Рішення

від 27.02.2025 по справі 152/3/25

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/3/25

2/152/153/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 лютого 2025 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря - Дроган Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, як орган опіки та піклування,

у с т а н о в и в:

В січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду із цим позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (далі - третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 21 серпня 2007 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. У сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з ОСОБА_2 не склалось через різні погляди на сімейне життя, утримання сім`ї, ведення господарства, утримання та виховання дитини і рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2010 року, у справі № 2-646/2010, шлюб між сторонами було розірвано. Через певний час ОСОБА_2 виїхав до російської федерації де проживає по даний час. Відповідач тривалий час належним чином не піклувався про дитину, що змусило позивачку звернутись до суду з вимогами про стягнення аліментів на утримання сина. Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2010 року у справі №2-645/2010 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі по 200 грн. щомісячно, до досягнення сином повноліття. Після розірвання шлюбу та стягнення аліментів позивачка змінила прізвище із « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». 31 серпня 2013 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 і взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_1 ». У зв`язку з змінами рівня життя, збільшенням мінімального розміру аліментів і не сплатою батьком дитини вчасно присуджених вже аліментів, а ті що і сплачувались, то не у повному обсязі, ухилення від участі в інших витратах на дитину, чим ставив сім`ю позивачки у скрутне матеріальне становище, а тому рішенням Шаргородського районного суду від 21 березня 2018 року у справі № 152/202/18 змінено спосіб стягнення аліментів, що стягувались у твердій грошовій сумі з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши їх у частці від доходу в розмірі однієї чверті (1/4 частини) його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Сплата аліментів відповідачем проходила не регулярно і не в повному обсязі, а з квітня 2015 року взагалі не сплачується і на 21 листопада 2024 року становить 218988,72 грн. Відповідач тривалий час (понад п`ятнадцять років) не проявляв і не проявляє жодної належної заінтересованості в подальшій долі свого сина, не цікавиться успіхами дитини, станом його здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням сина, його оздоровленням, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини як складову виховання; зовсім не спілкується з сином (в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення). Вважає, що з вини відповідача створились умови, які шкодять інтересам сина, оскільки він, покладених законом на батьків обов`язків, належним чином не виконував і не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні і утриманні дитини. Всі питання щодо виховання і утримання дитини вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Син знаходиться на повному утриманні позивачки. Відповідач свідомого нехтує своїми обов`язками, що підтверджує відсутністю серйозного ставлення його до своїх батьківських обов`язків. На даний час, як і попередні п`ятнадцять років, відповідач, фактично, свідомо продовжує ухилятись від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання своєї дитини. Зазначає, що рішенням виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області від 17 грудня 2024 року № 267, затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Самим висновком органу опіки та піклування міської ради підтверджено обставини того, що відповідач не піклувався і не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідним харчуванням та медичним доглядом. Не бачиться з дитиною, не здійснює підготовку дитини до дорослого життя та не проявляє інтересу до його внутрішнього світу.

Враховуючи вищевикладене, позивачка просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 лютого 2025 року від представника позивачки до суду надійшла заява, в якій він просить справу розглянути у відсутність позивача та її представника. Не заперечують з приводу винесення заочного рішення по справі. На позові наполягає з підстав зазначених в самому позові та доданих до нього документів, в тому числі висновку третьої особи (а.с.95).

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, причини неявки суду не повідомив (а.с.92, 97).

Представник третьої особи в засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання. При цьому, 28 січня 2025 року подала до суду заяву, в якій просить підготовче засідання та судовий розгляд провести у її відсутність. Щодо позовних вимог не заперечує, просить задовольнити в повному обсязі. Висновок органу опіки та піклування Шаргородської міської ради від 17 грудня 2024 року №267 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » підтримує (а.с.88).

Ухвалою суду від 08 січня 2025 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 28 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27 лютого 2025 року прийнято рішення провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивачки, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

13 грудня 2011 року позивачка змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 (а.с.10).

31 серпня 2013 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 . Після реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », актовий запис №58, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.11).

Відповідно до копії рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2010 року у справі №2-646/2010 р., шлюб між сторонами розірвано (а.с.12).

Відповідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком записаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_1 (а.с.13).

Згідно з копією виконавчого листа від 25 червня 2013 року у справі №2-645/2010 р., виданого Шаргородським районним судом Вінницької області, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 200 грн щомісячно, починаючи з 17.08.2010 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.14).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості по аліментах по виконавчому провадженню НОМЕР_5 за період з 01 січня 2015 по 01 жовтня 2017 року, заборгованість відповідача становить 7097 грн (а.с.15).

Згідно з копією рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 березня 2018 року у справі №152/202/18 та виконавчого листа від 03 травня 2018 року, змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються у твердій грошовій сумі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши їх у частці від доходу в розмірі однієї чверті (1/4 частини) його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с.16-19).

Відповідно до копій матеріалів виконавчого провадження відносно ОСОБА_3 , на виконанні Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), перебуває виконавче провадження НОМЕР_5. Загальний розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів станом на 21 листопада 2024 року становить 218988,72 грн (а.с.22-45).

Згідно з копією рішення виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області №264 від 17 грудня 2024 року «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав», виконавчий комітет вирішив затвердити висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.47).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », Шаргородська міська рада, як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.48-49).

Установленим судом обставинам відповідають сімейні правовідносини, що регулюються, зокрема, Конвенцією про права дитини та Сімейним кодексом України (надалі - СК України).

Так, згідно зі ст. 19 Конвенції про права дитини держави - учасниці зобов`язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідач, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання: не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей: не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі: не виявляє інтересу до її внутрішнього світу: не створює умов отримання нею освіти.

Пленум Верховного Суду України у пункті 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У пункті 49 рішення від 18 грудня 2008 року Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява №39948/06) зазначено, що Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), № 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari Giunta v. Italy), [GC], №№39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, судом установлено на підставі переконливих доказів, що відповідач свідомо ухиляється від виконання обов`язків по вихованню свого сина, а тому порушене право підлягає судовому захисту, шляхом позбавлення останнього батьківських прав відносно сина.

Ухвалюючи це рішення, суд враховує, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Проте, ухвалення цього рішення не позбавляє відповідача права, передбаченого у ст. 169 СК України за певних умов звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

У зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивачки належить стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1211,20 грн, відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 259, 263-265 ЦПК України, на підставі статей 7, 164, 166 СК України суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, як орган опіки та піклування - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп..

Згідно зі статтями 273, 284, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справі, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський