприємство) був укладений договір № 15-П-БДФ-17, згідно з п.1.1 якого адміністрація забезпечує, а підприємство на умовах договору сплачує послуги водопостачання, водовідведення та електропостачання за допомогою мереж та засобів адміністрації, та компенсує витрати адміністрації на утримання мереж. Вартість послуг та розміри компенсації визначені у Додатку № 1 до договору.

П. 2.1 Договору передбачено, що здавання Адміністрацією послуг та приймання їх результатів Підприємством оформлюється Актом наданих послуг, який оформлюється Адміністрацією щомісячно. Акт наданих послуг не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, направляється Підприємству.

Відповідно до п. 2.2 Договору розрахунки за Договором здійснюються Підприємством згідно тарифів, зазначених у додатку № 1 до Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування Підприємством грошових коштів на розрахунковий рахунок Адміністрації не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним.

П. 2.4 Договору передбачено, що якщо протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання Підприємством Акту наданих послуг, Адміністрація не отримує підписаний Підприємством Акт наданих послуг або його обґрунтовану відмову, послуги вважаються прийнятими в повному обсязі з дотриманням всіх умов Договору.

П. 7.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2017 р. включно.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 21.11.2017 р. до Договору, сторони внесли зміни до п. 7.1 Договору, виклавши його у наступній редакції: « 7.1. Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2018 року включно.»

Додатковою угодою від 29.12.2017 до договору № 15-П-БДФ-17/63-ВД/17 від 01.05.2017 внесено зміни до п. 7 переліку послуг, що надаються БДФ ДП «АМПУ» та встановлена загальна вартість послуг у місяць в розмірі 66 350,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.11.2018 у справі № 916/1771/18 стягнуто з ДП «БДМТП» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського торговельного порту) основний борг у сумі 2 236 357, 95 грн, 39 472, 14 грн 3% річних, 133 056, 54 грн пені, 91 486, 15 грн інфляційних втрат та 37 505, 59 грн витрат по сплаті судового збору.

На примусове виконання рішення суду 27.12.2018 видано відповідний наказ.

Постановою Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 72298238 від 19.07.2023 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 916/1771/18, виданий 27.12.2018 Господарським судом Одеської області.

За твердженням позивача рішення Господарського суду Одеської області від 22.11.2018 по справі № 916/1771/18 виконано відповідачем частково лише на суму 10 000 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 у справі № 916/540/21 стягнуто з ДП «БДМТП» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) 826 110, 44 грн основного боргу, 56 937, 32 грн 3 % річних, 106 573, 72 грн інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 844, 32 грн.

На примусове виконання рішення суду 05.08.2021 видано відповідний наказ.

Постановою Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 72298441 від 20.07.2023 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 916/540/21, виданий 05.08.2021 Господарським судом Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 у справі № 916/2949/21 стягнуто з ДП «БДМТП» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 3% річних в сумі 215 431, 42 грн, інфляційні нарахування в сумі 492 693, 13 грн та судовий збір в сумі 10 621, 87 грн; в іншій частині позову відмовлено.

На примусове виконання рішення суду 14.12.2021 видано відповідний наказ.

Постановою Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 72298568 від 20.07.2023 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 916/2949/21, виданий 14.12.2021 Господарським судом Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2022 у справі № 916/421/22 стягнуто з ДП «БДМТП» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) 17 687, 59 грн 3 % річних, 111 341, 02 грн - інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 2481, 00 грн; відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) до ДП «БДМТП» в частині стягнення 3 % річних в розмірі 17 687,59 грн.

На примусове виконання рішення суду 14.07.2022 видано відповідний наказ.

Постановою Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 72644028 від 29.08.2023 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 916/421/22, виданий 14.07.2022 Господарським судом Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі № 916/1447/23 стягнуто з ДП «БДМТП» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) 3% річних в сумі 51 306, 55 грн, інфляційні втрати в розмірі 758 916, 87 грн та судовий збір в сумі 12 922, 95 грн.

На примусове виконання рішення суду 10.08.2023 видано відповідний наказ.

Постановою Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 72643839 від 29.08.2023 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 916/1447/23, виданий 10.08.2023 Господарським судом Одеської області.

На підтвердження здійснення відповідачем оплати в рахунок погашення заборгованості, стягнутої судом за результатом вирішення спору у справі № 916/1771/18, матеріали справи жодного доказу не містять.

Позивач наголошує, що у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Одеської області від 22.11.2018 по справі № 916/1771/18, рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 по справі № 916/540/21, рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі № 916/2949/21, рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2022 по справі № 916/421/22, та рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі № 916/1447/23, враховуючи підпункт 7.1 пункту 7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14, за невиконання зобов`язання по сплаті заборгованості, позивачем відповідачу нараховані 3% річних від простроченої суми заборгованості в сумі 157 565, 87 грн та інфляційні втрати в сумі 385 755, 85 грн станом на 19.12.2024 (загальний розрахунок та сума містяться в матеріаліх справи).

5. Позиція суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиційність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд ураховує, що правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин, особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.

Таким чином, обставини, встановлені у судових рішеннях у справі № 916/1771/18 від 22.11.2018 та у справі № 916/540/21 від 05.07.2021 мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують наявність у відповідача грошових зобов`язань перед позивачем, їх розмір та факт настання строку їх виконання.

Виходячи зі змісту положень ч. 1 ст. 598, ст. ст. 599, 600, 604 609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

Така правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду, зокрема в постанові від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому положення вказаної норми стосовно 3 % річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Таким чином, зобов`язання зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю та входить до складу грошового зобов`язання і право кредитора на нарахування та стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат закріплено в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Судом встановлено, що на підставі укладеного між сторонами договору від 01.05.2017 № 15-П-БДФ-17 позивачем у період травень 2017 червень 2018 були надані відповідачу послуги на загальну суму 2 236 357, 95 грн, а у період липень 2018 грудень 2018 на загальну суму 826 110, 44 грн, що встановлено рішеннями Господарського суду від 22.11.2018 у справі № 916/1771/18 та від 05.07.2021 у справі № 916/540/21 відповідно.

За твердженням позивача рішення Господарського суду Одеської області від 22.11.2018 по справі № 916/1771/18 виконано відповідачем частково лише на суму 10 000 грн.

Згідно розрахунку позивача, наведеного у таблиці № 1, станом на 19.12.2024 рахується основна заборгованість відповідно до рішень Господарського суду Одеської області від 22.11.2018 у справі № 916/1771/18 та від 05.07.2021 у справі № 916/540/21 в загальній сумі 3 052 468, 39 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем рішень Господарського суду Одеської області від 22.11.2018 у справі № 916/1771/18, від 05.07.2021 у справі № 916/540/21, від 15.11.2021 у справі № 916/2949/21, від 17.06.2022 у справі № 916/421/22, від 12.06.2023 у справі № 916/1447/23 стосовно зобов`язання по сплаті заборгованості, позивачем за період з 01.04.2023 по 19.12.2024 нараховано 3% річних в сумі 157 565, 87 грн. та інфляційні втрати в сумі 385 755, 85 грн.

Судом встановлено, що 3 % річних за період з 01.04.2023 по 19.12.2024 складає суму в розмірі 157 565, 87 грн. та перевірено правильність розрахунку наданого позивачем.

Судом встановлено, що інфляційні втрати за періоди з 01.04.2023 по 19.12.2024 складають суму в розмірі 385 755, 85 грн. та перевірено правильність розрахунку наданого позивачем.

Жодних заперечень стосовно правильності розрахунку 3% річних та розрахунку інфляційних втрат відповідач не надав.

Належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 543 321, 72 грн, відповідач, згідно приписів ст. ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 157 565, 87 грн. та інфляційних втрат в сумі 385 755, 85 грн.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві прохання зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.38 постанови).

В ухвалі від 28.02.2024 у справі № 915/534/22 Велика Палата Верховного Суду, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала таке: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі

№ 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку».

В ухвалі від 18.05.2021 у справі № 904/3177/20 Велика Палата Верховного Суду, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зазначила таке: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи № 902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.

У пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав».

Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду нею у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. Про зазначене вказала й об`єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 зі справи № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)) зазначено: «Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 910/2440/23.

У постанові від 05.11.2024 у справі № 902/43/24 Верховний Суд звернув увагу на те, що саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Таким чином, Верховний Суд частково погоджується у цій частині з доводами скаржника, що суд мав би (має право) врахувати ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати обов`язок з виконання умов договору в контексті обставин цієї справи тощо. Водночас конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за Договором, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати лише розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України).

У постанові від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22 Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення з їх сплати та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Відтак, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23.

Судом досліджено, що відповідач, заявивши у відзиві прохання зменшити розмір 3% річних та інфляційних витрат, надав: витяг з Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку внутрішніх морських вод і внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних» від 09.02.2022 № 136; наказИ БДФ ДП «АМПУ» «Про затвердження оголошених осадок суден»: від 13.01.2021 № 6/12; від 27.09.2021 № 102/12; від 19.01.2022 №3/12; від 23.06.2023 № 36/12; від 01.08.2024 № 27/12; лист ДП «БДМТП» від 07.07.2021 № 628 та скріншот відправлення на електронну пошту; лист ДП «БДМТП» від 21.09.2021 № 781 та скріншот відправлення на електронну пошту; лист ДП «БДМТП» від 05.07.2021 № 620 та скріншот відправлення на електронну пошту; лист ДП «БДМТП» від 29.07.2022 № 289/118/08-30 та скріншот відправлення на електронну пошту; лист ДП «БДМТП» від 02.08.2022 № 294/121/08-30 з додатками та скріншот відправлення на електронну пошту; лист ДП «БДМТП» від 17.10.2022 № 443/173/08-30 та чек Укрпошти за відправленням № 677019402429 та реєстр відправлення рекомендованої кореспонденції; лист ДП «БДМТП» від 16.05.2023 № 414/160/08-30 та скріншот відправлення на електронну пошту; лист ДП «БДМТП» від 30.05.2023, вих. №441/176/08-30 та підтвердження отримання БДФ ДП «АМПУ» у вигляді печатки та вхідного номеру; лист ДП «БДМТП» від 14.10.2023 вих. №833/295/08-10 та скріншот відправлення на електронну пошту; лист ДП «БДМТП» від 22.11.2023 № 958/321/08-10 та лист від 11.12.2023 №1019/340/08-10 та відповідь Одеської обласної військової адміністрації від 27.12.2023 № 12929/5/01-27/14331/2 -23 17; лист ДП «БДМТП» від 05.12.2023 № 995/25/02-1/15 та відповідь БДФ ДП «АМПУ» від 15.12.2023 № 770/12-01-03/Вих, та від 20.12.2023 № 4045/19-03- 09/Вих; лист ДП «БДМТП» від 14.03.2024 № 166/44/08-12 та відповідь БДФ ДП АМПУ від 11.04.2024 № 1196/10-09-02/Вих; лист ДП «БДМТП» від 05.03.2024 №140 та скріншот відправлення на електронну пошту; лист ДП «БДМТП» від 10.06.2024 № 313/71/08-12 та відповідь Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 17.06.2024 вх. № 154/132/13729; лист ДП «БДМТП» від 28.03.2024 № 193/59/08-12 та відповідь ОДА від 17.04.2024 № 4414/6/01-27/4989/2-24; наказ від 22 03.2022 № 14 «Про призупинення діяльності портового оператора (державного стивідора) морського порту Білгород-Дністровський.

При цьому, суд враховує, що:

1) відповідач не вживав жодних заходів для досудового врегулювання спору, не звертався з пропозиціями про реструктуризацію боргу, не надав суду жодних доказів вчинення дій щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за Договором;

2) відповідач тривалий час допускав невиконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.11.2018 р. по справі № 916/1771/18, рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 р. по справі № 916/540/21, рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 р. по справі № 916/2949/21, рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2022 р. по справі № 916/421/22, та рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 р. по справі №916/1447/23, у зв`язку з чим лише сприяв збільшенню розміру компенсаційних витрат, оскільки не вживав заходів для їх зменшення з 2018 року;

3) позивач тривалий час не отримує виконання грошового зобов`язання з боку відповідача; на підтвердження здійснення відповідачем оплати в рахунок погашення заборгованості, стягнутої судом за результатом вирішення спору у справі № 916/1771/18, матеріали справи жодного доказу не містять;

4) відповідачем не доведено, що належні до сплати 3% є надмірно великі (непропорційні до суми основного боргу), що він знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання.

Отже, відповідач не надав суду жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов`язання.

Ураховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого відповідачем у відзиві прохання зменшити розмір 3% річних.

Оскільки інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню за клопотанням відповідача, суд відмовляє у задоволенні заявленого відповідачем у відзиві прохання зменшити розмір інфляційний втрат.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 зазначив, що: «надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості».

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21).

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, та постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17).

Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому чинним законодавством порядку. Неповідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на них як на причину звільнення від відповідальності за невиконання вимог Кодексу та цього договору.

Відповідач у відзиві лише вказав про співпрацю з Одеською регіональною торгово-промисловою палатою для отримання сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Відповідних доказів суду не надав та відповідно не довів того, які саме форс-мажорні обставини вплинули на неможливість виконання договірних зобов`язань.

Щодо розподілу судового збору

Ч. 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81; код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14; код ЄДРПОУ 38727770) 3% річних у сумі 157 565, 87 грн (сто п`ятдесят сім тисяч п`ятсот шістдесят п`ять гривень, 87 копійок), інфляційні втрати у сумі 385 755, 85 (триста вісімдесят п`ять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять гривень 85 копійок), судовий збір у розмірі 6519, 86 грн (шість тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень 86 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Мусієнко