Ухвала

від 26.02.2025 по справі 215/7188/24

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/7188/24

2-о/215/37/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

у складі: головуючого судді Квятковського Я.А.

з участю секретаря Ковалєвської С.А.

представника позивача Пахомової Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кривий Ріг цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, - про встановлення факту перебуванні на утриманні,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні померлого чоловіка.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.01.2025 відкрито окреме провадження та призначено судове засідання на 25.02.2025 об 10:00.

17.02.2025 до суду надійшли пояснення заінтересованої особи, згідно яких вказувала про необхідність вирішення справи в порядку позовного провадження.

Представник заявника в судовому засіданні заперечувала щодо цього клопотання.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до такого висновку.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Згідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) викладено правовий висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 у своїй заяві просить суд: встановити факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначала, що вона після смерті чоловіка, вона маючи намір перейти на інший вид пенсії у зв`язку із втратою годувальника, звернулася до Пенсійного фонду України в Львіській області, однак їй було відмовлено у призначенні такого виду пенсії.

Такий вид пенсії передбачений статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 7 цього закону передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Порядок призначення та перерахунку пенсії визначено також Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.

У своїй заяві, заявник зазначала про те, що ГУ ПФУ в Львівській області відмовило їй у переході з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника. З рішення від 17 вересня 2024 року № 04650010310 про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що причиною відмови є відсутність доказів перебування на утриманні померлого годувальника.

При цьому, відмова відповідного органу в призначенні пенсії може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому КАС України, оскільки Пенсійний фонд України (його територіальні органи) є суб`єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 (провадження № 61-3264сво22) вказано, що: до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20) зробила схожий за змістом висновок та зазначила, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Таким чином обставини, викладені ОСОБА_1 у поданій суду загальної юрисдикції заяві, в порядку окремого провадження, свідчать про наявність спору про право на отримання пенсії та пільг, і такий спір має вирішуватися в порядку позовного провадження за правилами адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.294, 255, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебуванні на утриманні закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 27.02.2025.

Суддя: