Ухвала

від 26.02.2025 по справі 925/503/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 925/503/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянувши матеріали касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова Якість «Дільниця 1»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 (судді: Яценко О. В. (головуюча), Хрипун О. О., Яковлєв М. Л.), додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 (судді: Яценко О. В. (головуюча), Гончаров С.А., Хрипун О. О.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 13.08.2024 (суддя Кучеренко О. І.) у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волкова-103»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова Якість «Дільниця 1»

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалами Верховного Суду від 20.01.2025 та від 17.02.2025 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова Якість «Дільниця 1» (далі - ТОВ «УК «Нова Якість «Дільниця 1», відповідач) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 і рішення Господарського суду Черкаської області від 13.08.2024

Суд, ознайомившись з матеріалами справи та касаційних скарг, встановив наступне.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волкова-103» (далі - ОСББ, позивач) звернулося до суду з позовом до ТОВ «УК Нова якість» Дільниця 1» про зобов`язання передати за актом приймання-передачі, а у випадку неможливості передачі, виготовити за власний рахунок примірник технічної та іншої документації на багатоквартирний будинок по вул. Волкова, 103, у м. Черкаси (згідно з переліком, викладеним у позовній заяві).

Позов мотивований тим, що співвласники квартир будинку по вул. Волкова, 103 у м. Черкаси прийняли рішення відмовитись від послуг відповідача з управління багатоквартирним будинком та розірвати укладені з відповідачем договори, про що повідомили останнього. Проте незважаючи на неодноразові звернення до позивача з проханням передати відповідну документацію, останній у порушення вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» відмовляється від передачі спірних документів.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 13.08.2024, яке залишив без змін Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.11.2024, позов задовольнив. Зобов`язав відповідача передати позивачу за актом приймання-передачі, а у випадку неможливості передачі, виготовити за власний рахунок примірник технічної та іншої передбаченої законодавством документації на багатоквартирний будинок за переліком, наведеним в резолютивній частині судового рішення.

Суди обох інстанцій виходили з того, що з огляду на створення і державну реєстрацію ОСББ, прийняття позивачем 24.05.2022 рішення про відмову від послуг відповідача та розірвання з ним договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, строк виконання останнім свого зобов`язання з передачі ОСББ спірної документації відповідно до частини 18 статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» є таким, що настав. При цьому обставини фактичної наявності або відсутності такої документації у відповідача не мають істотного значення для вирішення спору, оскільки відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» така документація повинна була бути передана замовником будівництва або попереднім власником будинку відповідачу, а у випадку відсутності документації він відповідно до вимог частини 19 статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» зобов`язаний відновити її за власний рахунок.

Суди відхилили твердження відповідача про неотримання ним листів позивача з підстави направлення їх на адресу іншої юридичної особи - ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість», оскільки відповідач не довів того, що за адресою м. Черкаси вул. Смілянська, 145 (на яку надсилав листи позивач) фізично існують різні окремі офіси для кожної дільниці ТОВ «УК «Нова якість», які мають окремі штампи для отримання кореспонденції.

Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 04.02.2025 стягнув з відповідача на користь позивача 7 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Апеляційний суд установив, що позивач у встановленому процесуальним законом порядку заявив про понесені витрати на правничу допомогу, належними та допустимими доказами підтвердив обсяг цих витрат, тоді як відповідач неспівмірність та непропорційність витрат позивача не довів.

Не погоджуючись із судовими рішеннями по суті спору, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Також відповідач звернувся з касаційною скаргою на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заяву позивача про розподіл судових витрат залишити без розгляду. Мотивує касаційні скарги наступними аргументами.

Суди попередніх інстанцій порушили статті 79, 86, 236 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду в постановах від 31.03.2021 по справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 щодо дотримання стандартів доказування «вірогідність доказів» та оцінки доказів. Суди не надали оцінку доводам відповідача, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, щодо його неналежного повідомлення позивачем про передачу технічної документації і, як наслідок, відсутності порушеного права позивача.

Суди не врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11.05.2021 у справі № 759/9008/19 про те, що документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном у розумінні цивільного законодавства та не визначили даний спір як майновий з відповідною сплатою судового збору за звернення з таким позовом.

Суди задовольнили позовні вимоги позивача без перевірки наявності у відповідача технічної документації на будинок, що суперечить пункту 1 частини 8 статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пункту 67 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712 (далі - Правила). Без встановлення судом наявності чи відсутності такої документації не може мати місце порушення права позивача та, відповідно, не виникає право на звернення з вимогою щодо виготовлення документації. Проте відсутній висновок Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо виготовлення технічної документації на багатоквартирний будинок без перевірки судом існування такої документації, а також передумов та можливості виготовлення спірної документації.

Здійснюючи розподіл витрат позивача на правничу допомогу, апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду в постанові від 14.01.2019 у справі № 927/26/18 про те, що у разі не здійснення стороною заяви про відшкодування судових витрат до закінчення судових дебатів відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України у суду відсутні підстави для розподілу таких витрат.

Розглянувши доводи та аргументи касаційних скарг разом з матеріалами справи, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданими касаційними скаргами з таких підстав.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Зі змісту пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України випливає, що оскарження судових рішень з зазначеної підстави може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з цієї підстави наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Заявник касаційної скарги стверджує, що суди не надали оцінку доводам відповідача щодо його неналежного повідомлення позивачем про необхідність передачі технічної документації, чим порушили статті 79, 86, 236 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду про застосування цих норм права в постановах від 31.03.2021 по справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

Так, Верховний Суд у наведених справах наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування, зокрема і «вірогідність доказів» та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Верховний Суд зазначив, що одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Оскільки застосування судами статей 2, 76, 77, 79, 86 ГПК України у кожній справі під час дослідження доказів та встановлення обставин є обов`язковим для судів і, здійснюючи розгляд справи, судами попередніх інстанцій у цій справі також було застосовано категорію стандарту доказування.

При цьому за результатами оцінки доказів у кожній конкретній справі судами були зроблені відповідні висновки, в тому числі з урахуванням конкретних фактичних обставин справи. Саме тільки непогодження відповідача з висновками, які зроблені судами у цій справі за результатами оцінки доказів, не можна вважати тим, що судами в оскаржуваних рішеннях застосовано норми процесуального права без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у вказаних скаржником постановах Верховного Суду, оскільки зазначені висновки зроблені судами з урахуванням конкретних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про неподібність вказаних справ зі справою, що переглядається, з огляду на суттєву відмінність змісту правових відносин, фактичних обставин справи та доказової бази, характеру спірних правовідносин, а тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

Суд касаційної інстанції також зазначає, що посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо стандарту доказування та оцінки доказів судом за своїм змістом стосуються не порушення чи неправильного застосування норм права, а фактично зводяться до незгоди скаржника з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою наявних у матеріалах справи доказів та спонукання суду касаційної інстанції до їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 300 ГПК України.

У справі №759/9008/19, на яку також міститься посилання в касаційній скарзі, розглядався позов товариства до колишнього директора цього товариства про зобов`язання передати оригінали документів, які свідчили про господарську діяльність товариства, а висновок Верховного Суду щодо правового статусу саме тих документів, які були предметом спору у справі, зроблений у контексті оцінки законності ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Натомість у справі, яка розглядається, вирішувався спір про зобов`язання відповідача передати позивачу технічну документацію на багатоквартирний будинок в силу прямої норми закону, яка передбачає наявність у відповідача відповідного обов`язку, строк виконання якого, як встановили суди, настав станом на момент звернення позивача з позовом.

За вказаних обставин спірні правовідносини, які були предметом розгляду у наведеній скаржником справі, не є подібними до правовідносин, які виникли у справі, що розглядається, ні за предметом спору, ні за правовим регулюванням, ні за змістом спірних правовідносин.

Також очевидно нерелевантним є посилання відповідача на неврахування судом апеляційної інстанції при розподілі судових витрат позивача висновків Верховного Суду у справі № 927/26/18, у якій суди встановили обставину відсутності заяви сторони про відшкодування судових витрат до закінчення судових дебатів відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України, що і стало підставою для відмови в задоволенні заяви про розподіл таких витрат.

Натомість у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції навпаки встановив, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу надав попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн, тобто дотримався встановленого процесуальним законом порядку.

Таким чином визначений відповідачем виключний випадок для касаційного перегляду судових рішень не підтвердився.

За вказаних обставин касаційне провадження за касаційними скаргами відповідача з наведеної вище підстави касаційного оскарження підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

У частині касаційної скарги відповідач стверджує про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи пункту 1 частини 8 статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пункту 67 Правил (які дублюють відповідне положення названого закону) і висновок Верховного Суду щодо їх правильного застосування у подібних правовідносинах відсутній.

У той же час питання застосування пункту 1 частини 8 статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у подібних правовідносинах вже розглядалося Верховним Судом у постанові від 07.03.2023 у справі № 925/1284/21. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення у наведеній справі, Верховний Суд вказав наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі припинення дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний не пізніше дня, що настає за днем припинення дії договору, передати новому управителю багатоквартирного будинку чи особі, уповноваженій співвласниками або об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, зокрема, наявну технічну документацію на такий будинок за переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Предметом регулювання названого Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до преамбули Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Частина 1 статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачає, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Абзацом 10 частини 9 статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації.

Отже, у зв`язку зі зміною форми управління багатоквартирним будинком шляхом створення в ньому об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, обов`язок особи, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, передати йому технічну документацію на будинок виникає саме в силу спеціального закону - частини 18 статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та при відсутності будь-яких інших умов, крім державної реєстрації об`єднання.

Отже, наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах наведеної скаржником норми права і здійснене судами попередніх інстанцій у справі № 925/503/24 правозастосування з огляду на встановлені у цій справі фактичні обставини такому висновку відповідає.

З урахуванням наведеного касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача підлягає закриттю також на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.

У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, судові витрати за розгляд касаційної скарги по суті спору покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягають.

Керуючись статтями 234, 287, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова Якість «Дільниця 1» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 і рішення Господарського суду Черкаської області від 13.08.2024 у справі № 925/503/24 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.