Рішення

від 27.02.2025 по справі 917/1911/24

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2025 Справа № 917/1911/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс», 61095, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 7, код ЄДРПОУ 30510263,

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про стягнення 29 471,60 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення 29 471,60 грн, з яких 18 291,88 грн - заборгованість за договором поставки № 255 від 01.03.2016 р., 11 179,72 грн - інфляційні втрати.

07.11.2024 року суд звернувся до Відділу ведення Реєстру територіальної громади Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Полтавської області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 .

21.11.2024 року від Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Полтавської області до суду надійшов лист, в якому зазначено, що за даними Відділу реєстрації Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.11.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за договором поставки № 255 від 01.03.2016 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі, що направлялась на адресу ОСОБА_1 , вказану в Реєстрі територіальної громади Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Полтавської області, була повернута до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Листом від 14.01.2025 р. суд повторно направив на адресу ОСОБА_1 копію ухвали від 25.11.2024 р. у даній справі, яка була повернута до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача, вказану в реєстрі територіальної громади Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Полтавської області, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвала суду була своєчасно розміщена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

01.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 255 (а.с. 28).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс») протягом терміну дії цього договору поставляє, а Покупець (ФОП ОСОБА_1.) приймає і оплачує поліграфічну продукцію і асортименті, зазначену в рахунках-фактурах, видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору і містять повну інформацію за наступними пунктами: найменування, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість з урахуванням податку на додану вартість, терміни поставки.

Пунктом 2.7 договору визначено, що товар у кількості та за якістю, передбачений у п. 1 цього договору, переходить у власність від Постачальника до Покупця з моменту поставки. Моментом поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній.

На виконання зазначених норм договору № 255 від 01.03.2016 р. позивач передав у власність відповідача товар на суму 18 291,88 грн., що підтверджується видатковими накладними № ф_1912-0277 від 17.12.2019 р., № ф_2001-0036 від 09.01.2020 р., № ф_2001-0173 від 21.01.2020 р. та № ф_2101-0213 від 25.01.2021 р. (а.с. 5-10), підписаними сторонами.

Згідно з п. 2.4 договору № 255 від 01.03.2016 р. Покупець здійснює оплату за товар у розмірі 100 % вартості товару, зазначеної у рахунку-фактурі та у видатковій накладній протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару.

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 30.12.2022 року припинено підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Згідно з ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

При цьому, відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

У випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов`язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Дані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 р. по справі № 916/559/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Таким чином, зобов`язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за договором поставки № 255 від 01.03.2016 р., з урахуванням вищевикладеного, перейшли до фізичної особи ОСОБА_1 .

За даними позивача відповідач не здійснював розрахунки за договором поставки № 255 від 01.03.2016 р., що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 29 471,60 грн, з яких 18 291,88 грн - заборгованість за договором поставки № 255 від 01.03.2016 р., 11 179,72 грн - інфляційні втрати.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір № 255 від 01.03.2016 р., видаткові накладні № ф_1912-0277 від 17.12.2019 р., № ф_2001-0036 від 09.01.2020 р., № ф_2001-0173 від 21.01.2020 р. та № ф_2101-0213 від 25.01.2021 р. та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором поставки № 255 від 01.03.2016 р. щодо передачі товару на суму 18 291,88 грн. Так, судом досліджено видаткові накладні № ф_1912-0277 від 17.12.2019 р., № ф_2001-0036 від 09.01.2020 р., № ф_2001-0173 від 21.01.2020 р. та № ф_2101-0213 від 25.01.2021 р. та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами та скріплені печатками, тож приймається судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 255 від 01.03.2016 р. на вищевказану суму.

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 не сплачено заборгованість за отриманий товар в розмірі 18 291,88 грн.

Доказів на підтвердження виконання зобов`язань за договором № 255 від 01.03.2016 р. щодо здійснення оплати у вказаному розмірі відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 18 291,88 грн заборгованості за договором поставки № 255 від 01.03.2016 р., підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 11 179,72 грн за період з січня 2020 року по вересень 2024 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 13-17).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» (61095, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 7, код ЄДРПОУ 30510263) 18 291,88 грн - заборгованість за договором поставки № 255 від 01.03.2016 р., 11 179,72 грн - інфляційні втрати; 2 422,40 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 27.02.2025 р.

Суддя О.С. Мацко