Вирок

від 27.02.2025 по справі 338/228/25

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/228/25

27 лютого 2025 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження № 12025091120000013 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця тажителя АДРЕСА_1 ,громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, не судимого,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.246 КК України;

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 вчинив незаконну порубку дерев та перевезення незаконно зрубаної деревини, що заподіяло істотну шкоду.

Протиправні дії вчинив при таких обставинах.

17 січня 2025 року близько 18 год. ОСОБА_4 з метою вчинення незаконної рубки дерев, взявши з собою ланцюгову пилу марки «Зенит», направився у лісовий масив Глибівського лісництва Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу Івано-Франківської обласної ради, що на території с.Глибоке Богородчанської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Перебуваючи у кварталі №30 виділ 40 Глибівського лісництва ОСОБА_4 , порушуючи встановлений порядок охорони та раціонального використання і відтворення лісу, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без спеціального дозволу (лісорубного квитка, ордеру), використовуючи належну йому ланцюгову пилу марки "Зенит", вчинив незаконну порубку чотирьох дерев породи «береза» діаметрами пня 18, 21, 20, 16 см та трьох дерев породи «осика» діаметром пня 26, 28, 31 см. В подальшому, завантажив зрубані дерева у автомобіль марки «Mercedes-Benz» Sprinter 311 р.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , який не був обізнаний із злочинними намірами ОСОБА_4 , та направився у с.Жураки до місця свого проживання де і був виявлений працівниками поліції.

Внаслідок незаконної порубки дерев до ступеня припинення росту ОСОБА_4 заподіяв істотну шкоду довкіллю, що виявилась у змінах породного складу та якості лісового насадження, погіршенні захисних та ґрунтозахисних екологічних властивостях лісового насадження, розмір якої у матеріальному виразі становить 31005,04 грн.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст.246 КК України як незаконна порубка дерев у лісах та перевезення незаконно зрубаних дерев, що заподіяло істотну шкоду.

Після затвердження прокурором обвинувального акту у кримінальному провадженні 20.02.2025 року між прокурором Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 з участю захисника ОСОБА_7 укладено угоду про визнання винуватості.

Тому на підставі ч.1 ст.474 КПК України, суд розглянув обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості відповідно до положень ст. 472, 473, ч. 4 ст. 474 КПК України.

Згідно з угодою сторони кримінального провадження дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого. Зокрема, ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 ч.1 КК України. Сторонами погоджено при затвердженні угоди, що ОСОБА_4 буде призначене покарання за ст.246 ч.1 КК України у межах визначених санкцією статті у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений, його захисник та прокурор підтвердили суду, що угода про визнання винуватості від 20 лютого 2025 року укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Крім того, суд переконався, що обвинувачений розуміє права, передбачені ч.5 ст.474 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.246 КК України у суді визнав повністю, пояснив при яких обставинах скоїв кримінальне правопорушення та просив затвердити угоду.

Захисник підтримав позицію підзахисного і зазначив, що угода укладена відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, оскільки така відповідає волі сторін та не суперечить вимогам кримінального процесуального кодексу України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо нетяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, передбачене ч. 1 ст.246 КК України, відповідно до ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів.

При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості вимогам ст. 469, 472, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, зокрема, щодо змісту та порядку укладення угод, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Правова кваліфікація дій кримінального правопорушення правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода відшкодована добровільно обвинуваченим на стадії досудового розслідування.

Суд не вдавався до перевірки фактичних обставин вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.

Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

За наведених обставин, суд вважає, що покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості за ч. 1 ст. 246 КК України у виді штрафу може забезпечити досягнення мети покарання.

З врахуванням наведеного, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального законодавства, суд прийшов до висновку, що угода може бути затвердженою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.314, 368, 370, 473, 474, 475 КПК України, суд,

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 20 лютого 2025 року, укладену між прокурором Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Речові докази по справі: пилу ланцюгову «Зенит» конфіскувати у дохід держави; вилучену деревину кількості 2м3 передати у розпорядження Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу Івано-Франківської обласної ради; транспортний засіб "Mercedes- Benz" моделі "Sprinter" із державно номерним знаком НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 повернути власнику.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя