Рішення

від 17.02.2025 по справі 126/1019/23

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1019/23

Провадження № 2/126/33/2025

"17" лютого 2025 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А.І.

за участі прокурора Круковська Г.М.

представника Бершадської міської ради Дячок В.В.

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бершадської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бершадської міської ради звернувся в суд з даним позовом, в якому просить витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Бершадської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0520483000:03:001:0070 площею 0,5000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бершадської територіальної громади Гайсинського району.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі ГУ Держгеокадастру) «Про надання у власність» № 2-24501/15-19-СГ від 17.12.2019 затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 0520483000:03:001:0070 для ведення особистого селянського господарства на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області (на даний час територія Бершадської територіальної громади Гайсинського району).

На підставівказаного наказуГУ Держгеокадаструдержавним реєстраторомзареєстровано 23.12.2019 право приватної власності на земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 0520483000:03:001:0070 для ведення особистого селянського господарства на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Разом з тим, установлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-12346/15-16-СГ від 28.09.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» вказаній особі раніше уже передано земельну ділянку площею 1,9474 га з кадастровим номером 0520483000:06:004:0449 для ведення особистого селянського господарства на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області (на даний час територія Бершадської територіальної громади Гайсинського району). Право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстровано 06.10.2016.

Таким чином, ОСОБА_1 до набуття у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0520483000:03:001:0070 уже раніше реалізувала своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, отримавши у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0520483000:06:004:0449.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 двічі отримано безоплатно у приватну власність земельні ділянки із державної власності для ведення особистого селянського господарства, загальна площа яких становить 2,4474 га.

Станом на 28.04.2023 інші речові права, зокрема, щодо користування вказаною земельною ділянкою, не зареєстровано.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Водночас, законодавством встановлені певні обмеження та особливості безоплатного набуття права власності на земельні ділянки із державної/комунальної власності, а саме згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом і отримала безоплатно у власність земельну ділянку, не має правових підстав для безоплатного отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2 гектарів.

ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» № 2-12346/15-16-СГ від 28.09.2016 набуто безоплатно право приватної власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,9474 га з кадастровим номером 0520483000:06:004:0449 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області та право власності за нею зареєстровано 06.10.2016.

Відтак ОСОБА_1 використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання на підставі наказу ГУ Держгеокадастру «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» № 2-12346/15-16-СГ від 28.09.2016 та повторно звертатись до вказаного уповноваженого органу із клопотанням про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства права не мала.

Окрім цього, при здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема, здійснюючи розгляд клопотання ОСОБА_1 про передачу спірної земельної ділянки у її власність, посадові особи ГУ Держгеокадастру, не перевірили можливість надання земельної ділянки та не встановили, що заявниця вже реалізувала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог ст. ст.116-118 ЗК України, ст. 186-1 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), хоча повинні були це зробити і відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, а також відмовити ОСОБА_1 у передачі спірної земельної ділянки у власність.

Обставини даної справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника Українського народу, тоді як видача ГУ Держгеокадастром наказу № 2-24501/15-19-СГ від 17.12.2019 не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на незаконне вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність та неправомірність дій особи, яка отримала таку земельну ділянку, скориставшись всупереч закону своїм правом двічі.

Таким чином, ОСОБА_1 набула вказану земельну ділянку всупереч вимогам законодавства без відповідної правової підстави, а отже земельна ділянка з кадастровим номером 0520483000:03:001:0070 площею 0,5000га підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь Бершадської міської ради.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області А. Скоцька надала письмові пояснення на позовну заяву, в якій зазначила, що 29.11.2018 на адресу Головного управління надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,50 га у власність, що розташована на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення. До вищевказаного клопотання ОСОБА_1 було додано усі документи та графічні матеріали, які передбачені положеннями ст. 118 Земельного кодексу України. У згаданому клопотанні ОСОБА_1 зазначила, що правом безплатної приватизації земельної ділянки по даному виді цільового призначення не скористалася. За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у наданні відповідного дозволу Головним управлінням було прийнято наказ № 2-17983/15-18-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 28.12.2018. 13.11.2019 на адресу Головного управління надійшло клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,50 га, яка розташована на території Маньківської сільської ради Вінницької області. За результатами розгляду вищевказаного клопотання ОСОБА_1 та у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у затвердженні проектної документації Головним управлінням було прийнято оскаржуваний наказ № 2-24501/15-19-СГ "Про надання у власність" від 17.12.2019. Таким чином, ОСОБА_1 звертаючись 13.11.2019 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про затвердження землевпорядної документації та надання земельної ділянки у власність (повторно), фактично ввела орган виконавчої влади в оману, оскільки зазначила, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному цільовому призначенню не скористалась. Головне управління не мало змоги на те було зобов`язане здійснювати перевірку фактів подвійної приватизації земельних ділянок громадянами. Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області при розгляді клопотання ОСОБА_1 діяло виключно в межах та у спосіб, що прямо передбачені нормами чинного законодавства. Однак, у даному випадку має місце факт подвійного набуття ОСОБА_1 земельних ділянок у приватну власність із цільовим призначенням 01.03- для ведення особистого селянського господарства, що у свою чергу є порушенням ч.4 ст. 116 Земельного кодексу України, а тому просила позов позов задовольнити.

Прокурор Круковська Г.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник Бершадської міської ради , ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, стверджує, що заяви на отримання земельної ділянки в 2016 році не писала та жодних дій щодо її оформлення не вчиняла. Пояснила, що в 2016 році до неї звернулася ОСОБА_3 , з якою вони перебували в дружніх відносинах, і попросила надати її та чоловіка ксерокопію паспорту та коду. ОСОБА_3 не пояснила навіщо їй документи та сказала, що згодом все розкаже. ЇЇ чоловік поїхав до сільської ради та зробив ксерокопії необхідних документів та передав ОСОБА_3 . Згодом ОСОБА_3 зателефонувала та попросила приїхати в м. Бершадь до нотаріуса щоб підписати документи та пояснила, що вона оформила на них 2 земельні ділянки по 2 га та потрібно приїхати до нотаріуса переоформити вказані ділянки. Вони відмовилися їхати до нотаріуса та сказали, що нічого не будуть підписувати, оскільки вказані земельні ділянки їм не належать та просили зробити так щоб вони за ними не числилися. В 2019 вона отримала земельну ділянку площею 0,5000га як працівник соціальної сфери та не знала, що за нею зареєстрована земельна ділянка оформлена ОСОБА_3 . В 2021 до її чоловіка звернувся житель села Шумилів та попросив погодити межі земельної ділянки, оскільки вони є власниками суміжних земельних ділянок. Після цього вони зателефонували ОСОБА_3 яка повідомила, що за ними досі зареєстровані земельні ділянки та сказала, що не може нічого відмінити. Після цього вона звернулася до Бершадського відділу поліції з заявою про те, що ОСОБА_3 підробили документи та оформила на них 2 земельні ділянки. На даний час досудове розслідування триває. Стверджує, що при оформленні земельної ділянки площею 0,50га не знала, що за нею залишається бути зареєстрована земельна ділянка розміром 2 га, ніколи нею не користувалася, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що після смерті її чоловіка ОСОБА_4 залишилося 10 га землі, які необхідно було розпаювати на 5 чоловік. Тому вона поїхала до своїх знайомих ОСОБА_5 та попросила надати їх паспортні дані та сказала, що згодом їм все пояснить. ОСОБА_6 поїхав в сільську раду зробив ксерокопії паспортів та ідентифікаційних кодів та надав їй. ЇЇ другий чоловік ОСОБА_7 передав невідомому їй чоловіку з м. Бершадь вказані документи і він мав вирішити питання зі згаданою землею. Десь через 2 місяці чоловік з Бершаді віддав їй документи на землю, які були оформлені на різних людей, в тому числі і ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Вказані люди мали у нотаріусу вказані земельні ділянки переоформити на неї. Вона зателефонувала до ОСОБА_5 і повідомила, що оформила на них земельні ділянки і їм необхідно приїхати до нотаріуса та підписати документи на переоформлення, однак вони відмовилися, сказали, що земля їм не належить і нічого підписувати вони не будуть. Також відмовилися самі нею користуватися і просили все відмінити, щоб за ними дані земельні ділянки не рахувалися. Однак вона вже не могла нічого зробити та на даних час передала вказані земельні ділянки в користування ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що весною 2016 року до них з дружиною звернулася їх давня подруга ОСОБА_3 і попросила надати копії їх паспортів та кодів. ОСОБА_3 не пояснила для чого їй документи та запевнила, що згодом все пояснить. Оскільки вони тривалий час товаришували сім`ями і довіряли ОСОБА_3 , то він поїхав в сільську раду, зробив копії необхідних документів та передали їх ОСОБА_3 . Через кілька місяців ОСОБА_3 зателефонувала до його дружини ОСОБА_1 та сказала приїхати до нотаріуса в м. Бершадь підписати деякі документи. Коли вони запитали які документи необхідно підписати ОСОБА_3 пояснила, що вона оформила на них дві земельні ділянки і необхідно щоб вони підписали документи щодо їх переоформлення. Оскільки вказані земельні ділянки були оформлені без їх відома та згоди вони відмовилися підписувати будь-які документи та сказали ОСОБА_3 щоб все відмінила і за ними ці ділянки не рахувалися. Після вказаного випадку вони з ОСОБА_3 не спілкувалися. В 2021 році до нього звернувся житель с. Шумилів та попросив погодити межі земельної ділянки, оскільки вони є власниками суміжних земельних ділянок. Вони зателефонували ОСОБА_3 яка повідомила, що за ними досі зареєстровані земельні ділянки та сказала, що не може нічого відмінити. Після цього його дружина звернулася до поліції з заявою про те, що ОСОБА_3 підробили документи та оформила на них 2 земельні ділянки.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 81 ЗК визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Водночас, законодавством встановлені певні обмеження у можливості безоплатного набуття права власності на земельні ділянки, а саме згідно ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Визначений ст. 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. ст. 116, 121 ЗК України.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-12346/15-16-СГ від 28.09.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 1,9474 га з кадастровим номером 0520483000:06:004:0449 для ведення особистого селянського господарства на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області (на даний час територія Бершадської територіальної громади Гайсинського району).

Право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстровано 06.10.2016.

У подальшому, на підставі клопотання ОСОБА_1 наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-17983/15-18-СГ від 28.12.2018, їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,50 га на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Після розробки проекту землеустрою, ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки площею 0,50 га на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області «Про надання у власність» № 2-24501/15-19-СГ від 17.12.2019 затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 0520483000:03:001:0070 для ведення особистого селянського господарства на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області (на даний час територія Бершадської територіальної громади Гайсинського району).

На підставівказаного наказуГУ Держгеокадаструдержавним реєстраторомзареєстровано 23.12.2019 право приватної власності на земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 0520483000:03:001:0070 для ведення особистого селянського господарства на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Водночас, при поданні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, що розташована на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області, ОСОБА_1 повідомила, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористалася.

Таким чином, ОСОБА_1 всупереч вимогам земельного законодавства повторно безкоштовно отримала у власність (у порядку приватизації) земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Твердження відповідачки ОСОБА_1 , що їй не було відомо про наявність у неї земельної ділянки площею 1,9474га, що це не її земельна ділянка і в неї відсутні на неї документи суд оцінює критично. Свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_11 підтверджено, що ОСОБА_1 та її чоловік в 2016 році дізналися та були обізнані, про отримання в 2016 році земельних ділянок. Відповідачкою жодних дій щодо відчуження вказаної земельної ділянки вчинено не було. Вона як власник земельної ділянки від неї не відмовилася та при зверненні до Держгеокадастру для отримання земельної ділянки площею 0,50 га не повідомила про наявність зареєстрованої за нею земельної ділянки та обставини такого оформлення. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за відповідачкою ОСОБА_1 з 06.10.2016 зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 0520483000:06:004:0449 площею 1,9474 га для ведення особистого селянського господарства на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області. Документом, що посвідчує право власності на вказану земельну ділянку є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Таким чином, відповідачка не має жодних перешкод щодо реалізації свого права власності.

Враховуючи, що ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» № 2-12346/15-16-СГ від 28.09.2016 набуто безоплатно право приватної власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,9474 га з кадастровим номером 0520483000:06:004:0449 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області вона не мала права повторно набувати на зазначених вище підставах у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку площею 0,50 га, з кадастровим номером 0520483000:03:001:0070, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Однак, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, приймаючи наказ № 2-24501/15-19-СГ від 17.12.2019 не перевірило факт реалізації ОСОБА_1 права безоплатного отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що в свою чергу призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

З урахуванням вимог ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі 525/1225/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц, від 27.10.2020 у справі № 381/375/19, від 28.06.2023 у справі № 302/422/21 та від 08.02.2023 у справі № 666/3519/14-ц.

Отже, спірна земельна ділянка вибула із державної власності всупереч положенням ст. ст. 116, 118 ЗК України, внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію двох земельних ділянок одного цільового призначення.

За таких обставин, наказ ГУ Держгеокадастру «Про надання у власність»

№ 2-24501/15-19-СГ від 17.12.2019, яким затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності та передано відповідачу у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 0520483000:03:001:0070 на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області (на даний час територія Бершадської міської ради Гайсинського району) площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства, суперечить актам цивільного законодавства, порушує інтереси держави, а тому є незаконним.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 20.01.2020 у справі № 911/1072/19 зазначає, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Також у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Згідно положень ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України). На підставі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зроблено висновок, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Велика Палата Верховного Суду (в постанові від 12 лютого 2020 у справі П/811/1640/17) звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Враховуючи, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-24501/15-19-СГ від 17.12.2019 є незаконним, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0520483000:03:001:0070 площею 0,50 га, підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь Бершадської міської ради.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, тому з врахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки підлягає стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури сума судового збору.

Керуючись ст.ст.11-13,76-81,141,258,259,263-265,268,354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бершадської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 (с.Маньківка, Гайсинського району Вінницької області, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Бершадської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0520483000:03:001:0070 площею 0,5000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бершадської територіальної громади Гайсинського району.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: IBAN UA568201720343110002000003988, призначення платежу:відшкодування (повернення судового збору)) суму сплаченого судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.02.2025.

Суддя В. І. Губко