Ухвала

від 27.02.2025 по справі 757/19565/23-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

27 лютого 2025 року м. Київ № 757/19565/23-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Київській області про встановлення судового контролю,

в с т а н о в и в:

До Печерського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Київській області про встановлення судового контролю.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18.05.2023 адміністративну справу №757/19565/23-а було передано до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду за територіальною підсудністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.07.2024 адміністративну справу №757/19565/23-а було передано до Київського окружного адміністративного суду для розгляду за територіальною підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2025 справа розподілена на суддю Василенко Г.Ю, фактична передача справи головуючій судді для подальшого розгляду була здійснена 26.02.2025, що підтверджується актом Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Досліджуючи матеріали позовної заяви, судом встановлено, що позовні вимоги у цій справі мотивовані невиконанням відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №640/3511/20.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №640/3511/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, зокрема:

- зобов`язано Головне управління МВС України в Київській області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по втраті 100 % працездатності у зв`язку із встановленням 1 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в органах поліції у відповідності до вимог пункту 4 частини 1 статті 97, частини 3 пункту а статей 99-102 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року і визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності: а) 1 групи - 400 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, підтверджено внесення змін згідно Закону України №2004-VIII від 06 квітня 2017 року, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого пункту 9, наказом Міністерства внутрішніх справ України статті 9, наказом від 11 січня 2016 року №4 та перерахувати на банківську картку позивача.

З листа Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 21.02.2023 №29/П-61 у відповідь на звернення позивача вбачається, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №640/3511/20 не виконано.

Водночас, позовні вимоги у цій справі зводяться до оскарження бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №640/3511/20 та зобов`язання встановити судовий контроль за його виконанням.

Так, відповідно до положень статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Саме така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстр судових рішень 79973614) та від 27.03.2018 у справі №520/5980/17 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстр судових рішень 73043237).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на відповідача, передбачених КАС України. Невиконання судового рішення відповідачем не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З аналізу предмета спору у цій справі суд дійшов висновку, що він спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №640/3511/20.

Суд зауважує, що саме невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №640/3511/20 зазначено позивачем в якості підстави цього позову, у зв`язку з чим такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов`язані з виконанням цього судового рішення.

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача, вчиненої або не вчиненої на виконання рішень суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судових рішень.

Заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішень суду, що набрали законної сили.

Отже, у даній справі наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судових рішень.

За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішень суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна правовий висновок, як було вказано вище, викладений в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (реєстраційний судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 79973614).

Крім того, аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16.12.2021), №400/822/20 (постанова від 31.01.2022), №233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), №345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022), №540/606/20 (постанова від 27.07.2022), №686/2636/17 (постанова від 27.07.2022), №620/4090/22 (постанова від 21.12.2022).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Враховуючи наявність спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відкритті провадження у даній адміністративній справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Василенко Г.Ю.