Рішення

від 27.02.2025 по справі 303/1437/25

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/1437/25

2-а/303/22/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.

з участю: представника позивача Соколовська Ю.О.

відповідача особи без громадянства ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняв м.Мукачево адміністративнусправу запозовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовачастина НОМЕР_1 )до відповідача особи безгромадянства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,місце перебування:пункт тимчасовоготримання НОМЕР_2 прикордонного загону,про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до особи без громадянства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Позов мотивований тим, що особа без громадянства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був виявлений 24.02.2025 прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) на напрямку 279 прикордонного знаку, на околиці населеного пункту Грушово (територія Тересвянської селищної громади Тячівського району Закарпатської області), на відстані 400 метрів до державного кордону України, в межах прикордонної смуги, при спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Румунію, поза пунктами пропуску через державний кордон України, було виявлено та затримано особу, яка назвалась особою без громадянства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Бендери, Республіка Молдова. Такими своїми діями особа безгромадянства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. В подальшому відповідача було затримано в адміністративному порядку з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення. В ході з`ясування обставин встановлено, що ОСОБА_2 народився у м. Бендери, Республіка Молдова. У липні 1999 року разом із мамою прибув в Україну і з того часу її територію не покидав. Проживав в м. Одеса. Адреси постійного місця проживання не має, житло винаймав. В період з 16.03.2017 до 15.02.2024 на підставі вироків Червонозавдського районного суду м. Харкова від 23.05.2017 року у справі № 646/2428/17 за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.12.2017 року у справі № 645/3309/17 за ч. 2 ст. 185 КК України, відповідач відбував покарання в державній установі «Холодногірська виправна колонія (№18)» про, що відповідно до пункту 7 розділу V Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року № 847/5, був документований довідкою про звільнення серії ХАР №01022 (форма «Б») від 15.02.2024 року, згідно із записами в якій, в графі громадянство особи зазначено «без громадянства». Зазначена довідка видається особі, яка звільняється з місць відбування покарань і є документом, який засвідчує особу у випадку її звернення до відповідних компетентних органів для отримання паспортного документу, якщо такий у особи відсутній. Зазначені дії особа зобов`язана вчинити у найкоротші терміни після звільнення (протягом місяця). Однак, відповідачем такі дії вчинені не були. У виправній колонії відповідач здобув повну загальну середню освіту (у 2022 році), а також отримав свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації електрогазозварника 2 розряду (у 2019 році). У базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», інформація про перетинання державного кордону України відповідачем відсутня. Також встановлено відсутність інформації в Єдиному державному демографічному реєстрі щодо наявності у відповідача законних підстав для перебування на території України, передбачених ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також щодо документування останнього посвідкою на постійне або тимчасове проживання в Україні, посвідченням біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту в Україні або якій надано тимчасовий захист в Україні. Таким чином встановлено, що відповідач в порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства проживав на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, а також без документів, які б посвідчували його особу та давали право на виїзд з України встановленим законодавством порядком.

27.02.2025 року начальником НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_3 було прийнято рішення про примусове видворення відповідача за межі території України.

З огляду на те, що підстав для законного перебування на території України, передбачених ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у відповідача не має, документи, що посвідчують особу та надають право на виїзд за межі території України встановленим законодавством порядком відсутні, позивач просить суд ухвалити рішення про затримання відповідача з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

В судовому засіданні представник позивача Соколовська Ю.О. підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач особа безгромадянства ОСОБА_2 проти позову не заперечив. При цьому пояснив, що жодного наміру перетинати кодон не мав. Щодо відсутності документів вказав на те, що це його вина.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засідання встановлено, що 24.02.2025 прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) на напрямку 279 прикордонного знаку, на околиці населеного пункту Грушово (територія Тересвянської селищної громади Тячівського району Закарпатської області), на відстані 400 метрів до державного кордону України, в межах прикордонної смуги, при спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Румунію, поза пунктами пропуску через державний кордон України, було виявлено та затримано особу, яка назвалась особою без громадянства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Бендери Республіки Молдова.

Такими своїми діями особа без громадянства ОСОБА_2 , вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. В подальшому відповідача було затримано в адміністративному порядку з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення. В ході з`ясування обставин встановлено, що особа безгромадянства ОСОБА_2 вирішив незаконним шляхом потрапити до країн ЄС.

Своїми діями відповідач особа без громадянства ОСОБА_2 порушив ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», про що свідчать копії протоколу про адміністративне затримання від 24.02.2025 року, протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 24.02.2025 року.

Також встановлено, що 27.02.2025 року начальником НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_3 було прийнято рішення про примусове видворення відповідача за межі території України.

Крім того, НОМЕР_2 прикордонним загоном на адресу департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України, посольства Республіки Молдова в Україні, начальника Департаменту Міжнародного поліцейського співробітництва начальника Національного центрального бюро Інтерполу в Україні полковника поліції Віталія Касапа, ГУНП в Закарпатській області, ГУНП в Харківській області, ГУНП в Одеській області скеровані відповідні запити про надання інформації щодо особи без громадянства ОСОБА_2

Таким чином у відповідача відсутні документи, що посвідчують особу та надають право на виїзд за межі території України встановленим законодавством порядком.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов`язки, порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, це - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

У п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.

У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в`їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Згідно ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені ст. 289 КАС України.

По відношенню до цього суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, а саме затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Згідно з ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців (ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Крім того, суд зауважує, що на території України з 24.02.2022 триває військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, а тому суд вважає, що здійснення посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим, таким, у якому існує нагальна потреба та, що відповідає легітимній меті його здійснення ефективного реагування держави на загрози її безпеці.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.05.2023 року у справі № 522/5683/22.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ливада проти України» (від 26.06.2014 року) проголошуючи право на свободу, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.

Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25.06.1996 року) та у справі «Дугуз проти Греції» (рішення від 06.03.2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

З огляду на це суд зазначає, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України затримання треба розуміти і як тимчасовий запобіжний кримінально-процесуальний, і як адміністративно-процесуальний заходи, застосування яких обмежує право на свободу та особисту недоторканність людини (абзац п`ятий п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2003 року № 12-рп/2003).

Судом встановлено, що відповідач перебуває на території України незаконно, спробував перетнути незаконним шляхом кордон України, документів та коштів для виїзду з території України не має, працевлаштуватись на території України не має змоги, а також не відноситься до осіб, яким надано статус біженця або тих, які потребують додаткового захисту.

Отже, з урахуванням вищевказаних фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, суд також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а також приймаючи до уваги положення ч. 19 ст. 289 КАС України, за якими за подання до адміністративного суду позовних заяв у справах, визначених ст. 289 КАС України, судовий збір не сплачується, судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 246, 250, 271, 272, 289, 297 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Затримати особу без громадянства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком до 6 (шести) місяців, а саме до 24.08.2025 року (включно).

Копію рішення невідкладно видати учасникам справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Відповідач: особа без громадянства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце перебування: пункт тимчасового тримання НОМЕР_2 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ).

Суддя А.М.Заболотний