Рішення

від 27.02.2025 по справі 473/6705/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/6705/24

РІШЕННЯ

іменем України

"27" лютого 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., при секретарі судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив

у грудні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 139 980 грн. 98 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено,що між Банком та відповідачем 29.11.2021 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 42 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Взяті на себе зобов`язання, відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте, відповідач, незважаючи на це, порушив його, оскільки, своєчасно не погашав кредит та не сплачував проценти за користування ним, внаслідок чого станом на 10.11.2024 року утворилася заборгованість по кредитному договоруу вищевказаному розмірі.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 12.12.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17 лютого 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, від нього на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідно до відзиву на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 29.11.2021 року був укладений договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредиту розмірі відновлюваної кредитної лінії до 155 000 грн. у вигляді встановленогокредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентівза користування кредитому розмірі 42 %на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно положень, передбачених ст. ст. 1048, 1054, 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти в визначеному сторонами розмірі в строк та в порядку, що обумовлені укладеною між ними угодою.

Також, за змістом ст.ст. 546,548-551 ЦК України сторони зобов`язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов`язання забезпечується, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в Законі або договорі.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) позичальник не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник дійсно порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, в зв`язку з чим станом на 10.11.2024 року утворилася заборгованість по кредитному договору, а саме:

- заборгованість за тілом кредиту в розмірі 139980 грн. 98 коп.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №4/1561 від 08.11.2023 року відповідач ОСОБА_1 дійсно в період з 06.06.2022 по 06.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у складі в/ч НОМЕР_1 .

Даний факт підтверджений також копією посвідчення учасника бойових дій, наявними в матеріалах справи та дослідженими судом.

Відповідно до п. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Відповідно до абз. 5ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінніЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставіУказу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію»з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період.Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на визначеніЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»пільги, гарантії та компенсації, зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

При цьому п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення п. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Таким чином, згідно матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 станом на час розгляду справи має статус військовослужбовця, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п.15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та комісії.

Судом встановлено, що відповідно до виписки за договором №б/н за період 01.12.2021 10.11.2024 позивачем було проведено списання відсотків за використання кредитного ліміту 01.12.2023 року за ставкою 3,5% в розмірі 5760,67 грн., 01.01.2024 р. за ставкою 3,5% в розмірі 5555,53 грн., 01.02.2024 р. за ставкою 3,5% в розмірі 5760,67 грн., на загальну суму 16974,03 грн.. Однак 26.02.2024 року було повернуто проценти, нарахованих за кредитом військовослужбовця в сумі 16974,03 грн..

Тому, враховуючи письмові докази, які є в матерілах справи, а саме виписку за договором, суд приходить до висновку, що позивачем враховані вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування відсотків за користування кредитним коштами та з позовних вимог вбачається, що кредитна заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача складається з тіла кредиту в розмірі 139980,98 гривень.

Враховуючи викладене,суд приходитьдо висновку,що звідповідача накористь позивачапідлягає стягненнюзаборгованість затілом кредиту в розмірі 139 980 грн. 98 коп..

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені судові витрати, пов`язані з сплатою судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп..

Згідно вимог ст. 133 ч.1 ЦПК України - судові витрати складаються із судового збору та інших витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ч.2 п.1 ЦПК України - у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

За такого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2422 грн. 40 коп..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 89, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд

ухвалив

позов задовольнити повністю.

Стягнути зОСОБА_1 на користьАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 29.11.2021 року, що утворилася станом на 10.11.2024 року,а саме:заборгованістьза тіломкредиту в розмірі 139 980 грн. 98 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 2422 грн. 40 коп..

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк«ПриватБанк» кодЄДРПОУ 14360570,юридична адреса01001м.Київ,вул.Грушевського буд.1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .

Суддя М.М. Ротар