Рішення

від 20.02.2025 по справі 925/1082/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1082/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача (в режимі відеоконференції) адвоката Шевченко А.М., відповідача не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Россинка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп» про стягнення 1605236 грн. 15 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Россинка», через систему «Електронний суд», звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антлантик Груп» (далі відповідач) про стягнення, на підставі договору оренди вантажних вагонів №1 від 09.06.2023 року, 1450400 грн. боргу, 31908 грн. 80 коп. інфляційних витрат, 12601 грн. 84 коп. 3% річних, 110325 грн. 51 коп. пені, що разом становить 1605236 грн. 15 коп. та відшкодування судових витрат, які складаються із сплаченого судового збору, 50000 грн. витрат на правову допомогу.

Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку сплати орендної плати за користування вантажними вагонами для зерна, переданих в оренду згідно договору оренди вантажних вагонів №1 від 09.06.2023 року.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 09.09.2024, 13.09.2024, 07.11.2024, 28.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №925/1082/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке в подальшому відкладено на 07.01.2025 року; забезпечено участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.

Ухвалою суду від 07.01.2025 року підготовче провадження у справі № 925/1082/24 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2025 року; забезпечено участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання відповідно до даних довідок суду про доставку електронних листів з ухвалами суду від 09.09.2024, 07.11.2024, 28.11.2024, 07.01.2025 року до його електронного кабінету, причини неявки представника не повідомив.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.02.2025 року представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у позові та просив задовольнити їх у заявленому розмірі повністю.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 20.02.2025 року судом було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частин) рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

09.06.2023 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Россинка", як орендодавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантик Груп", як орендарем, укладено договір оренди вантажних вагонів № 1 (далі Договір, а.с. 23-25) п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування залізничний рухомий склад, що належить орендодавцю на праві власності (далі вагони).

Сторони погодили усі істотні умови Договору, зокрема, домовилися про таке:

п. 2.1. передача вагонів в оренду відбувається згідно з актами приймання-передачі вагонів. Повернення вагонів із оренди відбувається згідно з актами приймання-передачі вагонів. У разі поетапної передачі чи повернення вагонів акти приймання-передачі складаються на кожну партію переданих і прийнятих вагонів;

п. 2.2. - оренда вагонів починається в день підписання актів приймання-передачі вагонів від орендодавця до орендаря. День підписання актів вважається першим днем оренди. Акт приймання-передачі вагонів в оренду підписується сторонами датою прибуття вагонів на станцію прийому-передачі вагонів в оренду відповідно до календарного штемпелю в залізничній накладній;

п. 2.3. - оренда вагонів припиняється в день підписання актів приймання-передачі вагонів від орендаря до орендодавця. День підписання актів вважається останнім днем оренди.;

п. 4.1. - розмір орендної плати за орендне користування одним вагоном за одну добу користування на умовах цього договору складає 450 грн, в т. ч. ПДВ. Розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін на один календарний місяць та переглядається щомісячно до 29 числа поточного місяця оренди шляхом укладання додаткової угоди;

п. 4.4. орендна плата за перший місяць оренди вагонів сплачується орендарем у порядку 100% передплати протягом 3 банківських днів з моменту підписання а5кту приймання-передачі вагонів в оренду. Розрахунки за наступні місяці оренди проводиться орендарем у формі 100% передплати до 5 числа поточного місяця оренди. Звітним періодом по цьому договору є календарний місяць;

п. 5.2. - за порушення строку сплати орендної плати орендар зобов`язується сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня за кожен день прострочення;

п. 7.1. договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплене печатками сторін діє до 31.12.2023 року;

п. 7.2. закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

До Договору сторонами укладено:

01.08.2023 року Додаткову угоду № 1 (а.с. 26) п.п. 1, 2 якої сторони п. 4.1. Договору виклали в новій редакції: «п. 4.1. - розмір орендної плати за орендне користування одним вагоном за одну добу користування на умовах цього договору складає 500 грн, в т. ч. ПДВ. та є фіксованим з 01.08.2023 року до 31.08.2023 року дії договору. Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок на підставі виставлених рахунків»; п. 5.2. Договору виклали в новій редакції: «п. 5.2. - строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. договору та закінчується 31.08.2023 року»;

01.09.2023 року Додаткову угоду № 2 (а.с. 26 на звороті), п.п. 1, 2 якої сторони п. 4.1. Договору виклали в новій редакції: «п. 4.1. - розмір орендної плати за орендне користування одним вагоном за одну добу користування на умовах цього договору складає 600 грн, в т. ч. ПДВ. та є фіксованим з 01.09.2023 року до 30.09.2023 року дії договору. Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок на підставі виставлених рахунків»; п. 5.2. Договору виклали в новій редакції: «п. 5.2. - строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. договору та закінчується 30.09.2023 року»;

01.10.2023 року Додаткову угоду № 3 (а.с. 27), п.п. 1, 2 якої сторони п. 4.1. Договору виклали в новій редакції: «п. 4.1. - розмір орендної плати за орендне користування одним вагоном за одну добу користування на умовах цього договору складає 650 грн, в т. ч. ПДВ. та є фіксованим з 01.10.2023 року до 31.10.2023 року дії договору. Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок на підставі виставлених рахунків»; п. 5.2. Договору виклали в новій редакції: «п. 5.2. - строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. договору та закінчується 31.10.2023 року»;

01.11.2023 року Додаткову угоду № 4 (а.с. 27 на звороті), п.п. 1, 2 якої сторони п. 4.1. Договору виклали в новій редакції: «п. 4.1. - розмір орендної плати за орендне користування одним вагоном за одну добу користування на умовах цього договору складає 1300 грн, в т. ч. ПДВ. та є фіксованим з 01.11.2023 року до 30.11.2023 року дії договору. Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок на підставі виставлених рахунків»; п. 5.2. Договору виклали в новій редакції: «п. 5.2. - строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. договору та закінчується 30.11.2023 року»;

01.12.2023 року Додаткову угоду № 5 (а.с. 28), п.п. 1, 2 якої сторони п. 4.1. Договору виклали в новій редакції: «п. 4.1. - розмір орендної плати за орендне користування одним вагоном за одну добу користування на умовах цього договору складає 2400 грн, в т. ч. ПДВ. та є фіксованим з 01.12.2023 року до 31.12.2023 року дії договору. Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок на підставі виставлених рахунків»; п. 5.2. Договору виклали в новій редакції: «п. 5.2. - строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. договору та закінчується 31.12.2023 року»;

01.01.2024 року Додаткову угоду № 6 (а.с. 28 на звороті), п.п. 1, 2 якої сторони п. 4.1. Договору виклали в новій редакції: «п. 4.1. - розмір орендної плати за орендне користування одним вагоном за одну добу користування на умовах цього договору складає 2400 грн, в т. ч. ПДВ. та є фіксованим з 01.01.2024 року до 31.01.2024 року дії договору. Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок на підставі виставлених рахунків»; п. 5.2. Договору виклали в новій редакції: «п. 5.2. - строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. договору та закінчується 31.01.2024 року»;

01.02.2024 року Додаткову угоду № 7 (а.с. 29), п.п. 1, 2 якої сторони п. 4.1. Договору виклали в новій редакції: «п. 4.1. - розмір орендної плати за орендне користування одним вагоном за одну добу користування на умовах цього договору складає 1400 грн, в т. ч. ПДВ. та є фіксованим з 01.02.2024 року до 29.02.2024 року дії договору. Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок на підставі виставлених рахунків»; п. 5.2. Договору виклали в новій редакції: «п. 5.2. - строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. договору та закінчується 29.02.2024 року»;

01.03.2024 року Додаткову угоду № 8 (а.с. 29 на звороті), п.п. 1, 2 якої сторони п. 4.1. Договору виклали в новій редакції: «п. 4.1. - розмір орендної плати за орендне користування одним вагоном за одну добу користування на умовах цього договору складає 1200 грн, в т. ч. ПДВ. та є фіксованим з 01.03.2024 року до 31.03.2024 року дії договору. Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок на підставі виставлених рахунків»; п. 5.2. Договору виклали в новій редакції: «п. 5.2. - строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. договору та закінчується 31.03.2024 року»;

01.04.2024 року Додаткову угоду №9 (а.с. 30), п.п. 1, 2 якої сторони п. 4.1. Договору виклали в новій редакції: «п. 4.1. - розмір орендної плати за орендне користування одним вагоном за одну добу користування на умовах цього договору складає 1000 грн, в т. ч. ПДВ. та є фіксованим з 01.04.2024 року до 30.04.2024 року дії договору. Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок на підставі виставлених рахунків»; п. 5.2. Договору виклали в новій редакції: «п. 5.2. - строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. договору та закінчується 30.04.2024 року»;

Із актів приймання-передачі: №1 від 19.06.2023 року, №2 від 18.10.2023 року. № 3 від 21.10.2023 року, №4 від 06.11.2023 року, № 5 від 19.11.2023 року, № 7 від 06.03.2024 року , № 6 від 04.03.2024 року, № 8 від 17.03.2024 року, №9 від 28.03.2024 року, № 10 від 02.04.2024 року (а.с. 31-33, 40- 42), відповідних рахунків: № 96 від 31.12.2023 року на суму 595200 грн., № 4 від 31.01.2024 року на суму 595200 грн., № 5 від 29.02.2024 року на суму 324800 грн., № 15 від 04.03.2024 року на суму 14400 грн., № 16 від 06.03.2024 року на суму 7200 грн., № 17 від 17.03.2024 року на суму 40800 грн., № 24 від 28.03.2024 року на суму 33600 грн., № 25 від 31.03.2024 року на суму 37200 грн., № 29 від 02.04.2024 року на суму 2000 грн. (а.с. 43-51) вбачається, що відповідач у період червня-грудня 2023 року квітня 2024 року орендував вантажні вагони для зерна та погодив сплату орендної плати у загальному розмірі 1650400 грн., однак, оплатив платіжними інструкціями: №1887 від 26.02.2024 року, №1893 від 27.02.2024 року, № 1956 від 15.03.2024 року (а.с. 52-53) лише частково у розмірі 200000 грн.

За розрахунком позивача, викладеним у позовній заяві, заборгованість відповідача за оренду вантажних вагонів для зерна у період червня-грудня 2023 року квітня 2024 року становить 1450400 грн., яка погоджена відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків за період 01.12.2023 20.08.2024 року (а.с. 34), визнана у відповіді на претензію №1405/1 від 14.05.2024 року, однак, не сплачена через скрутне фінансове становище (а.с. 37), вимога про її стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

Крім того, у зв`язку з простроченням грошових зобов`язань зі сплати орендної плати, позивач нарахував і заявив до стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 12601 грн. 84 коп. 3% річних, 31908 грн. 80 коп. інфляційних втрат, на підставі п. 5.2 Договору 110325 грн. 51 коп. пені, що також є предметом спору у даній справі.

Отже, предметом позову, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 1450400 грн орендної плати за договором оренди вантажних вагонів №1 від 09.06.2023 року та стягнення 12601 грн. 84 коп. 3% річних, 31908 грн. 80 коп. інфляційних втрат, 110325 грн. 51 коп. пені.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань найму (оренди). Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, про найм (оренду) - параграфом 1 глави 58 ЦК України, а також розділом VІ параграф 5 ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, п.п. 2, 3, 5, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, припинення дій, що порушують право, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до частин 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України визначені вимоги до форми правочину, способів волевиявлення. Згідно з частинами 1, 2 цієї статті ЦК, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

При цьому приписи вказаної статті ЦК кореспондуються з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612);

боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ч.ч. 1-4 ст. 632);

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638);

договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639);

договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640).

Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов`язань, а главою 58 щодо найму (оренди), зокрема:

за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759);

за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 759);

особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 760);

за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 762);

договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763).

Згідно з ч. 1, ч. 3 абз. 2, ч. 6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що 09.06.2023 року сторонами укладено договір оренди вантажних вагонів № 1, з урахуванням внесених до нього додатковими угодами №№1-9 змін, який фактично виконувався сторонами. Відповідач користувався вантажними вагонами для зерна у період червнягрудня 2023 року квітня 2024 року, погодив загальний розмір оренди 1650400 грн. у актах приймання-передачі: №1 від 19.06.2023 року, №2 від 18.10.2023 року. № 3 від 21.10.2023 року, №4 від 06.11.2023 року, № 5 від 19.11.2023 року, № 7 від 06.03.2024 року , № 6 від 04.03.2024 року, № 8 від 17.03.2024 року, №9 від 28.03.2024 року, № 10 від 02.04.2024 року, отриманих рахунках: № 96 від 31.12.2023 року., № 4 від 31.01.2024 року., № 5 від 29.02.2024 року, № 15 від 04.03.2024 року, № 16 від 06.03.2024 року, № 17 від 17.03.2024 року, № 24 від 28.03.2024 року, № 25 від 31.03.2024 року, № 29 від 02.04.2024 року, однак, оплатив платіжними інструкціями: №№1887 від 26.02.2024 року, №1893 від 27.02.2024 року, № 1956 від 15.03.2024 року лише частково у розмірі 200000 грн.

Орендну плату у розмірі 1450400 грн. відповідач не сплатив, визнав у акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2023-20.08.2024 року, відповіді на претензію №1405/1 від 14.05.2024 року, проти наявності вказаної заборгованості не заперечив.

З огляду на викладене спірна заборгованість зі сплати орендної плати на суму 1450400 грн за Договором підтверджена позивачем доказами, які визнаються судом допустимими і достатніми, відповідачем доказів сплати суду не надано, тому вимогу позивача про їх примусове стягнення суд вважає обґрунтованою, доказаною та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати орендної плати, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, 12601 грн. 84 коп. 3% річних, 31908 грн. 80 коп. інфляційних втрат, на підставі п. 5.2 Договору 110325 грн. 51 коп. пені нарахованих за відповідні періоди.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що за порушення строку сплати орендної плати орендар зобов`язується сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня за кожен день прострочення.

Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

При вирішенні спору в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат суд керується приписами статей 549-552, 610-612, 614, 625 ЦК України ЦК України, статтями 216-218, 229-232, 234 ГК України, Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» N 14 від 17.12.2013 року, умовами п. 5.2. Договору, їх розрахунок позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимоги позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Россинка» визнає обґрунтованим і з наведених у ньому підстав задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 24078 грн. 54 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Груп», ідентифікаційний код юридичної особи 40641829, місцезнаходження: 18031, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Університетська, буд. 33 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Россинка», ідентифікаційний код юридичної особи 42615447, місцезнаходження: 66352, Одеська область, Подільський район, с. Липецьке (пн), вул. Гагаріна, буд. 13 1450400 грн. боргу, 31908 грн. 80 коп. інфляційних витрат, 12601 грн. 84 коп. 3% річних, 110325 грн. 51 коп. пені, 24078 грн. 54 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.02.2025 року.

Суддя В.М. Грачов