Постанова

від 27.02.2025 по справі 146/10-06/9/5

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 146/10-06/9/5

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Ємця А.А.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву приватного підприємства "Еркер" (далі - Підприємство)

про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

за касаційною скаргою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (далі - прокурор)на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.08.2024,

постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 та

додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024

за скаргою Підприємства на дії державного виконавця

у справі № 146/10-06/9/5

за позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерство) та управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - Управління)

до Підприємства

про зобов`язання вчинити дії та стягнення штрафних санкцій.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.02.2025 № 32.2-01/255 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2025 про відставку судді Жайворонок Т.Є. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 146/10-06/9/5, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Ємець А.А.

За результатами розгляду заяви Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 11.02.2025 касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 14.08.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 146/10-06/9/5 - без змін.

Від Підприємства до Верховного Суду 04.02.2025 надійшло клопотання про стягнення судових витрат, у якому Підприємство зазначало, що за наслідками перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку ним буде подано заяву про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

Підприємство 14.02.2025 через підсистему "Електронний Суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) направило до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на користь Підприємства понесені під час касаційного перегляду витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 250 грн.

Заява обґрунтована приписами статей 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статтями 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з посиланням на докази понесення заявлених витрат, а саме: договір про надання правничої допомоги від 31.07.2024 № б/н (далі - Договір) з Додатком № 1, акт приймання-передачі наданих послуг до Договору від 12.02.2024, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу за Договором від 12.02.2024, копії яких долучено Підприємством до заяви, а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001019 від 26.02.2021, видане на ім`я адвоката Пушкарського Сергія Сергійовича (далі - Пушкарський С.С.), та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1103519 від 15.10.2024, копії яких наявні в матеріалах справи.

Від прокурора через підсистему "Електронний Суд" ЄСІКС 18.02.2025 надійшли заперечення на заяву Підприємства, у яких прокурор просить відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі. Заперечення прокурора обґрунтовано:

- відсутністю доказів фактичного понесення (оплати) Підприємством заявлених до стягнення витрат на правову допомогу;

- відсутністю підстав для покладення витрат на органи прокуратури, оскільки вона не є стягувачем у цій справі, а лише реалізувала своє право на касаційне оскарження судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду скарги Підприємства на дії державного виконавця;

- неспівмірністю заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката зі складністю справи та предметом оскарження. На думку прокурора, процесуальні документи, подані представником Підприємства - Пушкарським С.С., суттєво не відрізняються від документів, поданих до суду апеляційної інстанції.

Від Міністерства та Управління клопотань, заперечень, пояснень на заяву Підприємства не надходило.

Розглянувши заяву Підприємства з доданими до неї документами, заперечення прокурора, Верховний Суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22 (пункт 8.7), від 09.10.2024 у справі № 910/19949/23).

Як стаття 129 ГПК України, так і стаття 130 ГПК України містяться в главі 8 "Судові витрати", яка є частиною розділу I "Загальні положення" ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути (див. пункт 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2027 у справі № 921/357/20).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємством за наслідками розгляду касаційної скарги прокурора дотримано вимоги щодо строків звернення із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 ГПК України.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції Підприємством надані такі документи:

- копію Договору з додатком № 1;

- копію акта приймання-передачі наданих послуг до Договору від 12.02.2024;

- копію розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу за Договором від 12.02.2024.

У матеріалах справи (том 13, а.с. 83-84) також містяться:

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001019 від 26.02.2021, видане на ім`я адвоката Пушкарського С.С.;

- копія ордера на надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1103519 від 15.10.2024.

Згідно з наданою копією Договору, укладеного Підприємством (клієнт) та адвокатом Пушкарським С.С. (виконавець), у пункті 1.1 якого сторони домовилися, що виконавець зобов`язується за завданням клієнта надати йому послуги правничої допомоги, відповідно до п. 1.2 цього Договору, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору виконавець надає послуги, які клієнт може замовляти в письмовій або усній формі, зокрема:

- здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту в місцевих, апеляційних судах, Верховному Суді, Вищому Антикорупційному суді, в усіх державних, правоохоронних, контролюючих органах, у тому числі, але не обмежуючись вказаним, в органах прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Служби безпеки України, Антимонопольному комітеті України, Державної фіскальної служби України, Національного антикорупційного бюро України, Державному бюро розслідувань, в організаціях будь-яких форм власності та вчиняти інші дії, користуючись правами, які передбачені ст. ст. 43, 49, 58, 60, 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 42, 45, 46, 48, 53, 58, 63, 64-1, 64-2, 66 Кримінального процесуального кодексу України, ст. ст. 270, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 56, 58, 6 ГПК України. Дане положення не дає права на вчинення угод від імені Клієнта (підпункт 1.2.1 пункту 1.2);

- надання клієнту правничої допомоги у вигляді усних, письмових порад (консультацій), рекомендацій та висновків з питань чинного законодавства (підпункт 1.2.3 пункту 1.2);

- подання від імені клієнта заяв, пояснень, скарг, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру, одержання рішень суду, довідок та документів в будь-яких компетентних органах, організаціях, вказаних в п. 1.2.1 цього договору, але не обмежуючись вказаним (підпункт 1.2.5 пункту 1.2).

Порядок замовлення та приймання послуг, їх вартість, порядок розрахунків та інші умови виконання договору визначаються у Додатку № 1 до Договору та додатковими угодами. Договір діє до повного виконання його умов сторонами (пункт 2.1 Договору).

У Додатку № 1 до Договору сторони визначили, зокрема, послуги правничої допомоги виконавця - відповідно до умов цього договору виконавець зобов`язується надати клієнту послуги правової допомоги у господарській справі № 146/10-06/9/5 за позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України, м. Київ в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Управління капітального будівництва МО України до Приватного підприємства "Еркер" про зобов`язання вчинити дії та стягнення штрафних санкцій, відповідно до п. 1.2. цього договору, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами Додатку № 1 до Договору (пункт 1.1 Додатку № 1 до Договору).

Винагорода виконавцю за послуги складається з гонорару. Сторони домовились, що оплата послуг виконавця (винагорода) здійснюється виходячи із погодинної базової ставки, яка становить 2500 грн за одну годину роботи виконавця. Дана ставка не змінюється, навіть якщо загальний час надання усіх послуг за договором становитиме менше 1 год. Винагороду за юридичні послуги має бути сплачено клієнтом готівкою/безготівковим способом у повному обсязі, а виконавцем її отримано протягом 15 робочих днів після ухвалення судом рішення у справі або за погодженням сторін в інший термін (пункти 2.1, 2.2 Додатку № 1 до Договору).

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг до Договору від 12.02.2024 на виконання Договору адвокат Пушкарський С.С. надав, а Підприємство прийняло наступні послуги (правову допомогу):

- ознайомлення із касаційною скаргою з додатками та надання консультації, вироблення правової позиції у справі - 1,5 год., на суму 3 750 грн;

- підготовка та оформлення відзиву на касаційну скаргу - 4 год., на суму 10 000 грн;

- аналіз додаткових письмових пояснень - 1 год., на суму 2 500 грн.

Загальна вартість послуг виконавця за актом складає 16 250 грн (виходячи із 6,5 год. загально витраченого часу на правову допомогу за ставкою 2 500 грн/год).

Визначені актом приймання-передачі наданих послуг до Договору від 12.02.2024 види послуг, витрачений час та розрахункова вартість, виходячи зі ставки 2 500 грн/год., містяться і у розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу за Договором від 12.02.2024.

Надаючи оцінку наданим Підприємством доказам понесення витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд зазначає таке.

Факт надання правової допомоги в суді касаційної інстанції під час касаційного перегляду справи № 146/10-06/9/5 є підтвердженим Підприємством.

Інтереси Підприємства у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді його скарги на дії державного виконавця представляв адвокат Пушкарський С.С. на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001019 від 26.02.2021, виданого на його ім`я, та наявних в матеріалах справи ордерів на надання правничої (правової) допомоги (у судах апеляційної та касаційної інстанцій згідно з ордером на надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1103519 від 15.10.2024).

Із тексту відзиву Підприємства на касаційну скаргу прокурора вбачається, що цей документ також підготовлено та подано до Верховного Суду адвокатом Пушкарським С.С., у строк, встановлений Судом для його подачі, отже, відзив був прийнятий та врахований у розгляді справи.

Водночас суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У цьому контексті Верховний Суд враховує, що послугою з підготовки відзиву на касаційну скаргу охоплюється не лише його складення, а також послуги з вивчення касаційної скарги, аналізу судової практики та позицій Верховного Суду, визначених у касаційній скарзі (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/789/21).

Тому, визначені у акті приймання-передачі наданих послуг до Договору від 12.02.2024 послуги з "ознайомлення із касаційною скаргою з додатками та надання консультації, вироблення правової позиції у справі" охоплюються послугою з "підготовки та оформлення відзиву на касаційну скаргу".

Під час розгляду справи Верховним Судом прокурором дійсно подавалися додаткові пояснення у справі з урахуванням відзиву Підприємства, які містили міркування та заперечення прокурора щодо доводів Підприємства, викладених у відзиві на касаційну скаргу, однак Підприємством не направлялося Верховному Суду будь-яких додаткових пояснень з урахуванням додаткових пояснень прокурора, заперечень на них тощо, що могло б підтверджувати надання такої послуги як "аналіз додаткових письмових пояснень" та свідчило б про реальність цих адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Крім того, Верховний Суд погоджується з доводами прокурора щодо неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката зі складністю справи та предметом оскарження в контексті його посилань на подібність відзивів, поданих Підприємством до суду апеляційної та касаційної інстанцій.

Матеріали справи та зміст судових рішень попередніх інстанцій свідчать про те, що правова позиція Підприємства була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а адвокат надавав правову допомогу Підприємству у суді касаційної інстанції будучи обізнаним з усіма обставинами цієї справи.

Відзиви Підприємства як на апеляційну, так і на касаційну скаргу прокурора містять тотожну правову позицію Підприємства у розгляді його скарги на дії державного виконавця, тексти відзивів у значній частині містять ідентичний текст.

Верховний Суд зауважує, що скарги на дії державного виконавця не є категорією підвищеної складності. Розгляд такої категорії здійснюється судом касаційної інстанції в порядку письмового провадження, тобто не передбачає участі сторін (їх представників) у судових засіданнях у суді касаційної інстанції.

Також Верховний Суд враховує, що у цій справі для адвоката більш складним було надання Підприємству послуг у суді першої та апеляційної інстанції, коли ними з клієнтом формувалася правова позиція та напрацьовувалася лінія захисту, яка виявилася ефективною, і у суді касаційної інстанції Підприємство лише притримувалися раніше обраної позиції.

За таких обставин, виходячи з критерію реальності та розумності розміру витрат на правову допомогу, понесених Підприємством, Верховний Суд, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону витрат Підприємства за послуги з ознайомлення адвоката із касаційною скаргою з додатками, надання консультації, вироблення правової позиції у справі, а також аналізу адвокатом додаткових письмових пояснень.

Враховуючи обґрунтовані заперечення прокурора Верховний Суд також дійшов висновку щодо зменшення суми заявленої до стягнення правової допомоги, охопленої послугою з підготовки та оформлення відзиву на касаційну скаргу, з огляду на завищеність як заявленого часу на його складання (4 години), так і загальної вартості послуги у розмірі 10 000 грн.

Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, а також зважаючи на заперечення прокурора щодо стягнення таких витрат, Верховний Суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 16 250 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, витрати у заявленому розмірі не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Підприємством на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії пропорційності, справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність покладення на Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Підприємством у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 500 грн, які є співрозмірними з виконаною правничою допомогою в суді касаційної інстанції.

При цьому Верховним Судом відхиляються решта доводів прокурора, викладених у запереченнях на заяву Підприємства, оскільки:

- витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19);

- посиланням на відсутність підстав для покладення судових витрат у цій справі на органи прокуратури вже надано оцінку та відхилено Верховним Судом у постанові від 11.02.2025 у цій справі.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву приватного підприємства "Еркер" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 146/10-06/9/5 задовольнити частково.

2. Стягнути з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на користь приватного підприємства "Еркер" 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат на правничу (правову) допомогу в суді касаційної інстанції.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Київської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя А. Ємець