Рішення

від 26.02.2025 по справі 380/7200/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2025 рокусправа № 380/7200/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг ЗІЗ" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемберг ЗІЗ" (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100617/2 від 04.10.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2023/002549;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100633/2 від 11.10.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2023/002631;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100652/2 від 20.10.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2023/002738.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2021 між Фірмою "Рав-Поль Стефаньский" Повне товариство (Продавець) та ТОВ "Лемберг ЗІЗ" (Покупець) укладений Контракт №01-12 на продаж товару. Згідно із п. 1.1 цього Контракту Продавець передає товар, а Покупець купує товар та платить за нього. За умовою п. 2.1. Контракту, ціна товару може бути визначена у доларах США, євро або польських злотих, і виходить із пропозиції Продавця, а за п.2.2. Контракту Продавець має право змінювати ціни за час дії Контракту. У п. 3.1. Контракту вказується, що умови доставки товару за даним контрактом FCA Юліанов (Польща), Інкотермс 2020. За умовами FCA Інкотермс, товар отримує Покупець у місці визначеному у договорі, тобто у Юліанов (Польща). Як вбачається із Контракту №01-12, саме в цьому місті зареєстрований та веде діяльність продавець товару - Фірма ТОВ "Рав-Поль Стефаньский" Повне товариство.

На виконання Контракту № 01-12 позивач придбав товар. З метою митного оформлення товару ТОВ "Лемберг ЗІЗ" подало до Львівської митниці електронні митні декларації № 23UA2092301005131U1, № 23UA209230108255U5 та № 23UA209230111846U0, відповідно до яких до митного оформлення заявлений імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 кожної митної декларації. На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, які передбачені статтею 53 Митного Кодексу України, проте під час митного оформлення товару посадовою особою відповідача витребувані додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, за наслідками чого прийняті спірні рішення про коригування митної вартості за резервним методом та визначена інша митна вартість товарів.

Позивач вважає протиправними спірні рішення відповідача, покликаючись на те, що митний орган не обґрунтував свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, позивач вказує, що оскаржувані рішення відповідача не містять передбачених ст. 55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Наголошує, що обставини, на які вказує відповідач в оскаржуваних рішеннях, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданих митних деклараціях і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості.

Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою від 08.04.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, мотивуючи тим, що до митного оформлення надійшли митні декларації про ввезення позивачем на митну територію України товар в асортименті. За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів та додатково наданих на вимогу митного органу, Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару та прийняла спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Стверджує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Також відповідач зазначає, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Наголошує, що митний орган виявив численні розбіжності у поданих до митного оформлення супровідних документах, які описані у спірних рішеннях про коригування митної вартості. Зазначені розбіжності не дають можливості підтвердити заявлену до митного оформлення ціну товару за першим методом, що стало підставою для прийняття спірних рішень.

Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемберг ЗІЗ" є юридичною особою, зареєстрованою в Україні 06.11.2019, код ЄДРПОУ 43333553, що підтверджується випискою із ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 07.11.2019.

ТОВ "Лемберг ЗІЗ" з 01.12.2019 є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 4333355313074, що підтверджується витягом №1913074500242 від 22.11.2019.

23.12.2021 між Фірмою "Рав-Поль Стефаньский" Повне товариство (Продавець) та ТОВ "Лемберг ЗІЗ" (Покупець) укладений Контракт № 01-12 (далі Контракт № 01-12) на продаж товару.

Згідно із п. 1.1 Контракту № 01-12 Продавець передає товар, а Покупець приймає товар та платить за нього.

За умовами п. 2.1., п. 2.2. Контракту № 01-12 ціна товару може бути визначена у доларах США, євро або польських злотих, і виходить із пропозиції Продавця, Продавець має право змінювати ціни за час дії Контракту.

Відповідно до п. 3.1. Контракту № 01-12 умови доставки товару за даним контрактом FCA м. Юліанов (Польща), Інкотермс 2020.

За умовами FCA Інкотермс, товар отримує Покупець у місці визначеному у договорі, тобто у м. Юліанов (Польща).

Зі змісту Контракту № 01-12 слідує, що Фірма "Рав-Поль Стефаньский" Повне товариство зареєстроване та здійснює діяльність у м. Юліанов (Польща).

Пунктами 3.8. та 4.2. Контракту № 01-12 встановлено, що строк отримання товару становить 30 днів з моменту передоплати, строк оплати передоплата.

У п.13.1 Контракту № 01-12 зазначається, що строк дії контракту до 31.12.2023.

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту № 01-12 ТОВ "Лемберг ЗІЗ" здійснювалось три поставки товару.

З метою митного оформлення ввезеного товару ТОВ "Лемберг ЗІЗ" подані наступні митні декларації:

1) МД 23UA2092301005131U1 на суму 56168,53 пол.зл.

На підтвердження митної вартості товарів до вказаної МД позивач надав: - зовнішньоекономічний договір від 23.12.2021 № 01-12; - рахунок проформа PRN0432120688160923; - банківський документ про оплату товару № 185JBKLN9; - рахунок-фактура (інвойс) FSE0035020688161023Е на суму 56168,53 пол.зл.; - пакувальний лист до рахунку-фактури (інвойс) FSE0035020688161023E; - міжнародна автотранспортна накладна (CMR); - митна декларація країни відправлення 23PL445010E2559791; - калькуляція транспортних витрат від 03.10.2023; - сертифікати про походження товару; - Договір про надання послуг митного брокера № 60/2022.

Львівська митниця прийняла картку відмови № UA209230/2023/002549 у прийнятті МД 23UA2092301005131U1. Під час митного оформлення декларант заявив митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойсі) FSE0035020688161023E. Відповідач заявив вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України.

Позивач (декларант) повідомив, що всі можливі документи ним були подані.

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю, Львівська митниця прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 04.10.2023 UA209000/2023/100617/2, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 13,0200 USD; за кодом товару 6403999600 встановлена вартість за одиницю 13,6200 USD; за кодом товару 6401929000 встановлена вартість за одиницю 15,2100 USD; за кодом товару 6403999300 встановлена вартість за одиницю 13,5000 USD, за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 13,4600 USD, за кодом товару 6404199000 встановлена вартість за одиницю 14,0300 USD, за кодом товару 6201401000 встановлена вартість за одиницю 9,0100 USD, за кодом товару 6203433100 встановлена вартість за одиницю 8,2900 USD, за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік.

Підставою для коригування митної вартості відповідач зазначив: "… митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх - відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - Відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митног вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України: - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за № 984/21296, у розділі Б "Складові митної вартості, гривень" зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу) - в калькуляції транспортних витрат від 03.10.2023 №03/10/2023 відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України, - відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 № 57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 16 та гр. 22 CMR - зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника - відсутні реквізити та штамп; У гр. 5 "Документи" вказано Специфікація, якої не надано до митного оформлення. за результатами опрацювання транспортних документів, а саме калькуляції транспортних витрат від 03.10.2023 № 03/10/2023 необхідно відмітити відсутність інформації щодо розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Подані документи для підтвердження витрат на транспортування, повинні підтверджуватись даними бухгалтерського обліку. Проте така інформація відсутня. …".

2)МД 23UA209230108255U5 на суму 86735,73 пол.зл.

На підтвердження митної вартості товарів до вказаної МД позивач надав: - зовнішньоекономічний договір від 23.12.2021 № 01-12; - рахунок проформа PRN0448620688161023; - банківський документ про оплату товару № JBKLNA6O83EHSF; - рахунок-фактура (інвойс) FSE0036220688161023Е на суму 86735,7 пол.зл.; - пакувальний лист до рахунку-фактури (інвойс) FSE0036220688161023E; - міжнародна автотранспортна накладна (CMR); - митна декларація країни відправлення 23PL445010Е2641395; - калькуляція транспортних витрат від 11.10.2023; - сертифікати про походження товару; - договір про надання послуг митного брокера № 60/2022.

Львівська митниця прийняла картку відмови № UA209230/2023/002631 у прийнятті МД 23UA209230108255U5. Під час митного оформлення декларант заявив митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойсі) FSE0036220688161023E. Відповідач заявив вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України.

Позивач (декларант) повідомив, що всі можливі документи ним були подані.

Не погоджуючись із заявленою позивачем митною вартістю, Львівська митниця прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2023 UA209000/2023/100633/2, згідно з якими проведені наступні коригування митної вартості: за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 13,0200 USD; за кодом товару 6403999300 встановлена вартість за одиницю 13,5000 USD; за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 13,4600 USD; за кодом товару 6404199000 встановлена вартість за одиницю 14,0300 USD, за кодом товару 6403999600 встановлена вартість за одиницю 13,6700 USD, за кодом товару 6403911600 встановлена вартість за одиницю 14,2100 USD, за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік.

Підставою для коригування митної вартості відповідач зазначив: "… за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була містять всіх - відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - Відповідно до положень Інкотермс -2010. термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за №984/21296, у розділі Б "Складові митної вартості, гривень зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу) - в калькуляції транспортних витрат від 11.10.2023 №11/10/2023-1 відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України; - відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 16 та гр. 22 CMR - зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника - відсутні реквізити та штамп; У гр. 5 "Документи" вказано Специфікація, якої не надано до митного оформлення. - за результатами опрацювання транспортних документів, а саме калькуляції транспортних витрат від 11/10/2023 №11/10/2023. 1 необхідно відмітити відсутність інформації щодо розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Подані документи для підтвердження витрат на транспортування, повинні підтверджуватись даними бухгалтерського обліку. Проте така інформація відсутня…".

3) МД № 23UA209230111846U0 на суму 98893,18 пол.зл.

На підтвердження митної вартості товарів до вказаної МД позивач надав: - зовнішньоекономічний договір від 23.12.2021 № 01-12; - рахунок проформа PRN0464620688161023; - банківський документ про оплату товару № JBKLNADO84MEGB; - рахунок-фактура (інвойс) FSE0037620688161023Е на суму 98893,18 пол.зл.; - пакувальний лист до рахунку-фактури (інвойс) FSE0037620688161023E; - міжнародна автотранспортна накладна (CMR); - митна декларація країни відправлення 23PL445010Е2718819; - калькуляція транспортних витрат від 19.10.2023; - сертифікати про походження товару; - договір про надання послуг митного брокера № 60/2022.

Львівська митниця прийняла картку відмови № UA209230/2023/002738 у прийнятті МД 23UA209230111846U0. Під час митного оформлення декларант заявив митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойсі) FSE0037620688161023Е.

Відповідач заявив вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України.

Позивач (декларант) повідомив, що всі можливі документи ним були подані.

Не погоджуючись із заявленою позивачем митною вартістю, Львівська митниця прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 20.10.2023 UA209000/2023/100652/2, згідно з якими проведені наступні коригування митної вартості: за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 13,0200 USD; за кодом товару 6403911100 встановлена вартість за одиницю 13,8200 USD; за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 13,4600 USD; за кодом товару 6403911600 встановлена вартість за одиницю 14,2100 USD, за кодом товару 6201401000 встановлена вартість за одиницю 8,0200 USD, за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік.

Підставою для коригування митної вартості відповідач зазначив: "… митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх - відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (…назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України: - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за №984/21296, у розділі Б "Складові митної вартості, гривень" зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури: калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу) - в калькуляції транспортних витрат від 19.10.23 №19/10/2023 відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України; відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01 08.2006 № 57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 16 та гр. 22 CMR - зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника - відсутні реквізити та штамп; У гр. 5 "Документи" вказано Специфікація, якої не надано до митного оформлення.- за результатами опрацювання транспортних документів, а саме калькуляції транспортних витрат від 19.10.23 № 19/10/2023 необхідно відмітити відсутність інформації щодо розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту Подані документи для підтвердження витрат на транспортування, повинні підтверджуватись даними бухгалтерського обліку. Проте така інформація відсутня. …".

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується зі спірними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5, ч. 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Частиною третьою ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, шляхом витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17).

Згідно із ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 та 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях порушень, суд враховує таке.

Серед підстав для коригування митної вартості митний орган вказує про відсутність документального підтвердження всіх складових транспортних витрат. Зокрема, у калькуляції транспортних витрат від 03.10.2023 № 03/10/2023, від 11.10.2023 № 11/10/2023 та від 19.10.2023 № 19/10/2023 відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат, понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України. Також відповідач зазначає про відсутність інформації щодо розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Із приводу цього судом встановлено, що за умовами Контракту від 23.12.2021 № 01-12 поставка здійснювалась на умовах FCA м. Юліанов (Польща), Інкотермс 2020.

За умовами FCA Інкотермс 2020, товар отримує покупець у місці визначеному у договорі, тобто у м. Юліанов (Польща).

Позивач зазначив, що перевезення товару здійснювалось автотранспортом покупця із м. Юліанов (Польща). На підтвердження транспортних витрат позивач надав до митного оформлення калькуляцію витрат.

Суд відмічає, що у постанові колегії Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14 суд дійшов висновку: "Надаючи оцінку доводам Митниці щодо не включення до митної вартості витрат на транспортування, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем під час митного оформлення довідки про транспортні витрати не є первинними документами відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а отже не можуть підтверджувати дійсність даної господарської операції. Однак Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів…".

Цю правову позицію підтримав Верховний Суд у справі № 400/2922/18 від 07.05.2020.

Із досліджених калькуляцій транспортних витрат, наданих позивачем до митного оформлення, суд встановив, що вартість перевезення вантажу по маршруту Юліанів (Польща) Львів (Україна) становить:

- з 01 по 03 жовтня 2023 року: 5720 грн (у т. ч. за межами митної території України 5620,00 грн (404 км) витрати на паливо 2000,00 грн, амортизація авто 200,00 грн, добові водія 3420,00 грн);

- з 09 по 11 жовтня 2023 року: 11040 грн (у т. ч. за межами митної території України 10840,00 грн (404 км) витрати на паливо 3800,00 грн, амортизація авто 200,00 грн, добові водія 6840,00 грн);

- з 17 по 19 жовтня 2023 року: 11040 грн (у т. ч. за межами митної території України 10840,00 грн (404 км) витрати на паливо 3800,00 грн, амортизація авто 200,00 грн, добові водія 6840,00 грн).

Крім того, відповідач у спірних рішеннях зазначає, що у CRM відсутній штамп перевізника.

Як встановлено судом із калькуляції транспортних витрат, що міститься в матеріалах справи, позивач (покупець товару, декларант) власними транспортними засобами здійснював доставку товару від місця навантаження визначеного у контракті (Julianow, Польща місце знаходження продавця) до Львів-Малехів (митного посту), відтак транспортування здійснювалось без залучення перевізників.

Окрім того, у п. 16 CRM міститься відмітка "Доставка клієнта".

Також відповідач стверджує, що у гр. 5 "Документи" вказано Специфікація, якої не надано до митного оформлення. Однак суд зауважує, що специфікаціє не є основним документом, передбаченим положеннями ст. 53 МК України.

Відтак, відповідачем не підтверджено законність та обґрунтованість рішень про коригування митної вартості товарів від 04.10.2023 № UA209000/2023/100617/2; від 11.10.2023 № UA209000/2023/100633/2; від 20.10.2023 № UA209000/2023/100652/2, у зв`язку із чим останні підлягають скасуванню.

З урахуванням наведеного, а також відсутністю будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки слідують, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 спірних рішень про коригування митної вартості:

- № UA209000/2023/100617/2, то за результатами проведеної консультації, митна вартість товару № 1 скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 24.07.2023 №23UA209170058245U3, товару № 3 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 04.09.2023 № 23UA209170071073U2, товару № 4 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 14.09.2023 № 23UA209230097870U4, товару № 10 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 08.04.2023 № 23UA209230037119U7, товару № 12 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 11.08.2023 № 23UA209230085366U9, товару № 13 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 05.09.2023 №23UA209230094059U8, товару № 29 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 11.08.2023 №23UA40820049000U9, товару № 32 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 01.06.2023 № 23UA209230089808U0. Однак, товар, зазначених деклараціях, не є тотожним товарам, задекларованим позивачем, зокрема різні характеристики, виробники. Крім того, різні умови поставки;

- № UA209000/2023/100633/2, то за результатами проведеної консультації, митна вартість товару № 3 скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 24.07.2023 № 23UA209170058245U3, товару № 6 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 08.04.2023 № 23UA209230037119U7, товару № 7 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 11.08.2023 № 23UA209230085366U9, товару № 11 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 05.09.2023 № 23UA209230094059U8, товару № 16 скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 04.09.2023 № 23UA209170071073U2, товару № 17 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 26.07.2023 № 23UA209230079540U2. Однак, товар, зазначених деклараціях, не є тотожним товарам, задекларованим позивачем, зокрема, різні характеристики, виробники. Крім того, різні умови поставки;

- № UA209000/2023/100652/2, то за результатами проведеної консультації, митна вартість товару № 10 скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 24.07.2023 № 23UA209170058245U3, товару № 12 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 14.09.2023 № 23UA209170074149U1, товару № 13 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 11.08.2023 № 23UA209230085366U9, товару № 14 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 26.07.2023 № 23UA209230079540U2, товару № 22 - скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 11.08.2023 № 23UA40820049000U9. Однак, товар, зазначених деклараціях, не є тотожним товарам, задекларованим позивачем, зокрема, різні характеристики, виробники. Крім того, різні умови поставки.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

Таким чином суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. 4, ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що оскаржувані рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 04.10.2023 № UA209000/2023/100617/2, від 11.10.2023 № UA209000/2023/100633/2 та від 20.10.2023 № UA209000/2023/100652/2 та їх скасування.

Суд зауважує, що позовні вимоги про скасування карток відмови є похідними від позовних вимог про скасування рішень про коригування митної вартості і є способом захисту одного і того ж порушеного права позивача на розмитнення товару з визначенням митної вартості товару за першим методом.

Картка відмови в прийнятті митних декларацій не має самостійних юридичних підстав прийняття, і прийнята виключно у зв`язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості.

Як наслідок, підлягають скасуванню й спірні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002549, № UA209230/2023/002631, №UA209230/2023/002738, які були прийняті відповідачем на підставі рішень про коригування митної вартості товарів.

З огляду на викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ "Лемберг ЗІЗ" у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У позовній заяві позивач зазначає, що попередній розрахунок судових витрат становить: судовий збір 12 112,00 грн, послуги перекладача 26 000,00 грн та витрати на правничу допомогу 9000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За правилами ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно із ч. 7, ч. 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду: договір №06/24 про надання правової допомоги від 02.04.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемберг ЗІЗ" та адвокатом Цебак І.С.; Додаток № 1 до договору № 06/24; звіт про надану правову допомогу від 03.04.2024 та платіжну інструкцію №1540 від 02.04.2024 на суму 9000,00 грн.

Згідно із п. 2 Додатку № 1 до Договору № 06/24 розмір гонорару становить 9000,00 грн за оскарження рішень митних органів щодо коригування митної вартості товару та карток відмови в прийнятті митних декларацій за жовтень 2023 року в суді першої інстанції.

Зі змісту звіту про надання правової допомоги вбачається, що адвокатом надано такі послуги: вивчення наданих матеріалів (документів) по 3 спірних (оскаржуваних) рішеннях митного органу; написання позовної заяви, в тому числі: розрахунок ціни позову, розрахунок розміру судового збору, підготовка правової позиції у справі, вивчення судової практики в даній категорії справ, написання позову 4,5 год.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Митний орган заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, вказує про те, що позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про понесення витрат на кваліфіковану правову допомогу.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, на думку суду, вартість за послуги підготовки позовної заяви та відповіді на відзив є завищеними, оскільки фактично зазначені заяви складаються з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та судової практики. Тобто підготовка позовної заяви та відповіді на відзив не потребували багато часу, що свідчить про завищення суми витрат, які підлягають сплаті за вказані послуги.

Також суд зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що сума витрат на послуги адвоката в розмірі 9000,00 грн є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а тому суд присуджує на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Щодо доводів відповідача про стягнення витрат, пов`язаних із наданням послуг перекладача, то суд зазначає наступне.

За правилами ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частиною 5 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом з тим, ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Із аналізу наведених вище правових норм слідує, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Крім того, відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення витрат, пов`язаних із користуванням послуг перекладача відсутні, оскільки ст. 254 МК України передбачає обов`язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад, крім того питання залучення перекладача у ході судового розгляду цієї справи суд не вирішував, а тому в цій частині вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 04.10.2022 № UA209000/2023/100617/2 та картку відмови №UA209230/2023/002549 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.10.2023 № UA209000/2023/100633/2 та картку відмови №UA209230/2023/002631 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.10.2023 № UA209000/2023/100652/2 та картку відмови №UA209230/2023/002738 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг ЗІЗ" (код ЄДРПОУ 43333553; 79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 247, кв. 8) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг ЗІЗ" (код ЄДРПОУ 43333553; 79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 247, кв. 8) витрати на правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна