Постанова від 25.02.2025 по справі 464/2434/24

Справа № 464/2434/24 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л. В.

Провадження № 22-ц/811/3425/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Марко О.Р.

з участю позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Казимира М.М., Кравця В.Ю.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Львові вприміщенні Львівськогоапеляційного судуцивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2024 року в складі судді Сабари Л.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді», за участю третьої особи Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» (далі КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ») за участю третьої особи Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваним наказом від 07.03.2024, з яким ознайомився 08.03.2024, його звільнено з посади керівника гуртка КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України та знято оплату за 24.02.2024. Наказ вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Як вбачається зі змісту наказу №18-к від 07.03.2024,директор КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» Казимир М.М. зазначає про оголошення позивачу догани (наказ №12-к від 05.02.2024) у зв`язку із неявкою без поважної причини 16.01.2024 на засідання педагогічної ради закладу, а також про відмову надати письмове пояснення щодо невиконання своїх обов`язків відповідно до ст. 149 КЗпП України. Разом з тим, зазначає, що про проведення педагогічної ради його повідомляли в позаробочий час, шляхом скерування заступником директора ОСОБА_2 повідомлення у застосунку «Вайбер», а також у телефонній розмові. При цьому, стверджує, що 15.01.2024 під час телефонної розмови із заступником директораКЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ»повідомив про неможливість участі у педагогічній раді, що мала відбутись 16.01.2024, оскільки його завчасно не повідомлено, а також попередньо підтвердив свою участь в онлайн-засіданні Басейнової ради Дністра. Таким чином, вважає наказ про догану від 05.02.2024 безпідставним. На думку позивача, були відсутні підстави для надання письмових пояснень відповідно до ст. 149 КЗпП України щодо його відсутності на педраді на усну вимогу заступника директора ОСОБА_3 , оскільки надав такі в усному порядку ще 15.01.2024. Наголошує, що його не ознайомили з офіційним наказом про проведення педагогічної ради, така інформація не була оприлюднена вчасно, відтак вважає, що в його діях відсутні будь-які порушення. Крім того, звернувся до директораКЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» із заявою про незаконність догани, однак його доводи не були взяті до уваги.

Крім цього, вважає безпідставними твердження наказу про його відсутність 24.02.2024 на роботі без поважної причини, а саме на занятті з дітьми в Притулку для дітей СуСД ЛОДА, таке заняття він переніс на 26.02.2024, оскільки брав участь у засіданні Західноукраїнського орнітологічного товариства в цей день, про що повідомив ОСОБА_2 , скерувавши повідомлення в застосунку «Вайбер», та, за її письмовою порадою, 24.02.2024 перед початком заняття направив заяву про перенесення гуртка на 26.02.2024 на електронну пошту відповідача, відтак вважає незаконним зняття заробітної плати за робочий день 24.02.2024. Заперечень щодо перенесення гуртка не отримував. Крім того, вважає, що за час роботи виконував обов`язки сумлінно, без жодних порушень, відтак доводи наказу про те, що нібито не усвідомив власних проступків та вини перед дітьми та колективом, не вбачав потреби вибачитись, є безпідставними.

Просив скасувати наказ КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» №18-к від 07.03.2024 про звільнення його з посади керівника гуртка КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» як незаконний, поновити його на посаді керівника гуртка КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ», стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 08.03.2024 до дня поновлення на роботі.

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2024 року у позові ОСОБА_1 до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді», за участю третьої особи Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулувідмовлено повністю.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає, що рішення підлягає скасуванню, оскільки суд не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права.

Стверджує, що суд не звернув уваги на його пояснення про те, що ще у переддень засідання педради 15.01.2024 ввечері у телефонній розмові попередив заступника директора із навчально-виховної роботи ОСОБА_2 про те, що не зможе взяти участь у педраді 16.01.2024, оскільки раніше дав двічі згоду на участь у засіданні Басейнової ради Дністра. Крім цього, вважає, що за такий короткий час не попереджають про педагогічну раду, що свідчить про неякісну підготовку адміністрації КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» до такого заходу.

Також зазначає, що залучення його до проведення педради у першій половині дня 16.01.2024 мало бути попередньо із ним узгоджено, оскільки працює із навантаженням 6 годин на тиждень, тому залучення у вільний час від роботи на безоплатній основі має бути узгоджено.

Згідно із Положенням про педагогічку раду, порядок денний засідання педагогічної ради оприлюднюється заздалегідь, при цьому про засідання на 16.01.2024 його повідомлено після робочого дня 15.01.2024, чим позбавлено права на участь у підготовці до проведення засідань педагогічної ради, порядок денний розісланий лише 05.04 год. того ж 16.01.2024, зокрема надісланий на його стару електронну скриньку.

Стверджує, що жодних рішень педагогічної ради не порушував.

Звертає увагу на те, що виносячи наказ про догану, відповідач не врахував, що його відсутність не була тяжким проступком, не заподіяла ніякої шкоди ні закладу, ні педагогам, не рахована попередня робота.

Суд також не звернув увагу на ці обставини, як і на те, у який спосіб його було повідомлено про проведення 16.01.2024 педради.

Просить врахувати, що у березні 2023 року, як керівник гуртка, отримав позитивну характеристику і зауважень до його роботи зі сторони відповідача не було, у жовтні 2023 року отримав щорічну винагороду до Дня працівника освіти за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, а у кінці 2023 року премію за підсумками роботи, при цьому працює у галузі екоосвіти майже 30 років.

Звертає увагу, що згідно із протоколом засідання педради від 16.01.2024, на такій не були присутні також керівники гуртків сумісники, близько десяти осіб, однак директор виніс догану лише йому, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Суд також не взяв до уваги його заяву від 01.03.2024 до адміністрації КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» про зняття догани, при цьому, врахував Акт від 01.03.2024 про нібито відмову надати пояснення з приводу відсутності на занятті гуртка 24.02.2024, який був складений одноособово ОСОБА_2 , без залучення інших працівників.

Разом з цим, претензій з приводу перенесення гуртка з 24.02.2024 на 26.02.2024 у заступника директора не було.

24.02.2024 був відсутній з поважної причини, однак не прогуляв заняття, а відпрацював його, перенесення гуртка не було критичним для навчального процесу.

07.03.204 на усну вимогу надав відповідачу пояснюючу записку про причини перенесення гуртка з 24.02.204 на 26.02.2024, однак таку не було враховано при звільненні з роботи.

Звертає увагу, що згідно із посадовою інструкцією не зобов`язаний брати участь у роботі педагогічної ради.

Зазначає, що паралельно займався ще науковим орнітологічними дослідженнями, і з цього приводу була запланована доповідь на зборах західноукраїнського орнітологічного товариства саме на 24.02.2024.

Не встиг звернутися до комісії з трудових спорів з приводу догани, оскільки голова такої перебувала на лікарняному, а у термін до трьох місяців після такої був звільнений.

Суд безпідставно відхилив клопотання про виклик двох свідків представників адміністрації Притулку для дітей, які найбільше володіли інформацією.

Твердження суду першої інстанції про те, що позивач неналежно ставився до своїх посадових обов`язків, не відповідає дійсності.

На думку апелянта, одноразове перенесення через суб`єктивні обставини заняття гуртка і відпрацювання його у повній мірі в інший день, навіть без погодження на це відповідача, не було настільки грубим порушенням, за яке потрібно було звільняти з роботи, а швидше свідчить про упереджене ставлення до нього.

Вважає, що такі обставини склалися через те, що не підтримав створення гуртка «Основи мисливствознавства».

Покликається на те, що керівник КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» не маючи жодної педагогічної освіти і не маючи досвіду роботи в екологічному позашкіллі, фактично незаконно був призначений на відповідну посаду.

Зазначає, що відповідач сам допустив порушення, яке призвело до ситуації, яка потягла накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, оскільки за даних обставин було не врегульовано спосіб комунікації з працівниками.

Стверджує, що оголошення догани відбулося із порушенням трудового законодавства, оскільки посилання у такому на події, які мали місце два роки назад, є прямим порушенням ст. 151 КЗпП України.

Звертає увагу на необхідність додаткового часу для залучення його до організаційно-педагогічної роботи 16.01.2024, оскільки Притулок для дітей розташований далеко від ЛОЦЕНТУМ.

17.01.2024 заступник директора не зверталася із вимогою надати пояснення причини відсутності на засіданні педагогічної ради.

При цьому, заступник директора ще 01.03.2024 написала директору подання, у якому безпідставно вказала про відсутність позивача на занятті гуртка.

Покликаючись на судову практику зазначає, що роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтував наказ про звільнення.

Звертає увагу на роботу у Притулку та особливу категорію дітей, які є вихованцями такого, необхідність і специфіку у роботі із ними.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повній мірі.

25.11.2024 на адресу апеляційного суду надійшов відзив відповідача Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на відповідні обставини спірних правовідносин, просить оскаржуване рішення залишити без змін, як таке, що є законним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглядаючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивача ОСОБА_1 звільнено 07.03.2024 у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, посадовими обов`язками і правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, при цьому, з наказу про звільнення вбачається також, що 05.02.2024 ОСОБА_1 оголошено догану через порушення посадових обов`язків, що полягало у нез`явленні на засідання педагогічної ради без поважної причини.

Так, проведення занять з гуртка «Тварини рідного краю» у Притулку для дітей Служби у справах дітей Львівської ОДА, у суботу 24.02.2024 було трудовим обов`язком ОСОБА_1 , дозволу на перенесення навчання останній у керівникаКЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» не отримав, та у вказану дату такого не провів, на робоче місце у визначений роботодавцем час не з`явився, самовільно провів таке навчання 26.02.2024.

При цьому, навівши відповідне обґрунтування, суд критично оцінив твердження позивача, що він самостійно узгодив із адміністрацією Притулку питання перенесення заняття, скерував керівнику КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» заяву, та не отримавши заперечення директора, був переконаний у можливості вчинення таких дій.

Суд констатував, що ОСОБА_1 допустив порушення, що стосується обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника та випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку, неналежне виконання позивачем трудових обов`язків було винним, скоєним без поважних причин (оскільки про участь у зборах Західноукраїнського орнітологічного товариства знав завчасно і відсутність на робочому місці через присутність на іншому заході не може вважатися необхідною та достатньою об`єктивною обставиною, що свідчить про неможливість виконання трудових обов`язків), з необережності (оскільки усвідомлював встановлений порядок перенесення заняття гуртка, наслідки), є систематичним (оскільки щодо позивача 05.02.2024 оголошено догану, котра не погашена, не оскаржена останнім в судовому порядку), та з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення не минуло місяця.

Таким чином, суд взяв до уваги систематичність у невиконанні працівником своїх обов`язків без поважних причини, а саме два рази протягом відповідного періоду.

Зокрема, позивач 16.01.2024 без поважної причини не з`явився на засідання педагогічної ради закладу, що є посадовим обов`язком керівника гуртка, відмовився надати письмове пояснення щодо невиконання своїх обов`язків відповідно до ст. 149 КЗпП України, у зв`язку із чим наказом від 05.02.2024 №12-к йому оголошено догану, тому суд прийшов висновку про відсутність правових підстав для скасування наказу начальника КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» №18-к від 07.03.2024 про звільнення позивача з посади керівника гуртка КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ», у зв`язку із чим у задоволенні позову відмовив повністю.

При розгляді справи суд врахував судову практику касаційного суду, зокрема правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року по справі № 9901/743/18.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що Наказом Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» (далі - КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ») від 15.03.2021 №28-к «Про призначення на посаду керівника гуртка ОСОБА_1 » позивача ОСОБА_1 призначено на посаду керівника гуртка з 17.03.2021 з тижневим педагогічним навантаженням 6 годин і дозволено продовжити вести гурток «Тварини рідного краю» на базі Притулку для дітей Служби у справах дітей Львівського облдержадміністрації (а.с. 8).

Згідно із п. 1.2. статуту КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» центр є обласним профільним закладом позашкільної освіти, що об`єднує і координує систему позакласної і позашкільної роботи еколого-натуралістичного напряму, забезпечує інтелектуальний та духовний розвиток особистості, реалізацію її індивідуальних здібностей та творчого потенціалу у процесі вивчення, дослідження та охорони довкілля (т. 1 а.с. 41).

Центр є юридичною особою публічного права, належить до спільної власності територіальних громад Львівської області.

У матеріалах справи також наявна посадова інструкція керівника гуртка КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ», згідно якої керівник гуртка належить до професійної групи «Педагогічні працівники», безпосередньо підпорядкований заступнику директора з навчально-виховної роботи та профільному завідувачу відділу, бере участь у роботі педагогічної та методичної рад, нарад, засіданнях методоб`єднаннях керівників гуртків тощо. За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту, Правил внутрішнього розпорядку закладу, та інших нормативних актів та посадових обов`язків, встановлених даною інструкцією, керівник гуртка несе дисциплінарну відповідальність згідно з трудовим законодавством (т. 1 а.с. 55-57).

Як вбачається з копії акту комісії працівників КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» від 23.01.2024, позивач ОСОБА_1 відмовився надати пояснення своєї відсутності на педагогічній раді 16.01.2024. На пропозицію директора ОСОБА_4 , оприлюднену на нараді педкомітету 23.01.2024, ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з Актом (т. 1 а. с. 10).

Відповідно до наказу КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» від 05.02.2024 №12-к «Про оголошення догани керівнику гуртка ОСОБА_1 », керівнику гуртка ОСОБА_1 оголошено догану згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України. Підставою для накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани була доповідна записка заступника директора центру ОСОБА_2 , а також Акт про відмову від надання пояснень (а. с. 9-10).

01.03.2024 керівник гуртка ОСОБА_1 звернувся до директора КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» Казимира М.М. із заявою про добровільне зняття з нього догани, у якій виклав власне бачення ситуації, яка склалася та висловив відповідні побажання (т. 1 а. с. 11-13).

Листом КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» від 29.03.2024 №85 директор ОСОБА_4 відмовив у задоволенні пропозиції ОСОБА_1 зняти догану, при цьому, висвітлено, як та за яких умов працівники центру, у тому числі позивач, були повідомлені про засідання педагогічної ради на 16.01.2024 (т. 1 а.с. 16).

Крім цього, 24.02.2024 керівник гуртка Кийко А.О. був відсутній на роботі, не провів заняття з дітьми у Притулку для дітей СуСД Львівської ОДА.

У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 23.02.2024, адресована директору КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» Казимиру М.М., у якій останній просить перенести заняття гуртка «Тварини рідного краю» з 24.02.2024 на 26.02.2024, у зв`язку з участю у роботі засідання Західноукраїнського орнітологічного товариства (т. 1 а. с. 21).

Докази надіслання такої заяви адресату та її отримання, у матеріалах справи відсутні.

01.03.2024 заступник директора КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» Бойко Л. склала акт про відмову керівника гуртка КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» Кийка А.О. надати письмове пояснення про його відсутність 24.02.2024 на занятті гуртка (т. 1 а. с. 23).

В свою чергу, як вбачається з листа Притулку для дітей СуСД ЛОДА від 29.02.2024 №26/11, за погодженням з адміністрацією вказаного закладу, заняття на тему «Свійські птахи важливі для людини живі організми» гуртка «Тварини рідного краю» було перенесено з 24.02.2024 та проведено 26.02.2024. Повідомлено, що ОСОБА_1 проводить усі заняття згідно графіку роботи, вихованці закладу зацікавлені у відвідуванні занять, з боку адміністрації закладу жодних претензій та зауважень до керівника гуртка немає (т. 1 а.с. 15).

01.03.2024 заступник директора КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» Бойко Л.Ф. звернулась до директора КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» Казимира М.М. з подання про вжиття заходів дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , у зв`язку із його відсутністю 24.02.2024 на занятті гуртка «Тварини рідного краю» та відмовою від надання письмових пояснень, невизнання провини (т. 1 а.с. 24).

07.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до директора КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» Казимира М.М. з пояснюючою запискою про його відсутність на роботі 24.02.2024, до якої долучив інформацію про перенесення гуртка для заступника директора КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» та копію заяви про перенесення гуртка (т. 1 а.с. 25-27).

Наказом КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» від 07.03.2024 №18-к «Про звільнення керівника гуртка ОСОБА_1 », ОСОБА_1 звільнено з посади керівника гуртка КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ»07.03.2024, у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, посадовими обов`язками і правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, прийнято рішення про зняття оплати керівнику гуртка ОСОБА_1 за 24.02.2024 та виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 17.03.2023 до 31.12.2023 тривалістю 33 календарні дні та період роботи з 01.01.2024 до 07.03.2024 тривалістю 8 календарних днів.

З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 08.03.2024, про що проставив власноручний підпис (т. 1 а.с. 7).

Зі змісту наказу слідує, що рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади прийнято у зв`язку із тим, що останній 16.01.2024 без поважної причини не з`явився на засідання педагогічної ради закладу, що є посадовим обов`язком керівника гуртка, відмовився надати письмове пояснення щодо невиконання своїх обов`язків відповідно до ст. 149 КЗпП України, у зв`язку із чим наказом від 05.02.2024 №12-к йому оголошено догану, а також 24.02.2024 був відсутній на роботі без поважної причини, а саме не провів заняття з дітьми у Притулку для дітей СуСД ЛОДА, відмовився надавати пояснення щодо невиконання своїх обов`язків як керівник гуртка.

Звертаючись із позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 свої доводи фактично зводить до того, що безпідставно був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а у подальшому незаконно звільнений, тому просить скасувати відповідні накази та поновити його на роботі з одночасним стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Сторона відповідача, як роботодавець, заперечує проти позовних вимог, стверджує, що позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, посадовими обов`язками і правилами внутрішнього трудового розпорядку, тому оскаржуваний наказ про звільнення винесено з дотриманням норм трудового законодавства та Конституції України.

Враховуючи наведене, між сторонами дійсно виник трудовий спір з приводу звільнення працівника з ініціативи роботодавця.

Зокрема, ОСОБА_1 07.03.2024 звільнено у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, посадовими обов`язками і правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, при цьому, 05.02.2024 ОСОБА_1 було оголошено догану через порушення посадових обов`язків, що полягало у нез`явленні на засідання педагогічної ради без поважної причини.

Так, колегія суддів виходить з того, що однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (ст. 142 КЗпП України).

Обставини про те, що ОСОБА_1 у 2023-2024 роках було визначено розклад занять у вівторок, четвер в період часу з 17 по 19 год та субота з 10 по 12 год., визнається сторонами, тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не доказується при розгляді даної справи.

В свою чергу, підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 431 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

З передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, яке повинно бути протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Враховуючи наведене та виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, а також приписів п. 3 ст. 40 КЗпП України, виключною правовою проблемою при вирішенні спору про законність звільнення ОСОБА_1 , є такі: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього, з додержанням вимог ст.ст. 147-149 КЗпП України, були застосовані дисциплінарні стягнення.

У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц (провадження №61-17179св18) зазначено, що «звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких виносяться наказ про оголошення догани та наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку».

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року по справі № 9901/743/18, при вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків його не знято і не погашено.

При цьому ВС прийшов переконання, що при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України необхідна наявність сукупності таких умов: -порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; -невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності; - невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинне бути систематичним; - враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; - з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

При цьому, порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Таким чином, зважаючи на спірні правовідносини, колегія суддів приходить переконання, що для висновку про законність рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд має упевнитися в обґрунтованості наказів відповідача від 05.02.2024 про оголошення позивачу догани та 07.03.2024 про звільнення у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, посадовими обов`язками і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Враховуючи наведене, колегія суддів звертає увагу на те, що доводи сторони позивача стосовно того, що його діями жодної шкоди не спричинено, а роботодавцем не враховано тяжкості відповідного проступку, не заслуговують на увагу, у контексті законності оспорюваних наказів, оскільки ні тяжкість, ні шкода не виключають можливість застосування роботодавцем відповідного заходу стягнення, а лише повинні враховуватися при обранні виду такого.

Як вже зазначалося, 05.02.2024 ОСОБА_1 оголошено догану через порушення посадових обов`язків, що полягало у нез`явленні на засідання педагогічної ради 16.01.2024 без поважної причини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18) зроблено висновок, що «ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 572/1644/17-ц (провадження № 61-42575св18) зроблено висновок, що «порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності».

Із наказу про оголошення догани слідує, що 16.01.2024 у КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» відбулося засідання педагогічної ради, участь у засіданні взяли усі педагогічні працівники закладу, крім керівника гуртка ОСОБА_1 , який був належним чином завчасно повідомлений про дату і час проведення засідання, при цьому, участь у роботі педагогічної ради є обов`язком керівника гуртка.

Зокрема, відповідно до п. 2.21 Посадової інструкції керівника гуртка, з якою позивач ознайомлений, слідуючи Розділу «завдання та обов`язки», керівник гуртка бере участь у роботі бере участь у роботі педагогічної та методичної рад, нарад, засіданнях методоб`єднаннях керівників гуртків, тижнях педагогічної майстерності, виставках методичної літератури, готує презентації роботи творчих учнівських об`єднань. За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту, Правил внутрішнього розпорядку закладу, та інших нормативних актів та посадових обов`язків, встановлених даною інструкцією, керівник гуртка несе дисциплінарну відповідальність згідно з трудовим законодавством (т. 1 а.с. 56).

Колегія суддів вважає безпідставним покликання позивача на те, що у посадовій інструкції відсутній термін «зобов`язаний» щодо участі керівника гуртка у роботі педагогічної та методичних рад, нарад, засідань, оскільки, як вже зазначалося, таке положення Посадової інструкції передбачене розділом «завдання та обов`язки», а не «права чи можливості», що одночасно свідчить про необхідність (вимогу) відповідної поведінки керівника гуртка.

Відповідно до Положення про педагогічну раду КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ», до складу педагогічної ради входять всі педагогічні працівники закладу освіти, члени педагогічної ради відвідують в обов`язковому порядку засідання педагогічної ради, беруть активну участь у її роботі (п. 1, п. 4 Положення).

Таким чином, присутність ОСОБА_1 на засідання педради 16.01.2024, за умови повідомлення його про це, була обов`язком останнього.

З оскаржуваного наказу слідує, що про засідання педагогічної ради педагогічні працівники, у тому числі ОСОБА_1 були повідомлені 15.01.2024 через вайбер-групу та надісланням порядку денного на електронні адреси. Також, заступник директора ОСОБА_2 телефонувала на мобільні телефони працівників.

Позивач не заперечує, що 15.01.2024 був повідомлений про засідання педради, при цьому, Положенням про таку, Правилами внутрішнього трудового розпорядку чи іншими нормативними документами не визначено, за який час педагогічні працівники повинні повідомлятися про засідання педагогічної ради, тому колегія суддів виходить з того, що таке повідомлення має бути завчасним та погоджується з тим, що відповідач, як роботодавець здійснив усі необхідні заходи для такого повідомлення.

Не врегульовано законодавчими актами і порядок проведення педради із працівниками, які працюють із незначним навантаженням (6 годин на тиждень) та залучення їх у вільний від роботи час.

Згідно ізпротоколом №1засідання педагогічноїради КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» від 16.01.2024, відсутнім на засіданні був лише ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 35).

На вимогу заступника директора ОСОБА_2 надати пояснення про причини відсутності на засіданні педради 16.01.2024, ОСОБА_1 такого пояснення не надав.

При черговій нараді 23.01.2024, ОСОБА_1 повторно відмовився надати письмове пояснення причин його відсутності на засіданні, про що складено Акт.

Таким чином, враховуючи поведінку ОСОБА_1 , у тому числі попередню, порушення ним Статуту КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ», Правил внутрішнього трудового розпорядку, Посадової інструкції, а також Положення про педагогічну раду, колегія суддів погоджується із тим, що наказ «Про оголошення догани керівнику гуртка ОСОБА_1 » є обґрунтованим, а протилежні доводи позивача не заслуговують на увагу.

В свою чергу, згідно із Посадовою інструкцією керівника гурткакомунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді», керівник гуртка працює в режимі виконання встановленого йому навчального навантаження в повному обсязі відповідно до розкладу занять.

Слідуючи угоді просоціальне партнерство та творчу співпрацю від 19.09.2023 між комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» в особі директора таПритулком для дітей Служби у справах дітей Львівської ОДА, виходячи із можливостей та згоди останнього,КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» відкриває на його базі гуртки, зокрема Тварини рідного краю, з керівником гуртка ОСОБА_1 та узгоджує розклад занять гуртків (п.5.3.).

Таким чином, проведення занять з гуртка «Тварини рідного краю» у Притулку для дітей Служби у справах дітей Львівської ОДА, у суботу 24.02.2024 було трудовим обов`язком ОСОБА_1 .

Разом з цим, гурток у вказану дату (24.02.204) ОСОБА_1 не провів, на робоче місце у визначений роботодавцем час не з`явився, провів таке навчання 26.02.2024.

У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 23.02.2024, адресована директору КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» Казимиру М.М., у якій останній просить перенести заняття гуртка «Тварини рідного краю» з 24.02.2024 на 26.02.2024, у зв`язку з участю у роботі засідання Західноукраїнського орнітологічного товариства (т. 1 а. с. 21).

Колегія суддів погоджується із критичною оцінкою суду тверджень позивача про те, що він самостійно узгодив із адміністрацією Притулку питання перенесення заняття, скерував керівнику КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» заяву, та не отримавши заперечення директора, був переконаний у можливості вчинення таких дій, оскільки відповідальним за узгодження розкладу занять є директор КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ», доказів, які б надавали таке право позивачу, судом не становлено.

В свою чергу, згідно із Правилами внутрішнього розпорядку директор КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» працює з 09 до 18 год. впродовж робочого тижня з двома вихідними днями субота та неділя (т. 1 а.с. 28-34).

Таким чином, скерування позивачем заяви про перенесення гуртка на електронну адресу директор КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» у суботу (за декілька годин до заняття), що є вихідним днем останнього, не може розцінюватися, як належне виконання посадового обов`язку у контексті завчасного повідомлення про відповідні обставини.

Крім того, заява ОСОБА_1 не містила резолюції представника Притулку про узгодження перенесення часу проведення заняття.

Інших доказів про неможливість завчасного узгодження та отримання рішення керівника КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» про перенесення навчання, позивач не надав, тому доводи останнього про те що, не отримавши будь яких заперечень про перенесення занять, був переконаний у можливості не проведення таких, не заслуговують на увагу.

Більше того, у матеріалах справи наявні заява ОСОБА_1 та наказ, з яких слідує, що перенесення занять з гуртків мали місце у січні-лютому 2024 року, однак рішення з цього приводу приймав керівник КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ», про що під особистий підпис був повідомлений ОСОБА_1 , тобто станом на 24.02.2024 позивачу було відомо про порядок вирішення подібного питання (т. 1 а.с. 233, 234).

Не може залишитися поза увагою суду і те, що згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку, педагогічним працівникам забороняється змінювати на свій розсуд розклад занять і графіки роботи (п. 3.4.1.).

Згідно із статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з`ясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування цього поруч з іншими обставинами при обранні виду стягнення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 711/8227/16-ц (провадження № 61-33637св18) зазначено, що з урахуванням встановлених обставин та правової позиції Верховного Суду України в постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 апеляційним судом зроблено обґрунтований висновок, що невиконання роботодавцем обов`язку отримати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення.

01.03.2024 заступником директора КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» складено акт про відмову керівника гуртка КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» Кийка А.О. надати письмове пояснення про його відсутність 24.02.2024 на занятті гуртка (т. 1 а. с. 23).

Згідно із поданням заступника директора КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» Бойко Л.Ф. від 01.03.2024, остання звернулась до директора КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» ОСОБА_4 з пропозицією вжити заходів дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , у зв`язку із його відсутністю 24.02.2024 на занятті гуртка «Тварини рідного краю» та відмовою від надання письмових пояснень, невизнання провини (т. 1 а.с. 24).

07.03.2024 ОСОБА_1 надав директору КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» ОСОБА_4 пояснюючу записку про його відсутність на роботі 24.02.2024, до якої долучив інформацію про перенесення гуртка для заступника директора КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» та копію заяви про перенесення гуртка (т. 1 а.с. 25-27).

Разом з цим, про участь у зборах Західноукраїнського орнітологічного товариства ОСОБА_1 знав завчасно, однак такі обставини не узгодив, тому відсутність на робочому місці через участь в іншому заході, на переконання колегії суддів, не може вважатися поважною обставиною неможливості виконання трудових обов`язків.

Наказом КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» від 07.03.2024 №18-к «Про звільнення керівника гуртка ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади керівника гуртка КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ»у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, посадовими обов`язками і правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що ОСОБА_1 допустив порушення, що стосується обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника та випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку, неналежне виконання позивачем трудових обов`язків було винним, скоєним без поважних причин (оскільки про участь у зборах Західноукраїнського орнітологічного товариства знав завчасно і відсутність на робочому місці через присутність на іншому заході не може вважатися необхідною та достатньою об`єктивною обставиною, що свідчить про неможливість виконання трудових обов`язків), усвідомлював встановлений порядок перенесення заняття гуртка, наслідки, при цьому таке порушення є систематичним (оскільки щодо позивача 05.02.2024 оголошено догану, котра не погашена, не оскаржена останнім в судовому порядку).

Не спростовує зазначеного і лист Притулку для дітей СуСД ЛОДА від 29.02.2024 №26/11, який свідчить про позитивну характеристику ОСОБА_1 за місцем праці та перенесення за погодженням гуртка з 24.02.2024 на 26.02.2024, оскільки нічого спільного із обов`язком працівника сумлінно виконувати свої обов`язки чи дискреційними повноваженнями роботодавця, у протилежному випадку, не має (т. 1 а.с. 15).

Серед доводів апеляційної скарги апелянт виловлює невідповідність оскаржуваного наказу вимогам закону у контексті інформації про порушення трудової дисципліни та підстав наказу.

Разом з цим, зі змісту наказу про звільнення слідує, що ОСОБА_1 звільнений із займаної посади у зв`язку із тим, що 16.01.2024 без поважної причини не з`явився на засідання педагогічної ради закладу, відмовився надати письмове пояснення щодо невиконання своїх обов`язків, у зв`язку із чим наказом від 05.02.2024 №12-к йому було оголошено догану, а також 24.02.2024 був відсутній на роботі без поважної причини, а саме не провів заняття з дітьми у Притулку для дітей СуСД ЛОДА, з приводу чого також відмовився надавати пояснення.

Підставами наказу про звільнення значиться наказ директора про оголошення догани, службова записка діловода від 26.02.2024, доповідна записка заступника директора від 01.03.2024 з Актом про відмову керівника гуртка надати письмове пояснення та подання заступника директора від 01.03.2024, тому в діях позивача вбачається систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства, доводи апеляційної скарги про те, що згідно протоколу засідання педради від 16.01.2024 на такій не були присутні сумісники, однак директор виніс догану лише позивачу, на висновки суду не впливають, оскільки у предмет доказування у спірних правовідносинах не входять, при цьому, відповідні повноваження директора є дискреційними та не перебувають у будь якій залежності.

Колегія суддів виходить з того, що стаття 2-1 КЗпП України забороняє будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема, порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. За змістом ст. 5 вказаного Закону формами дискримінації є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації та утиск.

Поряд з цим, на переконання колегії суддів, позивачем до позову не надано доказів, а зі змісту позовних вимог не вбачається, що його обмежено у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, що відповідно до ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» можна вважати дискримінацією, а також не надано суду належних та допустимих доказів того, що з боку відповідача вчинено стосовно нього дії, які мають ознаки прямої дискримінації чи утиску, тому протилежні доводи не заслуговують на увагу.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

За приписами ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Поряд зцим,позивач ОСОБА_1 не єчленом первинної профспілкової організації, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України, апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,382,383 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районногосуду м.Львова від07жовтня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 26 лютого 2025 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк