Рішення

від 27.02.2025 по справі 380/25596/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 рокусправа № 380/25596/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просить:

визнати протиправними дії щодо відмови встановити з 01.10.2024 року статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати безтермінове посвідчення;

зобов`язати встановити з 01.10.2024 року статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати безтермінове посвідчення.

В обґрунтування позову зазначає, що під час служби в органах внутрішніх справ отримав тілесні ушкодження в період проходження служби при виконанні службових обов`язків пов`язаних з охороною громадського порядку, громадської безпеки та боротьбі із злочинністю. Вказує, що у зв`язку із пожиттєвим встановленням інвалідності та закінченням строку дії посвідчення інваліда війни звернувся до відповідача щодо встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи та видати відповідне посвідчення, однак отримав відмову.

Відповідач у відзиві вказав, що Національна поліція України не входить до структури органів Міністерства внутрішніх справ України. Законодавством України не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція, як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. З урахуванням вищезазначеного немає правових підстав для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення «Особи з інвалідністю війни» відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а Шевченківський відділ соціального захисту діяв у межах наданих йому повноважень.

Ухвалою суду від 30.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач з 20.01.1999 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 10.06.2016 року в Національній поліції.

Відповідно до акту спеціального розслідування групового нещасного випадку (аварії), що стався 06.11.2007 року о 22 год. 20 хв. позивач внаслідок ДТП отримав травми: струс головного мозку, закритий перелом спинки носа без зміщення, забій поперекової ділянки хребта. Тілесні ушкодження отримані в період проходження служби при виконанні службових обов`язків пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки та боротьби із злочинністю.

Вказане також підтверджується актом про нещасний випадок №21, який також наявний в матеріалах справи.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №96 від 30.05.2016 року травма позивача пов`язана із виконанням службових обов`язків.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції України у Львівській області №169 о/с від 07.06.2016 року позивача звільнено зі служби в поліції через хворобу.

Відповідно до довідок до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 29.09.2017 року, від 18.09.2019 року, від 19.09.2021 року, від 29.09.2024 року, від 31.10.2024 року позивачу встановлено третю групу інвалідності; травма пов`язана з виконанням службових обов`язків.

07 жовтня 2021 року позивачу видано посвідчення № НОМЕР_1 терміном дії до 01. жовтня 2024, згідно якого він є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавствомУкраїни для ветеранів війни - інвалідів війни.

08.11.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив продовжити строк дії посвідчення.

Відповідач листом від 28.11.2024 року повідомив позивача, що Національна поліція не є військовим формуванням. Окрім того, вказав, що немає правових підстав для надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення «Особи з інвалідністю війни».

Змістом спірних правовідносин є відмова у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XIІ встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

З аналізу наведеної норми випливає, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків.

Для встановлення наявності у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з п.2 ч.2 ст. Закону № 3551-XII необхідно з`ясувати наявність двох умов: 1) належність позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, 2) встановлення інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків.

Так, щодо належності позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивач був звільнений зі служби в поліції 07.06.2016 року, що підтверджується відповідним наказом та копією трудової книжки.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

З наведеної норми вбачається, що працівники Національної поліції України відносяться до працівників органів Міністерства внутрішніх справ України.

Більше того, на момент отримання позивачем травми він проходив службу в органах внутрішніх справ, що відповідачем не заперечується.

Як уже було встановлено раніше, захворювання позивача пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ; його травма пов`язана з виконанням службових обов`язків.

З наведеного слідує, що захворювання, яке мало наслідком в подальшому встановлення позивачу інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, відбулося під час виконання ним службових обов`язків, як особою, яка належала до кола осіб органів Міністерства внутрішніх справ України (зокрема, на момент нещасного випадку), що в свою чергу свідчить про підтвердження наявності однієї з умов, які дають право на отримання статусу йому особи з інвалідністю внаслідок війни.

Щодо другої умови, яка повинна бути дотримана для набуття позивачем статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII- встановлення інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова № 1317), медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Пунктом 26 Постанови № 1317 передбачено, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Вказаним пунктом Постанови № 1317 передбачено, що причинами інвалідності, крім іншого, є: захворювання: отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Як уже згадувалось, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт встановлення позивачу інвалідності внаслідок захворювання, одержаного в період проходження служби при виконанні службових обов`язків та пов`язаного із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки та боротьби із злочинністю.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо належності позивача до числа осіб начальницького і рядового складу Міністерства органів внутрішніх справ України, а також факту встановлення позивачу інвалідності, внаслідок захворювання, одержаного в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII.

З огляду на викладене, відмова відповідача у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не відповідає критеріям правомірності передбаченим п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у цій частині, як і похідні вимоги.

Щодо позовних вимог з приводу зобов`язання відповідача видати безтермінове посвідчення.

Суд звертає увагу, що відповідач ще не встановлював позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни на виконання даного рішення.

Як наслідок, відсутні підстави вважати, що відповідач не видасть позивачу відповідне посвідчення.

Іншими словами, зазначені вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 встановити з 01.10.2024 року статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (адреса: м.Львів, вул.Липинського, 11, код ЄДРПОУ 25261380) встановити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01.10.2024 року статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (адреса: м.Львів, вул.Липинського, 11, код ЄДРПОУ 25261380) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович