Рішення від 19.02.2025 по справі 355/1883/24

Справа № 355/1883/24

Провадження № 2/355/144/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого суддіТроценко Т. А.

за участю секретаряЛіберацької Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мекс Плюс» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення їх власнику,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому вказав, що йому на праві приватної власності на підставі рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року належить земельна ділянка з кадастровим номером 3220280400:13:026:0006 площею 1,6700 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Бзівського старостинського округу (бувшої Бзівської сільської ради) Броварського району Київської області, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 26.07.2023 року.

Вищезазначену земельну ділянку він успадкував за рішенням Баришівського районного суду Київської області після смерті своєї баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23.07.2024 року він звернувся до державного реєстратора Янішевської М. М. з метою перевірки відомостей про речові права на земельну ділянку, реєстратором було сформовано Інформаційну довідку № 387894820 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якої вбачається наступне:

- 29.01.2010 року укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) №3 укладений між ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Приватним підприємством «Мекс Плюс» згідно якого ОСОБА_2 передала в користування Приватного Підприємства «Мекс Плюс» земельну ділянку з кадастровим номером 3220280400:13:026:0006 площею 1,6700 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бзівського старостинського округу (бувшої Бзівської сільської ради) Броварського району Київської області строком на 49 (сорок дев`ять) років, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Згідно умов договору: дата закінчення дії договору: 29.01.2059 року.

Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) №3 укладений між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Мекс Плюс», згідно якого ОСОБА_2 передала в користування Приватного Підприємства «Мекс Плюс» земельну ділянку з кадастровим номером 3220280400:13:026:0006 площею 1,6700 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бзівського старостинського округу (бувшої Бзівської сільської ради) Броварського району Київської області укладений та зареєстрований після смерті його баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач просить усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою площею 1,67 га, кадастровий номер: 3220280400:13:026:0006 шляхом зобов`язання Приватного Підприємства «Мекс Плюс» повернути йому земельну ділянку площею 1,67 га, кадастровий номер: 3220280400:13:026:0006, розташовану на території Бзівського старостинського округу (бувшої Бзівської сільської ради) Броварського району Київської області та скасування державної реєстрації запису про інше речове право : 41014101 згідно договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), серія та номер: 3,виданий 29.01.2010, видавник:ПП «Мекс Плюс» та ОСОБА_2 , строк: 49 (сорок дев`ять) років; дата закінчення дії: 29.01.2059, та стягнути з відповідача сплачений судовий збір під час подачі позову.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Представник позивача адвокат Куценко Н. В. в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. Від представника позивача адвоката Куценко Н.В. до суду надійшла заява про проведення судового засідання за її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила позов задовільнити.

Відповідач Приватне підприємство «Мекс Плюс» в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. За таких обставин суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним на підставі ст.247ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності на підставі рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року належить земельна ділянка з кадастровим номером 3220280400:13:026:0006 площею 1,6700 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Бзівського старостинського округу (бувшої Бзівської сільської ради) Броварського району Київської області, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 26.07.2023 року.

Вказані обставини підтверджуються копією рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав №340434916 від 26.07.2023 року.

Вищезазначену земельну ділянку він успадкував за рішенням Баришівського районного суду Київської області після смерті своєї баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23.07.2024 року він звернувся до державного реєстратора Янішевської М. М. з метою перевірки відомостей про речові права на земельну ділянку, реєстратором було сформовано Інформаційну довідку № 387894820 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якої вбачається наступне:

- 29.01.2010 року укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) №3 укладений між ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Приватним підприємством «Мекс Плюс» згідно якого ОСОБА_2 передала в користування Приватного Підприємства «Мекс Плюс» земельну ділянку з кадастровим номером 3220280400:13:026:0006 площею 1,6700 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бзівського старостинського округу (бувшої Бзівської сільської ради) Броварського району Київської області строком на 49 (сорок дев`ять) років, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Згідно умов договору: дата закінчення дії договору: 29.01.2059 року.

Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) №3 між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Мекс Плюс укладений та зареєстрований після смерті баби позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що порушує право власності позивача на земельну ділянку, яку він успадкував у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійнюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України).

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній воді цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах ) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону - договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату: умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об`єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду в п. 7.26. постанови від 16.06.2020р. у справі № 145/2047/16-ц констатує, що «у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.»

У відповідності зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової школи, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про оренду землі», орендарем землі є особа, якій на підставі договору оренди належить право володіння та користування земельною ділянкою.

Враховуючи те, що договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) №3 укладений між ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Приватним підприємством «Мекс Плюс», згідно якого ОСОБА_2 фізично не могла підписати в зв`язку з тим, що на момент укладання договору померла, наявний у відповідача обов`язок повернути належну позивачу земельну ділянку, оскільки ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, зайняття земельної ділянки відповідачем - фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тож, враховуючи зроблені у п. 7.27. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі № 145/2047/16-ц, у цьому випадку, ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Крім того, державна реєстрація договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) №3 укладений 29.01.2010 року між ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Приватним підприємством «Мекс Плюс» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, порушує права позивача на розпорядження, володіння, користування земельною ділянкою яка перебуває у його приватній власності, оскільки позивач не може самостійно використовувати земельну ділянку, передати земельну ділянку в користування третіх особам або продати земельну ділянку третім особам з огляду на переважні права орендаря на купівлю землі.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Згідно з Поставною ВП ВС від 20.11.2019 № 802/3/18-a (11-474апп19), «належним способом захисту права або інтересу є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності». Згідно з Постановою ВП ВС від 01.04.2020р. № 520/13067/17 (14 397 це 19), «за змістом абзацу першого частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про те що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 15,16,202-205,215,267,387 ЦК України, ст. 5,14,15,31,34 ЗУ "Про оренду землі", ст. ст. 11,12,13, 258-263 ЦПК України суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (картка платника податків НОМЕР_1 ) у користуванні належною йому земельною ділянкою площею 1,67 га, кадастровий номер: 3220280400:13:026:0006 шляхом зобов`язання Приватного Підприємства «Мекс Плюс» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,67 га, кадастровий номер: 3220280400:13:026:0006, розташовану на території Бзівського старостинського округу (бувшої Бзівської сільської ради) Броварського району Київської області та скасування державної реєстрації запису про інше речове право : 41014101 згідно договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), серія та номер: 3,виданий 29.01.2010, видавник:ПП «Мекс Плюс» та ОСОБА_2 , строк: 49 (сорок дев`ять) років; дата закінчення дії: 29.01.2059.

Стягнути з Приватного Підприємства «Мекс Плюс» код ЄДРПОУ : 34647901, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (картка платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 27. 02. 2025 року.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко