Ухвала

від 27.02.2025 по справі 918/1061/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" лютого 2025 р. м. Рівне Справа №918/1061/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у матеріалах справи

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Заяву представника ОСОБА_2 про визнання кредитором

В судовому засіданні приймали участь:

від кредитора: не з`явився;

від боржника: не з`явився;

від керуючого реструктуризацією: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Рівненської області із заявою, в якій просить відкрити провадження у справі про неплатоспроможність. В даній заяві ОСОБА_1 зазначає про наявність прострочених зобов`язань перед кредиторами розмір яких більше 30 розмірів мінімальної заробітної плати, наявність обставин припинення погашення кредиту чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів упродовж двох місяців, існування інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов"язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.11.2024 року заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду. Підготовче засідання призначено на 04 грудня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.12.2024 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 14.01.2022 р. №2055, 04053, м. Київ, а/с 74). Проведення попереднього засідання суду призначено на "28" січня 2025 року.

04.12.2024 року оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

24.12.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником ОСОБА_2 подано Заяву, в якій просить визнати вимоги конкурсного кредитора ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 , що складаються із суми заборгованості за основним боргом у сумі 50 870 584,00 грн., штрафу у розмірі 40 664 194, 71 грн., що становлять загалом: 91 540 834,71 грн. та судові витрати по сплаті судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у розмірі 6 056,00 грн.. Дану заяву обгрунтовує невиконанням боржником Договору позики від 24.09.2021.

Ухвалою суду від 30.12.2024 року розгляд Заяви ОСОБА_2 про визнання кредитором призначено у попередньому засіданні на "28" січня 2025 року.

27.12.2024 року через систему Електронний суд керуючим реструктуризацією подано повідомлення про результати розгляду вимог кредитора, в якому зазначає, що грошові вимоги кредитора ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 визнаються повністю на суму 91 540 834, 71 грн. та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у справі, а саме 50 870 584, 00 грн. основного боргу - друга черга; 40 664 194, 71 грн. штрафу - 3 черга; 6 056,00 грн. судового збору - позачергово.

17.01.2025 року через систему Електронний суд представником боржника подано Заяву, в якій зазначає, що грошові вимоги кредитора ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 визнаються повністю на суму 91 540 834, 71 грн..

27.01.2025 року через систему Електронний суд представником боржника та керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Литвиненко С.С. подані клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 28.01.2025 року відкладено розгляд справи на 25.02.2025 року.

У судове засідання 25.02.2025 року не з`явились представники кредитора, боржника та керуючий реструктуризацією, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представниками кредитора, боржника та керуючим реструктуризацією подані клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За приписами статті 196 ГПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.3 статті 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

26 лютого 2025 року представником кредитора подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема, копії Договору позики від 24 вересня 2021 року із розпискою від 24.09.2021 року.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками справи, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

За приписами ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Пунктами 1 та 2 ст. 122 Кодексу визначено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно до п. 8 ст. 45 Кодексу розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром. Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

04.12.2024 року оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що до суду від ОСОБА_2 надійшла заява з грошовими вимогами до боржника.

Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 913/479/18).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;

Достовірними створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з ч. 2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Відтак, розглянувши заяву кредитора ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 , а також документи, що їх підтверджують, суд зазначає наступне.

24 вересня 2021 року між ОСОБА_2 , як Позикодавцем та ОСОБА_1 , як Позичальником, укладено Договір позики №б/н (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Позикодавець надає Позичальнику в позику грошові кошти в сумі 1 220 000, 00 доларів США, що еквівалентно відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 04.12.2024 року (дата відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) - 50 870 584,00 грн., для придбання земельної ділянки з кадастровим номером 4623693300:01:001:0120 та будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а Позичальник зобов`язується повернути вказану суму позики в тій самій валюті в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п. 3.1.,3.3. Договору Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику позику до підписання цього Договору.

Підтвердження отримання позики є підписання Сторонами даного Договору та написання Позичальником розписки про отримання коштів.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 позичила боржнику ОСОБА_1 кошти в сумі 1 220 000, 00 доларів США доларів США. Факт передачі коштів підтверджується розпискою від 24 вересня 2021 року, яка (згідно її змісту) була написана власноруч самим боржником, факт складання та передачі грошових коштів свідками не підтверджується.

Відповідно до п.2.1. Договору остаточною датою повернення позики є 31 березня 2024 року.

Свої зобов`язання боржник у встановлений договором строк не виконав, кошти позикодавцю не повернув в повному обсязі, у зв`язку з чим останній звернувся в межах справи про банкрутство з грошовими вимогами до боржника на суму не повернутого боргу.

Частиною 1ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видасться боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс 13.

Як встановлено судом, з розписки, наявної в матеріалах справи, вбачається що боржник отримав у борг від ОСОБА_2 кошти в розмірі 1 220 000, 00 доларів США, що еквівалентно відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 04.12.2024 року - 50 870 584,00 грн., які зобов`язувався повернути 31 березня 2024 року.

Однак, боржник у вказані строки свого обов`язку не виконав, борг позикодавцю не повернув. Таким чином, фізичній особі ОСОБА_2 на підставі Договору від 24.09.2021 року та вказаної розписки підлягає поверненню борг в розмірі 50 870 584,00 грн..

Відповідно до п.4.1 Договору в разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язання щодо повернення позики в строк, який визначений п.2.1 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю штраф у розмірі 25% від суми позики, вказаної у п.1.1 цього Договору.

Як встановлено судом, кредитором на суму боргу нараховано боржнику штраф у розмірі 25% за період з 24.09.2021 по 04.12.2024 року, у розмірі 40 664 194,71 грн..

Однак суд зазначає, що штраф, передбачений п. 4.1 договору, нараховується не за кожен день прострочення, а від суми позики, вказаної у п.1.1 цього Договору.

В той же час слід відмітити, що відповідно до п.2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином штраф у розмірі 25% від суми неповернутої позики, вказаної у п.1.1 Договору позики, складає 12 717 646 грн. 00 коп..

Розуміння змісту зобов`язання є усталеним в теорії цивільного права: змістом зобов`язання є право вимагати та кореспондуючий йому обов`язок вчинення дії майнового характеру; юридичний зміст зобов`язання, як і іншого цивільного правовідношення, утворюють правомочності та обов`язки його суб`єктів, але на відміну від інших правовідносин правомочність набуває форми права вимоги, а обов`язок - форми боргу.

Конструкція зобов`язання виникла в рамках цивільного права, але давно вийшла за межі цієї галузі, набувши значення загальнотеоретичної правової категорії.

Грошове зобов`язання, як і будь-яке зобов`язання, є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші у визначеному розмірі), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК). Грошова вимога складає один зі структурних елементів цього правовідношення, а саме його зміст. Грошова вимога виникає на підставі і в рамках грошового зобов`язання, а не підмінює собою саме зобов`язання. При цьому сутність грошового зобов`язання є однаковою як для цивільного зобов`язання, так і майново-господарського. І в тому, і в іншому випадку має місце обов`язок боржника сплатити кредитору певну суму у визначеному договором розмірі, порядку і строки та кореспондуюче йому суб`єктивне право кредитора (право вимоги).

Так, в Кодексі України з процедур банкрутства поняття боржника, кредитора, грошового зобов`язання та вимоги застосовуються для цілей цього Кодексу - відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, в тому значенні, яке їм надав законодавець в КУзПБ і відрізняються від суто цивільно-правових.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Змістом цього зобов`язання є право вимоги кредитора і кореспондуючий йому обов`язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) по передачі певної суми грошей. Таким чином, обсяг поняття грошового зобов`язання за ст. 1 КУзПБ не збігається повністю із поняттями грошового зобов`язання відповідно до ЦК та ГК в частині тих зобов`язань, що виникають у публічних правовідносинах, але і в цьому випадку його змістом так само буде вимога кредитора до боржника.

Нормами КУзПБ до грошових зобов`язань боржника відносяться зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Зокрема, до грошових зобов`язань за нормами КУзПБ належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

За змістом цієї норми перелік видів грошових зобов`язань боржника не є вичерпним, а самі грошові зобов`язання, які враховуються КУзПБ при формуванні вимог кредиторів, виникають у різних видах правовідносин (цивільних, господарських, податкових, соціальних тощо), перелік яких також не є вичерпним.

Фізична особа ОСОБА_2 звернулася зі своїми вимогами до суду 24 грудня 2024 року, тобто у строк, встановлений статтею 122 КУзПБ..

Статтею 133 Кодексу встановлено порядок задоволення вимог кредиторів в справі про неплатоспроможність. Таким чином відповідно до п. 4 даної статті Кодексу вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Грошові вимоги ОСОБА_2 у сумі 63 588 230 грн. 00 коп., підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак, зазначені вимоги визнаються судом відповідно до статей 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 2, 12, 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232- 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 63 588 230 грн. 00 коп., що складаються із суми заборгованості за основним боргом у розмірі 50 870 584 грн. 00 коп., штрафу у розмірі 12 717 646 грн. 00 коп. (всі вимоги конкурсні).

2. У визнанні грошових вимог ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 у розмірі 27 946 548 грн. 71 коп. штрафу відмовити.

3. Включити до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати на оплату судового збору кредитора ОСОБА_2 у розмірі 6 056,00 грн..

4. Зобов`язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14.03.2025 року.

5. Призначити підсумкове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на "25" березня 2025 р. на 10:30 год.. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26-А, в залі судових засідань № 13.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.