Ухвала від 27.02.2025 по справі 440/15614/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15614/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Георгієвої К.Н.,

представника позивача Буряка Д.М.,

представника відповідача Трофімченка В.О.,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

25 грудня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

06 січня 2025 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №СВ08986565/1 від 03.01.2025 про сплату судового збору у розмірі 8567,16 грн., уточнену позовну заяву від 03.01.2025 та її копію для відповідача.

В уточненій позовній заяві від 03.01.2025 позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Полтавській області №1980-п від 15 липня 2024 року "Про проведення документальної позапланової перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )";

2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №000142622406 від 09 жовтня 2024 року; №000142592406 від 09 жовтня 2024 року; №000142642406 від 09 жовтня 2024 року; №000142662406 від 09 жовтня 2024 року; №000142632406 від 09 жовтня 2024 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/15614/24, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

У ході підготовчого засідання встановлено, що на підставі оскаржуваного наказу №1980-п від 15 липня 2024 року контролюючий орган провів перевірку та за її результатами складено акт від 06.09.2024 №11974/16-31-24-06-01/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, а отже, наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням.

На підставі акту від 06.09.2024 №11974/16-31-24-06-01/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення рішення №000142622406 від 09 жовтня 2024 року, №000142592406 від 09 жовтня 2024 року, №000142642406 від 09 жовтня 2024 року; №000142662406 від 09 жовтня 2024 року, №000142632406 від 09 жовтня 2024 року, які є предметом спору у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами пунктів 18, 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, у якій предметом оскарження був саме наказ про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, тому ці висновки щодо застосування норм права обов`язкові для врахування судом першої інстанції відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Велика Палата Верховного Суду закрила провадження у справі саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України та суд роз`яснив, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі оскаржуваного наказу №1980-п від 15 липня 2024 року контролюючий орган провів перевірку та за її результатами складено акт від 06.09.2024 №11974/16-31-24-06-01/3044719939 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, а отже, наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням.

На підставі акту від 06.09.2024 №11974/16-31-24-06-01/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення рішення №000142622406 від 09 жовтня 2024 року, №000142592406 від 09 жовтня 2024 року, №000142642406 від 09 жовтня 2024 року; №000142662406 від 09 жовтня 2024 року, №000142632406 від 09 жовтня 2024 року, які є предметом спору у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Тлумачення поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18 та від 30.05.2018 у справі №9901/497/18.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Пунктом 2 частини 2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі №440/15614/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області в частині вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Полтавській області №1980-п від 15 липня 2024 року "Про проведення документальної позапланової перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )".

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 183, 238, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі №440/15614/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області в частині вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Полтавській області №1980-п від 15 липня 2024 року "Про проведення документальної позапланової перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )".

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 27 лютого 2025 року.

СуддяС.С. Сич