Рішення

від 18.02.2025 по справі 925/842/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року Справа № 925/842/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Черкаської окружної прокуратури - Пидорич Д.М. - заступник начальника відділу Черкаської обласної прокуратури,

від першого позивача - представник не з`явився,

від другого позивача - представник не з`явився,

від третього позивача - представник не з`явився,

від першого відповідача - Нароушвілі Т.І. - представник за довіреністю,

від другого відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Черкаської окружної прокуратури, м. Черкаси в

інтересах держави в особі:

1. Північного офісу Держаудитслужби, м. Київ;

2. Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській

області, м. Черкаси;

3. Черкаської обласної ради, м. Черкаси;

до 1. комунального некомерційного підприємства "Черкаський

обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної

ради", м. Черкаси;

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут",

м. Київ

про визнання недійсними договору та стягнення 99 750 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся керівник Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Північного офісу Держаудитслужби, Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області та Черкаської обласної ради до комунального некомерційного підприємства "Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради" та товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про визнання недійним договору про постачання електричної енергії споживачу №299 від 09 грудня 2022 року, укладеного між відповідачами та стягнення 99 750 грн. 00 коп. в дохід держави на підставі ч.3 ст. 228 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 29 липня 2024 року.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 29 липня 2024 року, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 11 год. 30 хв. 19 вересня 2024 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 19 вересня 2024 року, суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 03 жовтня 2024 року.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 03 жовтня 2024 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 05 листопада 2024 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 05 листопада 2024 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 04 грудня 2024 року.

Проте, судове засідання призначене на 11 год. 00 хв. 04 грудня 2024 року не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.

Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року розгляд справи по суті призначено на 12 год. 00 хв. 16 січня 2025 року.

Однак, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 16 січня 2025 року не відбулося, у зв`язку з відпусткою головуючого судді по даній справі за сімейними обставинами.

Ухвалою суду від 17 січня 2025 року розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 18 лютого 2025 року.

Представники позивачів та другого відповідача в судове засідання не з`явилися, другий відповідач про причини неявки суд не повідомив.

15 липня 2024 року від першого позивача надійшли письмові пояснення, в яких Північний офіс Держаудитслужби позовні вимоги прокурора підтримав та просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності його представника (а.с.91-93).

В матеріалах справи міститься клопотання Черкаської обласної ради та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області про розгляд справи за відсутності їх представників.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що договір про постачання електричної енергії споживачу №299 від 09 грудня 2022 року підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, оскільки останній було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства через недотримання під час його укладання сторонами вимог Закону України "Про санкції", Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", указів Президента України з цих питань, а також законодавству про публічні закупівлі, зокрема, ст.ст. 5, 17, 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У відзиві на позов перший відповідач зазначав, що хоча до ТОВ "Твій Газзбут" санкції не були застосовані, проте, тендерна пропозиція ТОВ "Твій Газзбут" підлягала відхиленню.

ТОВ "Твій Газзбут" умисно з метою протиправного отримання прибутку не повідомило Госпіталь про застосування обмежувальних заходів до свого бенефіціарного власника.

Перевірити таку інформацію Госпіталь не міг через те, що з червня 2022 року по січень 2024 року вільний доступ до Реєстрів осіб під санкціями РНБО через мережу Інтернет був закритий.

Враховуючи, що ТОВ "Твій Газзбут" не надав достовірної інформації, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, усвідомлювало протиправність укладеного договору, намір на отримання прибутку у незаконний спосіб був лише у ТОВ "Твій Газзбут".

У зв?язку з чим перший відповідач проти позову не заперечував.

Другий відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалу суду від 17 січня 2025 року було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 17 січня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа виготовленої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Письмові пояснення, які надійшли до суду від другого відповідача 02 жовтня 2024 року та 18 лютого 2025 року суд до уваги не приймає, оскільки при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч.ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України).

Також судом було враховано, що письмові пояснення, в яких сторона заперечувала проти позову від другого відповідача надійшли до суду після закінчення строку для подання відзиву на позов.

Клопотань про продовження або поновлення процесуальних строків від другого відповідача до суду не надходило.

03 грудня 2024 року від другого відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 18 лютого 2025 року, керуючись ч. 3 ст. 195, ст. 227, 228 ГПК України суд клопотання другого відповідача про зупинення провадження у справі залишив без задоволення.

При цьому судом було враховано, що згідно ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 31 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

В судовому засіданні, яке відбулося 18 лютого 2025 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/842/24.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення прокурора та представника першого відповідача, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Замовником (комунальне некомерційне підприємство "Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради") у системі публічних закупівель Prozorro розміщено оголошення №UA-2022-11-15-013668-a на проведення відкритих торгів з особливостями на закупівлю товару "ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" 09310000-5 Електрична енергія (Постачання електричної енергії)" очікуваною вартістю 136 500 грн.

До участі у вказаній закупівлі пропозицію подав один учасник - товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (код ЄДРПОУ 43965848) вартістю 131 250 грн.

Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 25 листопада 2022 року пропозицію вказаного учасника визначено переможцем та прийнято рішення про намір укласти договір з останнім.

Таким чином, за результатами проведення відкритих торгів з особливостями №UA-2022-11-15-013668-a 09 грудня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (постачальник) та комунальним некомерційним підприємством "Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №299.

Згідно п. 2.1. вищевказаного договору за цим договором постачальник зобов`язався продати електричну енергію, ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія) в кількості 25 000 кВт*год. споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, споживач - оплачувати постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії, в тому числі вартість послуг оператора системи передачі електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору. Сума договору становить 131 250 грн., в тому числі ПДВ 21 875 грн.

Джерелом фінансування договору є бюджетні кошти (кошти Національної служби здоров`я України та кошти Черкаського обласного бюджету), про що вказано в додатковій угоді від 26 грудня 2022 року №1, укладеною сторонами до вказаного договору.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор стверджує, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Твій Газзбут" є громадянин України ОСОБА_1 , який знаходиться під санкціями Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до Державного реєстру санкції, наслідком чого мало бути відхилення замовником тендерної пропозиції другого відповідача та відмова в участі у процедурі закупівлі, відповідно до підпункту 11 пункту 44 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості).

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

В даному випадку суд вважає, що прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивачів з дотриманням приписів статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо: учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".

За пунктом 44 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію переможця процедури закупівлі в разі, коли наявні підстави, визначені статтею 17 Закону (крім пункту 13 частини першої статті 17 Закону).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ "Твій Газзбут" зареєстровано 10.11.2020, кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_1 , громадянин України, місто Київ, Україна.

У довідці від 15.11.2022 ТОВ "Твій Газзбут" підтвердило, що не є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" (а.с. 23-24).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про санкції", в редакції закону чинного на час виникнення спірних правовідносин, з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України "Про санкції").

Статтею 4 Закону України "Про санкції" встановлено, що видами санкцій, згідно з цим Законом є:

1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

11) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;

9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;

10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;

12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;

13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;

16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

19) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;

21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України;

22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;

24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

241) заборона на набуття у власність земельних ділянок;

25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Отже, перелік видів санкцій, визначений у статті 4 Закону України "Про санкції" не є вичерпним, про що свідчить вказівка у переліку видів санкцій - "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Заява щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 4 цього Закону, подається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, до суду в порядку, визначеному статтею 51 цього Закону.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 5, 13 - 15, 17 - 19, 241, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов`язковим до виконання.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію Указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 44 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію переможця процедури закупівлі в разі, коли наявні підстави, визначені статтею 17 Закону (крім пункту 13 частини першої статті 17 Закону).

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, введеним в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.

Відповідно до додатку 1 до рішення персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) застосовані до ОСОБА_1 (№з/п 538), а саме:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів;

9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції"'.

Санкція у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, згідно з Законом України "Про санкції", рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 до ОСОБА_1 не застосована.

Також в матеріалах справи відсутні докази застосування такої санкції до ТОВ "Твій Газзбут".

Щодо посилання прокурора на застосування до ОСОБА_1 інших санкцій, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції", а також санкцій у вигляді обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про санкції" застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

Відповідно до статей 2, 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) знайшов своє застосування принцип правової визначеності. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).

ЄСПЛ неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа "Санді Таймз проти Сполученого Королівства" The Sunday Times v. The United Kingdom №1 заява 6538/74 пункт 46). У справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France) ЄСПЛ зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Велика Палата Верховного Суду врахувала правову позицію ЄСПЛ, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де ЄСПЛ визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Статтею 4 Закону України "Про санкції" серед видів санкцій визначено також інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Водночас, розкриття поняття "інших санкцій" Закон не містить. Також, які саме інші санкції застосовані до кінцевого бенефіціарного власника відповідача не вказано у рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, введеному в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021.

У той же час, пункт 44 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, чітко визначає підставою для відмови замовником учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та виникнення обов`язку відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано конкретно визначену санкцію - у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг.

Оскільки у санкційному переліку застосованих до кінцевого бенефіціарного власника учасника процедури закупівлі санкція "у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" відсутня, тому суд дійшов висновку про відсутність порушення чинного законодавства, зокрема, пункту 44 Особливостей під час проведення відкритих торгів, за результатами яких між сторонами укладений оспорюваний договір.

Суд вважає, що інший підхід свідчив би про застосування до відповідача виду санкції, якого не застосовано уповноваженим на те органом.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 грудня 2024 року зі справи №922/3275/23 вказав, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про санкції" підставами для застосування санкцій є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

За змістом частини третьої статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування санкцій передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Указом Президента України № 266/2021 від 2021 року було уведене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі по тексту - РНБО України) від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно з яким були застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.

У додатку 1 до рішення РНБО України від 18 червня 2021 року до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), включений ОСОБА_1.

У додатку 2 до рішення РНБО України від 18 червня 2021 року, в якому наведений перелік юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" не зазначене. Тобто, зазначене товариство не включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

Верховний Суд зазначає про те, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин. Такі висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі №990/270/23 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у cправі №922/1589/22.

З огляду на викладене, враховуючи те, що згідно з додатком 2 до рішення РНБО України від 18 червня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" не включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зважаючи на те, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає про те, що застосування персонально санкції до фізичної особи - ОСОБА_1 не означає те, що такі санкції є такими, що застосовані до товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", кінцевим бенефіціарним власником якої є ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до частин першої та третьої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

За змістом статті 3 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном та не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

Єдиним учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" є ЄГАЗ Холдінг ГмбХ, яка належним чином створена та існує згідно з законодавством Республіки Австрія, реєстраційний номер FN 528708 m, зареєстрований офіс розташований: Швіндгассе 5/1/4, 1040 Відень, Республіка Австрія (пункт 1.3.1. статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут").

Відповідно до пункту 1.4. статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" Товариство є юридичною особою, яке створене відповідно до чинного законодавства України на невизначений строк, має найменування, самостійний баланс, круглу печатку та штампи із своїм найменуванням, фірмові бланки, має право на знаки для товарів та послуг; промислові зразки та інші об`єкти інтелектуальної власності, має право відкривати (закривати) поточні, валютні, депозитні та інші рахунки в банківських установах.

За змістом пункту 1.17. статуту Товариство не відповідає по зобов`язаннях Учасника, а Учасник відповідає по зобов`язаннях Товариства тільки в межах належного йому вкладу до Статутного капіталу Товариства.

До Товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення Учасниками Товариства протиправних дій. До Учасників Товариства не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій Товариством або іншими Учасниками Товариства.

Верховний Суд зазначає про те, що наведеним вище додатково підтверджується висновок про те, що санкції, застосовані персонально до фізичної особи, не можуть бути застосовані до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є така фізична особа, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" є самостійною юридичною особою та не відповідає по зобов`язаннях свого учасника.

Крім того, судом встановлено, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року зі справи №916/3156/17 погодилася з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі №357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Також, суд не бере до уваги посилання прокурора на рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки положення ГПК України не зобов`язують господарський суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у рішеннях Антимонопольного комітету України.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При прийнятті даного рішення судом були надані вичерпні відповіді на всі істотні питання та доводи прокурора, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням наведених вище доводів, підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 27 лютого 2025 року.

Суддя А.В.Васянович