Рішення

від 26.02.2025 по справі 440/15045/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 26 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15045/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чеснокової А.О.

за участі:

секретаря судового засідання - Голубенко В.В.,

представника позивача - Лаврової М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" до Краснолуцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Краснолуцької сільської ради, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення Краснолуцької сільської ради про затвердження Положення про оподаткування земельним податком "Про встановлення місцевих податків та зборів на території Краснолуцької сільської ради" від 15.07.2024 в частині встановлення ставки податку для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 справу № 440/15045/24 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач протиправно визначив ставку земельного податку для земель транспорту (цільове призначення код 12.01. - для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту) на рівні 12% нормативної грошової оцінки землі На переконання позивача ставка земельного податку для земель транспорту зазначеного цільового призначення, щодо яких не проведено нормативної грошової оцінки землі у розумінні підпункту 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПКУ, має складати не більше 5%.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено дату проведення підготовчого судового засідання.

31.12.2024 судом одержано відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Законом України "Про місцеве самоврядування" визначення ставки земельного податку віднесено до виключної компетенції ОМС. На переконання відповідача ставка земельного податку на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання встановлюються в розмірі, що не перевищує 12% від їх нормативної грошової оцінки, як те прямо передбачено пунктом 271.2 статті 271 ПКУ.

У відповіді на відзив позивач наполягав на хибності позиції ОМС та вказував на наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог.

Правом на подання заперечень відповідач не скористався.

Ухвалою від 02.02.2025 підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

15.07.2024 на сорок другій сесії восьмого скликання Краснолуцької сільської ради прийнято рішення "Про встановлення місцевих податків та зборів на території Краснолуцької сільської ради" згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 якого затверджено Положення про оподаткування земельним податком.

Відповідно до вказаного рішення ставка земельного податку (відсотків нормативної грошової оцінки) за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, що вводяться в дію з 01.01.2025 для земель транспорту, а саме, з видом цільового призначення код 12.01. - для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, встановлена рішенням Краснолуцької сільської ради від 15.07.2024 у розмірі 12%.

Розпорядженням голови Райдержадміністрації Ради народних депутатів від 12.12.2003 № 1312 державний акт на право постійного користування землею видано "Південна залізниця", у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 37,8943 га землі розміщених на території Краснолуцької сільської ради в межах згідно з планом користування.

Зазначена земельна ділянка надана у постійне користування для залізничного транспорту.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.01.2024 № 242/0/91-24 щодо надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів на території Миргородського (бувшого Гадяцького) району Полтавської області, зокрема ділянка площею 37,8943 га, яка розміщена на території Краснолуцької сільської ради, цільове призначення: 12.01 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту повідомлено, що грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення, розміщених за межами населених пунктів на території Миргородського району не проведена.

Листом від 14.10.2024 № НГ-34/2236 позивач звернувся до голови Краснолуцької громади Полтавської області Миргородського району та просив з метою недопущення завищення суми земельного податку переглянути на сесії Краснолуцької сільської ради розмір ставок земельного податку та привести їх у відповідність до законодавства та у найкоротший термін надати інформацію до ДПС та до регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця".

У відповідь на вищевказаний лист листом від 08.11.2024 № 01/6-18/75 Виконавчий комітет Краснолуцької сільської ради фактично відмовився задовольнити порушене прохання регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця", формально відклавши його до липня 2025 року.

Позивач, не погодившись з рішенням органа місцевого самоврядування щодо встановлення ставки земельного податку для земель транспорту, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються передусім Податковим кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування".

Відповідно до п. 14.1.72 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до пп. 12.3.2 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Так, п. 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів віднесено, зокрема, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

У своїй діяльності органи місцевого самоврядування керуються нормами Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до положень частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо, зокрема, встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

При цьому, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, згідно з вимогами статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в порядку адміністративного оскарження відповідно до вимог Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням положень статті 59 цього Закону або в судовому порядку.

У силу п. 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Приписами статті 277 Податкового кодексу України зазначено, як визначаються ставки земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких не проведено.

За приписами статті 274 Податкового кодексу України, яким кервався відповідач під час ухвалення спірного рішення, ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).

Відповідно до пункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі, зокрема, по області.

Судом встановлено та підтверджено Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.01.2024 № 242/0/91-24 щодо надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів на території Миргородського (бувшого Гадяцького) району Полтавської області, зокрема ділянка площею 37,8943 га, яка розміщена на території Краснолуцької сільської ради, цільове призначення: 12.01 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, що грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення, розміщених за межами населених пунктів на території Миргородського району не проведена.

Факт непроведення грошової оцінки земель, які зумовили виникнення зазначеного спору, виключає можливість застосування приписів статті 274 Податкового кодексу України та визначення ставки земельного податку на рівні 12%.

Конституційний суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Водночас, системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави Конституційному суду України вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень, яке випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що під час прийняття рішення Краснолуцької сільської ради "Про встановлення місцевих податків та зборів на території Краснолуцької сільської ради" від 15.07.2024 відповідач не діяв у межах своїх повноважень та на підставі положень Податкового кодексу України і не дотримався критеріїв встановлених розділом XII Податкового кодексу України для земельного податку, чим порушив право позивача на його сплату у встановлених законодавством розмірах.

Відтак позов підлягає задоволенню.

Разом із тим суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

Частиною дев`ятою статті 264 КАС України передбачено, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Проаналізувавши викладене обираючи належний спосіб порушених прав позивача суд вважає за можливе визнати протиправним та нечинним (а не скасувати, як про те просить позивач) підпункт 2.1 пункту 2 рішення Краснолуцької сільської ради про затвердження Положення про оподаткування земельним податком "Про встановлення місцевих податків та зборів на території Краснолуцької сільської ради" від 15.07.2024 в частині встановлення ставки податку для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (вул. Є. Котляра, 7, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 40081216) до Краснолуцької сільської ради (вул. Миру, 24, с. Красна Лука, Миргородський район, Полтавська область, 37315, ЄДРПОУ 21051102) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним підпункт 2.1 пункту 2 рішення Краснолуцької сільської ради про затвердження Положення про оподаткування земельним податком "Про встановлення місцевих податків та зборів на території Краснолуцької сільської ради" від 15.07.2024 в частині встановлення ставки податку для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту.

Стягнути на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (вул. Є. Котляра, 7, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 40081216) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Краснолуцької сільської ради (вул. Миру, 24, с. Красна Лука, Миргородський район, Полтавська область, 37315, ЄДРПОУ 21051102).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 27 лютого 2025 року.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова