Рішення

від 27.02.2025 по справі 640/11723/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/11723/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу адвоката Альонкіної Альони Ігорівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Акмебуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду з Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа за позовом адвоката Альонкіної Альони Ігорівни (далі представник позивача) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Акмебуд» (далі позивач, ТОВ «БК Акмебуд») до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 12 січня 2022 року №00013120902;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 12 січня 2022 року №00013140902.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на безпідставність висновків контролюючого органу про зберігання пального, так як паливо (скраплений газ у балонах) одразу використовувалось позивачем у власній господарській діяльності шляхом під`єднання до газових обігрівачів (як джерело енергії для їх роботи), виконуючи функцію паливного баку. Паливо (скраплений газ у балонах) споживалось у день його поставки, відповідно діяльність з його зберігання відсутня.

Позивач зазначає, що при здійсненні перевірки відповідач обмежився лише дослідженням документів на придбання пального, без реального встановлення факту такого зберігання, без визначення конкретного місця зберігання, обсягів (кількості ємностей) зберігання.

Щодо порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового Кодексу України позивач вказує, що після того, як разом із запереченнями на акт перевірки позивачем було надано необхідні пояснення та витребувані ГУ ДПС у м. Києві документи, в листі про розгляд заперечення від 05.01.2022 вих. №46/1/26-15-09-02-16 відповідачем наведено інше обґрунтування порушення п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Такі дії відповідача зі зміни аргументації порушення певної норми, на думку позивача, мають ознаки упередженості щодо ТОВ «БК Акмебуд».

Позивач зазначає, що на вимогу відповідача було надано всі наявні у позивача документи, якими підтверджується використання та списання пального.

Позивач вважає податкові повідомлення рішення протиправними, тому звернувся до суду.

02.09.2022 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що відповідно до наданих документів, які підтверджують наявність та право користування нагрівачами повітряними, ТОВ «БК Акмебуд» не мало можливості приєднувати до нагрівачів повітря балони зі скрапленим газом відразу після постачання, без їх зберігання. Як приклад, в акті фактичної перевірки наведено, що на адресу: м. Харків, вул. Пушкінська, 2, ТОВ «БК Акмебуд» отримано 60 балонів з газом скрапленим (видаткова накладна від 27.11.2020 №15909, товарно-транспортна накладна від 27.11.2020 №Р15909) та 65 балонів з газом скрапленим (видаткова накладна від 18.12.2020 №Р17078).

Перевіркою встановлено, що на письмову вимогу від 18.11.2022 ТОВ «БК Акмебуд» надано не в повному обсязі документальні підтвердження з питань, які стосуються предмета перевірки, чим порушено п.85.2 ст.82 Податкового кодексу України.

За результатами фактичної перевірки встановлено, що позивач отримував скраплений газ у об`ємі більшому ніж міг використати протягом дня для заправки нагрівачів повітря. Таким чином, ТОВ «БК Акмебуд» здійснювало зберігання пального (скрапленого газу в балонах по 21 кг) за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 2 без ліцензії на право його зберігання.

Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та в межах чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позовну заяву прийнято до провадження, позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року продовжено розгляд справи після усунення недоліків за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Акмебуд» зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 373937090) за адресою: 04071, м.Київ, вул. Ярославська, буд.39Г, основним видом діяльності є «Будівництво житлових і нежитлових будівель» (КВЕД 41.20), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з наказом Головного управління ДПС у м.Києві від 08.11.2021 №7957-п від 01.07.2022 та направленнями на проведення фактичної перевірки від 17.11.2021 №21290/26-15-09-02, 21291/26-15-09-02 посадовими особами відповідача в період з 18.11.2021 по 29.11.2021 проведено фактичну перевірку ТОВ «БК Акмебуд» з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 29.11.2021 №87684/Ж5/26-15-09-02/37393709.

Згідно з висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

- ч. 8 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;

- п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України.

На підставі акту фактичної перевірки від 29.11.2021 №87684/ж5/26-15-09-02/37393709 відповідачем прийняті податкові повідомлення- рішення:

- від 12 січня 2022 року №00013120902 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 500000,00 грн;

- від 12 січня 2022 року №00013140902 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 020,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України №481/95-BP від 19 грудня 1995 року "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481/95-BP).

Стаття 15 Закону № 481 визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Статтею 17 Закону №481 встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Цією нормою встановлено випадки, за наявності яких до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та визначено розмір таких. Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.

Отже, стаття 15 Закону № 481 містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, а також містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.

З 01 січня 2016 року ПК України визначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов`язком суб`єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов`язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6), а суб`єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224).

До 01 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.

Починаючи з 01 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким внесено зміни до ПК України та Закону № 481/95-ВР.

З цього часу Закон № 481 почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону №481, встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону № 481 звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Крім того, абзацом 23 частини 2 статті 17 Закону №481 встановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

За змістом частин 7, 8, 10, 16 статті 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами 32, 38 статті 15 Закону № 481 встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина 43 статті 15 Закону № 481).

Згідно з частиною 19 цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто - та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина 21 статті 15 Закону №481).

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак, Закон № 481 не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв.

Тому, застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі № 481 робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон № 481 не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, суд вважає, що для вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Верховний Суд у постановах від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20, від 15 червня 2022 року у справі №260/3859/20, здійснив системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481 у їх взаємозв`язку та сформулював наступний висновок.

Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того, чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Отже, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Так, штрафні санкції у спірних правовідносинах застосовані на підставі акта фактичної перевірки, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог Закону №481 щодо зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Верховний Суд у постанові по справі №260/3859/20 вказав наступне:

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону № 481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Суть фактичної перевірки полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу (підтвердження або спростування обставин) саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання.

Верховний Суд зазначив, що не встановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В акті фактичної перевірки від 29.11.2021 №87684/Ж5/26-15-09-02/37393709 вказано: «Відповідно до наданих до перевірки документів, ТОВ «БК Акмебуд» було орендовано у ТОВ «Глобал Рент Україна» нагрівані повітряні газові у кількості 33 шт. Відповідно до наданих до перевірки документів, що підтверджують наявність та право користування нагрівачами повітряними (кількість нагрівачів 33 шт), перевіркою встановлено, що ТОВ «БК Акмебуд» не мало можливості балони зі скрапленим газом відразу після постачання приєднувати до нагрівачів повітря, без їх зберігання. Як приклад, на адресу: м.Харків, вул. Пушкінська, 2, ТОВ «БК Акмебуд» отримано: 27.11.2020 - 60 балонів з газом скрапленим (видаткова накладна від 27.11.2020 № 15909, товарно-транспортна накладна від 27.11.2020 № Р15909); 18.12.2020 - 65 балонів з газом скрапленим (видаткова накладна від 18.12.2020 року № 17078, товарно-транспортна накладна від 18.12.2020 № Р17078). Таким чином, перевіркою встановлено зберігання ТОВ «БК Амебуд» пального (скрапленого газу в балонах по 21 кг) за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 2».

Зміст акту фактичної перевірки свідчить, що позиція контролюючого органу грунтується на дослідженні первинних документів, наданих позивачем під час перевірки.

Однак, суд вважає, що зазначені документи підтверджують виключно обставину придбання позивачем пального, а висновок контролюючого органу, фактично, є його припущеннями про зберігання позивачем пального у цей період без ліцензії, які не підтверджені належними і допустимими доказами: відсутній встановлений факт здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, місця його зберігання і кількості (об`єму).

Суд звертає увагу, що фактична перевірка ТОВ «БК Акмебуд» проведена відповідачем за адресою реєстрації місця знаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Ярославська, буд.39Г, однак порушення встановлено за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 2, тобто без фактичного виявлення пального працівниками контролюючого органу в місці зберігання під час проведення перевірки.

З акту фактичної перевірки убачається, що відповідач дійшов висновку про зберігання позивачем пального також на підставі відомостей отриманих з бази інформаційного реєстру ДПС та відомостей з бази Єдиного реєстру акцизних накладних, за відсутності безпосередньо виявленного факту здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального. Податковим органом не зафіксовано ні загального обсягу пального (не кількості балонів, а фактичного обсягу скріпленого газу), що зберігалось позивачем станом на час проведення перевірки, не здійснено під час перевірки інвентаризації пального на зберіганні (не кількості балонів, а фактичного обсягу скріпленого газу), зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, тощо.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що матеріалами перевірки належним чином не підтверджено обставини, які б засвідчили здійснення позивачем господарської діяльності із зберігання пального без відповідних дозвільних документів - ліцензії на право зберігання пального.

Застосовуючи висновок Верховного Суду до спірних у цій справі правовідносин, суд також враховує, що згідно з наданими позивачем первинними документами позивач здійснював будівельні роботи за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 2, що підтверджується договором субпідряду №17/03-2020 від 17.03.2020, укладеного позивачем з ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Інтеграл Груп», договором підряду №05/10/20-11 від 05.10.2020 з ТОВ «РазомБуд» та договором підряду №01/09/20-Н від 01.09.2020 з TOB «ТВК Нова Ера».

З пояснень наданих позивачем під час перевірки пояснень слідує, що з метою підтримання необхідного температурного режиму за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 2, позивачем використовувались орендовані у ТОВ «Глобал Рент Україна» газові обігрівачі повітря, що підтверджується договором оренди №А000091353 від 26.08.2020 та додатками до нього, актами здачі-приймання за період листопад 2020 року - квітень 2021 року.

Позивач придбав у TOB «Кріотехгаз УПК» 90 (дев`яносто) газових балонів скрапленого газу, що підтверджується видатковими накладними, товарно- транспортними накладними.

18.12.2020 позивачем придбано 65 (шістдесят п`ять) балонів зі скрапленим газом, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Паливо (скраплений газ у балонах) використані ТОВ «БК Акмебуд» у господарській діяльності як джерело енергії для газових обігрівачів у день поставок, що підтверджується актами списання палива, наявними в матеріалах справи.

З наведеного убачається, що позивач є кінцевим споживачем придбаного у ТОВ «Кріотехгаз УПК» скрапленого газу, який використовується у балонах у власній господарській діяльності.

Доказів протилежного контролюючим органом суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів наявності в діях позивача складу правопорушення щодо здійснення зберігання пального без наявності ліцензії, а тому притягнення позивача до відповідальності є протиправним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомленні-рішення від 12 січня 2022 року №00013120902 про застосування штрафних санкцій в сумі 500000,00 грн є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення -рішення від 12 січня 2022 року №00013140902, яким було застосовано до позивача штрафні санкції за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України у розмірі 1 020,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до запиту ГУ ДПС в м.Києві від 18.11.2021 б/н «Про надання пояснень та документального підтвердження» у зв`язку з проведенням фактичної перевірки ТОВ «БК Акмебуд» та відповідно до вимог п.п. 20.1.2, п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2, п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України державні інспектори просили надати для проведення перевірки інформацію та її документальне підтвердження за період з 01.04.2020 по дату закінчення перевірки, зокрема: договори постачання нафтопродуктів, інформацію та її підтвердження щодо транспортування нафтопродуктів та їх зберігання/оптової чи роздрібної торгівлі/акцизний склад (державна марка та вид транспортного засобу, ПІБ водія тощо).

В запиті від 18.11.2021 б/н визначено, що інформацію у вигляді пояснень та копій документів необхідно надати у строк до 14 год. 00 хв. 23.11.2021.

Запит ГУ ДПС в м.Києві від 18.11.2021 б/н «Про надання пояснень та документального підтвердження» отримано бухгалтером підприємства 18.11.2021, що підтверджується особистим підписом у запиті та не заперечується позивачем.

В акті перевірки відповідачем заначено, що до перевірки надано видаткові накладні, виписані контрагептом-постачальником ТОВ «Побутгаз» з номенклатурою товару «Газ вуглеводний скраплений» в загальному обсязі 1,008 т. ТОВ «БК Акмебуд» до перевірки не подано договір постачання та документальне підтвердження транспортування скрапленого газу в обсязі 1,008 т.

З матеріалів справи убачається, що вказані документи позивачем були надані разом із запереченнями на акт перевірки 29.11.2021 №87684/Ж5/26-15-09-02/37393709, про що також зазначає позивач у позовній заяві.

Пунктом 85.2 ст. 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних норм, йдеться саме про додаткові документи. Документи, які запитувались контролюючим органом і не були наданні платником податку у період перевірки, не можуть розцінюватись, як додаткові документи у розумінні п. 86.7 ст. 86 ПК України, а відтак не можуть бути і матеріалами перевірки.

Тобто документи, що подані позивачем разом з запереченнями до акту перевірки є додатками до заперечень, а не документами, що надавались на запит контролюючого органу, у зв`язку з чим позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2022 року №00013140902 не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 7515,30 грн згідно платіжного доручення №9113 від 27.07.2022 та в розмірі 2 465,70 грн згідно квитанції №5195-4618-9579-9940 від 30.01.2025.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 січня 2022 року №00013140902 на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м.Києві на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7500,00 грн. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в частині податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2022 року №00013140902 покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Альонкіної Альони Ігорівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Акмебуд» (місце реєстрації: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 39Г) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 12 січня 2022 року №00013120902 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Акмебуд» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500000,00 грн.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2022 року №00013140902 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Акмебуд» штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 020,00 грн відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Акмебуд» судові витрати зі сплати судового збору в сумі в розмірі 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова