Рішення

від 27.02.2025 по справі 460/280/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2025 року м. Рівне№460/280/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління соціального захисту населення Дубенської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Дубенської міської ради (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача - Управління соціального захисту населення Дубенської міської ради Рівненської області, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні державної допомоги при народженні дитини та скасувати рішення-повідомлення Управління соціального захисту населення Дубенської міської ради Рівненської області від 25.07.2024 р за результатами розгляду заяви позивачки, як незаконне; зобов`язати Управління соціального захисту населення Дубенської міської ради Рівненської області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення допомоги при народженні дитини та здійснити нарахування та виплату допомоги при народженні дитини, починаючи з дати звернення із відповідною заявою до Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації, встановлених статтею 12 Закону України « Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відмова у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини у зв`язку з порушенням ним строку звернення з відповідною заявою є протиправною, оскільки ОСОБА_1 порушено строк на звернення з цією заявою з поважних причин. В якості поважних причин, позивачем вказано про те, що в супереч своїй волі, змушена була змінити місце проживання, внаслідок війни в Україні, що стало наслідком неможливості своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги. Крім того, як стверджував позивач, зазначена допомога за своєю природою є допомогою самій дитині, а не батькам. З підстав наведених у позові, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції, що 19.07.2024 управління отримало звернення (заява із пакетом документів) ОСОБА_1 для призначення державної соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке надійшло за належністю від Департаменту соціальної політики Рівненської ОДА.

Відповідач зазначає, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім?ям з дітьми», із внесеними змінами допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Таким чином, допомогу при народженні дитини на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , управлінням не призначено, оскільки відповідно до п.12 вказаної постанови КМУ допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за ї призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Відтак, заявниці правомірно було відмовлено призначені щомісячної допомоги при народженні дитини.

Також відповідач звертає увагу суду на той факт, що відповідно до наказу Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Рівненській області від 10 вересня 2024 року №86 було проведено перевірку дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей. Згідно акту проведення перевірки призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання Донецька область, місто Маріуполь; з 2022 року перебуває у Королівстві Бельгія) від 10 вересня 2024 №PI24-П3/57А порушень при призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 не виявлено.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Громадянка України ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в м.Маріуполь Донецької області, у березні 2022 виїхала за межі України до Королівства Бельгія, має міжнародний статус тимчасового захисту.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Сінт-Ніклас, Королівство Бельгія, позивач народила дитину - сина ОСОБА_3 , підтвердженням чого є Витяг з актового запису про народження дитини під №2023-0017.3280-68 від 04.05.2023 з перекладом та апостилем. Батько дитини - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 .

В подальшому, 29.05.2023 новонароджений ОСОБА_3 , в установленому законом порядку, через звернення позивачки у Посольство України в Королівстві Бельгія отримав громадянство України (підтверджується довідкою про реєстрацію особи громадянином України Посольства України у Королівстві Бельгія №279 від 29.05.2023 року).

Перебуваючи за межами кордону України, позивач звернулася до відповідача щодо призначення допомоги при народженні дитини.

Рішенням відповідача від 25.07.2024 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні вищевказаної допомоги при народженні дитини, про що надіслано повідомлення про відмову в призначенні державної допомоги сім`ям з дітьми. У вказаній відмові зазначено - немає права на допомогу при народженні дитини тому, що звернення за призначенням допомоги надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у призначенні допомоги при народженні дитини, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влаи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 3 Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону дитинства», з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими законами України.

Приписами ч.1 ст.3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) визначені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.

Відповідно до статей 10, 11 Закону №2811-XII, допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 затверджено "Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми" (далі - Порядок № 1751).

Згідно з п.1 Порядку №1751 цей Порядок визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», зокрема, допомога при народженні дитини (пункти 10-16 цього Порядку).

Пунктом 12 Порядку №1751 також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Так, відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи син позивача, громадянин України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а за призначенням допомоги при народженні дитини позивач звернулася до відповідача 21.06.2024.

Тобто, позивачем пропущений встановлений законодавством строк 12 календарних місяців, з дати народження дитини для звернення за допомогою при її народженні.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою в межах встановленого строку, оскільки з березня 2022 перебувала за межами України.

Суд зауважує, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ХІ затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який триває і на теперішній час.

Суд вважає, що введення в Україні воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, є об`єктивною та виключною обставиною, яка перешкоджала позивачу повернутися з Королівства Бельгії в Україну, щоб звернутися до відповідача з заявою за допомогою при народженні дитини в законодавчо визначений строк (12 календарних місяців з дати народження дитини).

При цьому, суд враховує той факт, що позивачка не маючи статусу ВПО на території України, у зв?язку з перебуванням за межами України під тимчасовим захистом Королівства Бельгія та у зв?язку із тим, що зареєстроване (задеклароване) її місце проживання знаходиться в окупованому російською федерацією м.Маріуполі з березня 2022 року та не мала можливості звернутися з заявою на призначення допомоги при народженні дитини до відповідного органу соцзахисту населення за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання на території України через його не існування, і не функціонування на підконтрольній Українській владі території відповідного органу соціального захисту населення Маріупольської громади.

Відтак, пропуск позивачкою 12 місячного строку звернення з заявою про виплату допомоги при народженні дитини відбувся з об`єктивних, непереборних, виключних причин, що пов`язані з обставинами (військова агресія російською федерації проти України), які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі позивачки та є дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій. Відтак, зазначені причини визнаються судом поважними.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995р.), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Крім того, наслідки взагалі будь-якої правової поведінки батьків дитини об`єктивно не можуть бути визнані вагомими причинами для позбавлення самої дитини потенційно належних їй грошових виплат від Держави України, у разі належності до громадянства цієї країни.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а, від 07.04.2020 року у справі №226/450/17.

При цьому, передбачене ч.7 ст.11 Закону №2811-XII та п.12 Порядку №1751, положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що даний термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин.

Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу та не перебування за місцем фактичного проживання, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У даній справі сам факт існування у позивача права на отримання соціальної допомоги при народженні дитини не оспорюється сторонами та передбачено діючим законодавством.

Так, відповідачем не спростовано письмовими доказами право позивача на отримання допомоги при народженні дитини.

Керуючись принципом верховенства права, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та встановлених фактичних обставин, позивач має право на призначення допомоги при народженні дитини.

Враховуючи викладене, відмову відповідача у призначенні позивачу виплати допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою, за умови, що пропуск такого строку відбувся з об`єктивних, незалежних від волі позивача причин, не можна визнати обґрунтованою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дубенської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій , - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення-повідомлення Управління соціального захисту населення Дубенської міської від 25.07.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Дубенської міської призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Дубенської міської судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 27 лютого 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Управління соціального захисту населення Дубенської міської ради (вул. Кирила і Мефодія, 16,м. Дубно,Дубенський р-н, Рівненська обл.,35603, ЄДРПОУ/РНОКПП 05431220)

Суддя У.М. Нор