Постанова

від 27.02.2025 по справі 914/400/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 914/400/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Іщука В.В.,

представників учасників справи:

позивача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю «Санеко Груп»</a> - не з`явився,

позивача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс Енерджі»</a> - не з`явився,

відповідача - Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Сигляк І.Я., в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Санеко Груп»</a> та товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс Енерджі»</a>

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 (головуючий суддя: Якімець Г.Г., судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б.)

у справі № 914/400/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санеко Груп»</a> (далі - ТОВ «Санеко Груп») та товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс Енерджі»</a> (далі - ТОВ «Фортекс Енерджі»)

до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

про визнання протиправним та скасування рішення.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Санеко Груп» та ТОВ «Фортекс Енерджі» звернулися до суду з позовом до Відділення про визнання протиправним та скасування рішення від 21.09.2023 № 63/71-р/к по справі 63/5-01-18-2023 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК).

Позовна заява мотивована, зокрема тим, що Рішення АМК прийнято: за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими. Крім того, за доводами позивачів, Відділення не аналізувало та не досліджувало обставин на предмет відповідності дій ТОВ «Санеко Груп» та ТОВ «Фортекс Енерджі» (які на момент проведення аукціону відносилися до суб`єктів малого [середнього] підприємництва) з урахуванням положень статті 7 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.07.2024 зі справи № 914/400/24 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано Рішення АМК. Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема тим, що Відділенням не доведено наявності наміру у позивачів погодити або скоординувати власну конкурентну поведінку, а також відсутністю належних та допустимих доказів обміну інформацією між учасниками під час підготовки та участі в торгах.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Здійснено новий розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема тим, що встановлені Відділенням обставини у їх сукупності (схожість документів, які подавалися вказаними учасниками на участь в аукціоні [однакові дефекти друку та схожість текстів документів]; спільне використання однієї ІР-адреси; наявність господарських відносин між вказаними учасниками; одночасне перебуванню одних і тих же фізичних осіб у трудових відносинах з вказаними учасниками) є узгодженою поведінкою під час участі в аукціоні, яка полягає у спотворенні його результатів, та порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із судовим рішенням попередньої інстанції у справі, позивачі звернулися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, згідно з якою просять Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржники посилаються на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права (пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, статті 86 ГПК України) у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2022 зі справи № 914/2860/20, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 13.08.2019 зі справи № 916/2670/18, від 05.08.2019 зі справи № 922/2513/18, від 21.11.2024 зі справи № 910/16639/21.

З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржники також зазначають про відсутність висновку щодо питання застосування Верховним Судом у подібних правовідносинах приписів статті 7 Закону № 2210 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, скаржники посилаються на те, що суд попередньої інстанції не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Доводи інших учасників справи, розгляд заяв, клопотань

Відділення у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечило, з посиланням, зокрема на законність та обґрунтованість судового рішення попередньої інстанції. Відділення просило Суд залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ухвалою Суду від 12.02.2025 зі справи задоволено заяву позивачів про участь в судових засіданнях у справі № 914/400/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з ухвалою Суду від 19.02.2025 зі справи задоволено заяву відповідача про участь в судовому засіданні у справі № 914/400/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку із задоволенням клопотання представника скаржників (позивачів) про відкладення розгляду касаційної скарги, розгляд касаційної скарги 20.02.2025 відкладався.

Згідно з ухвалою Суду від 21.02.2025 відмовлено Відділенню у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 27.02.2025, в режимі відеоконференції, проведення якої заявник просив доручити господарському суду Львівської області або Західному апеляційному господарському суду.

Відповідно до ухвали Суду від 26.02.2025 зі справи задоволено частково клопотання відповідача про участь в судовому засіданні у справі № 914/400/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.02.2025 № 32.2-01/244 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 914/400/24, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2025 про відставку судді Жайворонок Т.Є.

Від представника скаржників 27.02.2025 надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю представника позивачів.

У судовому засіданні 27.02.2025 Суд у задоволенні клопотання представника позивачів відмовив, постановивши ухвалу без оформлення окремого документа, із занесенням до протоколу судового засідання.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

Згідно з Рішенням АМК:

- визнано, що ТОВ «Фортекс Енерджі» та ТОВ «Санеко Груп» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, організованого Відділом управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради - продаж об`єкта малої приватизації: нежитлового приміщення на першому поверсі чотириповерхового житлового будинку, що є пам`яткою архітектури місцевого значення, загальною площею 89,4 кв. м, за адресою: 43025, Волинська область, м. Луцьк, проспект Волі, 8 (електронний аукціон UA-PS-2018-10-25-000006-3);

- за вчинене порушення на кожного з позивачів накладено штраф у розмірі 68 000 грн.

Рішенням АМК встановлено, зокрема, таке.

Відповідачами в антимонопольній справі є суб`єкти господарювання: ТОВ «Фортекс Енерджі» та ТОВ «Санеко Груп».

Відділом управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради організовано аукціон у системі «Prozorro.Sale» - продаж об`єкта малої приватизації: нежитлового приміщення на першому поверсі чотириповерхового житлового будинку, що є пам`яткою архітектури місцевого значення, загальною площею 89,4 кв. м, за адресою: 43025, Волинська область, м. Луцьк, проспект Волі, 8 (електронний аукціон UA-PS-2018-10-25-000006-3).

Кінцевий строк подання цінових пропозицій: 21.11.2018 19:41.

Дата та час початку електронного аукціону: 22.11.2018 11:36.

Дата та час завершення електронного аукціону: 22.11.2018 14:02.

Стартова ціна лоту: 3 149 040,00 грн.

Мінімальний крок аукціону: 157 452,00 грн.

Відповідно до Реєстру отриманих цінових пропозицій для участі в аукціоні свої пропозиції подали, зокрема ТОВ «Фортекс Енерджі» та ТОВ «Санеко Груп».

Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації укладено з переможцем (за ціновою пропозицією) ТОВ «Санеко Груп» на суму 7 700 000,00 грн.

Відділенням встановлено, що аналіз фактичних даних, які стосуються проведення аукціону, свідчить про наявність узгодженої поведінки між ТОВ «Фортекс Енерджі» та ТОВ «Санеко Груп» під час підготовки та участі в аукціоні, з огляду на таке.

1. Схожість документів, які подавалися відповідачами в антимонопольній справі на участь в аукціоні, а саме:

- однакові дефекти друку. На сканованих документах, що подавалися ТОВ «Фортекс Енерджі» (заява на участь у приватизації об`єкта малої приватизації від 16.11.2018 № 2018/11/16-01; письмова згода потенційного покупця від 16.11.2018 № 2018/11/16-03) та ТОВ «Санеко Груп» (заява на участь у приватизації об`єкта малої приватизації від 14.11.2018 № 14-11/18; письмова згода потенційного покупця від 14.11.2018 № 14-11/18-1) для участі в аукціоні, помітні однакові дефекти друку у вигляді групи крапок, схожих на залишки тонера після друку, що зосереджені переважно в середній лівій частині листа між назвою заяви та її текстом;

- схожість текстів документів. На документах, що подавалися ТОВ «Фортекс Енерджі» (заява на участь у приватизації об`єкта малої приватизації від 16.11.2018 № 2018/11/16-01; письмова згода потенційного покупця від 16.11.2018 № 2018/11/16-03) та ТОВ «Санеко Груп» (заява на участь у приватизації об`єкта малої приватизації від 14.11.2018 № 14-11/18; письмова згода потенційного покупця від 14.11.2018 № 14-11/18-1) для участі в аукціоні однакове написання графи «підпис», а саме: надрядкового, підрядкового тексту та роздільних ліній, а саме: - у заявах відповідачів у графі «підпис» тільки текст «Директор» написаний жирним шрифтом, весь інший текст не жирним шрифтом; роздільна лінія між надрядковим текстом «Директор» та підрядковим текстом «посада/найменування» тонка зліва, жирна посередині та знову тонка справа; роздільна лінія між надрядковим «особистим підписом директора» та підрядковим текстом «підпис» тонка по всій довжині; роздільна лінія між надрядковими ініціалами і прізвищем директора і підрядковими «прізвище, ім`я, по батькові» тонка зліва, посередині переривчаста та жирна справа. Поряд з цим, у письмових згодах відповідачів в антимонопольній справі у графі «підпис» весь текст написаний жирним шрифтом; роздільна лінія між надрядковим текстом «Директор» та підрядковим текстом «посада/найменування» тонка зліва, жирна посередині та знову тонка справа; роздільна лінія між надрядковим «особистим підписом директора» та підрядковим текстом «підпис» тонка по всій довжині; роздільна лінія між надрядковими ініціалами і прізвищем директора і підрядковими «прізвище, ім`я, по батькові» тонка зліва, жирна посередині та тонка справа.

Наведене не може бути випадковим збігом та свідчить про те, що відповідачі в антимонопольній справі створювали документи для участі у аукціоні на одному пристрої або документи готувалися одним із відповідачів.

2. Спільне використання однієї ІР-адреси, а саме:

- ГУ ДПС у м. Києві листом від 28.12.2022 № 33246/5/26-15-12-07-03 зазначило IР-адреси, з яких надсилалась податкова звітність ТОВ «Фортекс Енерджі» та ТОВ «Санеко Груп»; АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» листом від 15.03.2023 № 16-2082/БТ надало інформацію щодо ІР-адрес, з яких ТОВ «Фортекс Енерджі» входило до автоматизованої системи дистанційного самообслуговування «Клієнт-Банк» для здійснення платежів; АТ «Державний ощадний банк України» листом від 22.03.2023 №46/12-11/1/1768/1809-БТ надало інформацію щодо ІР-адрес, з яких ТОВ «Санеко Груп» входило до автоматизованої системи дистанційного самообслуговування «Інтернет-Клієнт-Банк» для здійснення платежів;

- під час аналізу вказаної інформації встановлено, що відповідачами в антимонопольній справі вчинялись такі дії, як: з ІР-адреси НОМЕР_1 відповідачами в антимонопольній справі надсилалась податкова звітність; з ІР-адреси НОМЕР_1 відповідачі в антимонопольній справі входили до системи самообслуговування «Клієнт-Банк» для здійснення платежів. Отже, той факт, що відповідачі використовували одну і ту ж ІР-адресу для подання податкової звітності та для входу до автоматизованої системи дистанційного самообслуговування «Клієнт-Банк» безпосередньо перед, під час та після проведення аукціону, свідчить про обізнаність щодо їх участі у аукціоні.

3. Наявність господарських відносин:

- згідно з інформацією, яка міститься в листі ГУ ДПС у м. Києві від 28.12.2022 № 33246/5/26-15-12-07-03 між ТОВ «Фортекс Енерджі» та ТОВ «Санеко Груп» протягом 2018 року існували господарські відносини у вигляді суборенди офісного приміщення: ТОВ «Санеко Груп» сплатило ТОВ «Фортекс Енерджі» 5 833,33 грн за період з 26.11.2018 по 30.11.2018 та 35 000 грн за період з 01.12.2018 по 31.12.2018. ТОВ «Санеко Груп» 30.11.2018 перераховувало грошові кошти за суборенду офісного приміщення на рахунок ТОВ «Фортекс Енерджі», що підтверджується інформацією АТ «Державний ощадний банк України», наданою листом від 22.03.2023 № 46/12-11/1/1768/1809-БТ.

Отже, наявність між відповідачами в антимонопольній справі господарських відносин свідчить про спільність інтересів та наявність умов для обміну інформації між ними.

4. Одночасне перебування одних і ти же фізичних осіб у трудових відносинах з відповідачами:

- згідно з інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (лист від 28.12.2022 № 2600-0704-5/173641) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одночасно перебували у трудових відносинах з відповідачами у 2018 році. Так, ОСОБА_1 одночасно перебувала на посаді головного бухгалтера у ТОВ «Фортекс Енерджі» та у ТОВ «Санеко Груп» у період з 26.09.2018 по 08.10.2018, безпосередньо перед проведенням аукціону; ОСОБА_2 одночасно перебувала на посаді головного бухгалтера у ТОВ «Фортекс Енерджі» та у ТОВ «Санеко Груп» у період з 19.11.2018 по 31.12.2018, безпосередньо у період проведення аукціону.

Отже, за висновком Відділення, встановлені факти у своїй сукупності свідчать про те, що під час підготовки цінових пропозицій для участі в аукціоні відповідачі в антимонопольній справі були обізнані щодо участі кожного з них та діяли узгоджено.

За висновками місцевого господарського суду, покладені в основу Рішення АМК висновки мають переважно ймовірнісний характер, оскільки ґрунтуються на зроблених відповідачем припущеннях, а не на беззаперечно встановлених фактах. Відділенням не доведено наявності наміру у позивачів погодити або скоординувати власну конкурентну поведінку, а також відсутні належні та допустимі докази обміну інформацією між учасниками під час підготовки та участі в торгах.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, виснував, що встановлені Відділенням обставини у їх сукупності (схожість документів, які подавалися вказаними учасниками на участь в аукціоні [однакові дефекти друку та схожість текстів документів]; спільне використання однієї ІР-адреси; наявність господарських відносин між вказаними учасниками; одночасне перебуванню одних і тих же фізичних осіб у трудових відносинах з вказаними учасниками) є узгодженою поведінкою під час участі в аукціоні, яка полягає у спотворенні його результатів, та порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником (скаржниками) у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самими скаржниками), покладається на скаржника (скаржників).

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Так, за доводами скаржників, судом апеляційної інстанції не враховані висновки щодо застосування норм права (пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, статті 86 ГПК України) у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2022 зі справи № 914/2860/20, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 13.08.2019 зі справи № 916/2670/18, від 05.08.2019 зі справи № 922/2513/18, від 21.11.2024 зі справи № 910/16639/21.

Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним Рішення АМК про визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону.

Предметом розгляду справи № 914/2860/20, на яку посилаються скаржники, було визнання недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

Предметом розгляду справи № 914/1696/18 було визнання недійсним рішення АМК про визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

Предметом розгляду справи № 916/2670/18 було визнання недійсним і скасування рішення АМК про визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

Предметом розгляду справи № 922/2513/18 було визнання недійсним та скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

Предметом розгляду справи № 910/16639/21 було визнання недійсним та скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

Верховний Суд виходить з того, що вказані справи і справа № 914/400/24 є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами у кожній зі справ порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210. При цьому, застосування приписів статті 86 ГПК України як норми процесуального права має загальний характер для усіх справ, в тому числі, які виникають у спорах щодо захисту економічної конкуренції, адже встановлює оптимальний порядок оцінки доказів, на підставі яких вирішується справа по суті, а тому має класичний, регулятивний характер; у кожній конкретній справі оцінюються (стаття 86 ГПК України) докази щодо їх належності (стаття 76 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України) з урахуванням предмету та підстав позову, аргументів і доводів сторін.

Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

Специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів таких торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону № 2210, зокрема, є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду, кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

У ході касаційного перегляду судових рішень, предметом яких є визнання недійсним рішення АМК, Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем (позивачами) лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку АМК, підтверджують таке узгодження.

Правова позиція стосовно дослідження і оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2210) та накладення штрафу, є загальною (універсальною) для такої категорії спорів, сталою та послідовною. Про це Верховний Суд виснував, зокрема, й у постановах, на які скаржники посилаються у касаційній скарзі, і Суд у справі № 914/400/24 не вбачає підстав для вирішення питання щодо відступу від неї.

Водночас зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд попередньої інстанції переглянув судове рішення у справі № 914/400/24 з урахуванням вказаних висновків щодо дослідження і оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та, враховуючи приписи статей 79, 86 ГПК України, дійшов висновку про повноту дослідження АМК обставин справи та доведення фактів, які покладені в основу висновків про вчинення ТОВ «Фортекс Енерджі» та ТОВ «Санеко Груп» антиконкурентних узгоджених дій.

Верховний Суд виходить з того, що оскаржуване судове рішення не суперечить правовим висновкам проаналізованих і/або наведених у цій постанові.

З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин та оцінених доказів, які покладені в основу оскаржуваної постанови, Верховний Суд зазначає, що встановлена Відділенням сукупність обставин не може бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідків дії об`єктивних чинників, а може свідчати про узгодженість (координацію) позивачами своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі в аукціоні, зокрема про обмін інформацією між ними, відповідно підтверджує, що учасники діяли не самостійно, а узгоджували свої дії між собою.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27.09.2001 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок, згідно з яким встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Таким чином, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржниками з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Скаржники також посилаються на відсутність висновку щодо питання застосування Верховним Судом у подібних правовідносинах приписів статті 7 Закону № 2210 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Так, за доводами скаржників, останні на момент проведення аукціону відносилися до суб`єктів малого (середнього) підприємництва, проте висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статті 7 Закону № 2210 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) в аспекті незастосування статті 6 названого Закону до будь-яких добровільних узгоджених дій малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців, - відсутній.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно встановити відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також, наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 7 Закону № 2210 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) положення статті 6 цього Закону не застосовуються до будь-яких добровільних узгоджених дій малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців.

Верховний Суд встановив, що питання застосування приписів статті 7 Закону № 2210 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) до правовідносин, пов`язаних з вчиненням антиконкурентних узгоджених дій вже було предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 21.01.2021 зі справи № 917/1983/19.

Так, у справі № 917/1983/19, як і в справі № 914/400/24 розглядався спір про визнання недійсним та скасування рішення АМК про визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

У справі № 917/1983/19 Верховний Суд погодився з доводами касаційної скарги про помилкове застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин приписів статті 7 Закону № 2210, з огляду на таке.

Так, згідно з частиною першою статті 6 та пунктом 4 частини другої цієї ж статті Закону № 2210 антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Положення статті 6 цього Закону не застосовуються до будь-яких добровільних узгоджених дій малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців (стаття 7 Закону № 2210).

Необхідними умовами застосування статті 7 Закону № 2210 є не лише наявність фактичних даних про те, що певні суб`єкти господарювання можуть бути віднесені до категорії малих чи середніх підприємств, але й про те, що їх дії, по-перше, не призводять до суттєвого обмеження конкуренції, по-друге, сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців.

Наведеним підтверджується наявність висновку щодо питання застосування приписів статті 7 Закону № 2210 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) до правовідносин, пов`язаних з вчиненням антиконкурентних узгоджених дій, і оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у справі № 914/400/24 не суперечить зазначеному висновку, а тому підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Що ж до підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, із посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 тощо.

Проте під час здійснення касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою позивачів з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість зазначених підстав касаційного оскарження. А тому доводи касаційної скарги позивачів у цій частині не знайшли свого підтвердження, що виключає підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, і, відповідно, Верховним Судом не розглядаються (див. постанови Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23, від 28.01.2025 у справі № 922/304/24).

При цьому аргументи скаржників про те, що Відділення не повідомляло ТОВ «Фортекс Енерджі» про розгляд антимонопольної справи відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вказаним доводам надавалася належна оцінка судом апеляційної інстанцій під час розгляду даної справи (з дослідженням доказів, наданих Відділенням, на підтвердження направлення кореспонденції, у тому числі, на юридичну адресу ТОВ «Фортекс Енерджі»). Такі доводи скаржників зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та їх незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо оцінки доказів, що, з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Обставини належного повідомлення ТОВ «Фортекс Енерджі» про розгляд антимонопольної справи № 63/5-01-18-2023 були встановлені судом апеляційної інстанції.

Водночас Верховний Суд, погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції в частині відхилення доводів скаржників про неотримання ТОВ «Фортекс Енерджі» такої кореспонденції, звертає увагу на те, що направлення органом АМК листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу суб`єкта господарювання є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника і не може свідчити про неправомірність дій органу АМК.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду попередньої інстанції.

Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті та законного рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться передусім до переоцінки доказів, водночас у силу імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено неправильного застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві Відділення на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а в частині підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу позивачів слід залишити без задоволення, а судове рішення попередньої інстанції - без змін.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги позивачами у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на позивачів, оскільки Суд касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу позивачів залишає без задоволення, а судове рішення попередньої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 914/400/24, відкрите за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Санеко Груп»</a> та товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс Енерджі»</a> на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024, з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Санеко Груп»</a> та товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс Енерджі»</a> залишити без задоволення.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 914/400/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець