Рішення

від 25.02.2025 по справі 127/1898/25

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/1898/25

Провадження № 2/127/262/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі Петуховій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Піпка А.М. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Енера Вінниця» про стягнення заборгованості за договором про купівлі-продажу електричної енергії. Позов мотивовано тим, що 06.04.2022 ОСОБА_1 та ТОВ «Енера Вінниця» уклали договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №1770. Згідно з умовами договору споживач взяв на себе зобов`язання продати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг взяв на себе зобов`язання купувати у споживача елекричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, в строки, передбачені договором. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг протягом 15 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим при наявності належним чином оформленого Акту приймання-передавання товару. Проте, ТОВ «Енера Вінниця» не було здійснено повну оплату за отриману електроенергію у зв`язку з чим, станом на дату звернення до суду борг відповідача перед позивачем становить 75767,54 грн. Позивачем вживались дії щодо досудового врегулювання спору, проте вони не дали позитивного результату. Тому, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦПК України, відповідач повинен сплатити позивачу інфляційні втрати у розмірі 3486,20 грн, 3% річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 756,77 грн. Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача заборгованість да договором купівлі-продажу в розмірі 80010,51 грн, з яких: 75767,54 грн основний борг, 3486,20 грн інфляційні втрати, 756,77 грн 3 % річних, а також судовий збір і витрати на правничу допомогу у розмірі 9689,60 грн.

Ухвалою судувід 22.01.2025призначено справудо розглядуу порядкуспрощеного провадженняз викликом(повідомленням)сторін,призначено розглядсправи посуті,витребувано уТовариства зобмеженою відповідальністю«Енера Вінниця» довідку про заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» перед ОСОБА_1 за Договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 1770 від 06.04.2022 року, суму такої заборгованості, період її виникнення (щомісячно); звіти про обсяги та напрямки перетоків прийнятої-переданої електричної енергії згідно Договору № 1770 від 06.04.2022 року за період за 2024 рік; відповідь на досудову вимогу ОСОБА_1 від 21.11.2024 року (вх. № 1.2/4330 від 21.11.2024). Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

28.01.2025 представником відповідача, у визначений судом строк, було надіслано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково визнає пред`явлені позовні вимоги. Позивач висунув позовну вимогу щодо стягнення заборгованості з липня 2024 року по жовтень 2024 року в сумі 75 767,54 грн договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством» №1770. Згідно актів купівлі-продажу електричної енергії та звітів про обсяги та напрями перетоків електричної енергії за період з липня по жовтень 2024 року нараховано: - липень 2024 року в сумі - 27 229,63 грн; - серпень 2024 року в сумі- 30 651,46 грн - вересень 2024 року в сумі- 21 308,60 грн; - жовтень 2024 року в сумі- 15519,74 грн; разом 94 709,43 грн. Товариство здійснило сплату залишку вищезазначеної заборгованості після відкриття судом провадження в сумі - 75 767,54 грн (27.01.2025). Таким чином, позовні вимоги щодо заборгованості за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством» №1770 визнаються Товариством повністю і заборгованість в сумі 75 767,54 грн оплачена повністю.

Щодо нарахування штрафних санкцій, то зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду за наявності для цього певних обставин. Товариство надає відповідні докази, які підтверджують об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунку та просить це врахувати при винесені рішення. Крім того, представник відповідача зазначив, що справа є малозначною, розглядається в спрощеному провадженні, тому витрати на правову допомогу є завищеними. З огляду на викладене, представник відповідача просив закрити провадження у справі в частині сплати заборгованості по договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом №1770 від 06.04.2022 року в сумі 75767,54 грн; зменшити розмір неустойки: інфляційні в сумі 3486,20 грн, та 3% річні в сумі 756,77 грн з урахуванням наданих доказів, які підтверджують об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунку; зменшити розмір правової допомоги в сумі 9689,60 грн, в зв`язку з непропорційністю обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), і з огляду на складність справи та існуючу сталу практику з розгляду даної категорії справ; судовий збір залишити за позивачем.

10.02.2025 представник позивача адвокат Піпко А.М. подав заяву про зменшення позовних вимог в частині розміру стягнення заборгованості, а саме зменшити розмір позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» приватним господарством №1770 від 06.04.2022 та стягнути грошову суму в розмірі 4242,97 грн, що включає: 3486,20 грн інфляційні втрати; 756,77 грн 3 % річних за станом на 17.01.2025 включно, а також судовий збір за подання позовної заяви в сумі 968,96 грн, та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 9689,60 грн.

Суд, без винесення окремого процесуального документу приймає до провадження заяву представника позивача про зменшення позовних вимог від 10.02.2025.

Представник позивача подав суду відповідь на відзив, відповідно до якої оплата відповідачем основного боргу після подання позовної заяви є підставою для прийняття заяви позивача про зменшення позовних вимог в цій частині, про що звертається з відповідною заявою, однак не може бути підставою для закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки такий спір існував на час пред`явлення позову. Крім того, перепоною в задоволенні прохання відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог є також те, що провадження відкрито за всіма вимогами, а не по кожній окремо та закрити провадження по справі можна в разі, якщо всі вимоги вирішено, тобто між сторонами не залишилось неврегульованих питань по предмету спору. Також позивач не погоджується з позицією про те, що внаслідок закриття провадження у справі в частині вимог стягнення основного боргу суд не вправі стягувати з відповідача на користь позивача всі судові витрати. Для зменшення розміру неустойки немає законних підстав. Так, в позовній заяві позивач ретельно обґрунтував те, що для стягнення неустойки, передбаченої договором відсутні законні підстави, адже на час дії воєнного стану її нарахування зупинено. Жодних заперечень з цього приводу відповідач не навів, а натомість помилково ототожнив неустойку з передбаченими ст. 625 ЦПК України відповідальністю за невиконання грошового зобов`язання у формі стягнення інфляційних втрат і 3% річних, а тому безпідставно просив їх зменшити, що не передбачено законом. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування останнім утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Тому у суду відсутні законні підстави для зменшення розміру інфляційних витрат та 3% річних, тому немає потреби перевіряти доводи відповідача щодо обґрунтування суми, до якої він вважає слід зменшити їх розмір. Щодо вимоги про зменшення розміру правової допомоги, то позивач з цим не погоджується. Відповідачем жодним чином не спростовано заявлену суму, доводи є голослівними, адже не підтверджені жодним доказом, а заявлені до стягнення позивачем витрати є документально підтвердженими належними доказами. Відповідач не заперечував як таке право позивача отримати відшкодування також гонорару успіху, який додатково складає 4844,80 грн., але не зазначив конкретних обставин, за яких суд не зобов`язаний присуджувати їх відшкодування. Виходячи з обсягу наданих послуг, ціни позову, гонорар в розмірі 9689,60 грн. є таким, що відповідає встановленим законом вимогам, а відсутність його компенсації фактично призведе до матеріальних втрат позивача і, як наслідок, порушення права на мирне володіння своїм майном. Таким чином, відсутні підстави для зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки до позовної заяви додано всі належні докази на підтвердження заявленої суми витрат на правову допомогу, а відповідачем заявлений розмір жодними належними доказами не спростований.

В судове засідання, призначене на 10 год. 00 хв 20.02.2025 сторони по справі не з`явились.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Піпко А.М. подав на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Представник відповідача ТОВ «Енера Вінниця» Обертюх Т.С. в судове засідання не з`явилась. В відзиві на позовну заяву зазначила про розгляд без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.03.2022 між ТОВ «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №169550357, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього договору.

Згідно з п. 5.3. договору, ціна на електричну енергію визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у п. 3.1 глави 3 цього договору та відповідно до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором.

Також, 06.04.2022 між сторонами було укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №1770, що є додатком №2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №169550358 від 21.03.2022. За умовами договору споживач (позивач) має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг протягом 15 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

На дату введення в експлуатацію генеруючої установки 06.04.2022 року «зелений» тариф за цим договором становить 5,0050 грн (п. 4.3 договору).

Як вбачається з додатку №1 до вказаного договору №169550358, 21.03.2022 АТ «Вінницяобленерго» і ОСОБА_1 підписали заяву-приєднання до умов договору споживача про розподіл електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання укладеного договору між сторонами було підписано акт звірки та акти купівлі-продажу електричної енергії за червень-листопад 2024 року, в яких визначено обсяг та вартість електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватного домогосподарства, з яких утримано податок на доходи фізичних осіб та розмір сплаченого військового збору.

Однак, відповідач у порушення умов Договору постійно затримував виконання своїх зобов`язань, сплачував не в повному обсязі, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість. Таким чином, станом на день звернення до суду з цим позовом (17.01.2025) заборгованість ТОВ «Енера Вінниця» перед ОСОБА_1 за договором №1770 від 06.04.2022 за вироблену та продану електроенергію складала 75767,54 грн, що визнається відповідачем.

21.11.2024 позивачем було надіслано відповідачу досудову вимогу про сплату вартості проданої електричної енергії за «зеленим» тарифом згідно з договором №1770 від 06.04.2022.

26.11.2024 року відповідачем було направлено позивачу відповідь №1.13-7231, згідно з якою надіслана товариство повідомляє, що готове до співпраці, виключно на умовах, відповідності чинному законодавству.

Разом з тим, з наданих відповідачем копій квитанцій встановлено, що ТОВ «Енера Вінниця» здійснило погашення всієї суми заборгованості перед ОСОБА_2 . На підставі цього представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив закрити провадження у справі за відсутності предмета спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання як такого, що не відповідає вимогам законодавства, зокрема провадження відкрито за всіма вимогами, а не по кожній окремо та закрити провадження по справі можна в разі, якщо всі вимоги вирішено.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем було визнано факт сплати відповідачем основної суми боргу в розмірі 75767,54 грн, тому ОСОБА_2 скориставшись своїм правом звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом до провадження.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає оплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики від 14.11.2006 №519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Останній характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базовим.

Тобто відповідно до ст. 625 ЦК України встановлений індекс інфляції враховується при обчисленні суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов`язань у грошовій одиниці України, тобто у гривні.

Отже, за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) вказано, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зазначено, що «стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)».

Судом встановлено, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором призвело до порушення прав позивача.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Енера Вінниця» 3486,20 грн - інфляційних втрат, 756,77 грн - 3% річних підлягають задоволенню. Наведений розрахунок відповідачем не спростовано.

Разом з тим, щодо заяви відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, то суд зазначає, що із ст. 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Відтак, правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, внаслідок чого права позивача були порушенні, існувала заборгованість за договором, розмір якої встановлений судом, тому підлягає стягненню з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Зважаючи на те, що позов задоволено повністю, понесені позивачем витрати в розмірі 968,96 грн присуджуються із відповідача на користь позивача.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №2 від 24.12.2024, ордер, акт №2 приймання-передачі наданих послуг від 17.01.2025, детальний опис робіт, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунок №24/12/24/2 від 24.12.2024 на суму 4844,80 грн, платіжну інструкцію №0.0.4097703426.1 від 27.12.2024 на суму 4844,80 грн.

Згідно з п. 3.1. договору, клієнт сплачує адвокату за надання правової допомоги гонорар в розмірі не менше 40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у судовому засіданні під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Актом №4 приймання-передачі наданих послуг визначено, що за надання правової (правничої) допомоги за договором клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі в сумі 9689,60 грн.

З детального опису робіт, виконаних адвокатом судом встановлено, що під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням адвокатом було виконано:

- 24.12.2024 надання правових консультацій і роз`яснень з правових питань у справі;

- 09.01.2025 підготовка адвокатського запиту від 09.01.2025;

- 14.01.2025 17.01.2025 підготовка позовної заяви від 17.01.2025;

- 17.01.2025 - підготовка клопотання про витребування доказів від 17.01.2025.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно із ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні «East/WestAllianceLimited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, вважає, що по даній справі витрати на правничу допомогу є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 9689,60 грн.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 533, 549, 610, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» приватним домогосподарством №1770 від 06.04.2022 грошову суму в розмірі 4242,97 грн, з яких: 3486,20 грн - інфляційні втрати, 756,77 грн - 3% річних станом на 17.01.2025 включно.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 9689,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця», код ЄДРПОУ 41835359, місцезнаходження: вул. Пирогова, 131, м. Вінниця.

Повний текст рішення складений 25.02.2025.

Суддя О.О. Жмудь