Рішення

від 21.02.2025 по справі 160/32716/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 рокуСправа №160/32716/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

11.12.2024 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просить:

- стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 83 818,66 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в інтегрованих картках платника податків фізичної особи ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі 83818,66 грн, який виник у зв`язку з несплатою у встановлений термін сум грошових зобов`язань,які нараховані контролюючим органом, однак не сплачені в добровільному порядку, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 10.01.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

10.01.2025 представником відповідача подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що органом місцевого самоврядування (П`ятихатською районною державною адміністрацією) 22.06.2011 року відповідачу , як фізичній особі по договору оренди від 22.06.2011 року строком на 49 років надана в оренду земельна ділянка, кадастровий номер 1224581700:01:001:0101 площею 47,3112 га для створення фермерського господарства. Договір оренди 29.07.2011 року зареєстровано у Відділі Держкомзему у П`ятихатському районі за № 12245000400056. Відповідно до п. 14 Договору земельна ділянка передана в оренду для ведення фермерського господарства. Отже, існує обмеження, згідно якого ви щевказана земельна ділянка згідно умов договору не може використовуватися ві дповідачем індивідуально. 29.08.2011 року з метою використання Земельної ділянки за цільовим призначенням відповідачем зареєстровано Фермерське господарство «Мегапо лис-Агро» (ЄДРПОУ 36723250), засновником та керівником якого є відповідач. З моменту державної реєстрації Фермерське господарство здійснює свою діяльність, подає декларації та сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку по даний час. Відповідно до п. 1.1. Статуту Фермерського господарства від 29.08.2011 року Фермерське господарство створене на підставі договору. Рішенням засновника та голови Фермерського господарства від 29.08.2011 року Земельна ділянка передана в користування Фермерському господарству. Згідно акту приймання-передачі від 29.08.2011 р. майнових прав відпові дач передала право оренди Земельної ділянки (майнове право) Фермерському го сподарству. Відповідно до довідки №46 від 20.03.2024 року П`ятихатської міської ра ди, Фермерське господарство використовує Земель ну ділянку за період 2011 - 2024 років. Фермерське господарство 29.08.2011 року взяте на облік платника єдиного внеску. Починаючи з 2011 року по даний час Фермерське господарство подає до позивача податкові декларації з орендної плати та сплачує до бюджету орендну плату. Так в 2023, 2024 роках Фермерське господарство подало податкові де кларації з орендної плати від 16.02.2023 та від 17.01.2024 року, визначивши в кожній її розмір 41 909,33 грн. та повністю сплатило вказану суму до бюджету. Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-1200592092024 від 02.08.2024 року Земельна ділянка має цільове призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства. Отже, Земельна ділянка не може використовувати ся не за призначенням. У вказаному витягу зазначено орендаря Фермерське господарство «Мегаполис-Агро» , зареєстрованого в ДЗК 29.07.2011 р. Згідно з інформаційною довідкою № 399377359 від 15.10.2024 р. вбачаєть ся, що орендарем Земельної ділянки є також Фермерське господарство «Мега-полис-Агро», а не відповідач. Відповідач вважає, що виконання вимог позивача призведе до подвійного оподаткування, що протирічить вимогам ст. 61 Конституції України.

17.01.2025 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано до суду відповідь на відзив, в якому заперечує проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву та зазначає, що контролюючи орган, звертаючись до суду з позовом, просить стягнути заборгованість з відповідача, яка останнім фактично оскаржена не була. Правомірність нарахування та питання правомірності ППР не було предметом спору у цій справі. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення. У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. ГУ ДПС у Дніпропетровській області, зазначає, що суд розглядає справи, де предметом розгляду є стягнення боргу з платника, а не дослідження інформації про орендаря земельної ділянки та інше. ГУ ДПС звертає увагу суду, що Відповідачем було отримано ППР №8146-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 на суму 41 909,33 грн та ППР №8147-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 на суму 41 909,33 грн про що свідчить підпис ОСОБА_1 та дата 23.02.2024 на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення. Відповідачем не надано будь-яких доказів оскарження будь-якого з рішень податкового органу, що стосуються справи №160/32716/24. Не оскарження податкових повідомлень-рішення в установлений законом строк визнає їхню законність і обов`язковість до виконання

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на обліку у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно із розрахунком за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі з фізичних осіб, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 83818,66 згідно, а саме:

- податкового повідомлення-рішення №8146-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 на суму 41 909,33 грн;

- податкового повідомлення-рішення №8147-2416-0403-UA12040210000039759 від 02.02.2024 на суму 41 909,33 грн.

Податковий борг, зазначений у розрахунку, відображений в інтегрованій картці платника податків.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у зв`язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено на адресу боржника податкову вимогу форми «Ф» №0116107-1307-1307-0428 від 05.10.2021 на суму 42758,60 грн., яка надіслана їй засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_1 , поштове відправлення вручено адресату.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2011 року П`ятихатською районною державною адміністрацією відповідачу, як фізичній особі по договору оренди від 22.06.2011 року строком на 49 років надана в оренду земельна ділянка, кадастровий номер 1224581700:01:001:0101 площею 47,3112 га для створення фермерського господарства.

Договір оренди 29.07.2011 року зареєстровано у Відділі Держкомзему у П`ятихатському районі за № 12245000400056.

Відповідно до п. 14 Договору земельна ділянка передана в оренду для ведення фермерського господарства.

29.08.2011 реалізуючи своє право громадянина на створення фермерського господарства, яке безпосередньо пов`язано з наданням (передачею) земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства відповідач створила та зареєструвала Фермерське господарство «Мегапо лис-Агро» (ЄДРПОУ 36723250).

Відповідно до п. 1.1. Статуту Фермерського господарства від 29.08.2011 року Фермерське господарство створене на підставі договору.

Рішенням засновника та голови Фермерського господарства від 29.08.2011 року Земельна ділянка передана в користування Фермерському господарству.

Згідно акту приймання-передачі від 29.08.2011 р. майнових прав відпові дач передала право оренди земельної ділянки Фермерському го сподарству.

Відповідно до довідки №46 від 20.03.2024 року П`ятихатської міської ра ди, Фермерське господарство використовує Земель ну ділянку за період 2011 - 2024 років.

Фермерське господарство 29.08.2011 року взяте на облік платника єдиного внеску.

Починаючи з 2011 року по даний час Фермерське господарство подає до позивача податкові декларації з орендної плати та сплачує до бюджету орендну плату.

Фермерське господарство подало податкові де кларації з орендної плати від 16.02.2023 та від 17.01.2024 року, визначивши в кожній її розмір 41 909,33 грн. та повністю сплатило вказану суму до бюджету.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-1200592092024 від 02.08.2024 року земельна ділянка має цільове призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства. У вказаному витягу зазначено орендаря Фермерське господарство «Мегаполис-Агро», зареєстрованого в ДЗК 29.07.2011 р.

Згідно з інформаційною довідкою № 399377359 від 15.10.2024 р. вбачаєть ся, що орендарем Земельної ділянки є також Фермерське господарство «Мега-полис-Агро», а не відповідач.

Отже, спір між сторонами виник з підстав несплати відповідачем податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб на загальну суму 83818,66 грн.

Оскільки у добровільному порядку заборгованість відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За приписамистатті 269 Податкового кодексу України(далі -ПК України), платниками плати за землю є: платники земельного податку; власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно достатті 270 ПК України, об`єктами оподаткування платою за землю є: об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт287.1 статті 287 ПК України).

Відповідно до пунктів 288.1 статті288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянкипереліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Отже, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеномустаттею 42цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеномустаттею 58цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Положеннями пункту286.1 статті 286 ПК Українизакріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Таким чином, зі змісту вказаних вище вимог слідує, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки. В разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що об`єктом плати за землю в розглянутих правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства, та фактично використовується фермерським господарством, яке реалізуючи права фактичного землекористувача має обов`язок внесення плати за землю, суд вказує наступне.

Устатті 1 Закону України "Про фермерське господарство"(далі - Закон №937-IV) вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону №937-IV, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченомуЗемельним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №937-IV, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленомузакономдля державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному устатті 42 Господарського кодексу Українивизначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмеженозаконом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінністатті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання застаттею 55 Господарського кодексу України.

Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постановах від 01.04.2020 у справі №320/5724/17 (провадження №14-385цс19) та №922/989/18 від 23.06.2020.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону №937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленомузакономпорядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отже, із процитованих норм слідує, що після укладення договору оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Відтак, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №922/989/18 від 23.06.2020.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідача немає у користуванні (в розумінні використання) земельної ділянки, за яку у податкового органу виникли підстави для нарахування орендної плати у розмірі 83818,66 грн. ОСОБА_1 було надано земельну ділянку по договору оренди для ведення селянського (фермерського) господарства з кадастровим номером № 1224581700:01:001:0101 площею 47,3112 га на території Зорянської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Реалізуючи своє право громадянина на створення фермерського господарства, яке безпосередньо пов`язано з наданням (передачею) земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства позивачем було створено та зареєстровано Фермерське господарство «Мегапо лис-Агро» (ЄДРПОУ 36723250).

Фермерське господарство «Мегаполіс-Агро» подає до позивача податкові декларації та сплачує до бюджету орендну плату.

На підтвердження цього відповідач долучив до матеріалів справи копії податкових декларацій з орендної плати від 16.02.2023 та від 17.01.2024 року, в яких визначено в кожній її розмір 41 909,33 грн. та копії платіжних інструкцій з яких вбачається, що вказані зобов`язання повністю сплачено до бюджету.

Також, суд зазначає, що в Україні не допускається подвійне оподаткування тому, що плата за земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства з кадастровим № 1224581700:01:001:0101 площею 47,3112 га на території Зорянської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області проводиться в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області діяв не у спосіб визначений законами таКонституцією України. Позивач безпідставно нарахував борг в розмірі 83818,66 керівнику фермерського господарства Матвієнко Світлані Анатоліївні як фізичній особі.

При цьому суд враховує роз`яснення, що викладені у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України")

Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно дост. 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипокладено обов`язок на позивачадовести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 4ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цимКодексомстроків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246,250,251,255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець