Рішення

від 27.02.2025 по справі 917/2405/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000,

адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607,

тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2025 м. Полтава Справа № 917/2405/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Байдуж Ю. С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі", код ЄДРПОУ 38092323, вул. Жилянська, 9-11, м. Київ, 01033

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкан Логістик", код ЄДРПОУ 36965823, вул. Строни, 5-а, місто Горішні Плавні, Полтавська область, 39800

про стягнення 83 411,27 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи,

ухвалив рішення про наступне:

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Предметом даного спору є стягнення вартості не повернутої зворотної тари, яка була поставлена позивачем відповідачу разом з товаром за договором дистриб`юції, а також пені, інфляційних та 3% річних за порушення виконання грошових зобов`язань за цим Договором.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. Між позивачем у справі, Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю КАШКАН ЛОГІСТИК, укладено договір дистриб`юції від 01.02.2020 за № 0102/20-ДС/0102/20-СД (надалі Договір), строком дії до 01.02.2021, з моменту його підписання (преамбула та п. 14.1. Договору).

2.2. Предметом Договору є продаж Продавцем (позивачем у справі) Дистриб`ютору (відповідачу у справі) продукції ТМ «Житомирські ласощі» та/або ТМ «Sweet Dom» на умовах цього Договору (п. 2.1. Договору).

2.3. Серед умов Договору, сторони визначили наступні:

- поставка продукції відбувається на дерев`яних піддонах/палетах (надалі Піддони), які є зворотною тарою, із зазначенням заставної вартості останньої у накладній на відпуск зворотної тари (5.1. Договору);

- повернення зворотної тари відбувається не частіше одного разу в три календарних місяці за попереднім узгодженням між Сторонами. Для повернення Тари можуть використовуватися зворотні рейси транспорту Продавця (п. 5.2. Договору);

- при неповерненні зворотної тари упродовж 180 календарних днів з моменту передачі її Дистриб`ютору, така тара вважається поставленою Дистриб`ютору з першого дня, наступного за спливом цього строку, за ціною, визначеною в накладній на відпуск зворотної тари, оформленої при отриманні продукції. Строк оплати такої Тари настає на наступний день після закінчення 180 календарних днів (п. 5.3. Договору);

- право власності на зворотну тару, ризик її випадкового пошкодження або знищення переходить від Продавця до Дистриб`ютора в момент прийому Продукції та підписання накладної на відпуск зворотної тари уповноваженим представником Дистриб`ютора (п. 5.5. Договору);

- сторони зобов`язані щомісячно, але не рідше одного разу на квартал, проводити звірку руху Тари та стан розрахунків за неї з урахуванням порядку проведення звірки, зазначеному у п. 3.7. цього Договору (п. 5.8. Договору);

- Дистриб`ютор зобов`язаний щомісячно, до 15 числа наступного місяця і за вимогою Продавця проводити звіряння взаєморозрахунків з обов`язковим підписанням акту звірки. Розбіжності при звірянні взаємних розрахунків оформляються протоколом розбіжностей. Якщо акт не повернувся до 30 числа наступного місяця від Дистриб`ютора, суму вважати погодженою (п. 3.7. Договору);

- повернення тари оформлюється між сторонами підписанням видаткової накладної про повернення тари (п. 5.6. Договору).

2.4. З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу Піддони у кількості та за ціною відповідно до зазначених видаткових накладних:

- від 01.07.2020 за № 3195, № 3198, № 3199, № 3200, № 3202 26 одиниць загальною вартістю 3120,00 грн;

- від 23.07.2020 за № 3649, № 3651, № 3652 33 одиниці загальною вартістю 3960,00 грн;

- від 31.07.2020 за № 3821, № 3824, № 3820, № 3823 35 одиниць на загальну вартість 4200,00 грн;

- від 20.08.2020 за № 4101, № 4102, № 4103, № 4104, № 4105, № 4106 33 одиниць на загальну вартість 3960,00 грн;

- від 21.08.2020 за № 4161, № 4162, № 4163 33 одиниці на загальну вартість 3960,00 грн;

- від 22.09.2020 за № 4807, № 4808, № 4809, № 4810, № 4812, № 4813, № 4814 29 одиниць на загальну вартість 3480,00 грн;

- від 20.10.2020 за №5423, №5424, №5426, №5427, №5434, №5435, №5450, №5451 32 одиниць на загальну вартість 3840,00 грн;

- від 23.10.2020 за № 5545, № 5546, № 5547 16 одиниць на загальну вартість 1920,00 грн;

- від 19.11.2020 за № 6161, № 6162, № 6163, № 6165, № 6168, № 6169,№ 6170, № 6171 59 одиниць на загальну вартість 7080,00 грн;

- від 23.11.2020 за № 6225, № 6226, № 6227 19 одиниць на загальну вартість 2280,00 грн;

- від 01.12.2020 за № 6559 1 одиниця вартістю 120,00 грн;

- від 11.12.2020 за № 6946 12 одиниць на загальну вартість 1440,00 грн;

- від 14.12.2024 за № 6982 18 одиниць на загальну вартість 2160,00 грн;

- від 21.12.2020 за № 7295, № 7297, № 7299, № 7303, № 7304, № 7306, № 7309 33 одиниці на загальну вартість 3960,00 грн;

- від 22.12.2020 за № 7370 9 одиниць на загальну вартість1080,00 грн;

- від 24.12.2020 за № 7554, № 7555 13 одиниць на загальну вартість 1560,00 грн.

Ціна піддона за одну одиницю складає 120,00 грн.

Отже, з наявних в матеріалах справи накладних вбачається, що Продавець поставив Дистриб`ютору 401 Піддон на загальну суму 48 120,00 грн.

2.5. Передані Піддони позивачу відповідачем не повернуті.

2.6. Звірка руху зворотної тари Піддонів, між сторонами спору не проводилася.

2.7. У зв`язку із невиконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленої тари, позивач нарахував відповідачу 3864,15 грн пені, 27 204,93 грн інфляційних втрат та 5422,19 грн 3% річних.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 83 411,27 грн, що включають в себе заборгованість за Піддони в сумі 46 920,00 грн, а також пеню 3864,15 грн, інфляційні втрати 27 204,93 грн та 3 % річних 5422,19 грн за прострочення оплати вартості Піддонів.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 11, 530, 609, 625, 629, 693 ЦК України.

3.3. Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем умов Договору.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач проти задоволення позову заперечує, стверджує що позивач жодного разу не ініціював звірку розрахунків щодо переданої зворотної тари, а також не ініціював перед відповідачем питання повернення зворотної тари. Враховуючи те, що Піддони були передані відповідачу у період липень-грудень 2020 року, позивач пропустив позовну давність за даним позовом.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.01.2024 з урахуванням малозначності цієї справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву та заперечень, позивачу відповіді на відзив.

5.2. Сторони справи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суду не надали.

5.3. Згідно довідок про доставку електронного листа, сторони отримали ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в електронному вигляді 10.01.2025 о 15:16 год.

5.4. Відповідач у справі 25.01.2025 направив відзив на позовну заяву через систему Електронний суд, який надійшов на адресу суду 28.01.2025.

5.5. Від позивача через систему Електронний суд 04.02.2025 надійшла відповідь на відзив.

5.6. В подальшому відповідач скористався свої правом на надання заперечень, які надійшли через систему Електронний суд 11.02.2025.

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи порушені відповідачем умови укладеного Договору? Якщо умови Договору порушені, які правові наслідки для нього настають?

- ключовим питанням у даній справі також є питання дотримання позивачем строків позовної давності?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач - негативну.

Суд ухвалюючи рішення у даній справі суд виходить з наступного.

Доказами, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ.

7.1. Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що відповідач не виконав умови Договору та прострочив оплату зворотної тари позивачу виходячи з наступного.

7.2. Однією з загальних засад цивільного законодавства, які закріплені в ст.3 ЦК України, є свобода договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

7.3. Чинним національним законодавством України не визначено поняття «дистриб`юторського договору».

Разом із тим, на теперішній час існують Модельні правила європейського приватного права (Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law. Draft Common Frame of Reference, - DCFR), згідно яких, договори дистрибуції - це договори, відповідно до яких одна сторона, постачальник, зобов`язується на постійній основі поставляти іншій стороні, дистриб`ютору, продукт, а дистриб`ютор зобов`язується купувати його або приймати, оплачувати та продавати третім особам від свого імені та у своїх інтересах.

Отже, в даному випадку йдеться про відносини постачання.

7.4. За приписами статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

7.5. Передусім, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 626, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до норм закону, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ст. 712 ЦК України).

7.6. Відповідно до обставин справи вбачається, що хоча поставка позивачем на адресу відповідача Піддонів не була предметом Договору, проте сторони визначили що Піддони є зворотною тарою і підлягають поверненню позивачу. Або ж, в разі їх не повернення, останні вважаються поставленими відповідачу та підлягають оплаті відповідачем (п. 2.3. цього Рішення).

Тобто, до взаємовідносин з передачі (повернення) зворотної тари між сторонами, що виникли за Договором у даній справі, також слід застосовувати правила поставки товару, що визначені нормами Цивільного кодексу України для договорів поставки.

7.7. Так, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем Піддонів позивачу, вартість останніх має бути оплачена у відповідності до умов Договору на наступний день після закінчення 180 календарних днів з моменту поставки (п. 5.3. Договору).

Отже, покупець зобов`язаний оплатити поставлені йому Піддони.

7.8. Натомість, зазначений обов`язок не виник би у відповідача у випадку, якщо останній повернув би отримані ним Піддони упродовж 180 днів з дати їх передання за видатковими накладними.

7.9. Доказів оплати позивачу вартості Піддоні відповідачем також не надано. Отже, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов Договору в частині оплати вартості поставлених йому Піддонів.

7.10. Суд також враховує те, що сторонами не здійснювалася звірка руху зворотної тари, також жодна із сторін не ініціювала питання повернення зворотної тари з моменту її поставки.

Насамперед, зазначені обставини можуть лише вказувати на рівень добросовісності поведінки сторін Договору, що є певним стандартом поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова КЦС ВС від 16.05.2018 у справі № 449/1154/14).

Втім, це не є підставою для невиконання умов Договору, які сторони узгодили між собою. І не звільняє відповідача від зобов`язання повернути піддони, чи, у випадку даної справи, оплатити їх вартість.

7.11. З обставин справи вбачається, що позивачем до стягнення заявлено 46 920,00 грн, що складає вартість 391 Піддона, проте матеріали справи свідчать про поставку на адресу відповідача 401 Піддона на загальну суму 48 120,00 грн.

Враховуючи викладене, а також встановлений статтею 14 Господарського процесуального кодексу України принцип диспозитивності, відповідно до якого, суд розглядає справи за зверненням особи в межах заявлених нею вимог, суд вважає що з відповідача має бути стягнено саме заявлені 46 920,00 грн вартості Піддонів.

8. ВИСНОВКИ СУДУ ПРО ЧАСТКОВЕ СТЯГНЕННЯ ПЕНІ, ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ ТА 3% РІЧНИХ.

8.1. Розглядаючи питання правових наслідків, які настають за порушення відповідачем умов Договору, суд враховує наступне.

8.2. За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

8.3. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.4. Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

8.5. Поряд з наведеним, слід зазначити, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 ГК України).

8.6. За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (Постанова ОП КГС ВС від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22).

8.7. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.7-7.9 постанови від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила таке: "Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

8.8. Відповідно до пункту 12.5. Договору сторони дійшли згоди, що у випадку невиконання договірного зобов`язання щодо оплати товару, Дистриб`ютор сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

8.9. Отже, укладаючи Договір, сторони даного спору, керуючись принципом свободи договору, врегулювали їхні взаємовідносини на майбутнє, встановивши певний вид відповідальності у вигляді пені.

8.10. Термін нарахування пені сторони спору у Договорі не визначили, отже у даному випадку застосуванню підлягає законодавчо встановлений термін.

Так, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Втім, пунктом 7 розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Тобто, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, продовжено до закінчення такого періоду (Постанова ВС від 22.02.2023 у справі № 910/13704/21).

Враховуючи зазначене, позивач правомірно нарахував пеню за період з 20.06.2021 по 19.12.2021.

8.11. Проте, суд звертає увагу на те, що за вказаний період позивач нараховує пеню на суму боргу 46 820 грн, тоді як за тару, яка передавалась позивачу в різні дні у період з 01.07.2020 по 24.12.2020, прострочення зобов`язань з оплати теж розпочиналось в різні дні.

Так, згідно п. 5.3. Договору, право позивача на виконання умов Договору відповідачем було порушене останнім на наступний день, після настання строку у який відповідач був зобов`язаний сплатити вартість зворотної тари позивачу (180 календарних днів з дня передачі).

Тобто за накладними:

- від 01.07.2020 за №3195, №3198, №3199, №3200, №3202 на загальну вартість 3120,00 грн прострочення оплати розпочинається з 29.12.2020;

- від 23.07.2020 за №3649, №3651, №3652 на загальну вартість 3960,00 грн 20.01.2021;

- від 31.07.2020 за №3821, №3824, №3820, №3823 на загальну вартість 4200,00 грн 28.01.21;

- від 20.08.2020 за №4101, №4102, №4103, №4104, №4105, №4106 на загальну вартість 3960,00 грн 17.02.2021;

- від 21.08.2020 за №4161, №4162, №4163 на загальну вартість 3960,00 грн 18.02.2021;

- від 22.09.2020 за №4807, №4808, №4809, №4810, №4812, №4813, №4814 на загальну вартість 3480,00 грн 23.03.2021;

- від 20.10.2020 за №5423, №5424, №5426, №5427, №5434, №5435, №5450, №5451 на загальну вартість 3840,00 грн 20.04.2021;

- від 23.10.2020 за №5545, №5546, №5547 на загальну вартість 1920,00 грн 22.04.2021;

- від 19.11.2020 за №6161, №6162, №6163, №6165, №6168, №6169,№6170, №6171 на загальну вартість 7080,00 грн 19.05.2021;

- від 23.11.2020 за №6225, №6226, №6227 на загальну вартість 2280,00 грн 25.05.2021;

- від 01.12.2020 за №6559 на загальну вартість 120,00 грн 01.06.2021;

- від 11.12.2020 за №6946 на загальну вартість 1440,00 грн 10.06.2021;

- від 14.12.2020 за №69982 на загальну вартість 2160,00 грн 15.06.2021;

- від 21.12.2020 за №7295, №7297, №7299, №7303, №7304, №7306, №7309 на загальну вартість 3960,00 грн 22.06.2021;

- від 22.12.2020 за №7370 на загальну вартість 1080,00 грн 22.06.2021;

- від 24.12.2020 за №7554, №7555 на загальну вартість 1560,00 грн 23.06.2021.

8.12. Враховуючи зазначене, станом на 20.06.2021 (дату, з якої позивач розпочинає нарахування пені) простроченою була заборгованість відповідача на суму 41 880 грн. І саме на цю суму боргу, а не на 46 920 грн, як зазначає позивач, слід нараховувати пеню за період з 20.06.2021 по 21.06.2021. Разом з тим, за період з 22.06.2021 по 19.12.2021 (вказаний позивачем останній день нарахування пені) позивач правомірно нарахував пеню на суму боргу 46 920,00 грн, так як у зазначений період зобов`язання з оплати даної суми боргу було простроченим.

8.13. Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що стягненню підлягає пеня на загальну суму 3860,01 грн (розрахунок долучено до матеріалів справи). Саме в цій частині суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення пені.

8.14. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

8.15. При перевірці доданих до позовної заяви розрахунків, судом встановлено, що позивач безпідставно нараховує річні за період з 20.02.2021 по 27.12.2024 та інфляційні за період з березня 2021 року по листопад 2024 року на всю суму боргу 46 920 грн. Оскільки, як уже зазначалося вище, за тару, яка передавалася позивачу в різні дні, прострочення зобов`язань з її оплати теж розпочиналося в різні дні.

Із врахуванням дат виникнення прострочення зобов`язань з оплати кожної переданої партії тари, встановлених у п. 8.11. цього рішення, судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди та встановлено, що стягненню підлягають 3% річних на суму 5230,37 грн та 25 828,90 грн інфляційних втрат (розрахунки долучено до матеріалів справи).

8.16. При цьому, суд зазначає, що при розрахунку інфляційних втрат ним враховано наступне.

Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), пунктом 1 якого передбачено, що він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Державним комітетом статистики України і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку № 1078).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що при розрахунку інфляційних втрат через прострочення боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку № 1078 і Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265 (далі - Методика № 265).

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком № 1078.

Крім цього, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

При цьому судом враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, в якій відображено Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання.

8.17. Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме в частині стягнення 46 920 грн основного боргу, 3860,01 грн пені, 5230,37 грн 3% річних та 25 828,90 грн інфляційних втрат.

9. ВИСНОКИ СУДУ ЩОДО ДОТРИМАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ.

9.1. Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносин сторін спору за Договором склалися більше трьох років тому.

9.2. У пункті 8.11. цього рішення судом встановлено дати виникнення прострочення зобов`язань з оплати поставленої тари згідно умов п. 5.3. Договору

Отже, в зазначені дати, позивач мав дізнатися про порушення його права, і саме зі вказаних дат починається сплив позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

9.3. Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ст. 256, ч. 1 ст. 260, ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до статей 257, 258, 259 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

9.4. У даній справі до вимог позивача підлягає застосуванню як загальна позовна давність, щодо стягнення заборгованості за Піддони, так і спеціальна, в частині стягнення пені.

9.5. Разом з тим, у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, дія карантину на території України продовжувалася до 30 червня 2023 р., та була відмінена з 01.07.2023 відповідно до Постанови КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

9.6. Проте, перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України був зупинений на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

9.7. Отже, суд приходить до висновків, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права у межах строків позовної давності, оскільки вони спочатку були продовжені дією карантину, а потім зупинені введеням в Україні режиму воєнного стану.

10. СУДОВІ ВИТРАТИ.

10.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України. Зокрема, згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір між сторонами виник внаслідок неправомірних дій відповідача (прострочення оплати по Договору), а також те, що розмір сплаченого позивачем судового збору є мінімальним, суд вважає за можливе покласти витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкан Логістик" (код ЄДРПОУ 36965823, вул. Строни, 5-а, місто Горішні Плавні, Полтавська область, 39800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (код ЄДРПОУ 38092323, вул. Жилянська, 9-11, м. Київ, 01033):

46 920,00 грн заборгованості;

3860,01 грн пені;

5230,37 грн 3% річних;

25 828,90 грн інфляційних втрат;

3028 грн витрат на відшкодування судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати судовий наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.02.2025.

Суддя Юлія БАЙДУЖ