Рішення від 27.02.2025 по справі 276/292/25

Справа № 276/292/25

Провадження по справі №2-а/276/4/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року с-ще Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Семенюка А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Дашенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому зазначає, що 07.02.2025 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №1 (смт.Черняхів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області капралом поліції Данилівським В.С. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1190,00 грн. Згідно постанови 07.02.2025 року в 20 годині 50 хвилин в с-ще Черняхів на дорозі М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом у темну пору доби не був освітлений державний номерний знак, чим порушив п.2.9.«в» ПДР України. Однак позивач вини не визнає та вважає, що у його діях не було ознак правопорушення, передбаченого ст. 121-3 ч.1 КУпАП, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності було незаконним, протиправним та необґрунтованим. Під свого руху він помітив, що за ним почав рухатися поліцейський автомобіль з увімкнутими сигнальними вогнями червоного кольору і подав звуковий сигнал про зупинку автомобіля, після чого він зупинився. Працівник поліції попросив надати документи для перевірки і повідомив, що у авто не освітлюється задній номерний знак, проте перед початком руху позивач ретельно перевірив належність роботи зовнішнього освітлення даного транспортного засобу, у тому числі заднього номерного знаку, який освітлювався, тому позивач повідомив йому що такого не може бути. Вийшовши з автомобіля, підійшовши до заднього номерного знака і помітив, що підсвітка номерного знака не працює. Поштовхами намагався перевірити лампочки підсвітки, вони почали ледь жевріти, потім знову перестали працювати. Позивач повідомив працівнику поліції, що технічна несправність виникла під час руху, і як водій не міг би виявити цю проблему заздалегідь. На прохання позивача усунути несправність, працівник поліції відповів, що все одно складе постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Однак працівник поліції не врахував пояснення та зауваження і виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4028025 від 07.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, а провадження у справі закрити.

19.02.2025ухвалою суддіВолодарсько-Волинськогорайонного судуЖитомирської областівідкрито провадженняу справі,розгляд справивирішено проводитиза правиламиспрощеного позовногопровадження зповідомленням сторін, витребувано від Відділу поліцейської діяльності №1 (смт. Черняхів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області належним чином завірену копію постанови серіїЕНА №4028025 від 07.02.2025року та матеріали, що стали підставою для винесення зазначеної постанови.

26.02.2025 до суду надійшов відзив від відповідача, до якого долучено відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського 857259 за 07.02.2025 року; копію постанови серії ЕНА №4028025 від 07.02.2025 року; копію виписки з ЄДРПОУ на відповідача.

У відзиві відповідач зазначає, що згідно з п. 2.9 "в" Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Диспозиція ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачає відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака. З аналізу зазначеного вбачається, що порушення п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Підставою зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 стало порушення ним ПДР України, а саме: технічна несправність авто, що виразилась у не освітленні державного номерного знаку.

Вказує, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 07.02.2025 року серії ЕНА № 4028025 винесена у зв`язку із порушенням позивачем Правил дорожнього руху України, що підтверджується матеріалами справи та відео доказами. Вказані відеозаписи здійснені на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Зазначає, що доказів неправомірного притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду надано не було.

Відповідач звертає увагу на твердження позивача, що поліцейським було порушено процедуру розгляду справи, то з дослідження запису із нагрудної відеокамери поліцейського, вбачає наступне: позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому були роз`яснені його права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (зачитано в голос). Позивачу роз`яснено строки сплати штрафу, порядок оскарження постанови та порядок примусового виконання постанови про стягнення штрафу. Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Тому, Позивач жодним чином не був обмежений у своїх правах та обов`язках, про що поставив власний підпис в оскаржуваній постанові. Даний факт, зафіксовано на нагрудну камеру працівника поліції.

Відповідач просить ухвалити судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи здійснювати без його участі, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 07.02.2025 в 20 год. 50 хв. в с-ще Черняхів на дорозі М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом у темну пору доби не був освітлений державний номерний знак, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України. У зв`язку з порушенням вищевказаних норм, поліцейським СРПП ВПД №1 (смт.Черняхів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області капралом поліції Данилівським Володимиром Святославовичем, винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн.

З вказаною постановою позивач не згоден, так як вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб`єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи відповідно до ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність свого рішення з використанням доказів, які були покладені в основу оскаржуваного рішення з обґрунтуванням висновків про правомірність своїх дій та порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Згідно ч.3 ст.79 КАС України відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до п. 1.1.Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію"(далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбаченої ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року, Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року, Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року, Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року.

Згідно ч.1 ст.121-3 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Приписами п. 2.9 «в» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: - не належить цьому засобу; - не відповідає вимогам стандартів; - закріплений не в установленому для цього місці; - закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; - неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України надається визначення термінів, зазначених у Правилах, зокрема:

- недостатня видимість - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо;

- темна пора доби - частина доби від заходу до сходу сонця.

Таким чином, із системного тлумачення наведених вище законодавчих положень, відповідальність за керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком настає під час керування ним у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові поліцейським зазначено, що 07.02.2025 в 20 год. 50 хв. в с-ще Черняхів на дорозі М-21 Виступовичі-Житомир- Могилів-Подільський, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом у темну пору доби не був освітлений державний номерний знак, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України.

Проте, на відеозаписі не зафіксовано ні руху транспортного засобу ОСОБА_1 з неосвітленим державним номерним знаком, ні взагалі руху транспортного засобу ОСОБА_1 .

Навпаки із долучено відеозапису вбачається, що зі спілкування працівника поліції з позивачем останній повідомив, що при виїзді з м. Житомира у нього освітлювався номерний знак.

Крім відеозапису поліцейського інших доказів до оскаржуваної постанови не додано.

У позовній заяві позивач також зазначає, що він повідомив працівнику поліції, що технічна несправність виникла під час руху, і як водій не міг би виявити цю проблему заздалегідь, поштовхами намагався перевірити лампочки підсвітки, вони почали ледь жевріти, потім знову перестали працювати.

Крім того, диспозиція ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачає, що в даному випадку об`єктивною стороною правопорушення може бути саме керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.

Суд звертає увагу, що доказами у справі не підтверджено факт руху транспортного засобу ОСОБА_1 з неосвітленим державним номерним знаком, без чого відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Згідно з п.1ст.247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання належних та допустимих доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Разом з тим, у ході судового розгляду така подія адміністративного правопорушення, як керування 07.02.2025 водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) належними доказами не підтверджена, а отже притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП з вказаних підстав є незаконним.

Інші доводи позивача про порушення працівниками поліції процесуального порядку розгляду справи спростовуються долученим до відзиву відеозаписом, проте, таке не спростовує факту протиправного притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП з підстав, зазначених вище.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд критично оцінює долучений до відзиву на позовну заяву відеозапис як джерело доказу інкримінованого ОСОБА_1 постановою серії ЕНА №4028025 від 07.02.2025 року адміністративного правопорушення, оскільки з вказаного відеозапису описані в ній обставини не підтверджуються.

Жодних інших належних та достатніх доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП відповідачем надано не було.

Суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова серії ЕНА №4028025 від 07.02.2025 року, оскільки лише опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Також, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Одночасно суд зауважує, що на виконання вимог ст.9 КАС України суд вживав заходів необхідних для з`ясування всіх обставин у справі шляхом витребування доказів, однак відповідачем такі докази суду надані не були.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, то в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч приписам КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутності належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим оскаржувана постанова серії ЕНА №4028025 від 07.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 судового збору, сплаченого ним за подання позовної заяви до суду в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

На підставі ст. 19 Конституції України, керуючись ст.ст.7, 9, 23, 213, 251, 280 КУпАП, ст.ст.2, 77, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4028025 від 07.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Житомирській області, місце знаходження: м. Житомир вул. Старий Бульвар 5/37, код ЄДРПОУ:40108625.

Суддя А.С. Семенюк